ТЕМА 1. Фундаментальні поняття ринку цінних паперів

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ ЩОДО ТЕОРЕТИЧНОЇ ЧАСТИНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

РОЗДІЛ 1 Основи ринку цінних паперів та характеристика його інструментів

ТЕМА 1. Фундаментальні поняття ринку цінних паперів

Розвиток економіки на певному етапі призвів до появи цінних паперів – специфічних інструментів, призначених для обслуго­вування процесів накопи­чення і розподілу капіталу. Класичні цінні папери в момент випуску оформлюють взаємовідносини між особою, що передає грошові кошти (або інші активи) і закріплює за собою певні майнові права щодо них, та особою, яка одержує ці кошти (активи) – залучає реальний капітал. Далі цінні папери можуть здійснювати обіг на ринку як товар, що супроводжується переходом вищезазначених прав до нових осіб, хоча реальний капітал залишається у розпорядженні тієї особи, яка залучила його в момент випуску цінних паперів. Повернення реального капіталу особою, яка його залучила, відбувається у момент погашення цінних паперів.

 

Ринок цінних паперів [1]– сукупність економічних відносин його учасників з приводу випуску, обігу та погашення цінних паперів.

 

· Випуск (розміщення) цінних паперів – продаж нових цінних паперів першим власникам.

· Обіг цінних паперів – перепродаж цінних паперів наступним власникам.

· Погашення цінних паперів – вилучення цінних паперів з обігу, що супроводжується повним виконанням всіх зобов’язань за цінними паперами, після чого вони анулюються – перестають існувати.

Існує альтернативний прагматичний підхід до визначення РЦП, що розповсюджений серед практиків: РЦП – окрема організаційно-оформлена система торгівлі цінними паперами („торговельний майданчик”, на якому відбувається купівля-продаж цінних паперів). Цей підхід фактично ототожнює поняття „РЦП” та „фондова біржа”.

 

 

Основними причинами виникнення й розвитку РЦП є:

· недостатність потенціалу банків­ської системи для кредитування державних та муніципальних потреб;

· необхідність залучення значних обсягів капіталу для реалізації довгострокових і ризикованих господарських проектів;

· розвиток акціонерної організаційно-правової форми господарю­вання і необхідність здійснення купівлі-продажу акцій;

· необхідність диверсифікації діяльності в ситуації динамічних змін на ринках.

 

 

РЦП можна вважати видом фінансового ринку, на якому об’єктом купівлі-продажу виступають різно­манітні фінансові інструменти та фінансові послуги[2]. Поряд з РЦП до основних видів фінансового ринку належать:

· валютний ринок; · ринок банківських позик (кредитний ринок);

· ринок дорогоцінних (банківських) металів; · страховий ринок.

 

 

Найважливішою економічною функцією РЦП є передача (перерозподіл) коштів (фінансових активів) від одних економічних суб’єктів (домогоспо­дарств, підприємств та державних органів), що витрачають їх у меншому обсязі, ніж отримані доходи, іншим суб’єктам, які мають потребу витрачати більше своїх доходів.

Іншими основними економічними функціями РЦП є:

1. Ціноутворення – РЦП задає пропорції розподілу коштів між окремими цінними паперами та визначає вартість (cost) капіталу для осіб, що їх випускають.

2. Забезпечення ліквідності – РЦП надає механізм для продажу цінних паперів.

3. Зниження трансакційних витрат на пошук контрагентів та на пошук й аналіз необхідної інформації про цінні папери.

4. Хеджування – РЦП створює механізми для захисту від фінансових та комерційних ризиків.

 

РЦП також дозволяє вирішувати комплекс фінансових, загально­економічних та соціальних завдань, зокрема:

· оптимізувати галузеву та регіональну структуру економіки (завдяки дії ринкових механізмів, що забезпечують перелив капіталу та вирівнювання норми прибутку на капітал);

· прискорювати обіг капіталу і сприяти активізації економічних процесів;

· створювати можливості для гнучкого управління дефіцитом державного бюджету та підтримання стабільності курсу національної валюти, поліпшення системи взаєморозрахунків у державі;

· узгоджувати майнові державні, інституціональні та індивідуальні інтереси, забезпечуючи перерозподіл прав власності на окремі активи.

