Основні дані для проектування водопровідної мережі.

НОРМИ ВОДОСПОЖИВАННЯ

Нормою водоспоживання (1.34) називають кількість води, що витрачається на певні потреби в одиницю часу або на одиницю продукції, що виробляється.
Норми господарсько-питного водоспоживання (1.35). Слід розрізняти норми господарсько-питного водоспоживання в населених пунктах і на промислових підприємствах.

У населених пунктах норми господарсько-питного водоспоживання призначають по [СНиП 2.04.02-84] залежно від ступеня впорядкування районів житлової забудови і кліматичних умов (табл.1.1).

Таблиця 1. Норми господарсько-питного водоспоживання в населених пунктах.

Ступінь впорядкування районів житлової забудови	Норма на одного мешканця, середньодобова (за рік), л/доб
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом і каналізацією, без ван	125-160
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і ваннами з місцевими водонагрівачами	160-230
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і системою централізованого гарячого водопостачання.	230-350

На промислових підприємствах вода витрачається робітниками і службовцями на господарсько-питні потреби і для душів. Норми господарсько-питного водоспоживання на промислових підприємствах слід приймати, згідно [СНиП 2.04.02-84].

РЕЖИМ ВОДОСПОЖИВАННЯ.

Режим водоспоживання (1.36) — це росподіл витрат водоспоживання у часі за певний період — рік, добу тощо.

Споживання води населенням протягом року нерівномірне. Так, влітку її витрачають більше, ніж взимку, в передвихідні дні більше, ніж в решту днів тижня. Відношення добової витрати в добу найбільшого водоспоживання Q_max.добдо середньої добової витрати Q_cр.добназивають коефіцієнтом добової нерівномірності водоспоживання (1.37):

К_сут.= Q_max.доб, / Q_cр.доб

Величина K_добз алежить від ступеня впорядкування будівель. Із збільшенням ступеня впорядкування коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання зменшується.

На промислових підприємствах коефіцієнт добової нерівномірності господарсько-питного водоспоживання приймають рівним одиниці, тобто вважають, що водоспоживання рівномірне протягом року. Нерівномірність споживання технічної води залежить від прийнятої технології, кількості продукції, що виробляється, а для деяких виробництв — від пори року. Останнє відноситься перш за все до виробництв, що витрачають воду на охолоджування. Коефіцієнт добової нерівномірності споживання виробничої води встановлюють технологи відповідних виробництв.

Протягом доби споживання води також нерівномірне: вночі воно менше, ніж вдень. Коливання споживання води по годинам діб залежить від розрахункового числа жителів. Ніж менше населений пункт, тим ця нерівномірність більше. Споживання води змінюється і протягом години. Проте для спрощення розрахунків умовно вважають, що протягом години споживання води залишається незмінним.

Відношення годинної витрати в години найбільшого (максимального) водоспоживання Q_max _гдо середньої годинної витрати Q_{cр. г} називає коефіцієнтом годинної нерівномірності водоспоживання (1.38):

К_г= Q_{max г}, / Q_{cр. г}

Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання для населених пунктів приймають залежно від норми водоспоживання. Коефіцієнт годинної нерівномірності господарсько-питного водоспоживання на промислових підприємствах приймають рівним 2,5 або 3. Коефіцієнт годинної нерівномірності споживання води для виробничих потреб може бути різним і залежить від технології.

Режим водоспоживання, тобто зміну витрати води по годинам діб, прийнято представляти у вигляді таблиць або графіків. Графіки водоспоживання (1.39) бувають ступінчастими і інтегральними. На мал. I.4 приведений ступінчастий графік водоспоживання. На цьому графіку по осі ординат відкладені значення годинної витрати у відсотках добової витрати. Іноді годинну витрату виражають не у відсотках, а в кубічних метрах. Як видно з мал. I.4, протягом доби вода витрачається нерівномірно. На інтегральному графіку по осі ординат відкладають витрату води також у відсотках добової витрати, але наростаючим підсумком за весь час, починаючи від початку діб.

Витрата води

% добової

Години доби

Мал.. 1.4. Ступінчастий графік водоспоживання.

По середнє добовим і середнегодинним нормам водоспоживання і відповідним коефіцієнтам добової та годинної нерівномірності водоспоживання визначаються розрахункові максимальні годинні витрати води для вибору всіх споруджень водопроводу.

1.1.Система водопостачання або водопровід. Системи водопостачання або водопроводи — це комплекс інженерних споруд, призначених для забору води з джерела водопостачання, її очищення, зберігання і подання до споживачів.

1.2.Господарсько-питні системи водопостачання. Системи водопостачання або водопроводи — це комплекс інженерних споруд, призначених для забору води з джерела водопостачання, її очищення, зберігання і подання до споживачів.

1.3. Виробничі системи водопостачання. Виробничні системи водопроводу забезпечують водою технологічні цехи виробництва.

1.4. Протипожежні системи водопостачання. Протипожежні системи водопостачання забезпечивають подачу води для гасіння пожеж.

