Науковий аналіз першоджерел, поглядів науковців на проблему доцільності обгрунтування принципів музичного навчання дозволив висловити власний погляд відносно класифікації і змістовної наповненості принципів музичного навчання, які гармонічно поєднують загальнодидактичні та спеціальні вимоги до організації навчально-виховного процесу зхудожньо-естетичного виховання молоді.
Принцип науковості змісту і методів навчання музичному мистецтву відображає його зв’язок із сучасними науковими знаннями, закономірностями розвитку, шедеврами європейської та вітчизняної музики і практикою художньо-естетичного виховання молоді на уроках та в позакласній діяльності. Це означає, що в спілкуванні з музичним мистецтвом учням пропонується ознайомлення, інтерпретація і відтворення творів музичного мистецтва, а також засвоєння музично-теоретичного матеріалу, що уможливлює достовірне уявлення про розвиток зарубіжної та вітчизняної музичної культури.
До змісту музичного мистецтва мають входити достовірні наукові факти та істини, уявлення про розвиток світової музичної культури, що розвивають пізнавальну активність учнів і сприяють творчому самовиявленню в процесі музичної діяльності.
Слід зауважити, що принцип науковості означає опору на достовірні знання і висуває певні вимоги до процесу вивчення музичного мистецтва, як шкільного предмету і предмету мистецтва, а саме: ретельний підхід до визначення змісту загальної музичної освіти; системності та послідовності у визначенні тематики навчальних семестрів; вивчення історичних фактів і явищ, які сприяли написанню композитором музичного твору; інтерпретація змісту творів музичного мистецтва за різними методиками із урахуванням взаємозв’язку з іншими навчальними дисциплінами, і перш за все із дисциплінами мистецького спрямування, як-от: література, образотворче мистецтво, кіномистецтво, хореографія. Крім того, наукове обгрунтування історичних фактів і явищ, які покладено в основу створення композитором творів музичного мистецтва, або які стимулювали митця до написання того чи іншого музичного твору; використання в процесі музично-творчої діяльності методів та засобів наукового пізнання, що сприяють розвитку індивідуальних музичних здібностей, формування інтелектуально-художнього мислення, стимулюють пізнавальний інтерес до різних видів музикування.
Принагідно зауважимо, що враховуючи стрімкий розвиток музичної культури, появу нових творів різних жанрів написаних сучасними європейськими і вітчизняними композиторами, розвиток народної музичної творчості різних регіонів України, необхідно включати до змісту навчання сучасну музику написану як професійними композиторами так і композиторами аматорами. Крім того, доцільно постійно працювати над оновленням репертуару художніх колективів, котрі активно діють на базі загальноосвітніх навчальних закладів.
За такого підходу в учнів з’являється бажання активно працювати на уроках, брати участь в роботі художніх колективів, виявляти ініціативу в підготовці музично-творчих проектів, спрямованих на пізнання нових виконавців, жанрів та стилів музичного мистецтва.
Принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій навчання музичному мистецтву передбачає таку організацію навчально-виховного процесу, котра спрямована на формування музичної культури особистості, оволодіння знаннями, уміннями і навичками в різних видах музично-творчої діяльності, що є основою формування особистісних якостей спрямованих на пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей.
Доречно наголосити, що принцип єдності освітньої, розвивальної та виховної функцій є віддзеркаленням функцій навчання, а саме: освітньої, розвивальної та виховної. Оволодіння закономірностями розвитку музичного мистецтв, засвоєння музичних фактів і явищ відбувається на тлі інтерпретації емоційно-образного змісту музики, виявленні різноманітної палітри музичних образів, як проявів життя, інтонаційної та образної природи музики. Так у 7-му класі (автори програми Б.Фільц, І.Бєлова, Г.Букреєва, М.Демчишин, Л.Масол, О.Мільченко, О.Павленко) учні визначають особливості музичних стилів та сфери їх емоційного впливу на людину, спостерігають за інтонаційним розвиток музичних образів. При інтерпретації творів українських та зарубіжних композиторів виявляють їх національну специфіку, висловлюють судження про інтонаційну та життєву природу музичних образів, обгрунтовують власне емоційно-естетичне ставлення до них.
За такого підходу учні не тільки засвоюють образний зміст музики, знайомляться з музичними творами Л.Бетховина, М.Вербицького, М.Лисенка, С.Рахманінова, Д.Шостаковича, Ф.Шуберта, а також розвивають уміння і навички спостерігати, розпізнавати, порівнювати, характеризувати та інтерпретувати контрастні за характером музичні образи і твори, що виховує шанобливе ставлення до вітчизняної музичної культури, повагу і толерантність до музичної культури інших народів, уможливлює формування морально-естетичних якостей особистості, необхідних для розвитку світогляду і самосвідомості, естетичного відношення до культурних і життєвих цінностей.