 

 

Принципи на яких базується функціонування РЦП:

· прозорості (транспарентності) – доступність всім учасникам ринку повної та неупередженої інформації, необхідної для прийняття рішень щодо здійснення операцій на РЦП;

· відкритості – відсутність штучних бар’єрів для входження на ринок і виходу з нього;

· рівності можливостей – недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод учасників ринку;

· правової упорядкованості – наявність розвиненої правової інфраструктури РЦП, яка чітко регла­ментує правила поведінки та взаємовідносини його учасників;

· збалансованості й стабільності – дотримання розумних пропорцій між окремими складовими РЦП, недо­пущення надмірних коливань курсів цінних паперів та стрибків активності окремих учасників.

 

 

РЦП систематизують:

1. Залежно від стадії існування цінних паперів:

· первинний (primary market) – ринок, що охоплює відносини з приводу випуску (розміщення) цінних паперів;

· вторинний (secondary market) – ринок, що охоплює відносини з приводу обігу цінних паперів.

2. Залежно від функціонального призначення та тривалості строку обігу цінних паперів:

· грошовий (money market) – ринок, на якому об’єктами купівлі-продажу виступають короткострокові (із строком погашення до 1 року, в окремих випадках відповідно до законодавства України – до 2 років[3]) високоліквідні та надійні (з низьким ризиком) боргові цінні папери (які ще можуть називати еквівалентами грошових коштів – cash equivalents), що, з одного боку, є інструментами поточного інвестування, а, з іншого боку, дозволяють залучати кошти для поточних потреб;

· фондовий (capital market) – ринок, на якому об’єктами купівлі-продажу виступають цінні папери, які не є інструментами грошового ринку і дозволяють особам, що їх випускають, залучати кошти, як правило, на тривалий строк (понад 1 рік).

Один із поширених у Західній Європі підходів передбачає наступний взаємозв’язок між зазначеним видами ринку[4]:

 

 

3. Залежно від строку виконання договорів з цінними паперами:

· касовий (готівковий, ринок «кеш», ринок «спот») – ринок, на якому договори купівлі-продажу цінних паперів виконуються одразу (на скільки дозволяють технічні можливості) після укладення;

· строковий – ринок, на якому договори купівлі-продажу цінних паперів виконуються через визначений достатньо тривалий строк після укладення (при цьому самі договори розглядають як фінансові інструменти – строкові контракти, які є представниками деривативів).

 

4. Залежно від ступеня організованості:

- стихійний – ринок, на якому купівля-продаж цінних паперів здійснюється без участі організатора торгівлі;

- організований [5] (регульований, організаційно оформлений) – ринок, на якому взаємовідносини основних учасників безпосередньо регулюються організатором торгівлі – біржею або позабіржовою торговельно-інформаційною системою (відповідно до цього можна окремо розглядати біржовий ринок та організований позабіржовий ринок[6]).

Перевага регульованого фінансового ринку в порівнянні зі стихійним для учасників торгівлі цінними паперами проявляється у наявності більшого обсягу доступної інформації про ціни та обсяги договорів, що укладаються на поточний момент. А перевага стихійного – у наявності більших можливостей гнучкого встановлення умов договорів купівлі-продажу цінних паперів.

 

5. Залежно від форми організації взаємодії основних учасників ринку:

- ринок прямого пошуку (direct search market) – найменш організований стихійний ринок, який передбачає, що покупці і продавці розшукують один одного напряму без посередників та організатора торгівлі;

- брокерські ринки (brokered markets) – ринки, на яких пошук контрагентів для покупців і продавців здійснюють посередники – брокери (ця форма організації має поширення на первинних ринках та на ринках, де відбувається купівля-продаж великих пакетів цінних паперів за межами фондових бірж та торговельно-інформаційних систем);

- дилерські ринки (dealers markets), або ринки котировок (котирувань) – ринки, на яких покупці і продавці укладають договори з уповноваженими дилерами, які публічно проголошують ціни купівлі та продажу цінних паперів;

- аукціонні ринки (auction markets) – ринки, на яких торги проводяться у формі аукціону.

