Дія шкідливих факторів зовнішнього середовища у період вагітності.

На розвиток плода істотний вплив справляють екзогенні фактори:

- фізичні (радіаційні і механічні),

- хімічні (лікарські речовини, алкоголь, нікотин, наркотики, хімічні речовини, застосовувані в побуті і на виробництві),

-  гіпоксія,

- неповноцінне харчування вагітної.

Ефект радіаційного впливу залежить,

по-перше, від того, у який період вагітності він мав місце;

по-друге, від дози, виду і потужності радіаційного випромінювання;

по-третє, від індивідуальної чутливості організму.

Найбільше вразливий зародок у передімплантаційний період; у період активного органогенезу іонізуюча радіація може сричинювати розвиток вад у плода і формування так званої радіаційної ембріопатії. Механізм дії іонізуючого випромінювання пов'язаний із його прямою дією на плід, а також із порушенням обміну речовин,
ферментативних процесів, порушенням проникності клітинних мембран, що відбуваються в організмі жінки.
Тератогенний ефект також залежить від дози, виду і потужності іонізуючого випромінювання. Вади розвитку зазвичай зумовлені великими дозами радіації. Сумарна доза від фракційного опромінення менше небезпечна, ніж аналогічна доза гострого опромінення.

Найчутливіша до променевого ушкодження центральна нервова система, особливо нейробласти. Для радіаційної ембріопатії характерні: симетрична затримка внутрішньоутробного розвитку з формуванням мікроцефалії або гідроцефалії, вад очей (катаракта, колобома), а надалі різного ступеня вираженості дефектами психомоторного розвитку. Найбільший індикатор можливої радіаційної ембріопатії - підвищена частота комплексу цитогенетичних аномалій у клітинах периферійної крові.

Наслідком аварії на Чорнобильській АЕС є радіаційне забруднення великих територій України. Особливістю формування дози опромінення проживаючого на забруднених територіях населення є довгострокова дія радіонуклідів, проникнення їх в організм із їжею. Проведеними дослідженнями встановлено, що загальний рівень хромосомних аберацій у дітей із зон радіаційного контролю в тричі вищий, ніж у дітей, народжених у тому ж 1992 р. у "чистих" регіонах (відносно екологічно чистих). Серед нащадків жінок, евакуйованих із 30-кілометрової зони, і жінок-ліквідаторів наслідків аварії домінує жіноча стать, що свідчить про інтенсивний внутрішньоматковий добір. Наявність у вагітних із контрольованих зон дисфункціональних змін у системі гіпофіз — щитоподібна залоза може бути однією з причин збільшення кількості ускладнень вагітності і пологів: хронічна гіпоксія плода визначається в 45,8%, п ередчасні пологи - у 9,8%. Показники перинатальної смертності також вищі, ніж у контрольній групі. У новонароджених дітей від матерів, що перебували в період вагітності в умовах клінічного синдрому дизадаптації, спостерігали такі порушення: дихальні розлади, набряково-геморагічний синдром, порушення мозкового кровообігу, терморегуляції, патологічні серцево-судинні реакції, пригнічення фізіологічних рефлексів, зміни м'язового тонусу. У 2,8 разу порівняно з 1985 роком підвищилася кількість асфіксій, значно частіше виявляють затримку внутрішньоутробного розвитку плода. Підвищилася перинатальна захворюваність.

Промисловий синдром плода пов'язаний з екологічними катастрофами, забрудненням навколишнього середовища:

- повітря,

- питної води,

- накопиченням у продуктах пестицидів і нітратів.

-

Проблема забруднення навколишнього середовища - гігієнічна проблема глобального масштабу, що впливає на все населення. Для людей, зайнятих на шкідливому виробництві, концентрація цих речовин значно збільшується. Вплив шкідливих речовин на ранніх етапах внутрішньоутробного розвитку може справляти тератогенну дію.

Промисловий синдром плода частіше відзначають у жінок, що живуть біля бензоколонок, на перехрестях великих доріг, в екологічно неблагополучних зонах, працюють шоферами, на бензоколонках, хімічних підприємствах, у сільському господарстві з отрутохімікатами, на металургійних підприємствах, виробництвах сірки й азоту. Кожна хімічна речовина має специфічний характер ураження. Наприклад, при контакті з ртуттю в 60% випадків у плода виявляють мікроцефалію, затримку психомоторного розвитку, сліпоту, глухоту, судоми, вади розвитку очей;

при контакті зі свинцем - часто спостерігають мимовільні аборти і мертвонародження, вади розвитку центральної нервової системи.

