Putchar(c1); putch(c2);

Printf(рядок_формату, список_виведення);

Cписок_виведення може містити константи, змінні та будь-які вирази, розділені комами. Рядок_формату записується в подвійних лапках і може містити: послідовність звичайних символів, що виво­дяться на екран; спеціальні символи, що керують розміщенням даних на екрані (ESC– послідовності); спеціфікатори формату даних.

Спеціфікатори формату – це наступна послідовність:

% [-][довжина поля][.точність][l або L] специфікатор _ типу

де [-] – зсув даних, що виводяться, до лівого краю поля; [довжина поля] – кількість позицій для виведення; [.точність] – кількість цифр дробової частини дійсних чисел, чи кількість символів, що виводяться, для рядків; l або L – позначка для чисел типу long, double, long double.

Для виведення даних використовують такі специфікатори типів:

% c – ціле число типу char, int, short у вигляді символу;

% d – ціле число типу char, int, short у 10-ій системі числення (СЧ);

% u – беззнакове ціле число у 10-ій СЧ;

% o – ціле число у 8-ій СЧ;

% x – ціле число в 16-ій СЧ;

% ld – ціле число типу long int у 10-ій СЧ;

% lo – ціле число типу long int у 8-ій СЧ;

% lx – ціле число типу long int у 16-ій СЧ;

% f – дійсне число типу float;

% e – дійсне число типу float в експоненціальній формі;

% lf – дійсне число типу doublе;

% le – дійсне число типу doublе в експоненціальній формі;

% Lf – дійсне число типу long double;

% Le – дійсне число типу long double в експоненціальній формі;

% s – рядок;

% p – адреса.

Форматоване введення даних здійснюється функцією:

Scanf(рядок_формату, список_введення);

Список_введення може містити тільки адреси змінних, раніш визначених у програмі. Рядок_формату записується в подвійних лапках і може містити тільки специфікатори типів даних.

Функція scanf() здійснює введення чисел, символів та рядків з клавіатури до натискання клавіші < Enter > або до виявлення першого неприпустимого символу у вхідному потоці.

int a; float b; char с; char st[20];

scanf("%d %f %c %s",&a,&b,&c,st);

printf("a=%d, b=%f, c=%c st=%s \n",a,b,c,st);

Неформатоване введення символів здійснюється функціями getchar(), getch(), getche(), а неформатоване виведення сим­волів – putchar(), putch().

Char c1,с2,с3;

c1=getchar(); c2=getch(); c3=getche();

putchar(c1); putch(c2);

Неформатоване введення рядків виконується функцією gets(),а неформатоване виведення рядків – puts().

char st1[20]; gets(st1); puts(st1);

ESC-послідовності (керуючі послідовності). Це послідовності символів, які використовують для запису неграфічних та деяких інших символів в рядках та символьних константах. ESC-послідовність складається з нахиленої риски вліво (зворотній слеш), після якого записується буква або знак.

\n новий рядок;

\t горизонтальна табуляція;

\a дзвоник (сигнал);

\' одиночні лапки;

\" подвійні лапки;

\\ нахилена вліво риска;

\? знак питання.

Умовний оператор if…else обирає один з двох варіантів виразів обчислень та має такий синтаксис:

if(умова) вираз_1 else вираз_2

Якщо умова – істина, то виконується вираз_1, інакше – вираз_2. Будь-яке значення умови, крім 0, вважається істиною. Наприклад:

if(x>y) {max=x; min=y;}

else {max=y; min=x;}

Допустима скорочена форма умовного оператору, в якій відсут­ня конструкція else вираз_2. В цьому разі при хибності перевіряємої умови ніяких дій не виконується.

Оператор-перемикач switch дозволяє обрати один з декількох варіантів обчислень та повідомлень.Синтаксис цього оператора такий: