Крій жіночих народних сорочок

Інструктивно-методичні матеріали

до лабораторної роботи № 9

НАРОДНИЙ КРІЙ. РОЗМІЩЕННЯ ВИШИВКИ НА ВИРОБАХ. АСОРТИМЕНТ ВИШИТИХ ВИРОБІВ

 

з дисципліни: «Технологічний практикум»

для студентів ІІІ курсу (ІІ семестр)

Напрям підготовки 6.010103 Технологічна освіта

(код та назва напряму (спеціальності) підготовки

 

Розроблені: д.п.н., професором кафедри теорії та методики

технологічної освіти Титаренко В.П.

 

МЕТА РОБОТИ: отримати знання про народний крій чоловічих та жіночих народних сорочок, розміщення вишивки на виробах, ознайомитися з асортиментом вишитих виробів.

НЕОБХІДНІ ПРИЛАДИ І МАТЕРІАЛИ: альбоми, підручники, інструкційні картки, вишиті зразки сорочок, зокрема сорочок Полтавщини.

ПОРЯДОК ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ: уважно прочитати лабораторну роботу, законспектувати в зошит. Виконати практичну частину до теми.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Розкрій тканин

Для різних виробів його здійснюють у межах так званої раціональної розкладки (табл. 1,2), коли досягається мінімальний процент відходів. Перед розкроюванням тканину обов'язково переглядають для виявлення дефектів: плям, дірок, потовщень, розрідження ниток тощо.

Розкрій виробів буває фігурним, тобто по лекалах, і по прямій нитці. Строчку вишиті вироби розкроюють тільки по прямій нитці. При цьому усі частини виробу – це прямокутні відрізки тканини потрібної ширини і довжини, на яких виконують вишивку, а потім розкроюють згідно з лекалами, щоб у процесі вишивання краї деталей не втрачали заданої форми.

Щоб розрахувати, скільки тканини потрібно на певний виріб (наприклад, на чоловічу сорочку) згідно з технічними нормами у квадратних метрах, треба зробити розкладку деталей виробу на тканині. При цьому довжина станка чоловічої сорочки дорівнює 180 см, рукава – 70 см х 2= 140 см, коміра – 10 см. У сумі це становить 330 см, або 3 м 30 см. Щоб перевести у квадратні сантиметри, погонну довжину помножують на ширину тканини (330 см х 80 см = 26400 см² = 2,64 м²).

Таблиця 1

Розкрій жіночої сорочки з уставками ї домотканого полотна

Таблиця 2

Крій народних сорочок

Жіночі сорочки призбирані біля шиї поділяють за кроєм на дві основні групи (таблиця 3): сорочки з уставками і без уставок.

Уставка – це вшивне плічко, що з'єднує передню і задню частини сорочки і призбирується біля шиї разом із станком сорочки.

Таблиця 3

Крій жіночих народних сорочок

 

Назва сорочки	Схема крою
1. 3 уставками   2. Без уставок     3. Бойківська   4. Яворівська     5. "Хлоп'янка"

Асортимент вишитих виробів у наш час все більше входить у побут, адже вишивка є найбільш поширеним видом оформлення речей і невід'ємною частиною задоволення естетичних по­треб людини.

За призначенням вишиті вироби поділяють на чотири групи:

I група: столова білизна — скатерки, серветки різного при­значення.

Скатерки бувають розмірами71X 71 см, 86X86, 91X91, 115ХП5, 120Х 120, 130X 130, 140X 180, 150X 180, 160X 160, 160X250, 180X300 см. З усіх чотирьох сторін їх обробляють руб­цями 3...4 см завширшки, під рубцем вишивають ретязь або мережку (пру­тик, черв'ячок, лучка, ляхівка). Виши­вку на скатерці розміщують на краях окремими фігурами або суцільною смугою, посередині виділяють доріж­ку, розміри якої залежать від розмірів скатерки. Кольорове вирішення буде залежати від орнаменту і техніки вишивки.

Серветки мають розміри 28 X 28 см, 36 X 36, 45 X 45, 51 X 51, 60 X 60 см.

Вишивають також скатерки-комплекти — скатерка або доріжка і шість або дванадцять серветок. Розміри до­ріжок: 36X60, 45X70, 50X90, 60 X 110 см.

Серветки під склянки мають розмір 20 X 20 см, а серветки на таці — 30 X 50 см, 36x50, 40x46 см.

II група: постільна білизна — покривала, підзори, підодіяльники, наволочки.

Покривала мають розміри 150Х 220 см, 170X210, 180X210, 190Х 210 см. З усіх чотирьох сторін їх оздоблюють рубцями, під рубцем виконують мережку, а для основного узору застосовують переважно такі вишивальні техніки, як вирізування з лиштвою, прутик з настилом. Най­частіше вишивку розміщують уздовж країв або по середині покривала. До­бір технік і кольорів залежить від узору і реґіону.

Підзори розміром 70X210 см з трьох сторін (нижній і бокових) мають рубець з мережкою, а з четвер­тої сторони — рубець для протягуван­ня шнурка. Вишивають нижній край. Якщо узор виконують машинною вишивкою, то нижню і бокові сторони оздоблюють у вигляді зубців. Узор розміщують суцільною смугою або окремими фігурками.

Підодіяльники бувають розмірами 145X217 і 175X220 см. Вирізи підодіяльників можуть бути квадрат­ними, у вигляді ромба, круглими; їх оздоблюють зубцями різних видів або підгином із закритим зрізом. Вишивку розміщують на кутах вирізу або з чотирьох сторін його.

Наволочки бувають розмірами 60Х 60 см, 70X70, 75X75, 80X80, 90Х 90 см. Вишивку на них розміщують по згину верхнього краю суцільною смугою або окремими фігурами. Іноді вишивку розміщують у двох або чотирьох верхніх кутах.

III група: різний асортимент. До виробів даного асорти­менту належать рушники, фіранки, портьєри тощо.

Рушники мають розміри 38Х 150 см, 38X200, 40X200, 40x250, 45X250, 50X350 см. Для них викори­стовують в основному льняне та напівльняне полотно, домоткане по­лотно, вишивальне.

Розміщення вишивки та добір ко­льорів ниток залежать від узору та регіональних особливостей.

Для рушників Полтавщини харак­терний рослинний орнамент, в основі якого лежить так зване дерево, що росте, по краях рушника виконують рослинним орнаментом обвідки, а самі краї оздоблюють плахтовими закін­ченнями. Такі рушники вишивають нитками червоного кольору.

У західних областях України для оздоблення рушників застосовують геометричний орнамент, а техніки вишивки — хрестик, низь. Кольори

добирають яскраві з уведенням вели­кої кількості чорного кольору.

Для подільських рушників харак­терні такі техніки вишивки, як низь, лиштва і качалочкова лиштва, орна­мент — геометричний, стилізований (чоловічки, птахи, звірі, квіти).

На Київщині рушники вишивають технікою хрестик нитками переважно чорного і червоного кольорів. Руш­никові шви виконують нитками чер­воного кольору із вкрапленням си­нього.

Фіранки віконні розмірами 40 X 60, 50Х 70 см оформляють вишивкою з усіх чотирьох сторін. Проте вишивку можна розміщувати у верхній чи нижній частині або по середині фіранки.

Портьєри шиють розмірами 50Х 210 см, 60X210, 65X260, 75X300 см, а ламбрикени — 50X160 см, 60X 160, 75X250 см. Ламбрикен з трьох сторін (дві бокові й нижня) підрублюють вручну рубцем 3...4 см, а якщо маши­ною, то краї з трьох сторін оформля­ють зубцями (фестонами). Вишивку розміщують суцільною смугою або окремими фігурами врозкидку. На портьєрах шиють рубці з трьох сторін, розміщуючи узор суцільною смугою вздовж внутрішньої і нижньої сторін або окремими фігурками на середині портьєри.

IV група: носильне вбрання — чоловічі та жіночі сорочки, жіночі блузки, сукні, халати, нічні сорочки та дитячий одяг. Ці вироби склада­ються з таких основних деталей: станок (перед і спинка), рукава, комір, чохли. Залежно від фасону вироби можуть мати планки, кишені, кокетки.

Чоловічі сорочки за кроєм бувають з уставками і стрілками без уставок.

Сорочка з уставками відрізняється від жіночої сорочки такого самого крою лише меншою довжиною та стриманішою орнамента­цією.

Сорочка із стрілками також має станок, призбираний біля коміра, а замість уставки — трикутний клин (стрілка), розміщений широкою стороною до коміра. Цей клин при­збирують разом із станком. Стрілку накриває вишивана смужка полотна 2...4 см завширшки.

Варіантом стрілкової сорочки є сорочка з настилами. В ній смужка тканини (настил) роздвоюється від середини й обрамляє призбирану біля коміра стрілку з обох боків.

Полтавський варіант стрілкової сорочки шиють дещо інакше. Стрілка тут — повний квадрат (як уставка), який накриває розходження передньої та задньої пілок станка сорочки.

До стрілкових сорочок належить і лемківська сорочка з розпіркою ззаду.

