- діти мають право на майно, придбане батьками для забезпечення розвитку, навчання, виховання дитини (одяг, інші речі особистого вжитку, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання тощо),
- якщо у малолітньої дитини (до 14 років) є майно, батьки управляють ним без спеціального на те повноваження (потім повертають майно і доходи від нього),
- майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності,
- батьки зобов‘язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
- За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і у твердій грошовій сумі. Якщо місце проживання батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину, дитині призначається державна допомога. Аліменти можуть бути стягнуті за виконавчим листом за минулий час, але не більше, ніж за три роки, що передували пред‘явленню виконавчого листа до виконання. Якщо повнолітні діти продовжують навчання і у зв‘язку з цим потребують матеріальної допомоги, то батьки зобов‘язані утримувати їх до досягнення 23-х років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
- Повнолітні дочка, син зобов‘язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. В іншому випадку з них також стягуються аліменти. Діти зобов‘язані брати участь у додаткових витратах на батьків, спричинених важкою хворобою, інвалідністю або немічністю.
У певних випадках мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав.
- Усиновлення – це прийняття усиновлювачем на підставі рішення суду у свою сім‘ю особи на правах дочки чи сина. Усиновленою може бути як особа, що не досягла 18 років, так, і повнолітня особа (за умови, що в неї немає матері і батька або вона позбавлена їхнього піклування.
Можна усиновити дитину з 2-х місячного віку, якщо дитина покинута в пологовому будинку, після спливу 2-х місяців з часу її знайдення. Рідні брати та сестри не можуть бути роз‘єднані при їх усиновленні (за наявності обставин, що мають істотне значення можуть бути усиновлені різними особами).
Усиновлювачем дитини може бути:
- повнолітня дієздатна особа,
- особа, що старша за дитину не менш, як на 15 років (якщо всиновлюють повнолітню особу – різниця у віці не менше 18 років).
Не можуть бути усиновлювачами особи, які:
- обмежені у дієздатності,
- визнані недієздатними,
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені,
- були усиновлювачами іншої дитини, але усиновлення було скасовано з їхньої вини,
- перебувають на обліку або лікуванні у психоневрологічному чи наркотичному диспансері,
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами,
- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку,
- страждають на окремі хвороби.
Усиновлення дитини здійснюється за вільною згодою її батьків (безумовна згода може бути надана лише після досягнення дитиною 2-х місяців). Якщо батьки дитини: 1) невідомі, 2) визнані безвісно відсутніми, 3) визнані недієздатними, 4) позбавлені батьківських прав – згода батьків не потрібна. Письмова згода батьків засвідчується нотаріусом.
Для усиновлення дитини потрібна її згода, що дається у формі, яка відповідає вікові дитини (з 7 років – потрібна згода). Усиновлення проводиться без згоди дитини, якщо вона у зв‘язку з віком або станом здоров‘я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини не потрібна, якщо вона проживає в сім‘ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
Особа, яка бажає усиновити дитину, подає до суду заяву про усиновлення. Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Усиновлювач має право приховувати факт усиновлення від дитини, яка ним усиновлена і вимагати нерозголошення цієї інформації іншими особами. Особа, яка була усиновлена, має право після досягнення нею 14 років на одержання інформації щодо свого усиновлення. Усиновлювач може змінити відомості про місце народження та дату народження дитини (дата може бути змінена не більш, як на 6 місяців), може бути змінене прізвище та по батькові дитини. Усиновлення надає права і обов‘язки усиновлювачу щодо дитини в такому обсязі, який мають батьки щодо дитини, а особі, яку усиновлено, - відповідні права та обов‘язки щодо усиновлювача. Нагляд за дотриманням прав дітей, які усиновлені і проживають в Україні, здійснює орган опіки та піклування.
Опіка та піклування встановлюються над дітьми, які залишилися без батьківського піклування (опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла 14 років, а піклування – над дитиною у віці від 14 до 18 років) для виховання, а також для захисту їх особистих і майнових прав.
Опіка та піклування над дітьми встановлюються органом опіки та піклування, а також судом у певних випадках. Опікуном чи піклувальником може бути повнолітня дієздатна особа, яка не зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, не позбавлена батьківських прав, інтереси якої не суперечать інтересам дитини. Якщо дитина проживає у дитячому закладі або закладі охорони здоров‘я, функції опікуна та піклувальника щодо неї покладаються на адміністрацію цих закладів. Орган опіки та піклування контролює умови утримання, виховання, навчання дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
Дитина, над якою встановлено опіку або піклування, має право:
- на проживання в сім‘ї опікуна чи піклувальника;
- на забезпечення їй умов для всебічного розвитку, освіти, виховання;
- на збереження права користування житлом, у якому вона проживала до встановлення опіки, піклування.
Патронат – передача органом опіки і піклування дитини-сироти (або позбавленої батьківського піклування з іншої причини) на виховання за плату в сім‘ю іншої особи до досягнення дитиною 18 років. На це потрібна згода дитини.
Обов‘язки патронатного вихователя:
- забезпечити дитину житлом, одягом, харчуванням тощо,
- створити дитині умови для навчання, фізичного та духовного розвитку,
- захищати дитину, її права та інтереси як опікун або піклувальник, без спеціальних на те повноважень.
Договір про патронат припиняється у разі відмови від нього вихователя або дитини, яка досягла 14 років. Також такий договір може бути розірваний за згодою сторін або за рішенням суду в разі невиконання вихователем своїх обов‘язків або якщо між ним і дитиною склалися стосунки, які перешкоджають виконанню обов‘язків за договором.
