1. Полюшенка засуджено за діяння, передбачене ч. 3 ст. 207 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк шість років. Після відбуття 1/3 строку покарання, Полюшенко звернувся до Генерального прокурора України з заявою, у якій просив замінити йому вид покарання більш м’яким, аргументуючи це сумлінною поведінкою, чесним ставленням до праці, добрими відносинами з засудженими. Генеральний прокурор України на підставі цієї заяви видав наказ про заміну Полюшенку покарання у виді позбавлення волі штрафом і скерував цей припис начальнику ВТУ, в якій знаходився Полюшенко. Останнього негайно було звільнено з місць позбавлення волі.
Який порядок і умови заміни невідбутої частини покарання більш м’яким покаранням згідно чинного КК України? Чи є законним наказ Генерального прокурора України про заміну Полюшенку невідбутої частини покарання більш м’яким?
2. Зеновенка 15 серпня 2001 року було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 206 КК України 1960 року до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік. 15 вересня 2001 року Зеновенко дізнався про те, що діяння, за яке його було засуджено, відповідно до КК України 2001 року декриміналізоване. Цього ж дня Зеновенко звернувся до начальника ВТУ з заявою про його негайне звільнення. На це начальник ВТУ відповів, що на вчинення такого роду дій йому жодних вказівок не надходило, тому він нічого зробити не може. За скаргою адвоката Зеновенка було звільнено з ВТУ лише 10 лютого 2002 року.
Чи відповідає таке вирішення заяви Зеновенка чинному КК України?
3. 10 грудня 1999 року Фариняк вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 101 КК України 1960 року (ч. 2 ст. 121 КК України 2001 року). З моменту вчинення злочину і до 15 жовтня 2002 року Фариняк знаходився у розшуку. Після затримання з’ясувалось, що у зазначений період Фариняк одружився і влаштувався на роботу вантажником. За місцем проживання та за місцем праці він характеризується виключно позитивно. Посилаючись на ці обставини, Фариняк просив звільнити його від покарання на підставі ч. 4 ст. 74 КК України як особу, що не може вважатися суспільно небезпечною.
Яке рішення має прийняти суд в цій справі?
4. Никодименка засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 213 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. При призначенні покарання захисник Никодименка просив врахувати те, що вчинений підсудним злочин не є тяжким, а також те, що він є добрим сім’янином, позитивно характеризується за місцем праці та просив прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням. Однак, суд йому відмовив у цьому, мотивуючи тим, що призначене покарання є верхньою межею, передбаченою санкцією ч. 2 ст. 213 КК України, тому такого роду звільнення не є доцільним.
Який порядок і умови звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачені чинним КК України? Чи відповідає рішення суду чинному КК України?
5. Коноваленка було засуджено за діяння, передбачене ч. 3 ст. 228 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. При призначенні покарання Коноваленко, посилаючись на те, що він протягом трьох строків є депутатом сільської ради, має 6 дітей, позитивно характеризується за місцем праці, просив прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.
Який порядок і умови звільнення від відбування покарання з випробуванням передбачені чинним КК України? Яке рішення має прийняти суд?
6. Максимейка 15 вересня 2001 року звільнено від відбування покарання у виді виправних робіт на строк 1 рік з випробуванням. Іспитовий строк йому було призначено у 1,5 роки. 16 травня 2003 року Максимейко вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 244 КК України, за що на нього 28 травня того ж року було притягнуто до кримінальної відповідальності. Суд призначив йому покарання у виді штрафу у розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Чи підлягає Максимейко звільненню від відбування покарання відповідно до ст. 75 КК України?
7. Хомечка засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ст. 75 КК України до Хомечка було застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням. Іспитовий строк було встановлено 4 роки. У заяві до суду Хомечко просив знизити іспитовий строк до 3 років, оскільки така гранична межа передбачена законодавством. Суд йому відмовив, посилаючись на те, що діяння, передбачене ст. 307 КК України є тяжким і має особливе суспільне значення, відтак суд має право на власний розсуд вирішувати такого роду питання.
Чи є законним рішення суду?
