Кримінальне покарання та його види. Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом позбавленні та об­меженні прав і свобод засудженого.

Покарання має на меті:

Ø не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також за­побігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Види кримінальних покарань
Основні	Додаткові	Змішані (можуть застосовуватись як основні та і як додаткові покарання)
громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.	позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; конфіскація майна.	штраф; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, встановлених у ККУ.

Розмір штрафу визначається судом залежно від тяж­кості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковува­них мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особ­ливої частини ККУ не передбачено вищого розміру штрафу.

У разі неможливості сплати штрафу суд може замінити несплачену суму штрафу покаранням у вигляді:

Ø громадських робіт із розрахунку: 10 годин гро­мадських робіт за 1 неоподатковуваний мінімум до­ходів громадян,

Ø або виправними роботами із розрахунку: 1 місяць виправних робіт за 4 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, але на строк не більше 2 років.

2) позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин осо­ба, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, може бути позбавлена за виро­ком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційно­го класу.

3) позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. Може бути призначене як основне покарання на строк від 2 до 5 років або як додаткове покарання на строк від 1 до 3 років.

4) громадські роботи. Полягають у виконанні засудженим у вільний від робо­ти чи навчання час безоплатних суспільне корисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самовря­дування.

Встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбу­ваються не більш як 4 години на день.

Громадські роботи не призначаються:

Ø особам, визнаним інвалідами І або II групи,

Ø вагітним жінкам,

Ø особам, які досягли пенсійного віку,

Ø військовослужбовцям строкової служби.

5) виправні роботи. Покарання відбувається за місцем роботи засудженого і встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт прова­диться відрахування в доход держави у розмірі, вста­новленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсот­ків.

Виправні роботи не застосовуються до:

Ø вагітних жінок;

Ø жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною,

Ø непрацездатних,

Ø осіб, що не досягли 16 років,

Ø осіб, що досягли пенсійного віку,

Ø військовослужбовців,

Ø працівників правоохоронних органів,

Ø нотаріусів, суддів, прокурорів, адвокатів, держав­них службовців, посадових осіб місцевого само­врядування.

Особам, які стали непрацездатними після винесення вироку суду, виправні роботи суд може замінити штрафом із розрахунку 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за 1 місяць виправних робіт.

6) службові обмеження для військовослужбовців. Застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової служби, на строк від 6 місяців до 2 років.

Із суми грошового забезпечення засудженого до служ­бового обмеження провадиться відрахування в доход держави у розмірі, встановленому вироком суду, в ме­жах від 10 до 20 відсотків. Під час відбування покаран­ня:

Ø засуджений не може бути підвищений на поса­ді, у військовому званні,

Ø строк покарання не зараховується засудженому в строк вислуги років для присвоєння чергового вій­ськового звання.

7) конфіскація майна. Примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засуджено­го.

Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особ­ливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках спеціально передбачених в ККУ.

Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначаєть­ся законом України.

8) арешт. Тримання засудженого в умовах ізоляції. Встановлю­ється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають його на гауптвахті.

Арешт не застосовується до:

Ø осіб віком до 16 років,

Ø вагітних жінок,

Ø жінок, які мають дітей віком до 8 років.

9) обмеження волі. Тримання особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов'язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюєть­ся на строк від 1 до 5 років.

Обмеження волі не застосовується до:

Ø неповнолітніх,

Ø вагітних жінок,

Ø жінок, що мають дітей віком до 14 років,

Ø до осіб, що досягли пенсійного віку,

Ø військовослужбовців строкової служби,

Ø до інвалідів І і II груп.

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців. Призначається військовослужбовцям строкової служ­би на строк від 6 місяців до 2 років.

Не може застосовуватися до осіб, які раніше відбува­ли покарання у виді позбавлення волі.

11) позбавлення волі на певний строк. Ізоляція засудженого та поміщення його на певний строк у кримінально-виконавчі установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років.

12) довічне позбавлення волі. Встановлюється за вчинення особливо тяжких злочи­нів і застосовується лише у випадках, спеціально пе­редбачених ККУ, якщо суд не вважає за можливе за­стосовувати позбавлення волі на певний строк.

Довічне позбавлення волі не застосовується:

Ø до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років,

Ø до осіб у віці понад 65 років,

Ø до жінок, що були в стані вагітності під час вчи­нення злочину або на момент постановлення ви­року.

За один злочин може бути призначено лише одне основне пока­рання, передбачене в санкції статті Особливої частини ККУ. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька дода­ткових покарань.