Чоловіча сорочка без зборів (крій «вперекидку») з бочками поширена на півдні України під назвою «чумач­ки». Цю сорочку шиють вільно з симетричним розміщенням швів.

На Дніпропетровщині, в районі порогів, така сорочка з рукавами у дві пілки завширшки мала назву «лоцманівської» її вишива­ли на комірці, по низу рукавів, пазусі, а подекуди й на місцях з'єднання станка з рукавом і навіть уздовж усього рукава.

Курта — бойківська та закарпатська сорочка — має коротень­кий, ЗО...35 см завдовжки станок, пошитий «вперекидку».

Щодо сорочки з манішкою, то вона не має будь-якої особливої конструкції. Манішку можна при­шивати і до сорочки з уставками і до «чумачки».

На чоловічих сорочках вишивку розміщують здебільшого на пе­редній частині станка, комірі та по ни­зу рукавів. Вишивання слід починати з передньої частини станка. Для цього від лінії помітки, що знаходиться на середині ширини деталі, відкладають глибину горловини: по 8 см вниз, вліво і вправо. До неї додають довжину вишивки передньої частини залежно від росту, позначають лінію початку вишивки, тобто визначають лінію наметування.

Довжина вишивки переду для першого росту 36 см, для другого — 38, третього — 40, четвертого — 42, для п'ятого — 44 см.

Залежно від особливостей оздоб­лення, крою та пошиття чоловічі сорочки поділяють на «чумачки», «українки», «гуцулки».

 

Сорочка «українка» (додаток 1)

Відстань між смужками вишивки сорочки 4,5 см у готовому вигляді – 3,0 см. Розріз переду виконують посередині між мережкою і правою смужкою вишивки. Ширина вишитої смуги на переді і рукавах 2,5-3,0 см.

Вишивати комір починають з кута у двох напрямках: до середини і до низу коміра на відстані 1 см від зовнішнього краю.

Довжина вишивки на рукаві 40 см. На підгин залишають тканину відповідно до розмірів вишивки і з виворітного боку закріплюють її машинною строчкою.

 

Сорочка «гуцулка» (додаток 2)

На передній частині станка сорочки вишивають дві половини узору. У процесі пошиття вони складаються разом і утворюють манишку, що може мати ширину від 4,5 до 20 см.

Комір починають вишивати з правого краю узору: ширина вишитої смуги становить 1/2. 13 або 14 основного узору.

Довжина вишивки на рукаві 40 см. На підгин краю рукава залишають 4 см і виконують зубцювання. Ширина вишитої смути на рукаві становить 12 або 1/3 основного узору.

 

Сорочка «чумачка» (додаток 3)

На переді від глибини горловини позначають довжину пазухи, розрізають і загортають рубці на 0,5 см. Після цього під рубцями вишивають прутик і ще яку-небудь мережку стовпчик, гречечку тощо. Від мережки через три-чотири нитки розміщують вишивку, яку починають і виконують знизу вгору, закінчують по формі горловини. Ширина вишитої смуги 1,5-5,0 см. Розріз пазухи зашивають (змережують) подвійним черв'ячком, не доходячи до горловини на 13-15 см.

Низ рукава загортають на рубець завширшки 1 см. Під рубцем вишивають таку саму, як і на перед, мережку, Замість рубця можна виковувати зубцювання із штапівкою. Після мережки виконують обвідку й узор такої самої ширини, як і на пазусі, або наполовину вужчий. Якщо орнамент без діагонального напрямку, то вишивка на другому рукаві є продовженням вишивки на першому. Якщо ж динамічний, то напрямок перших елементів узору йде до середини переду або спинки.

Комір перегортають по довжині навпіл. Відступивши від країв 1,5 см, по лінії перегину виконують зубцювання. Ширина узору становить 13 або 14 основної вишивки пазухи. Вишивку починають від країв до середини або навпаки.

Типовий крій сорочки з уставками подано в табл. 2 (схема 1). Рукава сорочок з уставками вшивають під прямим кутом до станка – по пітканню.

Сорочки без уставок (схема 2)мають суцільні рукава, вшиті паралельно станку сорочки – по основі. Край рукава вгорі призбирують разом із станком, утворюючи шийний виріз. Ці сорочки іноді мають окремий пришивний комір. Внизу такі рукава закінчують призбируванням над зап'ястями руки.

