Тема 1. Наука як цілісна соціальна система.
Тема 2. Виникнення науки і закономірності її розвитку.
Тема 3: СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА ПІЗНАВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ
Тема4: ЛОГІКА ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
Тема 5: ДІАЛЕКТИКА ЯК МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
ВСТУП
Впровадження двоступеневої системи освіти бакалаврат – магістратура передбачає, по-перше, засвоєння випускниками загальних і професійних знань, які можуть застосовуватися в стандартних «штатних» ситуаціях, по-друге, оволодіння компетенція ми на рівні творчої діяльності у вибраній професії. Магістерська програма курсу «Філософія і методологія науки» спрямована на підготовку висококваліфікованих фахівців, готових до науково-дослідницької діяльності та педагогічної роботи як у сфері науки так і у сфері освіти. Вихідною базою її змісту є програмний матеріал курсу «Філософія» який вивчався вами на попередньому освітньому ступені і сприяв освоєнню специфіки філософського осягнення дійсності, формуванню певної філософської ерудиції. Історико-філософський розділ ознайомив вас з ґенезою і основними етапами розвитку філософії, онтологія і гносеологія – з фундаментальними проблемами буття та пізнання, соціальна філософія – з природою, структурою суспільства і перспективами його розвитку, філософська антропологія ставила проблему з’ясування людської сутності, сенсу життя, смерті, безсмертя, співбуття з іншими. Зараз вам пропонується ознайомлення ще з однією сферою філософських знань – філософією і методологією науки.
Сучасна культура неможлива без того, що ми називаємо наукою. Саме вона стала основою європейської культури, яка, починаючи з грецької епістеми і в притул до сьогодення, сформувала образ людини, зорієнтованої на нескінченні ідеали власного розуму. Наука – це сфера діяльності, спрямована на формування об’єктивних знань про дійсність, на розвиток інтелектуальних і творчих здібностей людини, на розвиток культури мислення. Наука є елементом історичного контексту розвитку суспільства і тому має на собі відбиток соціокультурної динаміки.
Предмет філософії науки частково співпадає з тим, що традиційно належало сфері гносеології та епістемології.
Філософія і методологія науки досліджує загальні закономірності науково-пізнавальної діяльності, структуру і динаміку наукового знання, його рівні та форми, соціокультурну обумовленість, засоби і методи наукового пізнання, способи його обґрунтування і механізми розвитку знань.
Філософія науки – відносно автономна і багатогранна сфера філософської рефлексії. Їх специфічний характер є джерелом ускладнень при з’ясуванні значення терміна «філософія науки». З одного боку, філософія науки розглядається як напрям дослідження в межах різноманітних філософських течій (наприклад, позитивізму, консерватизму), оскільки предметом їхнього інтересу є феномен науки. З іншого боку, філософія науки постає новою філософською дисципліною зорієнтованою на дослідження соціокультурних аспектів функціонування науки у суспільстві. Інколи філософію науки ототожнюють з метанаукою, інколи – зі спробою конструювання ідеальної моделі дослідження науки або як етичний аналіз питань дослідницької практики. Проблему додатково ускладнює той факт, що окрім рефлексії над наукою як соціокультурним феноменом існує філософія окремих наук: філософія математики, філософія фізики, філософія права тощо. Їх поява є наслідком звуження дослідження, при цьому відкритим залишається питання співвідношення загальної філософії науки і філософії окремих наук.
Філософія науки склалася у середині ХХ століття, при цьому її місце у системі знань розцінювалося по-різному. Р. Карнап вважав її способом філософствування, базованим виключно на результатах і методах науки. Ф. Франк називав її місточком між природничим та гуманітарним знанням. П. Фейєрабенд вбачав у ній ідеологічну спекулярізацію на науці, шкідливу для суспільства. Дж. Порузі витлумачував її як оснований на наукових теоріях світогляд.
Предметний діапазон філософії науки надзвичайно широкий. Його можна визначити співвідношенням: філософія – наука – культура. в наш час у межах філософії і методології науки частіше за все обговорюється і викликають більше всього такі питання і проблеми:
· Що є наука?
· Чи існують межі наукового пізнання і пізнання взагалі?
· Яким цілям має віддавати перевагу наука – пізнавальним чи прикладним?
· Як наука функціонує у суспільстві: вона є гармонійним елементом культури чи сприяє кризі?
· Які потреби задовольняє наука – пізнавальні, суспільно-економічні, політичні, гуманістичні?
· Яка структура наукового знання?
· Що є критерієм науковості?
· Динаміка науки як процес породження знання, моделі розвитку знань.
· Методологія наукового дослідження.
· Наукові традиції і наукові революції.
· Етика вченого та її імперативність.
Філософія науки співвідноситься з такими формами знань як наукознавство і соціологія науки. Наукознавство, виникаючи у 60-х р. ХХ століття описує закономірності функціонування і розвитку науки залишаючи поза увагою власне філософські проблеми науки. Соціологія науки досліджує механізми соціальної взаємодії в межах науки як соціального інституту у структурі суспільства.
Філософія науки дозволяє зрозуміти місце науки у сучасних цивілізаційних процесах, побачити філософський аспект будь-якої наукової проблеми, встановлює критерії правильності і правомірності суджень і теорій, прогнозує імовірні перспективи розвитку як людства так і самої науки. Л. Фейєрбах називав філософію матір’ю всіх наук. Дехто порівнює долю філософії з долею короля Ліра. Філософія «роздала» предмети дослідження спеціальним наукам: природу – фізиці і генетиці, суспільство – історії і політології, людину – фізіології і психології, залишившись на з чим. Але, не дивлячись на зневажливе ставлення до філософії як дор «спекулятивного» знання з боку позитивістів, на думку В. Віндельбанда вона залишається значимою адже, самі науки прагнуть стати об’єктом особливої науки (у нашому варіанті, філософії науки), яка б відносилася до них так само як вони до всіх інших речей.
Основними теоретичними блоками курсу є «сутність і ґенеза науки», Структура і методологічний арсенал науки», «онтологічні засади науки», «аксіологічні аспекти розвитку науки і техніки».
Основними формами навчання є лекції, семінари, самостійна робота, завершується вивчення курсу складанням екзамену.