1.5. Об'єднаний виробничо-господарсько-протипожежний водопровід. Об’єднаний виробнично-господарсько-протипожежний водопровід влаштовують тоді, коли для виробничних потреб підприємства потрібна невелика кількість води питної якості.

1.6. Самотічні водопроводи (гравітаційні) Самотічні водопроводи (гравіційні) — які працюють без допомоги механічної подачі води, самотужно.

1.7. Водопроводи з механичною подачею Водопроводи з механічною подачею — або напірні, які працюють за допомогою механічної подачі води, тобто насосів.

1.8. Водопроводи з поверхневих джерел Водопроводи з поверхневих джерел — що забирають воду річок, водосховищ, озер і морів.

1.9. Водопроводи з підземних джерел Водопроводи з підземних джерел — що забирають воду з свердловин і колодязів (артезіанські та ключові води)

1.10. Водопроводи змішаного живлення Водопроводи змішаного живлення — що забирають воду з джерел обох типів, поверхневих та підземних.

1.11. Групова система водопостачання Групова система водопостачання — що обслуговує декілька об’єктів.

1.12. Районна система водопостачання Районна система водопостачання — що обслуговують дещо крупних об’єктів, розташованих на значній відстані один від одного.

1.13. Місцева система водопостачання Районна система водопостачання — або районний водопровід, що обслуговує дещо крупних об’єктів, розташованих на значній відстані один від одного.

1.14. Зонні системи водопостачання Зонні системи водопостачання — коли окремі частини території мають значну різницю в висотних відмітках.

1.15. Схема водопостачання Схема водопостачання — це сукупність об’єктів, зв’язаних в єдиний працюючий комплекс.

1.16. Схема водопостачання з поверхневого джерела Схема водопостачання з поверхневого джерела — найпоширеніша, зі забором води з річки, озера, каналу тощо.

1.17. Водозабірна споруда Водозабірна споруда — призначена для забору води з поверхневого джерела і попереднього часткового очищення від забруднень, досить крупних по фракціям сміття, льоду, водорощів.

1.18. Станція першого підйому Станція першого підйому — насосна станція, обладнана насосами для подачі води з водозабірної споруди на очисні споруди.

1.19. Очисні споруди Очисні споруди — комплекс споруджень, призначений для тонкого фізико-хімічного очищення води та знераження від бактерій.

1.20. Резервуари чистої води Резервуари чистої води — ємкості для зберігання очищеної води.

1.21. Станція другого підйому Станція другого підйому — насосна станція, обладнана насосами для подачі очищеної води по водовода і магістральних трубопроводах у водопровідні мережу.

1.22. Водоводи Водоводи — трубопроводи, я правило напірні, для подачі води у магістральні трубопроводи і водопровідну мережу.

1.23. Магістральні водоводи Магістральні водоводи — трубопроводи розгалуження по основним напрямкам населеного пункту до водопровідної мережі.

1.24. Водопровідна мережа Водопровідна мережа — це мережа трубопроводів, розподілена по вулицям населеного пункту, з якої відбувається живлення внутриквартальних або домових мереж. Поверніться до тексту

1.25. Водонапірна башта Водонапірна башта — це спорудження для зберігання і акумуляції чистої води.

1.26. Контрезервуар Контрезервуар - це водонапірна башта, розташована в протилежному від насосної станції (другого підйому) кінці міста.

1.27. Водонапірний резервуар Водонапірний резервуар — наземний резервуар замість водонапірної башти, при наявності поблизу населеного місця значного природного піднесення.

1.28. Схема водопостачання з підземного джерела Схема водопостачання з підземного джерела — при використовуванні як джерело водопостачання підземних вод.

1.29. Гравітаційний водопровід Гравітаційний водопровід — система водопостачання при розташуванні джерела водопостачання на значній висоті по відношенню до населеного пункту, коли можлива подача води з джерела без допомоги насосів.

1.30. Групові системи водопостачання Групові системи водопостачання — у районах, де є багато щодо близько розташованих підприємств.

1.31. Прямоточне промислове водопостачання Прямоточне промислове водопостачання — схема, коли використану в технологічному процесі воду видаляють в каналізаційну мережу та після відповідного очищення скидають у водоймище нижче за течією щодо об'єкту водопостачання.

1.32. Оборотне промислове водопостачання Оборотне промислове водопостачання — схема, коли в технологічному процесі воду використовують для цілей охолоджування і вона майже не забруднюється, а тільки нагрівається. Таку виробничу воду, як правило, використовують знов, заздалегідь охолодивши її.

1.33. Промислове водопостачання з послідовним використанням води Промислове водопостачання з послідовним використанням води — схема, коли воду, що скидають після одного технологічного циклу, можна використовувати в другому, а іноді і в третьому технологічному циклі промислового підприємства.

1.34. Норма водоспоживання Норма водоспоживання — кількість води, що витрачається на певні потреби в одиницю часу або на одиницю продукції, що виробляється.

1.35. Норма господарсько-питного водоспоживання Норма господарсько-питного водоспоживання — кількість води, що витрачається на господарсько-питні потреби в одиницю часу.

1.36 Режим водоспоживання Режим водоспоживання — це розподіл витрат водоспоживання у часі за певний період — рік, добу тощо.

