Пітуїтрин — препарат, що містить 2 гормони: окситоцин та вазопресин. Вміст окситоцину дає можливість застосовувати його в акушерсько-гінекологічній практиці (див. тему 14.1). Уміст вазопресину забезпечує підвищення реабсорбції води в нирках, затримку рідини та іонів в організмі, підвищення AT. Застосовують пітуїтрин також для лікування нецукрового діабету, нічного нетримання сечі (енурезу).
Адіурекрин — сухий пітуїтрин. Застосовують інтраназально (вдихання через ніс) для лікування нецукрового діабету, енурезу. Тривалість дії — 6—8 год. Побічна дія — хронічний алергійний риніт.
Адіуретин — рідина, що містить вазопресин. Застосовують внутрішньо в краплях при нецукровому діабеті, енурезі.
Препарати, які застосовують при порушенні функції щито подібної залози.
15.2.1. Засоби, які застосовують при гіпофункції щитоподібної
залози (стимулятори функції щитоподібної залози, тиреоїдні засо
би):
• монокомпонентні тиреоїдні засоби — тиреоїдин, левотироксин (L-тироксин), трийодтироніну гідрохлорид;
• комбіновані препарати — тиреокомб, тиреотом.
Тиреоїдин — тиреоїдини засіб, що отримують із щитоподібних
залоз тварин, містить тироксин та трийодтиронін; прискорює основний обмін. Дія препарату розвивається через 2—3 дні, триває 20—30 днів. Застосовують для лікування всіх форм гіпотиреозу (мікседеми, кретинізму, ендемічного зобу), раку щитоподібної залози. Побічна дія — кумуляція, пітливість, серцебиття, тахікардія.
15.2.2. Засоби, які застосовують при гіперфункції щитоподібної
залози (антитиреоїдні засоби):
• мерказоліл (тіамазол), пропілтіоурацил;
• препарати йоду (розчин йоду спиртовий, розчин Люголя, калію йодид, мікройод, антиструмін).
Мерказоліл — антитирео'іцний засіб, що зменшує синтез гормонів у щитоподібній залозі, знижує основний обмін речовин. Застосовують для лікування різних форм токсичного зобу (базедова хвороба, тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб). Протипоказаний вагітним, при лейкопенії.
Препарати йоду — чинять антитиреоїдну дію, гальмують синтез гормонів щитоподібної залози, порушують зворотний зв'язок у системі аденогіпофіз—щитоподібна залоза. Дія препаратів проявляється через 12—24 год. Застосовують при гіпертиреозі, ендемічному зобі, для профілактики радіаційного ураження щитоподібної залози. При передозуванні — явища йодизму (отруєння йодом).
15.3. Протидіабетичні засоби. У р-клітинах острівців підшлункової залози (Лангерганса) синтезується інсулін. Основна фізіологічна роль інсуліну в організмі — зниження вмісту цукру в крові. Це відбувається за рахунок транспорту глюкози всередину клітин, посилення засвоєння її тканинами, посилення глікогенезу (синтез глікогену з глюкози в клітинах печінки). За відсутності або недостатності інсуліну розвивається цукровий діабет.
Розрізняють 2 типи цього захворювання (за класифікацією ВООЗ):
• інсулінозалежна форма (діабет І типу, діабет юнацький);
• інсулінонезалежна форма (діабет II типу, діабет дорослих).
При цукровому діабеті з'являється сильна спрага, підвищується споживання рідини, хворий втрачає масу тіла, знижується імунітет, сповільнюється загоєння ран, виникають ускладнення з боку судин. Лабораторно — гіперглікемія (рівень цукру в крові більше ніж 6,6 ммоль/л), глюкозурія (цукор у сечі), ацидоз.
Залежно від типу хвороби застосовують 2 групи протидіабетич-них препаратів:
— гормональні препарати — інсуліни;
— синтетичні протидіабетичні засоби (пероральні гіпоглікемічні препарати).
Інсуліни — це гормональні препарати, які застосовують для лікування І типу діабету (інсулінозалежного).
Класифікація інсулінів
Інсуліни людські.
1.1. Короткої дії (6—8 год) — лізпроінсулін (хумалог), інсулін людський для ін'єкцій (актрапід НМ), монотард.
1.2. Середньої тривалості дії (12-14 год) — хумулін НПХ, суспензія цинк-інсуліну людського (монотард НМ).
1.3. Довгої дії (24-36 год) — суспензія цинк-інсуліну кристалічного (ультратард НМ)
