З А К О Н У К Р А Ї Н И
«Про Народне ополчення «Резервістська армія України»
Цей Закон визначає загальні засади створення та діяльності Народного ополчення «Резервістська армія України».
Стаття 1. Загальні положення
Народне ополчення «Резервістська армія України» (далі – Народне ополчення) є громадським об’єднанням зі спеціальним статусом збройного формування, єдиною метою створення та діяльності якого є участь в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Засновником Народного ополчення від імені Українського народу виступає Президент України.
Народне ополчення є частиною Збройних Сил України.
З дня наступного за днем прийняття Президентом України рішення про проведення мобілізації Народне ополчення набуває статусу спеціального формування відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.
Стаття 2. Правова основа діяльності Народного ополчення
Правовою основою діяльності Народного ополчення є Конституція України, цей Закон, Закон України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов'язку, Статут Народного ополчення, зареєстрований в порядку визначеному законодавством України для громадських об’єднань, а також міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Стаття 3. Ополченці
Ополченці – громадяни України, які досягли 18-річного віку і у добровільному порядку вступили до Народного ополчення.
Участь в Народному ополченні є фіксованою. Обов'язковою умовою фіксації участі в Народному ополченні є наявність заяви громадянина України, поданої до керівника загону Народного ополчення за місцем постійного проживання громадянина України, про бажання участі у Народному ополченні.
Форма фіксації участі у народному ополченні визначається Статутом Народного ополчення та підтверджується посвідченням ополченця. Форма посвідчення ополченця затверджується Президентом України за поданням Міністра оборони України.
Не можуть бути ополченцями:
1) особи, які не досягли 18-річного віку;
2) особи, які досягли 65-річного віку;
3) особи, визнані судом недієздатними або обмежено дієздатними;
4) особи, які мали або мають судимість за вчинення умисного злочину;
5) іноземці;
6) особи без громадянства;
7) громадяни, які залучаються до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу;
8) народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад, сільські, селищні, міські голови, члени Кабінету Міністрів України;
9) громадяни України, на яких розповсюджується дія законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування»;
10) допризовники, призовники, військовослужбовці, резервісти.
Громадяни України, які вступили до Народного ополчення, складають військову присягу на вірність Українському народові.
В особливий період ополченці носять військову форму одягу встановленого зразка. Зразки військової форми одягу для ополченців затверджуються Міністерством оборони
Громадяни України можуть припинити участь в Народному ополченні шляхом подання відповідної заяви до керівника загону Народного ополчення за місцем постійного проживання громадянина України.
Припинення участі в Народному ополченні на підставі заяви ополченця неможливе в особливий період.
Участь у Народному ополченні припиняється без подання ополченцем заяви у разі наявності у керівника загону Народного ополчення доказів щодо:
1) смерті ополченця;
2) неможливості брати участь в Народному ополченні за станом здоров'я;
3) визнання ополченця недієздатним або обмежено дієздатним;
4) визнання особи винною у вчиненні умисного злочину;
5) припинення ополченцем громадянства України;
6) залучення ополченця до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадою, передбаченою штатом воєнного часу;
7) обрання ополченця народним депутатом України, депутатом Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевої ради, сільським, селищним, міським головою;
8) вступу ополченця на державну службу або службу в органах місцевого самоврядування;
9) переходу ополченця на війську службу або до військового резерву.
10) відмови ополченця проходити щорічну регулярну військову підготовку на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України відповідно до Указу Президента України;
11) настання інших передбачених законами обставин.
Стаття 4. Організація Народного ополчення
Всі ополченці об’єднуються у загони ополчення за територіальним принципом. Вихід із загону ополчення є підставою для припинення участі громадянина України у Народному ополченні.
Ополченець входить до загону ополчення за місцем свого постійного проживання.
Загони ополченців формуються за таким принципом:
у селах, селищах – один загін на території відповідної сільської, селищної ради;
у містах без районного поділу – із розрахунку не більше одного загону на кожні 500 тисяч жителів відповідного міста;
у містах із районним поділом – із розрахунку не більше одного загону у кожному районі у місті.
Кількість жителів у відповідному місті визначається на підставі даних органів статистики на 01 січня кожного року.
Загони ополчення реєструються у відповідних районних (міських) військових комісаріатах за місцем їх утворення. Порядок реєстрації загонів ополчення визначається Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України.
В кожному загоні ополчення на загальних зборах учасників загону шляхом відкритого поіменного голосування обирається керівник загону, два заступники керівника загону та секретар загону.
Повноваження керівника загону, заступників керівника загону, секретаря загону визначаються Статутом Народного ополчення.
Стаття 5. Взаємодія структурних елементів системи Народного ополчення
До структурних елементів системи Народного ополчення належать:
ополченці;
загони ополчення;
місцеві ради Народного ополчення;
регіональні ради Народного ополчення;
Всеукраїнська Рада Народного ополчення;
Секретаріат Всеукраїнської Ради Народного ополчення.
Первинними елементами системи Народного ополчення є ополченці, об’єднані в загони ополчення.