8. 21 березня 2003 року Цегельського було звільнено від відбування покарання у виді виправних робіт строком на 6 місяців з випробуванням. Відповідно до ст. 76 КК України, суд поклав на Цегельського обов’язок не виїжджати за межі України без дозволу органу кримінально-виконавчої системи. 1 квітня 2003 року йому надійшла телеграма про те, що його рідний брат, який постійно проживав у Росії, загинув у автомобільній катастрофі. Цегельский негайно виїхав до Росії. Після повернення до України 25 квітня 2003 року його було викликано до суду і повідомлено, що, оскільки він без дозволу органу кримінально – виконавчої системи виїхав за межі України, ст. 75 КК України на нього в подальшому не поширюється і він направляється для відбуття покарання, передбаченого у вироку.
Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням? Чи є законними рішення суду?
9. Антипенка 17 січня 2003 року було засуджено до покарання у виді обмеження волі на строк 4 роки з іспитовим строком 2 роки. 15 травня 2003 року Антипенко одружився і переїхав на постійне місце проживання до дружини, будинок якої знаходиться на сусідній вулиці. 27 травня про це дізнався дільничний міліціонер і повідомив суд. 30 травня суд прийняв рішення про припинення застосування до Антипенка ст. 75 КК України, оскільки ним було не виконано покладеного на нього обов’язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання.
Які обов’язки може покласти суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням? Чи законним є рішення суду?
10. Борисенка було звільнено від відбування покарання з випробуванням. У якості додаткового покарання йому було призначено конфіскацію половини майна.
Чи законним є рішення суду?
11. Войноровича 1 квітня 2002 року було звільнено від відбування покарання з випробуванням і призначено іспитовий строк у 2 роки. 1 серпня і 20 вересня 2002 року Войнорович вчинив дисциплінарні проступки. У зв’язку з цим, суд на підставі ч. 2 ст. 78 КК України визнав за неможливе подальше застосування до Войноровича ст. 75 КК України і направив його для відбуття призначеного покарання.
За яких умов, передбачених чинним КК України, суд направляє засудженого для відбування призначеного покарання? Чи є законним рішення суду?
12. Горбань було засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 171 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. Однак, враховуючи, що Горбань є матір’ю трьох неповнолітніх дітей, суд застосував до неї ст. 79 КК України, встановивши строк закінчення іспитового строку день, коли найстарша дитина досягне повнолітнього віку.
Яка тривалість іспитового строку передбачена чинним КК України при звільненні від відбуття покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років? Чи є законним рішення суду?
13. Сидоренко було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. При призначенні покарання Сидоренко просила застосувати до неї ст. 79 КК України, оскільки вона є матір’ю чотирьох дітей віком 2, 4, 6 та 8 років відповідно.
Які умови звільнення передбачені чинним КК України при звільненні від відбуття покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років? Яке рішення має прийняти суд?
14. До Лончини було застосовано ст. 79 КК України і звільнено від відбування покарання з випробуванням. Суд поклав на Лончину обов’язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і роботи та періодично з’являтися для реєстрації до цих органів. Протягом іспитового строку вона переїхала на постійне місце проживання до іншої області, не повідомивши про це органи кримінально-виконавчої системи. Після цього суд скасував своє рішення про її звільнення від криіманльної відповідальності і направив засуджену для відбування покарання згідно з вироком суду.
Які обов’язки, передбачені чинним КК України, може покласти суд на вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років при їх звільненні від кримінальної відповідальності з випробуванням? Чи законним є рішення суду?
15. Жовнірович було звільнено від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 79 КК України. Через 1 рік і 2 місяці суд прийняв рішення про направлення її для відбування покарання згідно з вироком, оскільки Жовнірович систематично била своїх дітей та не давала їм грошей на розваги.
За яких умов, передбачених чинним КК України, звільненні від відбуття покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років, можуть бути направлені для відбування покарання згідно з вироком суду? Чи є законним рішення суду?
16. Іваненка 18 травня 1998 року було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 123-1 КК України 1960 року (ч. 1 ст. 147 КК України 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Однак, до 20 травня 2003 року покарання не було виконано. 21 травня 2003 року судом було прийнято рішення про направлення Іваненка для відбування покарання згідно з вироком суду. Іваненко у скарзі зазначив, що, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 80 КК України 2001 року строки давності вже спливли. Однак, суд не задовольнив скарги, пояснивши, що хоч його було засуджено до трьох років позбавлення волі, однак ч. 1 ст. 147 КК України передбачає покарання до 8 років позбавлення волі, тож, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 КК України строк давності становить не 5, а 10 років.