Продукти неповного згорання нафти, свинець, кремній, з'єднання хлору, пестициди, добрива й інші шкідливі речовини і їхні продукти накопичуються в плаценті, що призводить до порушення її бар'єрних і інших функцій, гіпоксії плода, трофічних розладів у плода, насамперед до порушення функціонального стану печінки і мозку. Промисловий синдром плода не має чітко окресленої клінічної картини, характеризується:

- народженням недоношеної дитини,

- можливо, із затримкою внутрішньоутробного розвитку (усіх типів),

- ускладненим перебігом адаптаційного періоду: вираженою транзиторною жовтяницею, схильністю дитини до кровоточивості (пов'язаною з дефіцитом вітаміну К), інфекцій, вираженої втрати маси тіла і повільного її відновлення, порушеннями з боку центральної нервової системи.

Частота алкогольного синдрому плода становить 1 - 5 на 1000 новонароджених. Алкогольна ембріофетопатія розвивається у 30 - 50% дітей, що народилися від матерів, які страждають на хронічний алкоголізм. У період вагітності відбувається уповільнене виведення алкоголю з організму. Метаболізм етилового спирту відбувається в печінці. Цей процес забезпечується ферментом алкогольдегідрогеназою; спирт і його метаболіт - оцтовий альдегід тропні до ліпідів і проникають через плаценту. У зародка в ранні терміни вагітності відсутня алкогольдегідрогеназа, різко знижена активність ацетальдегіддегідрогенази, тому гальмується синтез ДНК і білків (у тому числі ферментів), у першу чергу, в зачатку головного мозку. Антенатальна дія етилового спирту зумовлює тяжкі структурно-функціональні розлади в печінкових клітинах. Серед патогенетичних факторів ушкоджувальної дії алкоголю на зародок виділяють також: дефіцит фолієвої кислоти, цинку, простагландину Е1, активацію вільнорадикального окиснення ліпідів, порушення плацентарного кровообігу і, як наслідок, гіпоксію плода.

У жінок, хворих на алкоголізм, завжди відзначають патологію вагітності і пологів. Дуже часто діти народжуються з асфіксією.

З алкогольною ембріофетопатією частіше народжуються дівчатка; плід чоловічої статі, мабуть, гине внутрішньоутробно (алкогольний ембріолетальний ефект).

Виділяють чотири групи алкогольних вад розвитку: порушення з боку центральної нервової системи:

• у неонатальний період — порушення добового ритму, тремор кінцівок, утруднення ссання і ковтання, можливі судоми, гідроцефальний синдром; надалі — зниження інтелекту аж до олігофренії, агресивність, розлади мовлення, неврози, епілепсія, енурез, порушення зору і слуху, гіпотонія; відставання в рості: на момент народження - ознаки затримки внутрішньоутробного розвитку за диспластичним типом (рідше - за асиметричним типом) у 95%;
• черепно-лицевий дизморфізм: у 80 - 90% дітей спостерігають мікроцефалію, мікрофтальмію з укороченням довжини голосової щілини, плоский і широкий корінь гіпоплазованого носа, низьке чоло, високе піднебіння, сплощення потилиці; рідше зустрічаються епікант, косоокість, блефарофімоз, прогнатизм, великий рот із тонкою верхньою губою і подовженим фільтром (жолобок на верхній губі) - "рот риби", скошеність верхнього завитка і низьке розташування вушних раковин, гіпоплазія середньої частини обличчя;
• інші природжені вади (у 30 - 50% дітей): дефекти перегородок серця, гіпоспадія у хлопчиків, гіпоплазія соромних губ і подвоєння піхви у дівчаток, атрезія або зсув анусу, аномалії розташування пальців, гіпоплазія нігтів, синдактилія, клінодактилія, дисплазія стегнового суглоба, неповне розгинання в ліктьових суглобах, аномалії форми грудної клітки, гемангіоми, надмірне оволосіння шкіри, зморшки, порушення дерматогліфіки; у мертвих дітей — вади ЦНС: недорозвинення кори великих півкуль мозку, судинних сплетень і мозочка, гліоз, атипове розташування клітинних прошарків.

Алкогольний абстинентний синдром зустрічається рідко. Якщо вагітна вживала алкоголь безпосередньо перед пологами, то його пари в повітрі, видихуваному новонародженим, можна визначати протягом декількох годин, тому що рівень алкоголю в крові плода дорівнює такому в крові матері. Алкогольний абстинентний синдром проявляється в новонароджених підвищенням рухової активності, збудженням, тремором протягом 72 годин, можуть бути судоми; потім розвивається пригнічення, що продовжується біля 48 годин.