1.37. Коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання Коефіцієнт добової нерівномірності водоспоживання — відношення добової витрати в добу найбільшого водоспоживання Q_max.добдо середньої добової витрати Q_cр.доб_.

1.38. Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання Коефіцієнт годинної нерівномірності водоспоживання — відношення годинної витрати в години найбільшого (максимального) водоспоживання Q_max _гдо середньої годинної витрати Q_{cр. г}

1.39. Графіки водоспоживання Графіки водоспоживання — графіки зміни витрати води споживачами по годинам діб.

ЛЕКЦІЯ Т-2. ВИЗНАЧЕННЯ РОЗРАХУНКОВИХ ВИТРАТ І ВІЛЬНОГО НАПОРУ ВОДИ. СТАДІЇ ПРОЕКТУВАННЯ. Системи І СХЕМИ внутрішнього водопроводу.

Ключові слова і поняття.

2.1. Розрахункова витрата

2.2. Вільний напір

2.3. Геометрична висота подачі

2.4. П'єзометричний напір

2.5. Перша стадія проектування

2.6. Друга стадія проектування

2.7. Квартирне розведення будинку

2.8. Стояк В1- питне вий

2.9. Стояк В8 - пожежний

2.10. Магістраль

2.11. Кільцуюча перемичка

2.12. Ввід

2.13. Водомір

2.14. Напірно-регулюючий бак 2.15. Гарантійний напір

1.1.Визначення розрахункових витрат.

Споруди водопроводу повинні мати пропускну спроможність, достатню для всього розрахункового терміну його дії. За розрахункову витрату приймають витрату в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням.

2.1. Розрахункова витрата Розрахункова витрата – це витрата в годину максимального водорозбору діб з найбільшим водоспоживанням.

2.2.Вільний напір Вільний напір – це напір в зовнішній водопровідній мережі, повинний забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском h_зал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну крапку. Цей напір, м, називають також необхідним.

Розрахункову добову (середню за рік) витрату води, м³/сут, на господарсько-питні потреби в населеному пункті визначають по формулі:

Q_cр.доб= q _ж * N /1000, де

q_ж — норма водоспоживання, що приймається по табл.2.1; N — розрахункове число мешканців.

Таблиця 2.1. Норми господарсько-питного водоспоживання в населених пунктах.

Ступінь впорядкування районів житлової забудови	Норма на одного мешканця, середньодобова (за рік), л/доб
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом і каналізацією, без ванн	125-160
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і ваннами з місцевими водонагрівачами	160-230
Будівлі, обладнані внутрішнім водопроводом, каналізацією і системою централізованого гарячого водопостачання.	230-350

Розрахункові витрати води в добу найбільшого і найменшого споживання приймаються з урахуванням відповідних коефіцієнтів нерівномірності.

Розрахункову витрату води на виробничі потреби приймають за даними технологів.

1.2. Визначення вільного напору.

Напір в зовнішній водопровідній мережі повинен забезпечувати подачу води з деяким запасом (залишковим тиском h_зал) в найвищу і найвіддаленішу від зовнішньої мережі водорозбірну крапку Цей напір, м, називають вільним Н_вабо необхідним:

H_в =H_г + h_вт + h_зал

де Н_г — геометрична висота подачі води від поверхні землі до найвищої водорозбірної крапки, м; h_вт —втрати напору у внутрішній мережі; введенні і водомірному вузлі, м; h_зал —залишковий напір у диктуючого приладу, м.

Геометричну висоту подачі (2.3) Н_г, м, визначають по формулі

Н_г=h_пл+ (n-1) h_пов + h_пр

де h_пл — перевищення відмітки підлоги 1-го поверху над поверхнею землі (планувальна висота); n — число поверхів в будівлі; h_пов — висота поверху будівлі; h_пр — висота розташування диктуючого приладу над підлогою.

2.3. Геометрична висота подачі Геометрична висота подачі – це висота підйому води від поверхні землі до найвищої водорозбірної крапки споживача.

Вільний напір в зовнішній водопровідній мережі населених пунктів для попередніх розрахунків при одноповерховій забудові приймають рівним 10 м, а при більшій

поверховості будівель додають по 4 м на кожен додатковий поверх. Вільний напір в зовнішній мережі виробничого водопроводу призначають відповідно до вимог технології виробництва.

Як правило, напір в зовнішній водопровідній мережі створюють насоси станції II підйому. Коли насоси не працюють, напір підтримують за рахунок запасу води у водонапірній башті.

Для оцінки забезпеченості необхідного напору в зовнішнійводопровідній мережі будують п'єзометричну лінію, що характеризує п'єзометричний напір (2.4) в різних точках мережі. Напір в будь-якій точці мережі, що розташовується, що є різницею відміток п'єзометричної лінії і поверхні землі, повинен бути не менше вільного напору. При цій умові забезпечується подача води в найвищу точку усередині будівлі.

2.4. П'єзометричний напір П'єзометричний напір – це фактична висота підйому води від поверхні землі до будь-якої водорозбірної крапки споживача.

