Правовий статус громадянина як суб'єкта підприємництва

Тема 10 Правовий статус громадянина та інших суб'єктів господарювання

План

Вступ

1. Правовий статус громадянина як суб'єкта підприємництва.

2. Особливості правового статусу кредитних спілок у сфері господарювання.

3. Особливості правового статусу благодійних та інших неприбуткових організацій у сфері господарювання.

4. Особливості правового статусу відокремлених суб'єктів господарювання.

Висновок.

 

Література

 

1. Конституція України від 28.06.96 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40 – 44. – Ст. 356.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 13 – 14, № 15-16, № 17. – Ст. 112.

5. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31 – 32. – Ст. 263.

6. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

7. Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 p. // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 29. – Ст. 389.

8. Закон України «Про внесення змін до деяки законодавчо актів України щодо обмеження державного регулювання господарської діяльності» від 19.10.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 11. – Ст. 69.

9. Закон України «Про кредитні спілки» від 20.12.2001 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 15. – Ст. 101.

10. Закон України «Про благодійництво та благодійні організації» від 16.09.1997 р. / / Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 46. – Ст. 292.

11. Щербина в.с. Господарське право: Підручник. – 2-е вид., перероб. і дод. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 592 с.

12. Господарське право України: Навчальний посібник / Під загальною ред. Проф. Н. А. Саниахметовой. – X.: "Одіссей", 2005. – 640 с.

 

 

Вступ

 

Рівноправними суб'єктами господарської діяльності в Україні є:

громадяни України (ст. 128 ГК України);

кредитні спілки у сфері господарювання (ст. 130 ГК України);

благодійні та інші неприбуткові організації у сфері господарювання (ст. 131 ГК України);

а також відокремлені суб'єкти у сфері господарювання, до яких відносяться структурні одиниці господарських організацій (ч. 2 ст. 55 ГК України).

Правовий статус громадянина як суб'єкта підприємництва

 

У відповідності зі ст. 128 ГК громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 ГКУ.

Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення.

Підприємницька діяльність громадянина може здійснюватися в різних варіантах:

1) безпосередньо як підприємець або через створене ним приватне підприємство;

2) із залученням або без залучення найманої праці;

3) самостійно або спільно з іншими особами.

Громадянин здійснює управління заснованим ним приватним підприємством безпосередньо або через найманого керівника. При здійсненні підприємницької діяльності спільно з іншими громадянами або юридичними особами громадянин має права та обов'язки відповідно засновника та/або учасника господарського товариства, члена кооперативу тощо, або права і обов'язки, визначені укладеним за його участі договором про спільну діяльність без створення юридичної особи.

Громадянин-підприємець здійснює свою діяльність на засадах свободи підприємництва та відповідно до принципів, передбачених у статті 44 ГКУ.

Здійснюючи підприємницьку діяльність громадянин-підприємець зобов'язаний:

1) у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності;

2) повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, які підлягають відображенню у реєстраційних документах;

3) дотримуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість вироблених ним товарів (робіт, послуг), додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством;

4) не допускати недобросовісної конкуренції та інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства;

5) вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства;

6) своєчасно надавати податковим органам декларації про доходи, інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів;

7) сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

Громадянин-підприємець зобов'язаний додержуватися вимог, передбачених статтею 46 ГКУ «Право найму работниов і соціальні гарантії щодо використання їх праці» та статтею 49 ГКУ «Відповідальність суб'єктів підприємництва», а також іншими законодавчими актами, і несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність за завдані ним шкоду і збитки.

Громадянин-підприємець може бути визнаний судом банкрутом відповідно до вимог ГКУ та інших законів.

Обов'язковою вимогою для визнання дієздатного громадянина суб'єктом підприємництва є державна реєстрація, в результаті якої він набуває статус суб'єкта господарювання (підприємництва). Якщо громадянин не здійснив державну реєстрацію як суб'єкта підприємництва, хоча фактично займається підприємницькою діяльністю, то він не набуває статусу суб'єкта господарювання (підприємця). Закон пов'язує виникнення статусу підприємця не з фактичним заняттям підприємництвом, а з державною реєстрацією як суб'єкта підприємництва. Якщо фізична особа займається підприємницькою діяльністю без державної реєстрації, то він порушує чинне законодавство і до нього можливе застосування правових санкцій.

Підприємницька діяльність здійснюється громадянином-підприємцем від свого імені, на свій ризик. Він є рівноправним учасником господарського обороту, має право наймати і звільняти працівників, розпоряджатися на свій розсуд прибутком, що залишається після сплати податків, тощо

Громадянин-підприємець відповідає всім майном, що належить йому на праві приватної власності, за своїми обов'язками у сфері підприємництва (за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути звернене стягнення). Вимоги кредиторів фізичної особи – суб'єкта підприємництва задовольняються за рахунок належного йому майна, на яке може бути звернено стягнення. Перелік майна громадян, на яке не може бути звернено стягнення, Встановлюється Цивільним процесуальним кодексом України. Він застосовний і відносно громадян – підприємців. Отже, стягнення за боргами громадянина-підприємця може бути накладено і на належне йому на праві власності майно, що не використовується в господарському обороті.

Особливості визнання громадян-підприємців банкрутами передбачені у розділі VI Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 30.06.99 р.