Алкоголь є хімічною речовиною, у якої немає "безпечного" граничного рівня. Його заборона до зачаття, у період вагітності і годування груддю є абсолютною.

Не менше поширеним фактором, що впливає на плід, є нікотин. Тютюновий синдром плода можливий не лише у активних курців (понад 5 цигарок у день), але й у пасивних. Нікотин справляє різнобічну дію на організм вагітної; крім того, тютюновий дим містить низку біологічно активних речовин: котинин, метиловий спирт, піримідинові основи, метиламін, найпростіші аміни, етилмеркап-тан тощо, а також чадний газ і ціаніди.

У жінок, що палять тютюн, збільшена кількість спонтанних абортів і передчасних пологів, що пов'язано з порушенням продукції прогестерону й пролак-тину і розвитком гострих циркуляторних порушень у матці, плаценті, пуповині й у плода. Зниження маткового кровообігу спричинює гіпоксію плода і порушення його трофіки. Ці процеси посилюються присутністю в тютюновому димі чадного газу. Нікотин чинить ефект ретардації - зниження краніокаудального розміру плода, знижує процеси осифікації і відкладення кальцію в кістках. При вдиханні тютюнового диму в організм надходять речовини, що пригнічують імунітет, у зв'язку з чим вагітні, які палять тютюн, хворіють частіше, у їхніх дітей частіше виникають вірусні і бактеріальні інфекції. У період вагітності в цієї групи жінок частіше відзначають гестози, передлежання й відшарування плаценти, кровотечі в пологах.

У матерів, що палять тютюн, у 2 - 3 рази частіше народжуються діти з вадами серця, мозку, розколинами твердого піднебіння і верхніх губ. Через вну-трішньоутробну гіпоксію і гіповітамінози (дефіцит фолієвої кислоти), накопичення в крові карбоксигемоглобіну, нікотину, тіоціонату й інших речовин діти народжуються в асфіксії (25%) з ознаками асиметричної затримки внутрішньо-утробного розвитку. У цих дітей значно вища частота перинатальної захворюваності і смертності. У період адаптації до позаутробного життя спостерігають: поліцитемію, синдром підвищеної нервово-рефлекторної збудливості, повільне відновлення маси тіла, тривалу транзиторну жовтяницю. Діти матерів, що палять тютюн, частіше хворіють на респіраторні хбороби в неонатальний період і схильні надалі до захворювань дихальної системи, а також до геморагічних явищ. Наслідком антенатального впливу тютюну є зниження інтелектуальних здібностей дітей. Діти матерів, що палять тютюн, є групою ризику розвитку синдрому раптової смерті.

Вплив токсикоманії та наркоманії на плід залежить від багатьох факторів. Спектр наркоманій і токсикоманій дуже широкі:

- кокаїн, амфетаміни, марихуана;

- препарати опію, морфію, героїн, метадон, кодеїн і його препарати;

 - фен-циклідин, барбітурати, транквілізатори тощо.

Як правило, наркомани і токсикомани одночасно вживають декілька речовин, крім того палять, вживають алкоголь, погано харчуються, мають в анамнезі багато соматичних захворювань (анемія, кардіопатія, вегето-судинна дистонія, дистрофія, захворювання печінки, нирок), захворювань, що передаються статевим шляхом, інфекційних захворювань. Серед "шприцевих" наркоманів значний відсоток ВІЛ-інфікованих. Це група населення з низьким соціально-побутовим рівнем життя. Вагітні не звертаються до жіночих консультацій взагалі, або стають на облік у пізні терміни.

У наркоманок і токсикоманок часто діагностують ускладнення вагітності:

- мимовільні аборти,

- передчасні пологи,

- мертвонародження,

- гестози, еклампсії,

- сідничне передлежання плода, передлежання й відшарування плаценти,

- плацентарну недостатність.

Під час пологів у цієї групи жінок часто спостерігається передчасне відходження навколоплідних вод, слабкість пологової діяльності, хоріонамніоніт.

Діти народжуються в асфіксії з аспірацією меконію, характерна затримка внутрішньоутробного розвитку (можливі асиметричний, симетричний і диспластичний варіанти).

У неонатальний період у дітей можуть бути внутрішньочерепні крововиливи, дихальні розлади, перинатальні інфекції. У великої кількості дітей народжених від матерів, хворих на наркоманію і токсикоманію, зазначають природжені вади розвитку (ЦНС, серця, сечової і статевої систем) і стигми дизембріогенезу. Надалі в дітей розвиваються енцефалопатії, і як наслідок - високий рівень захворюваності і смертності. Вони також є групою ризику щодо синдрому раптової смерті і ВІЛ-інфекції.