Витрата води

% добової

Години доби

Мал. 2.1. Ступінчастий график водоспоживання.

Мал.2.2. Схема подачи води з зовнішньої мережи в будинок.

§2. Стадії проектування систем внутрішнього водопроводу

будинків.

Проектування споруджень водопроводу ведеться у дві стадії.

2.5. Перша стадія проектування Перша стадія проектування – технічний проект, протягом котрої створюється об’єкт, проводиться техніко-економічне його обгрунтовання, первинна прив ’язка до місцевості.

2.6. Друга стадія проектування Друга стадія проектування – «робочі креслення», коли розробляються деталі конкретного будівництва.

§3. СИСТЕМИ І СХЕМИ ВНУТРІШНЬОГО ВОДОПРОВОДУ БУДИНКІВ

3.1. Системи внутрішнього водопроводу.

Внутрішні водопроводи будівель влаштовують з метою забезпечення водою виробничих, допоміжних, житлових і суспільних будівель, обладнаних відповідними системами каналізації.

Системи внутрішнього водопроводу бувають: господарсько-питна, виробнича, протипожежна, або поєднана з цих систем.

У виробничих і допоміжних будівлях господарсько-питний водопровід не обов'язковий в тому випадку, якщо відсутній централізований водопровід, а число працюючих на підприємстві не перевищує 25 чол/зміну.

Системи внутрішнього водопроводу включають: введення, водомірні вузли, стояки, магістральну і розводящу мережі з підведеннями до санітарних приладів або технологічних устаткувань, водорозбірну і регулюючу арматуру. Залежно від призначення, місцевих умов і технології виробництва в систему внутрішнього водопроводу можуть входити насосні устаткування і водопровідні баки, резервуари і інші споруди, розташовані як усередині будівлі, так і біля нього.

У проектах повинне передбачатися найраціональніше використовування води, а також економічні і надійні у дії системи внутрішнього водопроводу, враховують всі місцеві умови і особливості проектованої будівлі, можливість застосування індустріальних методів виготовлення вузлів систем водопроводу і потоково-швидкісних способів виробництва монтажних робіт, зручність і економічність експлуатації систем, широке використовування устаткування і деталей, що виготовляються промисловістю, ув'язка з архітектурно-будівельною, технологічною і іншими частинами проекту.

Вибір системи внутрішнього водопроводу слід виробляти залежно від техніко-економічної доцільності, санітарно-гігієнічних і протипожежних вимог, а також з урахуванням прийнятої системи зовнішнього водопроводу і вимоги технології виробництва.

У населених пунктах і на підприємствах де джерела питного водопостачання забезпечують всі потреби споживачів при техніко-економічних обґрунтуваннях допускається підводити воду непітної якості пісуарам і змивним бачкам унітазів.

Виробничі системи повинні проектуватися для подачі задовольняючої технологічним вимогам і не зухвалій корозії апаратури і трубопроводів, відкладення солей і біологічного обростання труб і апаратів.

3.2. Схеми внутрішнього водопроводу.

Схеми улаштування внутрішніх водопроводів бувають тупиком і кільцеві, з верхнім і нижнім розведенням, з підвищувальними насосами і баками, або без

них.Вибір схеми внутрішнього водопроводу залежить від його призначення, надійності спрацювання, забезпечення напором.

Розглянемо найскладнішу схему устою внутрішнього водопроводу, що містить майже всі характерні елементи (мал. 2.3).

Мал. 2.3. Схема устою господарсько протипожежного водопроводу для житлового будинку вище 12 поверхів.

1- квартирне розведення; 2- змішувач мийки кухонної;

3-кран унітазу; 4-змішувач душу; 5-вентіль;

6-стояк В1 – питневий (2.8); 7-стояк пожежний В-8 (2.9);

8-кран пожежний (ПК); 9-кільцева магистраль(2.10);

10, 12- Кільцуюча перемичка (2.11);11-ввід (2.12);

13-водомір (2.13); 14-напірно-регулюючий бак (2.14)

По типу розведення системи водопостачання(2.7) будинків бувають слідуючи типи: з верхнім та нижнім, тупиковим або кільцевим.

2.7. Квартирне розведення будинку Розведення системи водопостачання будинку – місце знаходження магістралі водопровідної мережі.

При нижньому розведенні магістраль розташовується на найнижчому рівні, тобто у підвалі, якщо він є, або у спеціальних каналах. (переважно у житлових і громадських будинках) (мал.2.4 і 2.5)

При верхньому розведенні магістраль розташовується по найвищому рівню, тобто десь попід стелею верхнього поверху або на технічному поверсі (переважно для промислових цехів).

Мал.2.4. Нижнє розведення. Мал.2.5. Верхнє розведення.

Тупикове розведення – по типу гілок від єдиної магістралі – влаштовується у випадку, коли може траплятися перерва у подачі води, а кільцеве – коли потрібен непереривний режим водоспоживання, що характерно для пожежних або господарсько- протипожежних водопроводів підвищеної надійності.

По забезпеченню напором внутрішні водопроводи розподіляються таким чином.