Для координації діяльності загонів народного ополчення утворюються місцеві ради Народного ополчення, регіональні ради Народного ополчення, Всеукраїнська Рада Народного ополчення.
Місцеві ради Народного ополчення утворюються у містах, в яких діє більше одного загону народного ополчення, а також у районах.
До місцевої ради Народного ополчення у місті, в якому діє більше одного загону Народного ополчення, входить керівник та заступники керівника кожного загону, що діє на території відповідного міста.
До місцевої ради Народного ополчення у районі входить керівник та заступники керівника кожного загону, що діє на території відповідного району.
Регіональні ради Народного ополчення утворюються в адміністративно-територіальних одиницях, визначених у частині другій статті 133 Конституції України.
До складу регіональних рад Народного ополчення входять по три представники від кожної місцевої ради Народного ополчення відповідного регіону (адміністративно-територіальної одиниці, визначеної у частині другій статті 133 Конституції України).
До складу Всеукраїнської Ради Народного ополчення входять по три представники від кожної регіональної ради Народного ополчення.
Місцеві ради Народного ополчення збираються не рідше одного разу на три місяці для вирішення питань діяльності загонів ополчення відповідного міста або району.
Регіональні ради Народного ополчення збираються не рідше одного разу на півроку для вирішення питань діяльності загонів ополчення відповідного регіону.
Всеукраїнська Рада Народного ополчення збирається не рідше одного разу на рік для вирішення питань діяльності Народного ополчення.
Місцеві ради Народного ополчення збираються позачергово на вимогу не менше однієї третини загонів, що входять до складу відповідної місцевої ради Народного ополчення.
Регіональні ради Народного ополчення збираються позачергово на вимогу не менше однієї третини місцевих рад Народного ополчення, що входять до складу відповідної регіональної ради Народного ополчення.
Всеукраїнська Рада Народного ополчення збирається позачергово на вимогу не менше однієї третини регіональних рад Народного ополчення.
В період між зборами Всеукраїнської Ради Народного ополчення діє Секретаріат Всеукраїнської Ради Народного ополчення. Голова та три заступники Секретаріату Всеукраїнської Ради Народного ополчення обираються на чергових зборах Всеукраїнської Ради Народного ополчення строком на п’ять років з числа ополченців, що є представниками регіональних рад Народного ополчення на чергових зборах Всеукраїнської Ради Народного ополчення.
Секретаріат Всеукраїнської Ради Народного ополчення організовує виконання рішень Всеукраїнської Ради Народного ополчення та забезпечує поточну діяльність Народного ополчення.
Голова, заступники голови Секретаріату Всеукраїнської Ради Народного ополчення на час виконання своїх повноважень призначаються на відповідні штатні посади Генерального штабу Збройних Сил України.
Члени Секретаріату Всеукраїнської Ради Народного ополчення призначаються на посаду Міністром оборони України за поданням Голови Секретаріату Всеукраїнської Ради Народного і виконують свої обов’язки на постійній основі відповідно до умов трудового договору.
Рішення Всеукраїнської Ради Народного ополчення є обов'язковими для всіх ополченців, рад Народного ополчення та Секретаріату Всеукраїнської Ради Народного ополчення.
Рішення регіональної ради Народного ополчення є обов'язковими для всіх ополченців, місцевих рад Народного ополчення відповідного регіону.
Рішення місцевої ради Народного ополчення є обов'язковими для всіх ополченців, місцевих рад Народного ополчення відповідного міста, району.
Рішення Всеукраїнської Ради Народного ополчення, рад Народного ополчення не можуть суперечити Конституції та законодавству України.
Стаття 6. Взаємодія Народного ополчення і Збройних Сил України у мирний час
Рішення місцевих, регіональних та Всеукраїнської ради Народного ополчення доводяться до відома відповідно районних (міських) військових комісаріатів, військових комісаріатів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
На підставі Указу Президента України всі ополченці зобов’язані проходити щорічну регулярну військову підготовку на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України.
Порядок, строк та умови проходження регулярної військової підготовки ополченців визначається Указом Президента України за поданням Міністра оборони України.
Стаття 7. Взаємодія Народного ополчення і Збройних Сил України в особливий період
В особливий період на підставі Указу Президента України всі або частина загонів Народного ополчення переходять під командування Головнокомандувача Збройних Сил України.
З моменту видання відповідного Указу Президента України на ополченців поширюється дія статутів Збройних Сил України в частині, що не суперечить цьому Закону та Статуту Народного ополчення.
В особливий період може бути змінена взаємодія структурних елементів системи Народного ополчення на підставі спільного рішення Голови Секретаріату Народного ополчення та Головнокомандувача Збройних Сил України, схваленого Президентом України.
У мирний час за погодженням із районними (міськими) військовими комісаріатами загони ополчення можуть залучатись на платній договірній основі органами місцевого самоврядування для участі в охороні громадського порядку, запобігання та припинення адміністративних правопорушень і злочинів, захисту життя та здоров'я громадян, а також у рятуванні людей і майна під час стихійного лиха та інших надзвичайних обставин.