Які строки давності виконання обвинувального вироку передбачені чинним КК України? Чи є законним рішення суду?
17. Симоненка 7 листопада 1999 року було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 123-2 КК України 1960 року (ч. 1 ст. 151 КК України 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на 2 роки. Однак, підчас перевезення до ВТУ Симоненку вдалося втекти. До 1 січня 2003 року він переховувався на горищі власного будинку, де його й було виявлено працівниками міліції. У суді Симоненко просив звільнити його від покарання у зв’язку зі збігом строків давності.
За яких умов, передбачених чинним КК України, перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності переривається? Яке рішення має прийняти суд?
18. Леонідов 1 січня 1990 року вчинив діяння, передбачене ст. 93 КК України 1960 р. (ч. 2 ст. 115 КК України 2001 року), за що його було засуджено до покарання у виді смертної кари. 29 грудня 1999 року смертну кару йому було замінено довічним позбавленням волі. Однак, до 1 травня 2003 року вирок так і не було виконано, оскільки Леонідов переховувався від органів правосуддя.
Які умови зупинення перебігу давності виконання обвинувального вироку передбачені чинним КК України? Яке рішення має прийняти суд?
19. Олексюка було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за що йому було призначено покарання у виді арешту строком 4 місяці. Після відбуття 2 місяців арешту Олексюк звернувся до суду з проханням умовно – достроково звільнив його від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.
Які умови умовно-дострокового звільненні від відбування покарання передбачені чинним КК України? Яке рішення має прийняти суд?
20. Роганя було засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 225 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в сфері торгівлі на строк 3 роки. Після відбуття 1,5 роки обмеження волі Роганя було умовно – достроково звільнено від відбування основного покарання, однак залишено в силі додаткове покарання.
Чи може суд, згідно чинного КК України, звільнити особу повністю або часткового від відбування додаткового покарання? Чи є законним рішення суду?
21. Косолапова було засуджено за діяння, передбачене ст. 257 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Після відбуття 8 років позбавлення волі Косолапов звернувся з проханням про заміну йому невідбутої частини покарання штрафом.
Які умови, передбачені чинним КК України, заміни невідбутої частини покарання більш м’яким? Яке рішення має прийняти суд?
22. До Тарасенка було застосовано положення ст. 82 КК України і замінено позбавлення волі виправними роботами. Під час відбування покарання Тарасенко вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 123 КпАП України. Суд постановив направити його для відбуття покарання, згідно з вироком, оскільки було порушено приписи, передбачені ст. 82 КК України.
Чи законним є рішення суду?
23. Кукліну було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 199 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Кукліна звернулась до суду з заявою, у якій просила звільнити її від відбування покарання на підставі ст. 83 КК України, оскільки вона стала вагітною в період проведення попереднього слідства.
Яке рішення має прийняти суд?
24. Єрмолаєву було засуджено за діяння, передбачене ст. 304 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 5 років. У заяві до суду Єрмолаєва просила застосувати до неї ст. 83 КК України, оскільки вона має дитину віком 3,5 років.
Які умови звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років передбачені ст. 83 чинного КК України? Яке рішення має прийняти суд?
25. Вишневську було засуджено за вчинення діяння, передбаченого ст. 291 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Вишневська просила суд застосувати до неї ст. 83 КК України, оскільки вона має двох дітей віком 7 років і, хоча й є сиротою та ніде не працює, але у найближчому майбутньому влаштується на роботу.
Які умови звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років передбачені ст. 83 чинного КК України? Яке рішення має прийняти суд?
26. До Данилович було застосовано ст. 83 КК України, оскільки вона була матір’ю дитини дворічного віку. Однак, невдовзі дитина Данилович померла.
Яке рішення має прийняти суд?
27. Журила було засуджено за діяння, передбачене ч. 2 ст. 222 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Під час відбування покарання вона захворіла на нейроциркулярну дистонію. У зв’язку з цим вона просила суд застосувати до неї положення ст. 84 КК України.
Яким нормативним актом визначений перелік хвороб, які можуть бути умовою звільнення засуджених від покарання за хворобою? За якої умови до особи, звільненої від покарання за хворобою, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру? Яке рішення має прийняти суд?