1) Н _п< Н_гар постійно – напором без устрою насосів і баків;

2) Н _п< Н_гар у час мінімального водоспоживання – потрібна установка напірно-регулюючих баків;

3) Н _п> Н_гар постійно – потрібна установка підвищувальних насосів,

Тут

Н _п – потрібний (розрахунковий) напір для нормального функціонування водопроводу; Н _гар – гарантійний напір, який є у міській вуличній мережі.

2.8. Стояк В1 – питневий Стояк В1 – питневий – вертикальний водопровід господарсько-питного водопроводу В1, який подає воду до квартирних розведень

2.9. Стояк В8 – пожежний Стояк В8 – пожежний – вертикальний водопровід господарсько-противопожного водопроводу В1,В8, який подає воду до пожежних кранів (ПК).

2.10. Магістраль Магістраль – горизонтальний водопровід, який розподіляє воду від вводу до стояків водопровідної мережі. Повинна мати ухил 0,002 у напрямку випорожнення на випадок ремонту системи.

2.11. Кільцуюча перемичка Кільцуюча перемичка – горизонтальний водопровід, який об’єднує стояки в єдину систему по верху мережі (найчастіше - на технічному поверсі). Має містити пристрої для видалення повітря з системи (вантузи). Повинна мати ухил 0,002 у сторону вантузу.

2.12. Ввід Ввід – водопровід, який з’єднує магістраль із зовнішньою мережею. Повинен мати ухил 0,002 в сторону від магістралі. На ньому розташовують водомірний вузол з водоміром. Має бути спускний кран для випорожнення на випадок ремонту системи.

2.13. Водомір Водомір, або водолічильник – пристрій для обліку кількості поданої води. Повинен обов’язково встановлюватися на вводі в будинок, та бажано – у кожній квартирі мешканців. Бувають по конструкції крильчасті (діаметром умовного проходу до 50 мм) та турбінні (більшого діаметра), в залежності від робочого органу – крильчатки чи маленької турбінки.

2.14. Напірно-регулюючий бак Напірно-регулюючий бак – пристрій для накопичення поданої води. Застосовується у системах, коли у години найбільшого водоспоживання подається недостатньо, а в години найменшого водоспоживання – достатньо води. Також коли потрібен протипожежний запас в системі пожежного, або господарсько – пожежного водопроводу.

2.15. Гарантійний напір Гарантійний напір – якій гарантовано є у зовнішній (міській вуличній) водопровідній мережі, куди приєднується мережа будинку.

ЛЕКЦІЯ Т-3. Проектування внутрішнього водопроводу будівлі.

Ключові слова і поняття.

3.1. Внутрішній водопровід будівлі

3.2. Водорозбірна арматура

3.3. Глибина закладення внутриквартальної мережі

3.4. Запірна арматура

3.5.Диктуючий водорозбірний пристрій

3.6. Диктуюча точка

3.7. Розрахункова дільниця водопроводу

3.8. Імовірність дії санітарно-технічних приладів

3.1. Внутрішній водопровід будівлі Внутрішній водопровід будівлі—це сукупність інженерних пристроїв в приміщенні, призначених для подачі води під напором до водорозбірних пристроїв будівлі.

Внутрішній водопровід будівлі (3.1) - це сукупність інженерних пристроїв в приміщенні, призначених для подачі води під напором до водорозбірних пристроїв будівлі.

У житлових будівлях вода підводиться до змішувачів мийок, умивальників, душів, кранам змивних бачків унітазів, а також поливальних кранів – відповідної водорозбірної арматури (3.2).

3.2.Водорозбірна арматура Водорозбірна арматура — це змішувачі мийок, душів, умивальників, крани змивних бачків унітазів, поливальні крани, пожежні крани – пристрої для вилучення витрати води.

Необхідність пристрою водопроводу і каналізації регламентується в [СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986., п. 1.6] 3.1.

1.1. Вибір системи і схеми внутрішнього водопроводу.

Вибір системи і схеми трасування внутрішнього водопроводу залежить від призначення будівлі, його поверховості і об'єму, а також від величини гарантійного напору в зовнішньому водопроводі. Основні нормативні вимоги до вибору системи внутрішніх водопроводів викладені в [СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986.]

По потрібно вибрати систему водопроводу, необхідність пристрою внутрішнього протипожежного водопроводу встановлюється в залежності від призначення будівлі

(житлова, громадська чи промислова), а також її поверховості (в житлових будинках до 12 поверхів пожежний водопровід не передбачається). Більш детально – в матеріалі про протипожежне водопостачання.

Схема мережі вибирається з наступних умов. Вона може бути тупиковою, якщо допустима перерва в поданні води чи при числі пожежних кранів до 12. В інших випадках – кільцевою, або з двома закільцьованими вводами. Для тупикової мережі приймається один ввід, для кільцевої – два. При виборі схеми внутрішнього водопроводу потрібно керуватися наступними вимогами.