Стаття 8. Забезпечення Народного ополчення
Ополченці забезпечують себе військовою формою одягу встановленого зразка, продовольством та зброєю за власний рахунок.
Держава сприяє проведенню зборів місцевих, регіональних рад та Всеукраїнської ради Народного ополчення.
З метою проведення щорічної регулярної військової підготовки на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України ополченцям гарантується забезпечення продовольством та проїздом з місця постійного проживання до місця дислокації з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України і у зворотному напрямі за кошти державного бюджету.
В особливий період ополченцям, які на підставі Указу Президента України перейшли під командування Головнокомандувача Збройних Сил України, гарантується забезпечення на рівні забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України.
Стаття 9. Обов'язок ополченців утримувати в належному стані зброю та військове устаткування
З метою забезпечення реалізації функцій Народного ополчення ополченці зобов’язані за власний рахунок придбати, зберігати та утримувати у належному стані зброю та військове устаткування.
Порядок зберігання та утримання зброї та військового устаткування ополченцями затверджується Президентом України за поданням Міністра оборони України, внесеним на підставі пропозицій Всеукраїнської ради Народного ополчення.
Під час проходження щорічної регулярної військової підготовки на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України ополченець зобов’язаний використовувати власну зброю, боєприпаси та військове устаткування, придбані за власні кошти ополченця.
В особливий період ополченцям, які на підставі Указу Президента України перейшли під командування Головнокомандувача Збройних Сил України, видається також зброя та військове устаткування Збройних Сил України, які повертаються ополченцями до відповідних з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України після завершення особливого періоду.
Застосування і використання зброї та військового устаткування ополченцем у мирний час не допускається.
Стаття 10. Гарантії, пільги та компенсації ополченцям
Ополченцям гарантується недоторканність особи. Вони не можуть бути арештовані інакше, як на підставі судового рішення.
Час участі громадян України в Народному ополченні в особливий період зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Ополченцям за місцем їх постійної роботи надаються щорічні основні відпустки тривалістю 30 календарних днів.
Дружині (чоловіку) ополченця щорічна основна відпустка за її (його) бажанням надається у зручний для неї (нього) час одночасно із щорічною основною відпусткою ополченця.
Ополченці мають право на безоплатну кваліфіковану медичну допомогу у військово-медичних закладах охорони здоров'я. Ополченці щорічно проходять медичний огляд, щодо них проводяться лікувально-профілактичні заходи.
За відсутності за місцем проживання ополченців військово-медичних закладів охорони здоров'я чи відповідних відділень або спеціального медичного обладнання, а також у невідкладних випадках медична допомога надається державними або комунальними закладами охорони здоров'я за рахунок Міністерства оборони України.
Ополченці мають право не більше одного разу на рік на санаторно-курортне лікування та відпочинок у санаторіях, будинках відпочинку, пансіонатах і на туристських базах Міністерства оборони України з пільговою оплатою вартості путівок у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України. Таким же правом користуються члени сімей ополченців, які загинули (померли) або пропали безвісти в особливий період. До таких членів сімей належать: батьки, дружина (чоловік), неповнолітні діти, а також діти - інваліди з дитинства (незалежно від їх віку).
Ополченці, які стали інвалідами внаслідок бойових дій, а також учасники бойових дій прирівнюються у правах до інвалідів та учасників Великої Вітчизняної війни.
Діти ополченців, які загинули, померли чи пропали безвісти або стали інвалідами у зв'язку з участю в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, користуються переважним правом зарахування до військових ліцеїв, ліцеїв з посиленою військово-фізичною підготовкою, вищих військових навчальних закладів та вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи, за умов успішного складення іспитів та відповідності іншим вимогам і правилам прийому до цих навчальних закладів.
Стаття 11. Пенсійне забезпечення ополченців
Пенсійне забезпечення ополченців, які брали участь в Народному ополченні більше 20 років провадиться відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»
Стаття 12. Одноразова грошова державна допомога ополченцям
Одноразова грошова державна допомога призначається і виплачується ополченцям у разі:
1) загибелі (смерті) ополченця у зв'язку з участю в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності або під час щорічної регулярної військової підготовки на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України;
2) встановлення ополченцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним у зв'язку з участю в обороні України, захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності або під час щорічної регулярної військової підготовки на базі з'єднань, військових частин і підрозділів Збройних Сил України.
Стаття 13. Відповідальність посадових осіб за порушення цього Закону
Посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності і підпорядкування, громадяни України, іноземці, особи без громадянства, винні в порушенні цього Закону, несуть відповідальність згідно із законом.
Стаття 14. Нагляд за додержанням цього Закону
Нагляд за додержанням цього Закону органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами здійснюється прокуратурою.
Стаття 15. Прикінцеві положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня його опублікування.
2. Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом:
подати до Верховної Ради України пропозиції про внесення змін до законів України, що випливають із цього Закону;
привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
забезпечити підготовку і видання нормативно-правових актів, що випливають із цього Закону;
забезпечити перегляд і скасування міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів, що суперечать цьому Закону.
Голова Верховної Ради
України О. ТУРЧИНОВ