Принцип систематичності та послідовності грунтується на послідовному засвоєнні закономірностей розвитку музичного мистецтва за допомогою розроблених музично-педагогічних технологій, відповідно до вікових особливостей дітей, що забезпечує певну систему в засвоєнні знань, формуванні умінь і навичок у галузі музично-творчої діяльності, спрямованих на послідовний розвиток і удосконалення індивідуальних здібностей суб’єктів навчально-виховного процесу. Сутність зазначеного принципу навчання зумовлена змістом навчальної програми, коли домінуючі змістові лінії реалізуються системно і послідовно, з поступовим ускладненням навчального матеріалу, накопиченням досвіду музично-творчої діяльності у різних видах і жанрах музичного мистецтва.
Кожен урок, гурткова робота, проведення музично-просвітницьких і театрально-видовищних заходів за цим принципом є логічним продовденням попередньої роботи із засвоєння знагнь у галузі сприймання музики, формування умінь і навичок інтерпретувати твори музичного мистецтва, здійснювати порівняльну характеристику стилів і жанрів музики в результаті набутого досвіду художньо-творчої діяльності.
Слід зауважити, що принцип систематичності та послідовності зумовлений логікою музичного мистецтва й особливостями пізнавальної діяльності учнів.Він передбачає системність у накопиченні умінь і навичок вокально-хорової роботи (чистота інтонування, точне відтворення інтервалів, одноголосний, двухголосний і трьохголосний спів, розвиток ладового відчуття, розвиток гармонічного і мелодичного слуху, володіння засобами виразності виконання). Принцип систематичності та послідовності передбачає опору на попередні знання, уміння і навички, забезпечуючи тим самим якісний рівень виконавської діяльності (сольний спів, вокально-хорова робота, гра на музичних інструментах, ансамблеве виконання), що уможливлює накопичення досвіду музично-творчої діяльності, формуванню інтелектуально-художнього мислення.
Системність і послідовність у засвоєнні основ музичної грамоти дозволяє учням самостійно опановувати елементи музичної мови, особливості музичного мистецтва, образний зміст музики, композицію музичного твору, порівнювати контрастні за характером музичні образи, висловлювати судження про особливості музичних стилів, виявляти власне емоційно-естетичне ставлення до музичних образів та музичних явищ.
Принцип активності в оволодінні цінностями музичного мистецтва представляє собою двосторонній процес суб’єкт-суб’єктивної діяльності, у якому молодь проявляє зацікавленість музично-творчою діяльністю, а вчитель створює умови для реалізації індивідуальних творчих здібностей. Активність учнів в процесі музикування зумовлена особистою мотивацією, стимулює процес засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва, сприяє самореалізації в певних видах музичної діяльності.
Слушно зазначити, що на уроках музичного мистецтва та в позакласній діяльності спостерігається колективна та індивідуальна активність. Це зумовлено певними видами музично-творчої діяльності, перспективами подальшого творчого розвитку, динамікою розвитку пізнавальних інтересів, бажанням до самоудосконалення в певних жанрах музичного мистецтва. Активна творча діяльність з опанування навичками гри на музичних інструментах або уміннями і навичками в галузі вокально-хорової роботи сприяє створенню творчої атмосфери, що прискорює процес оволодіння необхідним репертуаром, сприяє якісному відтворенню художньо-образного змісту, особливостей стилю композитора.
Вчитель повинен стимулювати творчу активність учнів, залучаючи їх до самостійної роботи з інтерпретації інтонаційно-образного змісту музичних творів, висловлюванню власних суджень щодо характеристики засобів музичної виразності, обгрунтування драматургії та композиції музичних творів різних жанрів і форм. Вчителю доцільно знаходити аргументи і можливості, за допомогою яких підтримувати активність навіть тих учнів, які мають недостатньо розвинені музичні здібності, віднаходити адекватні методи і засоби навчання, які сприятимуть позитивній динаміці розвитку їхніх музично-творчих можливостей. І навпаки, активність обдарованої молоді необхідно стимулювати більш складними творчими завданнями, які дозволять розвинути свій талант.
Принцип доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва є необхідною умовою розвитку музично-творчих здібностей учнів, як на уроках так і в процесі позакласної діяльності. В організації навчально-виховного процесу вчитель повинен дотримуватися правил, суть яких полягає у тому, що у засвоєнні знань й формуванні умінь і навичок необхідно переходити від легкого до більш складного, від відомого до нового, до невідомого.
