Розвиток фондового ринку України

фондовий ринок інвестування банк

Фондовий ринок на Україні починає свою історію з прийняттям одного з перших нормативних документів про фондовий ринок - Закону України "Про цінні папери та Фондову біржу" (від 18.06.91), який визначав акцію, як цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ. В той час були спроби створити саме централізований фондовий ринок.

Відповідно до цього закону, була заснована Українська Фондова біржа, з філіалами практично в усіх областях України, яка тривалий час була єдиним на Україні фондовим інструментом. До кінця положення Закону унеможливлювали виникнення та функціонування інших фондових інститутів України.

Постановою Кабінетів Міністрів і НБУ № 528 від 10.09.1992 р., встановлені такі правила вексельного обігу:

· використовувати векселі а також виступати векселедавцями, акцептантами, індосантами і авалістами можуть тільки юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, які визначаються такими у відповідності з чинним законодавством України;

векселі можуть видаватись лише для сплати за поставлену продукцію, виконані роботи і надані послуги, за виключенням векселів Мінфіну, НБУ і комерційних банків України.

З 1994 р. в Україні векселі залучаються для розв’язання проблем неплатежів. Але у більшості суб’єктів підприємницької діяльності відсутні чіткі уявлення про правила вексельного обігу і, як наслідок, замість позитивного ефекту від використання векселя має місце негативний результат.

23.08.1994 р. вийшла Постанова Кабінету міністрів № 586 " Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 1995 р. "

2 червня 1997 р. в Україні був здійснений перший випуск облігацій державної ощадної позики (ОДОП). Облігації номінальною вартістю 50 грн., випущені в документарній формі на пред`явника і передбачають виплату прибутку, як за рахунок відрізних купонів, так і за рахунок їх дисконтного розміщення. Вперше в Україні обрахунки виплати по купонам поставлені в залежність від рівня інфляції і прогнозованості розвитку української економіки. Крім того, прибуток по ОДОП не обкладається податком, що робить їх привабливими для населення.

23.02.2006 р. був прийнятий Закон України " Про цінні папери та фондовий ринок ".

Цей Закон регулює відносини, що виникають під час розміщення, обігу цінних паперів і провадження професійної діяльності на фондовому ринку, з метою забезпечення відкритості та ефективності функціонування фондового ринку.

Відповідно до Закону акції повинні бути тільки іменними, і випускатися тільки акціонерними товариствами. Закон істотно підвищує вимоги до статутного капіталу професійних учасників фондового ринку. Дилери зобов’язані мати УК у розмірі не менше 120 тис. грн., брокери - не менше 300 тис. грн., андерайтери - не менше 600 тис. грн. Крім того, вони зобов’язані бути членом однієї із саморегульованих організацій, яких передбачається бути по одній для кожного виду діяльності на фондовому ринку.

Крім того, відповідно до Закону, фондова біржа повинна створюватися не менш ніж 20 засновниками, продавцями цінних паперів, що мають ліцензію на право здійснення професійної діяльності на фондовому ринку, або їх об’єднаннями, що нараховують не менше 20 продавців цінних паперів. За Законом, частка продавця цінних паперів не може бути більше, ніж 5% статутного капіталу фондової біржі. Фондові біржі повинні підтримувати власний (нестатутний) капітал на рівні 3 млн. грн., а якщо біржа має намір проводити розрахунково-клірингові операції - тоді 6 млн. грн. Закон зобов’язує оприлюднювати в загальнодоступних джерелах інформацію про власників більше 10% капіталу емітента. З’являється квартальна звітність емітента, річна повинна оприлюднюватися до 30 квітня.

Процес становлення фондового ринку в Україні відбувався в умовах відсутності необхідної практики та досвіду і супроводжувалось періодичною зміною його моделі. Тому на сучасному етапі розвитку фондовий ринок України має елементи як європейської, так і американської моделей фондових ринків. Це зумовило особливості формування ринку цінних паперів в Україні, яке складалося з двох етапів [5]:

1) політика державного "невтручання", відсутність єдиної концепції формування;

2) активна і конструктивна участь держави, формування правового забезпечення і системи регулювання, розвиток інфраструктури ринку.

Саме на другому етапі було розпочато діяльність спеціального органу державного регулювання – Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Необхідність підвищення значення держави було зумовлено відсутністю чітких функцій та виконання правил діяльності на фондовому ринку. Також на процес активного державного контролю вплинула певна нерозвиненість ринку. Це сприяло запобіганню монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції, появленню гарантування прав власності на цінні папери, захисту прав учасників фондового ринку та створенню умов для ефективної мобілізації та розміщення ресурсів з урахуванням інтересів суспільства. Тому наявність державного регулювання є необхідним аспектом розвитку фондового ринку України.