ЛЕКЦІЯ
Високомолекулярні сполуки — основа живих організмів. Глобулярна та фібрилярна структура білків. Порівняльна характеристика розчинів високомолекулярних сполук, істинних та колоїдних розчинів.
Набухання та розчинення полімерів. Механізм набухання. Вплив рН середовища, температури та електролітів на набухання. Роль набухання у фізіології організму. Драглювання розчинів ВМС. Механізм драглювання. Вплив рН середовища, температури та електролітів на швидкість драглювання. Тиксотропія. Синерезис. Дифузія у драглях.
САМОСТІЙНА РОБОТА
Висолювання біополімерів з розчинів. Коацервація та її роль у біологічних системах. Аномальна в’язкість розчинів ВМС. В’язкість крові. Мембранна рівновага Доннана. Ізоелектричний стан білка. Ізоелектрична точка та методи її визначення. Йонний стан біополімерів у водних розчинах.
Розділ 3. Біоорганічна хімія
Т ема 13. Б іоорганічна хімія як наука. Класифікація, будова та реакційна здатність біоорганічних сполук
ЛЕКЦІЯ
Види науково обґрунтованих класифікацій та номенклатури, що враховують будову карбонового ланцюга та наявність у молекулі певних функціональних груп.
Ізомерія в органічних сполуках.
Загальна характеристика хімічних реакцій біоорганічних сполук. Класифікація реакцій за механізмом. Характеристика нуклеофілів та електрофілів.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Префікси, суфікси та закінчення, які застосовують у назвах біоорганічних сполук, що мають функціональні групи, за міжнародною замісниковою номенклатурою (ІЮПАК).
Конфігурації молекул. Способи зображення просторової будови молекул біоорганічних сполук. Конформації молекул. Стереоізомерія.
Практичні навички:
¾ вміти складати формули біоорганічних сполук за замісниковою номенклатурою ІЮПАК;
¾ вміти моделювати просторову та конформаційну будову молекул органічних сполук.
САМОСТІЙНА РОБОТА
Загальна характеристика хімічних реакцій біоорганічних сполук. Класифікація реакцій за механізмом. Характеристика нуклеофілів та електрофілів.
Тема 14. Реакційна здатність алканів, алкенів, аренів та їхніх похідних
ЛЕКЦІЯ
Радикальні заміщення біля насиченого атома Карбону (SR). Електрофільне приєднання до ненасичених сполук (АЕ). Електрофільне заміщення в ароматичних сполуках (SЕ). Вплив замісників на реакційну здатність аренів.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Алкани. Реакції вільнорадикального заміщення. Алкени і алкадієни. Реакції електрофільного приєднання. Арени. Реакції електрофільного заміщення.
Практичні навички:
¾ вміти прогнозувати і пояснювати механізми реакцій, характерних для різних типів вуглеводнів.
¾ вміти експериментально визначати ненасиченість органічних сполук.
Тема 15. Карбонільні сполуки, альдегіди і кетони. Карбонові кислоти, вищі жирні кислоти. Ліпіди
ЛЕКЦІЯ
Реакції нуклеофільного приєднання (АN) до оксосполук. Альдольна конденсація та її значення для подовження карбонового ланцюга. Окиснення альдегідів і кетонів. Вплив альдегідів і кетонів на організм людини.
Класифікація карбонових кислот, окремі представники монокарбонових кислот.
Реакції нуклеофільного заміщення (SN) біля sp 2-гібридизованого атома Карбону оксогрупи.
Вищі жирні кислоти (ВЖК) як складові нейтральних ліпідів. Будова і властивості нейтральних ліпідів, їх консистенція, гідроліз.
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Якісні реакції на виявлення альдегідної групи (Толленса та Троммера). Реакція диспропорціонування (дисмутації, Канніццаро). Галоформні реакції. Йодоформна проба, її використання в аналітичних цілях.
Кислотність карбонових кислот. Реакційна здатність, реакція естерифікації. Гідроліз естерів (складних ефірів).
Практичні навички:
¾ на основі електронної будови карбонільної групи та її впливу на сусідні атоми вміти пояснювати і передбачати напрям біологічно важливих реакцій альдегідів і кетонів;
¾ володіти методами ідентифікації альдегідів і кетонів (ацетон), що мають велике значення у клінічних дослідженнях;
¾ вміти моделювати будову і прогнозувати реакційну здатність карбонових кислот.
САМОСТІЙНА РОБОТА
Вплив нуклеофілу на утворення з альдегідами і кетонами нових зв’язків: С—О, С—С, С—Н, С—N. Мила. Структура фосфоліпідів, їх біологічне значення.
Тема 16. Гетерофункціональні сполуки
ЛАБОРАТОРНЕ ЗАНЯТТЯ
Дослідження реакційної здатності гетерофункціональних сполук (аміноспиртів, гідрокси-, аміно-, кето- і фенолокислот). Аміноспирти. Гідрокси- та амінокислоти, особливості будови і властивостей.Кетокислоти. Фенолокислоти.
Практичні навички:
¾ вміти прогнозувати хімічну поведінку гетерофункціональних сполук у реакціях, що лежать в основі біохімічних перетворень у живих організмах;
¾ мати уявлення про будову найважливіших метаболітів і лікарських препаратів, що належать до групи гетерофункціональних аліфатичних сполук;
¾ вміти зображувати структурні формули відомих лікарських препаратів з ряду гетерофункціональних ароматичних сполук.
САМОСТІЙНА РОБОТА
Хімічні властивості та біологічне значення гідрокси- та амінокислот. Біологічне значення кетокислот та їхніх похідних. Кетонові тіла, діагностичне значення, їх визначення при цукровому діабеті.
Фенолокислоти та їхніх похідні. Використання саліцилової кислоти та її похідних у медицині (метилсаліцилат, салол, аспірин, саліцилати натрію) у вигляді лікарських засобів.