Цінним є те, що відповідно до принципу доступності побудовано навчальні програми для загальноосвітніх навчальних закладів. Так, програмою з «Музики» для 1-4 класів (укладачі О.Ростовський, Л.Хлєбникова, Р.Марченко) передбачено ознайомлення учнів 2-го класу з основними жанрами музики (пісня, танець, марш), а у 3-му класі діти виділяють елементи пісенності, танцювальності, маршовості. Після усвідомлення спільності розмовної й музичної мов, інтонацій в мові та музиці, учні засвоюють прийоми розвитку музики (виконавський, сюжетний, інтонаційно-мелодичний, варіаційний, жанровий, ладовий). Наприкінці семестру школярі визначають форму музичного твору.
Промовистим свідченням доступності в опануванні цінностями музичного мистецтва може бути дотримання певних педагогічних умов, як-от: запровадження новітніх музично-педагогічних технологій; використання як сталих так і сучасних методів і засобів музично-педагогічної діяльності; дотримання системності та послідовності у навчанні; доцільності у доборі музично-педагогічного репертуару. За такої ситуації засвоєння закономірностей розвитку музичного мистецтва відбувається ефективно і цілеспрямовано, з перспективою подальшого розвитку пізнавальних інтересів учнів.
Принцип міцності у навчанні означає грунтовне засвоєння знань, умінь і навичок, котрі отримують учні в процесі спілкування з творами музичного мистецтва; стійке закріплення досвіду у царині європейської, вітчизняної, народної та сучасної музики; вільне відтворення і застосування на уроках і в позакласній діяльності компетентностей набутих в процесі сприймання музики, вокально-хорової роботи, гри на музичних інструментах та імпровізації.
Уважається доціним зауважити, що принцип міцності засвоєння знань, умінь і навичок передбачає тривале та свідоме відтворення у пам’яті учнів музичних образів і явищ, музично-теоретичного матеріалу, творів музичного мистецтва, які позитивно впливають на формування емоційно-образного та інтелектуально-художнього мислення, сприяють розвитку музично-творчих здібностей молоді.
Безсумнівно, міцності засвоєння знань, умінь і навичок у галузі музичного мистецтва сприяє творча атмосфера створена вчителем; позитивна мотивація на художньо-творчу діяльність; пізнавальний інтерес до участі у різних видах музикування; стан успіху та отримання емоційної насолоди від результатів виконавсько-творчої діяльності. Крім того, активізація сприймання та пам’яті під час повторення й відпрацювання певних виконавських навичок; використання різноманітних засобів, методів і прийомів музично-творчої діяльності; акцентування уваги учнів на виконавських уміннях і навичках, необхідних для відтворенням музичного твору; запровадження індивідуального підходу в процесі оволодіння музичним інструментом; самостійна робота учнів з оволодіння навичками виконавської діяльності.
Принцип індивідуалізації. Чільне місце у засвоєнні цінностей музичного мистецтва посідає принцип урахування індивідуальних можливостей учнів, або принцип індивідуалізації навчання, який передбачає максимальний розвиток музичних здібностей молоді у різних видах музично-творчої діяльності. За такої ситуації певні вимоги ставляться до вчителя музики, котрий повинен володіти методикою виявлення природних задатків і рівня розвитку індивідуальних музично-творчих здібностей, а також володіти методикою їхнього формування.
Доречно наголосити на тому, що процес сприймання музики носить індивідуальний характер і залежить від багатьох чинників, до яких відноситься генетична спадковість, обізнаність у контексті визначених музично-педагогічних технологій, сформованість умінь і навичок, досвід попередньої музично-творчої діяльності. У процесі відтворення та інтерпретації змісту творів музичного мистецтва яскраво простежується індивідуальність кожного учня, складовою якої є світосприймання, що уможливлює не тільки впливати на якість художньо-естетичного виховання, а також є умовою формування духовної культури особистості.
Урахування індивідуальних можливостей учнів у процесі засвоєння культурних цінностей суспільства сприяє розвитку спеціальних музичних здібностей. Музичні здібності мають свою структуру, до якої відноситься музичний слух, музична пам’ять, відчуття гармонії і метроритму, чистота інтонування мелодії тощо. Розвиток спеціальних музичних здібностей впливає на загальний розвиток особистості. У дитини розвивається широта і глибина мислення, ясність думки, нешаблонне ставлення до вирішення проблемних питань, здібність зосереджувати увагу на нових завданнях і віднаходити засоби іхнього розв’язання. Музичні здібності формуються у процесі музичної діяльності, участі дітей у різних видах музикування.
З метою розвитку індивідуальних музичних здібностей учнів доцільно залучати їх до колективних та групових форм роботи. Це розучування і вивчення шкільної пісні, виконання її класом та окремими групами або ансамблями. Крім того, презентація пісні може проходити за участю солістів. За такого підходу учні відчувають впевненість у власних можливостях, що позитивно позначається на подальшому творчому особистісному розвитку.