Прокладку розгалуження мереж внутрішнього водопроводу в житлових і суспільних будівель слідує приймати в підпіллях підвалах, технічних поверхах і горищах, а у разі відсутності — на першому поверсі в підпільних каналах сумісно з трубопроводами опалювання або під підлогою з пристроєм знімного фриза, а також по конструкціях будинків, по яких допускається прихована прокладка трубопроводів, або під стелею нижнього поверху. Прокладка стояків внутрішнього водопроводу слід передбачати в шахтах, відкрито — по стінам душових, кухонь і інших приміщень. Приховану прокладку трубопроводів слід передбачати для приміщень, до інтер'єру яких пред’являються підвищені вимоги, і для всіх систем з пластмасових труб (окрім тих, що розташовуються в санітарних вузлах). Приховане прокладка сталевих трубопроводів, що сполучаються на різьбленні, за винятком кутників для приєднання настінної водорозбірної арматури, що не має доступу до стикових з'єднань, не допускається. Борозни в стінах слід закладати штукатуркою по сітці або облицьовуванням, а в місцях установки арматури – передбачати дверці. Прокладку мереж водопроводу усередині виробничих будівель,

як правило, слід передбачати відкритою — по фермах, колонах, стінам і під перекриттями. При неможливості відкритої прокладки допускається передбачати розміщення водопровідних мереж в загальних каналах з іншими трубопроводами, окрім трубопроводів, що транспортують легкозаймисті, горючі або отруйні рідини і гази.

Сумісну прокладку господарсько-питних водопроводів з каналізаційними трубопроводами допускається приймати тільки в прохідних каналах, при цьому трубопроводи каналізації слід розміщувати нижче за водопровід Спеціальні канали.

для прокладки водопроводів слід проектувати при обґрунтуванні і лише у виняткових випадках. Трубопроводи, що підводять воду до технологічного устаткування, допускається прокладати в підлозі або під підлогою.

Нижня розводка застосовується, головним чином, в житлових будівлях; верхня - в промислових будівлях, а також в зонних водопроводах при системах з напірно-запасними баками.

При виборі системи водопроводу необхідно визначити орієнтовний необхідний напір в точці підключення внутрішнього водопроводу до вуличної мережі Н. Порівняти Н з допустимою величиною Н_q (60 — м для господарко питних та господарсько-протипожежних водопроводах, 90 м — для окремих протипожежних водопроводах). Якщо Н > Н_q, то необхідне зонування водопроводу. Потрібно порівняти Н з величиною найменшого гарантійного тиску у вуличній мережі Н _gar _,якщо він водомий. Якщо Н_п < Н _gar то необхідний пристрій насосних підвищувальних установок. Якщо Н_п періодично менше Н_q _ar, то можливе застосування напірно-регулюючих баків. Остаточно система водопроводу вибирається після гідравлічного розрахунку мережі.

1.2. Побудова аксонометричної схеми.

Матеріал труб вибирається з умов:

- для господарсько-питного водопроводу — сталеві, оцінкувані. Або пластикові труби з поліетилену низького тиску по ГОСТ 18599-83, поліетилену високого тиску по ГОСТ 18599-83 з урахуванням допустимого тиску (найчастіше 1 мПа). Можна використовувати пластикові труби з гарантією сертифікату, випущені спеціалізованими фірмами.

- Для протипожежного, та господарсько-протипожежного водопроводу – виключно сталеві водогазопровідні труби ГОСТ 3262 -75. Якщо водопровід тільки протипожежний—можна використовувати неоцінкувані труби.

- Для технічного водопроводу, все залежить від того, чи використовується продукція з нею для побутових потреб населення. У випадку, якщо да – водопровід повинен бути з матеріалів, що не шкодять здоров'ю людей.

Далі здійснюється трасування внутриквартальної мережі. Глибина закладення внутриквартальной мережі (3.3) приймається від поверхні землі до нижньої поверхні труби з умов перевищення глибини промерзання ґрунту на 0,3 метра, але не менш за 0, 7 м від землі до верха труби.

3.3. Глибина закладення внутриквартальної мережі Глибина закладення внутриквартальної мережі — приймається з умов перевищення глибини промерзання ґрунту на 0,3 метра від поверхні землі до нижньої поверхні труби. Але не менш за 0, 7 м від поверхні земля до верха труби.

При трасуванні мереж водопостачання потрібно прагнути до максимального скорочення їх протяжності і створення симетричної схеми розміщення. При тому, розміщення підземних мереж повинно здійснюватися в ув'язці з архітектурно-планувальним рішенням мікрорайону.

Необхідний тиск в мережі забезпечується гарантійним тиском міської вуличної мережі, а при недостатньому тиску створюється насосами, встановленими за межами житлових будівель, наприклад, в центральному тепловому пункті (ЦТП). Місце розміщення ЦТП повинне бути по можливості в центрі кварталу, неподалік від водопровідного колодязя вуличної мережі. Трубопровід холодного водопроводу В1 трасується через ЦТП з подальшим підведенням до всіх будівель (Мал.. 3.1.)

Мал. 3.1. Генплан дільниці з інженерними мережами.