Розрізняють односторонній та двосторонній (зустрічний) аукціон. З розвитком комп’ютерних технологій основним різновидом став двосторонній аукціон, на якому фіксують курси та укладаються договори за результатами зведення заявок покупців та продавців. Ринки, на яких торги проводяться у формі двостороннього аукціону, називають ринками заявок.

Сучасні організовані ринки як правило бувають або ринками котирувань, або ринками заявок (можуть також використовуватись спеціальні односторонні аукціони для організації розпродажу великого пакету цінних паперів, наприклад, під час їх розміщення).

 

Учасники РЦП – суб’єкти, що взаємодіють між собою з приводу випуску (розміщення), обігу та погашення цінних паперів.

В процесі взаємодії учасники РЦП здійснюють різноманітні операції. Операцією на РЦП є закінчена цілеспрямована послідовність дій окремого учасника РЦП.

Операції, що здійснюються учасниками РЦП, поділяються на окремі види, які можна об’єднати у дві групи:

1) основні операції – операції, що передбачають укладення договорів або вчинення інших правочинів, наслідком яких є перехід прав власності на цінні папери або зміна прав за цінними паперами:

· емісійні;

· операції з цінними паперами власного випуску, що знаходяться в обігу;

· інвестиційні;

· торговельні (посередницькі).

2) допоміжні операції – операції, що пов’язані з обслуговуванням учасників РЦП, які здійснюють основні операції з цінними паперами, та організацією укладення й виконання договорів на ринку:

· організаторські;

· депозитарні;

· клірингово-розрахункові;

· операції з управління цінними паперами;

· інші допоміжні операції.

 

Всіх учасників РЦП можливо систематизувати відповідно до зазначених груп та видів операцій. Практичне застосування такої систематизації є проблематичним з огляду на те, що окремий учасник може здійснювати різні види операцій.

 

Систематичне здійснення певних операцій на РЦП визначається як діяльність на цьому ринку. Майже всі види діяльності на РЦП є професійними – виключними або основними видами діяльності учасників РЦП, здійснення яких передбачає отримання відповідної ліцензії. Для отримання ліцензії на здійснення професійних видів діяльності учасник РЦП повинен відповідати ліцензійним умовам, що визначаються законодавством. Поєднання окремих видів професійної діяльності на РЦП обмежується.

Професійні види діяльності на РЦП:

· діяльність з торгівлі цінними паперами:

o брокерська;

o дилерська;

o андерайтинг;

o діяльність з управління цінними паперами;

· діяльність з організації торгівлі на РЦП;

· депозитарна діяльність;

· клірингова діяльність;

· діяльність з управління активами інституційних інвесторів.

Учасників РЦП, які займаються професійними видами діяльності, називають професійними учасниками РЦП.

 

Групи учасників ринку цінних паперів
Основні учасники	Допоміжні учасники
Прямі учасники	Торгівці (посередники)
· емітенти;   · інвестори.	· спеціалізовані (брокери, дилери, андерайтери); · універсальні	· фондові біржі; · депозитарії; · клірингові установи; · компанії з управління активами тощо.
Непрофесійні учасники	Професійні учасники

 

 

Регулювання РЦП – ціле­спрямований вплив на систему взаємовідносин учасників РЦП, що здійснюється уповноваженими інсти­тутами-регуляторами.

Цілі регулювання:

· забезпечення гармонізації інтересів всіх видів учасників РЦП;

· захист учасників ринку від протиправних дій і підтримання довіри до РЦП;

· забезпечення рівних можливостей для всіх учасників ринку;

· забезпечення прозорості і відкритості ринку;

· запобігання саморуйнування РЦП в періоди розгортання кризових явищ;

· протистояння формуванню монопольних утворень і зловживанням монопольним стано­вищем, необхідність створення умов розвитку добросовісної конкуренції;

· стимулювання учасників ринку до вибору найбільш ефективних напрямів і форм діяльності на ринку, а також прогресивних видів інструментів РЦП;

· забезпечення досягнення певних соціально-економічних цілей тощо.

