Порушення правил щодо карантину тварин та інших ветеринарно-санітарних вимог регулюється ст. 107 КУАП України.
Невиконання заходів, що пропонуються ветеринарною медициною, може стати причиною загибелі тварин, їх захворювання на хвороби, які спричиняють необхідність знищення тварин, продуктів і сировини тваринного походження, а також причиною захворювання людей на хвороби, що є спільними для тварин і людей. Тому законодавством установлюються суворі заходи юридичної, у тому числі адміністративної, відповідальності за порушення ветеринарно-санітарних правил і норм.
Предметом проступку є тварини, птахи і риби (сільськогосподарські, зоопаркові, лабораторні, інші представники фауни, їх ембріони, запліднена ікра тощо), продукти тваринного походження (м'ясо та м'ясопродукти, молоко, молочні продукти, яйця, рибопродукти, продукти бджільництва тощо), а також сировина тваринного походження (шкіри, вовна, пух, пір'я, роги, копита, кості, кров, жовч та інші субпродукти).
Об'єкт правопорушення – суспільні відносини, що забезпечують строге додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил і тим самим гарантує продуктивність тваринництва, якість продукції тваринного походження, а також здоров'я і безпеку людей, їх захист від хвороб, загальних для людей і тварин. При цьому ветеринарні правила, додержання яких пропонується органами ветеринарної медицини, установлюються в спеціальних законодавчих та інших правових актах.
Об'єктивна сторона правопорушення може виражатися як в активних, так і в пасивних діях (бездіяльності) особи, зобов'язаної дотримуватися відповідних ветеринарних або ветеринарно-санітарних правил (наприклад, продаж заражених продуктів і сировини тваринного походження, неправильне застосування імунобіологічних, біологічних, рослинних, хімічних, хіміко-фармацевтичних препаратів і кормових добавок; використання з метою прискорення приросту і збільшення продуктивності тварин та птахів стимуляторів і гормонів, що мають тиреостатичну, екстрогенну, андрогенну або гестагенну дію; невжиття заходів щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин і птахів; незастосування необхідних лабораторно-діагностичних і протиепізоотичних заходів або недодержання карантинних правил; не проведення забою тварин, знезаражування продуктів і сировини тваринного походження або їх утилізації під час встановлення заразних захворювань або виникненні підозр про наявність особливо небезпечних захворювань тощо.
Суб'єктивна сторона правопорушення. Суб'єктивна сторона такого проступку характеризується необережною виною щодо наслідків правопорушення й умисною або необережною виною щодо порушення відповідних ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.
Суб'єкт правопорушення – як громадяни, так і посадові особи, до чиїх обов'язків входить забезпечення додержання ветеринарних і ветеринарно-санітарних правил.
Санкції: накладення штрафу.
Порушення правил тримання собак і котів
Порушення правил тримання собак і котів регулюється ст. 154КУАП України.
Порушення правил тримання собак і котів передбачає тримання зазначених тварин у місцях, де це заборонено відповідними правилами, чи понад установлену кількість, чи незареєстрованих собак, або приведення в громадські місця, або вигулювання собак без повідків і намордників (крім собак, у реєстраційних свідоцтвах на яких зроблено спеціальну відмітку) чи в не відведених для цього місцях.
Об'єкт правопорушення. Об'єктом посягання є відносини, які виникають з приводу тримання собак і кішок між їхніми власниками й органами, що слідкують за додержанням санітарно-гігієнічних і ветеринарних норм і правил, а також забезпечують безпеку людей.
Правила користування тваринним світом і, зокрема, правила тримання собак і кішок регламентуються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 року, Законом України «Про тваринний світ» від 3.03.1993 року та іншими нормативно-правовими актами.
Об'єктивна сторона правопорушення. З об'єктивної сторони таке правопорушення виражається в триманні собак і кішок на підприємствах, установах і організаціях без узгодження з відповідними ветеринарними установами; у недодержанні санітарно-гігієнічних і ветеринарних правил тримання свійських тварин; триманні більше одного собаки або кішки у квартирах, де проживає одна родина; триманні тварин у комунальних квартирах без згоди сусідів; триманні собак і кішок в «зоокуточках» дитячих установ — піонерських таборах, санаторіях, пансіонатах без дозволу санітарно-епідеміологічної та ветеринарної служб; ухиленні власників від реєстрації (перереєстрації) собак і кішок у віці старше двох місяців; ухиленні від щорічного лікувально-профілактичного огляду у ветустановах; ухиленні від доставляння у ветустанови собак і кішок (протягом десяти днів), які покусали людей, або заподіяли їм травми, для огляду і карантину тварин; приведення собак і кішок у місця загального користування — приміщення магазинів, їдалень, дитячі майданчики, бульвари, пляжі, парки, сквери, сади тощо; вигул собак у місцях, не призначених для Цієї мети, а також з порушенням вимог безпеки людей (короткий повідок, намордник, крім собак дрібних порід).
Суб'єктивна сторона правопорушення. Із суб'єктивної сторони саме порушення правил тримання собак і кішок вчиняється або умисно, коли винний усвідомлює, що самовільно здійснює дії, правомірність яких може бути оскаржена, і бажає або завідомо допускає ці порушення, або ж необережно, коли порушення відомих заборон може мати місце внаслідок неознайомлення з відповідними правилами власників собак і кішок.
Суб'єкт правопорушення – посадові особи підприємств, установ, організацій (які тримають собак), відповідальні за додержання правил їх тримання, а також громадяни – власники собак і кішок.
Якщо порушення заборон пов'язане з заподіянням шкоди здоров'ю людей або їхньому майну, або ці правопорушення вчинені повторно протягом року після застосування адміністративної відповідальності, то до правопорушник (громадянина) застосовується разом з адміністративним штрафом такий захід, як конфіскація тварини.
Санкції: накладення штрафу і попередження або накладення штрафу на посадових осіб.
