Оцінка ефективності психокорекцій них заходів

Коректувальні заняття повинні проводитися не менше 1 разу на тиждень тривалістю 1—1,5 год. Інтенсивність корекційної програми визначається не тільки тривалістю часу занять, але і насиченістю їх змісту, різноманітністю використовуваних ігор, вправ, методів, техніки, а також мірою активної участі в заняттях самого клієнта.

На успішність корекційної роботи впливає пролонгованість корекційної дії. Навіть після завершення корекційної роботи бажані контакти з клієнтом з метою з'ясування особливостей поведінки, збереження колишніх або виникнення нових проблем у спілкуванні, поведінці і розвитку. Бажано здійснювати контроль і спостереження кожного випадку хоча б протягом 1—2 місяців після завершення коректувальних заходів.

Ефективність коректувальних програм істотно залежить від часу здійснення дії. Чим раніше виявлені відхилення і порушення в розвитку, чим раніше почата корекційна робота, тим більша вірогідність успішного вирішення труднощів розвитку.

Чинники, що визначають ефективність психокорекції:

1. Очікування клієнта.

2.Значення для клієнта звільнення від наявних проблем.

3.Характер проблем клієнта.

4.Готовність клієнта до співпраці.

5.Очікування психолога, що здійснює коректувальні заходи.

6.Професійний і особистий досвід психолога.

7.Специфічна дія конкретних методів психокорекції.

У міру розповсюдження психокорекційної допомоги питання про оцінку її ефективності стає все більш актуальним. Це відноситься як до тимчасових аспектів роботи психолога (швидка і ефективна дія), так і до якості корекційної роботи. Для того, щоб можна було говорити про співвідношення результатів корекційної дії, необхідно пам'ятати наступне:

- оцінка ефективності корекційної дії вимагає чіткого визначення методів. У практиці часто дуже важко виділити якийсь один метод, оскільки в корекційних цілях більшість психологів використовує різні методи;

—навіть один і той самий метод в руках фахівців різної кваліфікації дає різні результати. Для співставлення оцінки ефективності вивчення ефективності повинне проходити на гомогенному матеріалі, причому група клієнтів повинна формуватися як випадкова вибірка, що є вельми скрутною з практичної і етичної точок зору;

—оцінку роботи повинні давати незалежні експерти, незалежні фахівці, при цьому доцільно, щоб експерт не був би обізнаний про метод, що застосовується, що виключало б можливий вплив на його оцінку особистісних уявлень про метод;

— слід враховувати структуру особстості психолога, ступінь вираженості у нього якостей, необхідних для прогнозування успішності дії;

—необхідно порівнювати безпосередній і віддалений результати психокорекційної дії (це особливо важливо при особово-орієнтованій дії); необхідно враховувати теоретичні передумови психолога, що впливають на його професійні цілі і задачі, а також ставлення психолога до професії і його уявлення про свої професійні якості;

—при груповій формі корекційної роботи необхідно враховувати професійні можливості психолога, спрямованість на використовування своїх індивідуальних якостей для оптимізації психокорекційної дії, оптимальний рівень активності психолога при роботі з групою, його об'єктивне значення залежно від фази розвитку групи.

Який би змістовний критерій ефективності не аналізувався, у будь-якому випадку йдеться про наступні групи змінних, що характеризують психокорекційні дії:

- зміни, що суб'єктивно переживаються клієнтом, у внутрішньому світі;

- об'єктивно-реєстровані (експертом, спостерігачем) параметри, що характеризують зміни в різних модальностях світу людини;

- стійкість змін в подальшому (після дії) житті людини.

При оцінці ефективності дії можуть використовуватися об'єктивні психофізіологічні методи, які реєструють вегетативно-соматичні, фізіологічні і психічні функції. Пошук критеріїв ефективності психокорекційної дії завжди вимагатиме врахування своєрідності механізмів порушень, використовуваних методів дії і тих цілей, які прагнуть реалізувати з їх допомогою.

Висновки до 2-го питання

Отже: Психологічна корекція має ряд специфічних рис, які незважаючи на розходження у інших теоретичних поглядах, більшістю науковців приймаються як відмінність психокорекції від терапії. Мета та задачі психокорекційного процесу не визначаються однозначно, а залежать від теоретичної моделі, якої притримується спеціаліст, що проводить психокорекцію. Ефективність психокорекційного впливу може оцінюватися по-різному людьми, котрі відіграють різні ролі як в самому психокорекційному процесі, так і в його ініціації. В кожному окремому випадку необхідно встановлювати пріоритети оцінювання і намагатися задовольнити в першу чергу вимоги значиміші за інші. Проте існують загально визнані фактори котрі впливають на ефективність психокорекції. Ефективність психокорекційних заходів має оцінюватися на різних етапах роботи з клієнтом і через певний період після її завершення.

Висновки до лекції

Завершивши розгляд теми лекції, можна константувати наступне: Усвідомлення предмету психокорекції як науки має велике значення в процесі підготовки психолога. Поняття психокорекція має багато версій трактування і кожний психолог, спираючись на знання різних позицій, може обирати позицію, яку вважає коректною в даному випадку. Використовуючи термін психокорекція в науковій літературі, необхідно зазначити, що автор під ним розуміє і обґрунтовувати свою позицію. Незважаючи на теоретичні розбіжності існують пункти стосовно предмету психокорекції які визнаються більшістю науковців. Зміна точки зору стосовно цих загально визнаних постулатів називається зміною наукової парадигми і відбувається в процесі розвитку науки психокорекції, тому практикуючий спеціаліст для підтримання фахового рівня повинен постійно слідкувати за теоретичними дискусіями і сучасним розумінням професійної етики.

Доцент кафедри теорії