Абстинентний синдром виявляють у 50 - 70% новонароджених. Його вираженість залежить від застосовуваної наркотичної речовини, дози, тривалості наркоманії і часу останнього вживання наркотику. Наприклад, при вживанні героїну в дозі до 6 мг/добу симптоми абстиненції слабко виражені; якщо мати приймала героїн більше 1 року, абстиненція у новонародженого виникає більше, ніж у 70% випадків; найвища ймовірність синдрому відміни в разі приймання наркотику протягом останньої доби перед пологами. Клінічна картина абстинентного синдрому в новонароджених характеризується синдромом підвищеної нервово-рефлекторної збудливості: рухова активність, пронизливий крик, порушення сну, тремор, гіперестезія, судоми, підвищення сухожилкових рефлексів. Відзначають розлади функціонування інших органів і систем: зригування, блювання, здуття живота, прискорена дефекація, тахікардія або брадикардія, чхання, закладення носа, тахіпное, можливі напади апное, термолабільність, мармуровість шкіри, виражена транзиторна жовтяниця. Діти часто смокчуть палець, але дуже мляво ссуть молоко. Синдром збудження триває перші три доби, але можливий його відстрочений розвиток (навіть на 2 - 3-му тижні життя) і більш пролонгований перебіг.

Синдром відміни (абстиненції) може бути наслідком тривалого вживання деяких лікарських препаратів у період, який передує пологам, і може призвести до розвитку синдрому відміни, подібному до того, що спостерігають у дітей матерів хворих на наркоманію, токсикоманію, алкоголизм. Причиною виникнення цього синдрому можуть бути: барбітурати, транквілізатори, антидепресанти, димедрол і інші Ні-гістаміноблокатори.

Характерні: підвищена нервово-рефлекторна збудливість, пронизливий неемоційний крик, підвищена рухова активність у поєднані із завмираннями в незвичних позах, гіперестезія, гіперакузія (реакція плачем на сповивання, спробу взяти на руки, різке світло чи звук), тремор, підвищення сухожилкових рефлексів, судоми, порушення сну, смоктання пальців, погане смоктання молока з грудей або пляшечки; термолабільність, гіпертермія; зригування, блювання, похлинання; надмірна пітливість, мармуровість шкіри, симптом Арлекіна, транзиторна жовтяниця, закладення носа, чихання, тахікардія або брадикардія, тахіпное або задишка, напади апное, періодичне дихання. Клінічна картина може розвиватися в перші 2 - 3 дні життя, але іноді спостерігають її відстрочену появу (на 2 - 3-му тижні життя). Тривалість проявів - від декількох днів до тижня (декількох тижнів).

У подальшому житті у таких дітей нерідко виявляють затримку психомоторного і фізичного розвитку, зниження слуху, інтелекту, аномалії статевого розвитку, поведінки.

 

У науковому трактуванні наркоманія — це хворобливий психічний стан, який зумовлений хронічною інтоксикацією внаслідок зловживання наркотичними речовинами і характеризуються психічною або фізичною залежність від них.
Причинами дедалі поширюваної пристрасті до згубного заняття є:

- звичайним зацікавленням,

-  бажанням зробити навпаки,

-  відсутність людського тепла, захищеності чи своєрідному способі провести час,

-  безробіття,

- відсутність системи виховання молоді, котра, відверто кажучи, залишилася наодинці з власною долею

. В Україні за останні роки зловживання наркотичними засобами та їх незаконний обіг набули масового характеру. Над Україною нависла реальна загроза самознищення нації за допомогою як внутрішніх, так і зовнішніх чинників.
Практика свідчить, що основною сировинною базою наркоманії в Україні є снотворний мак. Споконвіків насіння, на перший погляд, мирної сільськогосподарської культури використовувалися як продукт харчування. Наркоотруту містить не зерно, а головки маку

Статистика свідчить, що тільки в Івано-Франківську щорічно помирає по 20-25 наркоманів. Найчастіше від передозування.

 

Наркоманія надзвичайно підступна і тяжка хвороба. Вживання наркотиків нищівно руйнує імунітет наркомана, його серцево-судинну систему, внутрішні органи. Бранця "білої смерті" видає зовнішній вигляд: його шкіра, зуби, волосся. Життя наркоманів ділиться на дві фази: перша, в якій знаходяться під дією наркотиків, і друга фаза, коли шукають чергову дозу. Нічим іншим наркоман не може займатися, бо починається жахлива "ломка".
 На жаль, хвороба настільки змінює особистість, що наркомани, навіть після тривалого лікування, беруться за старе, бо не можуть адаптуватися до існуючих умов. Неспроможні подолати побутові чи соціальні проблеми.