Підприємництво як вид господарської діяльності, його ознаки, види та принципи

Тема 3. Правові основи комерційної (підприємницької) та некомерційної господарської діяльності

 

План

Вступ

1 Підприємництво як вид господарської діяльності, його ознаки, види та принципи

2 Державні гарантії та державна підтримка підприємницької діяльності

3. Правове регулювання малого і середнього підприємництва, основні напрями і форми його державної підтримки

4 Некомерційна господарська діяльність

Висновок

 

Література:

 

1. Конституція України від 28.06.96 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.

5. Закон України «Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні» від 22.03.2012. – Голос України. – 18.04.2012. – № 70.

6. Указ Президента України від 30.03.2012 р. «Деякі питання діяльності Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва». – Урядовий кур'єр. – 2012. – № 65.

7. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.08.12 р. «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва». – Урядовий кур'єр. – 2012. – № 148.

8. Щербина В.С. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с. (с. 40-66).

9. Хозяйственное право Украины: Учебное пособие / Под общей ред. Проф. Н. А. Саниахметовой. – Х.: “Одиссей”, 2005. – 640 с.

10. Господарське право України: Підручн. для студ. вищ. навч. зал. / М.К. Галянтич, С.М. Грудницька, О.М. Міхатуліна та ін. – К.: МАУП, 2005. – 424с.

11. Кравчук С.Й. Господарське право України: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2007. – 264 с.

12. Хозяйственное (предпринимательское) право Украины: Учебник / Под общ. ред. Р.Б. Шишки и Я.А. Чапичадзе. – Харьков: Эспада, 2007. – 552 с.

 

Вступ

 

Господарська діяльність може здійснюватися як з метою одержання прибутку (комерційна діяльність - підприємництво) так і без такої мети (некомерційна діяльність).

Основним нормативним актом, який здійснює правове регулювання комерційної (підприємницької) та некомерційної господарської діяльності є ГКУ.

Підприємництво як вид господарської діяльності, його ознаки, види та принципи

 

1.1 Поняття підприємництва і його ознаки

Господарська діяльність з метою отримання прибутку називається підприємництвом.

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця (ст. 45 ГКУ).

Підприємці мають право укладати з громадянами договори про використання їх праці. При укладенні трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов'язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, оплату праці не нижчу від визначеної законом та її своєчасне одержання працівниками, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до законодавства України (ст. 46 ГКУ).

У відповідності зі ст. 42 ГКУ підприємництво – це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, здійснювана суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З даного визначення можна виокремити наступні ознаки підприємницької діяльності:

1) Самостійність – це можливість особою самостійно приймати рішення і здійснювати юридично значимі дії стосовно реалізації своєї підприємницької правоздатності (займатися виробництвом товарів, наданням послуг, торгівельною діяльність тощо), вибору видів обсягу бізнесу (малий, середній або великий бізнес), способів матеріальної основи підприємницької діяльності (власні або залучені кошти, нерухомість, земельні ділянки тощо).

Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку ПД, не заборонену законом (ч. 1 ст. 43 ГК).

Самостійність і свобода підприємницької діяльності гарантована забороною незаконного втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади (ОДВ), їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду (ч. 5 ст. 19 ГК).

2) Ініціативність – це здійснення підприємницьких дій на основі власного бажання, переконання і винахідливості. Ініціатива повинна бути продуманою, обґрунтованою, прорахованою і правомірною. Тому, перш ніж реально проявляти ініціативу у підприємництві необхідно прорахувати її наслідки.

3) Систематичність являє собою регулярність професійність і сталість у сфері підприємницької діяльності. Ні законодавець, ні суспільство не зацікавлені у створенні короткочасних комерційних структур. У відповідності з чинним законодавством України, якщо протягом року підприємці та юридичні особи не подають звіт про свою діяльність і не платять податки то вони підлягають припиненню у примусовому порядку.

4) Ризиковий характер підприємництва виявляється у покладання на підприємця тягаря передбачення несприятливих наслідків (збитків) і прийняття заходів щодо їх попередження чи усунення. Тобто здійснюючи підприємницьку діяльність підприємець постійно піддається матеріальному ризику від об'єктивних і суб'єктивних факторів.

 

Види підприємництва

Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність. Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, будинки, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні засоби, гроші, цінні папери) для здійснення підприємницької діяльності.

Залежно від форм власності підприємництво поділяється на такі види:

1. Державне підприємництво – це діяльність державних підприємств, які випускають товари і надають послуги, необхідні для розвитку національної економіки.

2. Приватне підприємництво – це діяльність, яка ґрунтується на власності окремих громадян України з правом найму робочої сили.

3. Колективне підприємництво – це діяльність, яка ґрунтується на власності трудового колективу, іншого статутного товариства, громадської або релігійної організації.

В залежності від етапів виробничого циклу (виробництво – обмін – розподіл – споживання) підприємництво поділяється на:

1. Виробниче підприємництво, яке поширюється на виробництво і споживання товарів та послуг і здійснюється на виробничих підприємствах і організаціях.

2. Комерційне підприємництво поширюється на обмін, розподіл і споживання товарів та послуг і здійснюється в області торгівлі і на товарних біржах.

3. Фінансове підприємництво поширюється на обіг і обмін фінансових коштів, тобто охоплює комерційні та ощадні банки, а також фондові біржі.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГКУ суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік поділяються на суб'єктів:

1) мікропідприємництва;

2) малого підприємництва;

3) великого підприємництва;

4) середнього підприємництва.

До суб'єктів мікропідприємництва належать:

а) фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

б) юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

2) До суб'єктів малого підприємництва належать:

а) фізичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку як фізичні особи – підприємці, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

б) юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

3) До суб'єктів великого підприємництва належать юридичні особи – суб'єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми та форми власності, у яких середня чисельність працівників за звітний період (календарний рік) перевищує 250 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності перевищує суму, еквівалентну 50 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України;

4) До суб'єктів середнього підприємництва належать всі інші суб'єкти господарювання.

Законодавство України з одного боку, гарантує свободу підприємницької діяльності, а з іншого встановлює і певні обмеження у сфері підприємництва.

У відповідності зі ст. 43 ГК підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, не заборонену законом. Особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом.

Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.