28. Рудакова було засуджено за діяння, передбачене ч. 1 ст. 421 КК України до покарання у виді тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 роки. Під час відбування покарання Рудакову внаслідок прогресуючої хвороби було ампутовано кисть правої руки. У зв’язку з цим Рудаков звернувся до суду з проханням про звільнення його від покарання за хворобою.
Які умови звільнення від покарання за хворобою передбачені чинним законодавством України? Яке рішення має прийняти суд?
29. Шульцман у період 1941 – 43 рр. служив у одному із спеціальних підрозділів німецької поліції, що діяв на території України. З 1945 р. він переховувався від правосуддя в одній з іноземних держав. 1947 р. Шульцмана заочно було засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років. 2002 р. Шульцмана було видано Україні на її вимогу. У заяві до суду Шульцман просив не притягувати його до кримінальної відповідальності на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 р. “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.”.
Яке рішення має прийняти суд?
30. Іванов у період Другої Світової Війни співробітничав з органами СС і приймав участь у масових розстрілах радянських громадян в українських селах. У період 1944 – 2000 рр. він постійно проживав у одній з зарубіжних держав. 2000 р. він добровільно з’явився до посольства України з повинною. У своїй заяві він зізнавався у вчинених злочинах, однак просив не притягувати його до кримінальної відповідальності на підставі Указу Президії Верховної Ради СРСР від 17 вересня 1955 р. “Про амністію радянських громадян, які співробітничали з окупантами в період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р.р.”.
Чи підлягає прохання Іванова задоволенню?
31. Пирогов, засуджений 12 липня 1991 р. за ст. 94 КК України 1960 року (ч. 1 ст. 115 КК України 2001 року) до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років, звернувся 1 серпня 1991 року до суду з проханням застосувати до нього Указ Президії Верховної Ради Української РСР N 1360-XII від 11 липня 1991 року “Про амністію з нагоди річниці прийняття Декларації про державний суверенітет України”, оскільки станом на 11 липня 1991 р. він досяг 60-річного віку.
Чи підлягає його прохання задоволенню?
32. Васильціва 13 січня 1992 року було засуджено за ст. 72 КК України 1960 р. (ст. 335 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 15 березня 1992 року Васильців звернувся із проханням про звстосування до нього Постанови Президії Верховної Ради України N 2192-XII від 11 березня 1992 року “Про звільнення від покарання осіб, засуджених за ухилення від чергового призову на дійсну військову службу за релігійними переконаннями”. Своє прохання він обгрунтував тим, що перебуваючи у місцях позбавлення волі, він прийняв буддизм, у зв’язку з чим йому заборонено брати до рук зброю.
Чи підлягає прохання Васильціва задоволенню?
33. Герасим’юка 1 квітня 1991 р. засуджено за ч. 3 ст 86-2 КК України 1960 р. (ч. 4 ст. 189 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. 1 листопада 1992 року він звернувся до суду з проханням звільнити його від подальшого відбуття покарання на підставі Указу Президента України N 395/92 від 17 серпня 1992 року “Про амністію з нагоди річниці проголошення незалежності України”, оскільки він уже досяг 60-річного віку.
Чи підлягає Герасим’юк звільненню?
34. Пальченка 1 червня 2001 р. засуджено за ч. 1 ст. 176-2 КК України 1960 р. (ч. 1 ст. 377 КК України 2001 р.) до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. 1 серпня 2001 року він звернувся з проханням про застосування до нього Закону України N 2593-III від 5 липня 2001 року “Про амністію”, оскільки він є ветераном Великої Вітчизняної Війни.
Яке рішення має прийняти суд?
35. Гайворонського було засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. 6, 9 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі. У листі до Президента України Гайворонський просив замінити йому довічне позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років.
Який порядок і умови помилування засуджених передбачений чинним законодавством? Чи підлягає прохання Гайворонського задоволенню?
36. Козлова 15 травня 2000 року було засуджено за вчинення злочину, передбаченого п. л ч. 2 ст. 104 КК КК Республіки Таджикистан 1999 року (умисне вбивство з хуліганських мотивів) до 20 років позбавлення волі. Після постановлення вироку Козлов звернувся до суду з заявою про застосування до нього Положення про порядок здійснення помилування, оскільки він є громадянином України, постійно проживає у м. Києві та має на території України постійне місце роботи.
Чи підлягає заява Козлова задоволенню?