Отже, узагальнюючи вищесказане можна зазначити, що урахування індивідуальних можливостей учнів на уроках музики сприяє розвитку їхніх музичних здібностей та дозволяє ефективно організувати процес художньо-естетичного виховання молоді.
Принцип едності художнього і технічного у відтворенні інтонаційно-образного змісту музичного твору вважається домінуючим в оволодінні цінностями музичного мистецтва. Сутність його полягає у поєднанні двох компонентів процесу відтворення і виконання музичних творів передбачених шкільною програмою. Під «художнім» ми маємо на увазі точне відтворення художньо-образного змісту музичного твору за допомогою основних засобів музичної виразності, а саме: мелодії, ритму, темпу, динаміки, тембру, гармонії, штрихів, регістру. «Технічне» передбачає своєчасне відтворення мелодичної лінії та ритмічного малюнку в означеному темпі, відповідно до динаміки і штрихів.
Доречно наголосити, що окремі науковці дискутують відносно того, що повинно бути на першому місці – художність чи технічність.Опікуючись високою міссією музичного мистецтва, призначення якого полягає у формуванні духовної культури особистості, вони відстоюють точку зору пов’язану з первинним художнім відтворенням змісту музичного твору будь якого жанру. За такої ситуації основна увага концентрується на художніх образах музичного твору, а вже потім відпрацьовуються технічні складнощі.
Разом з тим, багаторічний досвід роботи у галузі музичної освіти доводить, що досвідчені вчителі послуговуючись сучасними інтерактивними методами навчання при розучуванні шкільного репертуару зосереджують увагу не тільки на інтонаційно досконалому відтворенні мелодії, а також акцентують зусилля на характері атаки звука, голосоутворенні, гнучкості, відповідності нюансам і динаміці.
Аналогічний підхід спостерігається щодо ансамблевого й індивідуального інструментального музикування. Тут вчитель своєчасно концентрує увагу учасників ансамблю на художній доцільності відтворення кожної фрази. З метою досягнення красоти звучання окремої групи інструментів та колектива в цілому ведеться робота над подоланням технічних або темпових складнощів. Тільки лекість і безпристрасність у подоланні технічних труднощів забезпечить красоту і насолоду гармонією, щодо інтерпретації авторського задуму і власної інтерпретації окремої партії або частини твору, сприятиме розвитку емоційної сфери особистості.
З огляду на зазначене можна констатувати, що інтерпретація твору музичного мистецтва передбачає дотримання принципа єдності художнього і технічного у відтворенні інтонаційно-образного змісту з метою високохудожнього його виконання. Це єдиний процес механізму творчості, що уможливлює реалізацію фахових компетентностей у царині музичного мистецтва.
Принцип єдності емоційного і свідомого у засвоєнні закономірностей музичного мистецтва засвідчує найвищі морально-естетичні досягнення у художньо-естетичному вихованні молоді. Почуття і емоції, які виникають в учнів при сприйманні творів музичного мистецтва є результатом усвідомлення інтонаційно-образного змісту музичного твору, історичних умов, які спонукали композитора до написання цього твору, особливостей авторського стилю, що дозволило розвинути емоційну сприйнятливість, реалізувати власні здібності, спрямувати зусилля на розвиток музичного світогляду, базових якостей особистості.
Науковцями доведено вплив музики на формування емоційної сфери особистості, переживання стану радості, любові, симпатії, а також болю, огиди, ненависті. У процесі свідомого сприймання музичних творів емоційний стан учнів підсилюється знанням сюжету, спостереженням за взаємовідносинами головних дійових осіб. Почуття радості та співпереживання у зраді грунтуються на динамічному розвитку сюжетної лінії. Безсумнівно, музика у поєднанні з літературою впливають на стан емоційної рівноваги чи навпаки підсилюють ефект збудженості.
Емоційне і свідоме сприймання творів музичного мистецтва залежить від загальної вихованості, рівня культури особистості, попереднього досвіду, установки на сприймання. Щоб поглибити емоційний стан учнів вчитель повинен враховувати вікові та індивідуальні особливості розвитку, зацікавити їх розповіддю про події, які покладено у сюжет музичного твору, проаналізувати факти і явища, до яких звертається композитор.
Слід зауважити, що емоційний стан учнів під час сприймання музичного твору повинен бути під контролем вчителя. Збудження, які виникають у процесі спілкування з музичними творами не повинні впливати на втрату здатності контролювати свої дії та вчинки. Особливо це стосується дітей з підвищеною збудливістю, або з недостатньо розвиненими гальмувальними процесами, невихованих та розбещених дітей. Емоційне і свідоме сприймання музичного твору повинно викликати позитивні емоції, які вважаються рушійною силою подальшого розвитку художньо-інтелектуальної сфери особистості.