Магістральні трубопроводи звичайно прокладаються вздовж капітальних стін з вільним доступом до арматури і з'єднань труб. При наявності протипожежного водопроводу місця розташування пожежних кранів і пожежних стояків регламентуються із забезпеченням максимально вільного доступу — в сходневих клітинах, вестибулях, коридорах. Їх бажано закільцьовувати з господарсько-питними стояками. Водопровідні стояки рекомендується розміщувати згідно з стандартними монтажними положеннями (додаток 1. мал.). Кількість поливальних кранів і місця їх установки визначаються з умов наявності 60-80 м на один кран. Крани розміщуюся у нішах зовнішніх стін на висоті не вище 1 м від відмітки землі для зручності обслуговування.

Після розв'язання всіх цих питань на план типового поверху наносяться стояки і

внутриквартирні розводки (мал.3.2). На плані підвалу або технічного поверху (при нижній

чи верхній розводці трубопроводів) показуються розводки магистралей і стояки (мал. 3.3). На плані підвалу також показуються водомірний вузол і ввід. При трасуванні вводу необхідно враховувати розташування каналізаційних випусків з дотриманням вимоги відстані вводу від каналізаційних труб не менше 1,5 меж їх стінками. Водомір потрібно розміщувати з урахуванням 0,3-1,0 м від рівня чистої підлоги. Схеми водомірних вузлів приведені в [Монтаж внутренних санитарно-технических устройств: Справочник строителя Под ред. М.Г.Староверова. - 3-е изд., перераб. и доп.-М.: Стройиздат, 1984. - 780 с. мал. 34.4, 34.5].

Всі стояки повинні бути промаркіровані і пронумеровані згідно з стандартною манкіровкою: Ст. В1-1, Ст. В1-2 і т.д.

Аксонометрична схема водопроводу будується з вказівкою всіх елементів мережі. Запірна арматура (3.4) встановлюється:

- на кожному вводі;

- на кільцевій водопровідній мережі з умов переключення вводів;

- у основані пожежних стояків з числом пожежних кранів 5 та більше;

- у основані господарсько-питних стояків в будівлях 3 і більше

поверхів;

- на відгалуженнях, що живлять 5 водорозбірних точок та більше.

- на відгалуженнях до квартир та підведенням до змивних бачків, до водонагрівачів та групових умивальників та душів;

- перед поливними кранами.

3.4. Запірна арматура Запірна арматура — пристрої, призначені для закриття трубопроводу з метою припинення витрати через нього.

На схемі повинні бути показані відмітки: землі, підлоги підвалу, поверхів, висій трубопроводів і поливальних кранів, а також відмітку точки приєднання диктуючого водорозбірного пристрою (3.5).

Мал. 3.2. План типового поверху.

Мал. 3.3. План підвалу.

3.5. Диктуючий водорозбірний пристрій Диктуючий водорозбірний пристрій — пристрій, розташований найбільш високо і далеко від вводу.

При складанні схеми квартирних розводок горизонтальні підводки до санітарних приладів прокладають прямолінійно з незначним схилом (0,002-0,005) до стояка. Вісь холодного горизонтального трубопроводу потрібно прокладати на 300 мм вище за відмітку чистої підлоги. Висоту встановлення водорозбірної арматури необхідно приймати згідно табл. 3.1.

Таблиця 3.1.

Висота Н встановлення водорозбірної арматури від підлоги до

горизонтальної вісі крана або змішувача і діаметр підводки Д_У, мм

Тип арматуры	Діаметр підводки Д_У, мм	Висота Н від подлоги, мм
Водорозбірні крани і змішувачі: до раковин	15	1100 (250*)
до мийок	15	1050 (200*)
Туалетні крани	15	1000 (200*)
Змивні крани для унітазів	20-25	800
Змішувачі: загальні для ванн і умивальників	15	1100*
для ванн і душових піддонів	15	800*
Душеві сітки	-	2100-2250 (до низа сетки)
Змішувачі для душів	15	1200
Пожежні крани	50; 65	1350

*Висота від борту санітарного приладу до горизонтальної вісі крану або змішувача.

У підвалі магістралі прокладаються з ухилом 0,002-0,005 у бік випуску і на 0,2-0,3 м нижче за стелю.

Приклад аксонометричної схеми холодного водопроводу приведений на мал. 3.4. Умовні позначення на додатку 2.

Мал. 3.4. Розрахункова аксонометрична схема холодного водопроводу.

1.3. Гідравлічний розрахунок.

Внутрішні господарсько-питні водопроводи розраховуються на пропуск максимальних секундних витрат, а об'єднані господарсько-протипожежні водопроводи додатково розраховуються на пропуск найбільшої господарсько-питної витрати води і розрахункової витрати води на потреби внутрішнього пожежегасіння, за указівками СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986, пп. 7.1 і 7.2].

Мета гідравлічного розрахунку — визначення економічних діаметрів труб при пропуску розрахункових витрат та втрат напору в мережі.

Порядок розрахунку.

- На аксонометричній схемі мережі внутрішнього водопроводу намічають диктуючу точку (1) (мал. 3.5).

Мал.3.5. Вибір диктуючої точки розрахунку В1.

- Трасу від диктуючої точки (3.6) до точки підключення введення до

зовнішньої водопровідної мережі розбивають на розрахункові дільниці водопроводу (3.7).

