Лекція № 4
Англійське Відродження:
Характерні ознаки культури і літератури.
Вільям Шекспір — геній англійського Ренесансу
План
1. Ренесанс в Англії: здобутки та представники.
2. Англійський драматург єлизаветинської доби, актор і поет В.Шекспір.
3. «Гамлет»: світ шекспірівської трагедії.
4. Провідні мотиви, філософські та моральні проблеми трагедії «Гамлет».
5. Гамлет – європейський інтелігент, індивідуаліст, носій ренесансних ідеалів.
6. Гамлет – вічний образ світової літератури.
Ренесанс в Англії: здобутки та представники
Розквіт англійської літератури Відродження припадає на кінець XVI – початок XVII ст., коли в багатьох західноєвропейських країнах доволі відчутною стала криза гуманізму. Хронологічно цей період збігається з періодом правління династії Тюдорів, починаючи від зійдення на престол Генріха VII (1485) і закінчуючи смертю королеви Єлизавети (1603), останньої представниці цієї династії.
У XVI столітті, за Тюдорів, Англія переживала цілковитий переворот у всіх галузях економічного та соціального життя, що спричинив її перетворення із феодальної країни на країну початкового накопичення капіталу. У цей період в Англії відбувається небачений розквіт у всіх галузях науки й мистецтва.
Однією зі специфічних особливостей розвитку тогочасного англійського суспільства стала спільність економічних та політичних інтересів земельного дворянства й буржуазії – найбільш могутніх верств, які однаково були зацікавлені в абсолютній монархії Тюдорів. Королівська влада заохочувала новий суспільний порядок і підтримувала розвиток промисловості й торгівлі у країні.
Англійське відродження – короткий, проте могутній злет творчих сил. Це вершина й водночас трагічний фінал епохи європейського ренесансу, який проголошував людину вільною і повноправною, а залишив її з гірким усвідомленням неможливості втілити в життя гуманістичну мрію про щастя та благоденство на землі.
Розквіт Відродження в Англії припадає на період правління королеви Єлизавети, за якого країна досягла значної колоніальної й торговельної могутності. Відчутний уплив на формування англійської літератури мали більш ранні гуманістичні процеси, що відбувалися в інших країнах Європи (Еразм Роттердамський, Х.Л.Вівес та ін.).
Центром гуманістичної думки в цей час стає Оксфордський університет, а найяскравішою фігурою – Томас Мор: видатний мислитель, письменник, державний діяч. Літературна спадщина Томаса Мора надзвичайно розмаїта. Видатний гуманіст і філософ залишив по собі багато різножанрових оригінальних і перекладних творів. Видатними прозовими творами Томаса Мора є незакінчена історична праця «Історія Річарда ІІІ» (1513-1518) і знаменита книга «Утопія» (1516).
В Англії Відродження здебільшого проявилося в літературі й театрі, натомість архітектура й образотворче мистецтво не зазнали впливу ренесансних ідей. Найвидатнішими представниками літератури англійського Відродження стали Вільям Шекспір – у драматургії, Едмунд Спенсер – у поезії, Джон Лілі та Томас Неш – у великих епічних жанрах.
Найвищого розвитку з усіх літературних родів досягла драматургія.
У Лондоні наприкінці XVI ст. було кілька театральних приміщень, найбільші з-поміж яких – театр «Глобус» (або «Всесвіт»), заснований 1599 р. на пайових засадах.
Постійні театри стали доступними для глядачів різних суспільних верств і перетворилися на розвагу загальнонародного характеру. Це активізувало творчість драматургів, спонукало до поширення тематики, пошуку нових жанрів, художнього удосконалення драми. Особливу роль у цьому процесі відіграли попередники Шекспіра – «університетські уми» Томас Кід, Роберт Ґрін, Крістофер Марло. Саме вони забезпечили англійським театрам багатий і різноманітний репертуар та своєю творчістю підготували геніальну драматургію Шекспіра.
Вільям Шекспір
Англійський драматург єлизаветинської доби, актор і поет В.Шекспір
Творчість: 17 комедій, 10 хронік, 11 трагедій, 5 поем і цикл зі 154 сонетів. Шекспір визнаний найвидатнішим англійським драматургом всіх часів.
| Перший період (1590-1600) називають оптимістичним. Прикрашають цей період творчості перша зріла трагедія Шекспіра «Ромео і Джульєтта» та поетичні шедеври — «Сонети» |
| Другий період (1601-1608), що свідчить про гірке прозріння гуманістів, про крах ренесансної гармонії, називають трагічним. Він представлений трагедіями «Гамлет» (1601) та «Король Лір» (1605) |
| Третій період (1609-1613) називають романтичним. Шекспір створює 4 п’єси, серед яких на особливу увагу заслуговує «Буря» |
| Сонети поета поділено на дві частини. Перші 126 сонетів зображують складну і майже ідеальну дружбу ліричного героя з другом. Друга частина – від 127-го до 152-го — присвячені Смаглявій Леді |
«Гамлет»: світ шекспірівської трагедії
Якщо у шанувальників театру з різних країн запитати, чиї п’єси найчастіше і з найбільшим успіхом ставили і ставлять сьогодні на сценах, то чимало з них не замислюючись відповість: «Звісно, Шекспіра!». Разом з ім’ям Петрарки видатного британця назвуть і шанувальники поезії, коли постане запитання про найвідоміших авторів сонетів. А історики, оповідаючи про правління англійської королеви Єлизавети І, нерідко називають цей час епохою Шекспіра.
Трагедія «Гамлет» – одна із найглибших і художньо довершених трагедій В.Шекспіра – була написана 1601-1602 рр. Перше її видання побачило світ 1603 р., друге – 1604 р. Першу постановку трагедії було здійснено 1601 р. на сцені дерев’яного театру «Глобус».
Трагедія – драматичний твір, який ґрунтується на гострому, непримиренному конфлікті особистості, що прагне максимально втілити свій творчий потенціал, з об’єктивною неможливістю його реалізації. Класикою жанру стали трагедії Давньої Греції (Есхіл, Софокл, Еврипід), Відродження (В.Шекспір, П.Кальдерон), класицизму (П.Корнель, Ж.Расин). Кожна історична доба давала своє розуміння трагічного та трагедійних конфліктів.
Конфлікт – зіткнення, боротьба, на яких побудовано розвиток сюжету в художньому творі; суперечність як принцип взаємодії між образами літературного (епічного або драматичного) твору. Конфлікт визначає ідейну спрямованість і композиційно організовує художній твір на всіх рівнях, надаючи кожному образові його якісної визначеності через протиставлення іншим образам.
Історія сюжету «Гамлета»
Задум і реалізація