Основні напрями регулювання:

· регулювання складу цінних паперів, обсягу прав та зобов’язань за ними;

· регулювання складу учасників ринку та окремих видів їх діяльності;

· регулювання процесу купівлі-продажу цінних паперів;

· регулювання інформаційних потоків на ринку.

 

 

Рівні регулювання РЦП:

1) міжнародне регулювання – здійснюється міжнародними органі­заціями або шляхом укладення міжнародних угод щодо інтеграції окремих національних РЦП, впорядкування інтернаціоналізованих сегментів ринку та здійснення операцій з цінними паперами суб’єктами міжнародного права;

2) державне регулювання – здійснюється уповноваженими державними органами[7] і охоплює всі напрями регулювання в межах національного РЦП;

3) внутрішнє регулювання – здійснюється недержавними інститутами-регуляторами (саморегулівними органі­заціями, СРО), які створюються професійними учасниками РЦП і наділяються відповідними повноваженнями.

Основним рівнем є державне регулювання. Як окремий рівень регулювання умовно може розглядатись громадське регулювання – регулювання через громадську думку, реакції широких кіл населення.

 

Форми регулювання РЦП:

· правове (пряме) регулювання – система процесів встановлення норм поведінки для учасників РЦП, забезпечення їх застосування, розв’язання суперечок, що виникають в зв’язку з їх застосуванням, а також притягнення до відповідальності учасників, які їх порушують;

· економічне (непряме) регулювання – вплив на функціонування РЦП через систему економічних важелів, застосування яких сприяє формуванню окремих умов зовнішнього середовища ринку і позначається на цінах, обсягах попиту та пропозиції цінних паперів, а також на ступені конкурентної боротьби між учасниками ринку.

 

 

Саморегулівна організація (СРО) – недержавний інститут-регулятор, що створюється як добровільне неприбуткове об’єднання професійних учасників РЦП, яке має на меті захист інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку.

Основні завдання СРО:

· розробляти та впроваджувати правила, стандарти та вимоги до здійснення операцій на РЦП, що є обов’язковими для її членів;

· контролювати діяльність своїх членів та інших учасників ринку в межах своєї компетенції;

· забезпечувати представництво своїх учасників і захищати їх професійні інтереси;

· організовувати професійну підготовку і підвищення кваліфікації фахівців учасників, проводити їх сертифікацію;

· надавати дозволи особам, які здійснюють професійну діяльність на РЦП;

· збирати, узагальнювати та аналізувати статистичну інформацію про професійну діяльність;

· інформувати учасників про законодавство з цінних паперів, надавати їм окремі консалтингові послуги;

· розв’язувати суперечки, що виникають між учасниками, тощо.

Діяльність СРО суттєво доповнює діяльність державних інститутів-регуляторів РЦП. Найбільшими СРО в Україні є Професійна асоціація реєстраторів і депозитаріїв, Асоціація «Українські фондові торгівці», Асоціація «Фондове Партнерство».

 

 

Основні терміни:

Ринок цінних паперів; випуск (розміщення), обіг та погашення цінних паперів; фінансовий ринок; прозорість та відкритість ринку; хеджування; первинний та вторинний ринок цінних паперів; грошовий та фондовий ринок; касовий та строковий ринок; стихійний та організований (регульований) ринок; біржовий та організований поза­біржовий ринок цінних паперів; ринки прямого пошуку; брокерські та дилерські ринки; ринки заявок (аукціонні ринки); учасники ринку цінних паперів; основні та допоміжні операції з цінними паперами; професійні види діяльності на ринку цінних паперів; регулювання ринку цінних паперів; правове та економічне регулювання ринку; міжнародне, державне та внутрішнє регулювання ринку цінних паперів; саморегулівна організація.