3.6. Диктуюча точка Диктуючи точка — місце розташування початку розрахунку, тобто диктуючого пристрою.

3.7. Розрахункова дільниця водопроводу Розрахункова дільниця водопроводу — відрізок трубопроводу, на якому витрата води, діаметр і матеріал труб не змінюються (тобто між розгалуженнями).

- Визначають розрахункові витрати води на дільницях по приведених нижче формулах.

Гідравлічний розрахунок мережі господарсько-питного водопроводу проводиться по максимальній секундній витраті води , л/с:

,

де - секундна витрата води, визначається згідно [СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986, п. 3.2.] (додаток 4)

a - коефіцієнт, що визначається в залежності від загального числа приладів на розрахунковій дільниці і імовірності їх дії Р (додаток 5)

Імовірність дії санітарно-технічних приладів (3.8) на дільницях мережі визначається по формулі:

де - норма витрати води одним мешканцем за годину найбільшого

водоспоживання, л/г (додаток 4).

u - загальне число мешканців в приміщенні;

N - загальне число приладів в приміщенні;

Примітка: Кількість жителів u для всієї будівлі визначається, виходячи з норми мешкання в квартирах: однокімнатна - 2-3 мешканця, двокімнатна - 3-4, трикімнатна - 4-5.

3.8. Імовірність дії санітарно-технічних приладів Імовірність дії санітарно-технічних приладів — розрахункова величина, потрібна для визначення витрати на дільниці водопроводу, яка залежить від норм витрати води мешканцем, приладом, та від числа їх.

- Відповідно до розрахункових витрат визначають діаметр трубопроводу і втрати напору на розрахунковій дільниці[Шевелев Ф.А., Шевелев А.Ф. Таблицы для гидравлического расчета водопроводных труб. М.: Стройиздат. 1984].(Додаток 3)

При виборі діаметрів труб потрібно орієнтуватися на допустимі швидкості: в підводках не більше за 2,5 м/с, в магістралях і стояках - 0,9-1,2 м/с. Для пластмасових труб данні

вибираються аналогічно.

Втрати напору на дільницях трубопроводів системи водопроводу, м,

де i - втрати тиску на 1 м довжини трубопроводу (додаток3);

l - довжина розрахункової дільниці, м;

- коефіцієнт, що враховує втрати напору на місцевих опорах, який потрібно приймати рівним 0,3 в мережі господарсько-питного водопроводу.

Результати розрахунків зводять в табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

Відомість гідравлічного розрахунку холодного водопроводу

Номер розра-хунко-вої діль-ниці	Кіль-кість при-ладів, шт.	, л/с	, л/с				a	, л/с	d, мм	V, м/с	l,м	i	,м
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14

1-2

2-3

Приклад 1

Норма витрати води в добу найбільшого водоспоживання =300 л/сут. на одного мешканця. (по табл.3.4), u =120чол., N =120приладів. Тоді імовірність дії санітарно-технічних приладів:

14.Підбір лічильника води.

Облік кількості води виробляється лічильниками, встановленими в підвалі на вводі в будівлю. Діаметр умовного проходу лічильника води в приміщенні визначається, виходячи з середній годинної витрати, м³/ч, яка не повинна перевищувати експлуатаційну витрату лічильника[ СНиП 2.04.01-85. Внутренний водопровод и канализация зданий. Госстрой СССР. М.:1986, табл. 4], або по табл.3.3.

Таблиця 3.3.

Вибір водоміру

Діаметр умовного проходу, мм	Параметри
	витрата, м³/ч			порог чутливості, м³/ч, не более	Максималний об*ем води за добу, м³	гидравлічний опір лічильника S,
	мінімальний	експлуатаційний	максимальний	порог чутливості, м³/ч, не более	Максималний об*ем води за добу, м³	гидравлічний опір лічильника S,
15	0,03	1,2	3	0,015	45	1,11
20	0,05	2	5	0,025	70	0,4
25	0,07	2,8	7	0,035	100	0,204
32	0,1	4	10	0,05	140	0,1
40	0,16	6,4	16	0,08	230	0,039
50	0,3	12	30	0,15	450	0,011
65	1,5	17	70	0,6	610	0,0063
80	2	36	110	0,7	1300	0,002
100	3	65	180	1,2	2350	5,9×10^-5
150	4	140	350	1,6	5100	1,0×10^-5
200	6	210	600	3	7600	2,77×10^-6
250	15	380	1000	7	13700	1,38×10^-6

де - середня добова норма витрати води на одну людину (додаток 4).

nк - кількість квартир в приміщенні, що проектується.

Лічильник з прийнятим діаметром умовного проходу належить перевіряти на пропуск максимальної (розрахункової) секундної витрати води на господарсько-питні потреби, при якій втрати напору в крильчастих лічильниках холодної води не повинні перевищувати 2,5 м, в турбінних –1 м.

Втрати напору в лічильнику, м, при розрахунковій витраті, л/с, визначаються по формулі

де - гідравлічний опір лічильника, приймається по табл.3.3.

Установка лічильника повинна задовол