Поряд з основними кроями українських жіночих сорочок на західноукраїнських землях поширено кілька місцевих кроїв. Наприклад, існує бойківська сорочка Довжанської долини (схема 3). У сорочки Яворів-ського району Львівщини уставки пришивають до скошених горішних ріжків станка (схема 4).На Буковині крім сорочки, призбираної біля шиї, шиють ще «хлоп'янки» (схема 5). За кроєм вона мало чим відрізняється від чоловічих сорочок «вперекидку».У Тячівському районі Закарпаття останнім часом поширилася сорочка румунського крою «волошка»: у ній станок призбирують і пришивають до багато вишитої кокетки. Подібний крій зустрічається і на Дніпропетровщині.

Типове розміщення вишивки на жіночих народних сорочках показано в (додатку 4).

У сорочці з уставками вишивкою звичайно оздоблюють уставку, рукава і поділок: іноді вишивають комір, чохли, пазуху.

У сорочці без уставок вишивають рукава, поділок, чохли, комір, а іноді ще й погрудки: 2-4 поздовжні смуги по обидва боки пазухи. Відповідно до погрудок вишивають поздовжні смуги і на спинці сорочку.

Жіноча блузка (додаток 5) за кроєм така сама, як і сорочка, відрізняється лише довжиною станка. Для вишивання станок блузки перегортають по ширині і довжині навпіл, від точки перетину позначають глибину і ширину горловини по 8 см. Від глибини горловини по поздовжній лінії згину тканини вишивають дві качалочки 15-17 см завдовжки. Через 2-3 см від качалочки вишивають окремі елементи орнаменту – розкидки або обвідки. Пазуха повинна мати довжину 22-24 см.

Від верхнього краю відрізка тканини, призначеного на рукав, відступають 12-13 см. Позначають поперечну смугу вишивки, довжина якої від 28 до 32 см. залежно від розміру. Вниз від поперечної смуги через 2-3 см вишивають розкидку з окремих елементів, що розміщуються в межах довжини поперечної смуги орнаменту, не доходячи до низу рукава на 7 см.

Ширина вишитої смужки на комірці-стійці і чохлах 1 см.

 

Додаток 1

	Додаток 2

Додаток 3

 

	Додаток 4

	Додаток 5

 

ХІД РОБОТИ

1. Провести розкрій сорочки

2. Розмістити вишивку на деталях народної жіночої сорочки в масштабі 1:4.

3. Вишити сорочку.

 

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1. Охарактеризувати одяг Полтавщини.

2. Як розміщую вишивку на виробах носильного асортименту?

3. Які особливості розміщення вишивки на чоловічих народних сорочках?

4. Як класифікують схему розкладки деталей жіночої блузки на тканині.

5. Як класифікуються чоловічі сорочки за кроєм?

6. Дати характеристику полтавського типу сорочки?

7. Як розміщується вишивка па чоловічих сорочках?

8. Класифікація жіночих сорочок за кроєм?

9. В чому різниця між сорочкою та блузкою?

10.Які існують способи обробки виробу?

ЛІТЕРАТУРА

Основна

1. Антонович Є.А., Захарчук-Чугай Р.В., Степанович М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів: Світ, 1992. – 272 с.

2. Виды швов украинских вышивок; Выполнение крестика при обработке края рушника. Орнамент украинской вышивки: Вышивка швом качалочка. Понятие про композицию: Вышивка швом ретязь. Символы в украинской вышивке: вишивка косым крестом. Применение украинской народной вышивки для украшения одежды; Вышивка двусторонней штамповкой. Все для вчителя. – 2000. – № 25. – С. 1–15.

3. Воропай Олекса. Звичаї нашого народу: У 2 т. – Мюнхен: Укр. вид-во, 1966. – Т. 1–2.

4. Ганжа П.О. Таємниці українського рукомесла. – К.: Мистецтво, 1996. – 192 с., іл.

5. Гасюк О.О., Степан М.Г. Художнє вишивання. – К.: Вища шк., 1987.

6. Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка. – К.: Наук. думка. 1988.

Додаткова

1. Кара-Васильєва Т.В. Українська вишивка на зламі століть // Укр. Мистецтво та архітектура кінця XIX– початку XX ст. –К., 2000. – С. 135–152.

2. Кара-Васильєва Т.В. Творці дивосвіту. – К.: Рад. шк., 1984.

3. Кара-Васильєва Т.В., Заволокина Т.М. Учитесь вышивать. – К.: Реклама, 1988.

4. Колотило Ксенія: Альбом. – К.: Мистецтво, 1992.

5. Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу: Іст.-етногр. нарис. К., 1966.

6. Мотивы малороссийского орнамента: Альбом. – Полтава, 1907.

7. Народні промисли України. – К., 1979.

8. Радкевич В.О., Пащенко Г.М. Технологія вишивки: Підручник за ред. Н.Г. Ничкало. – К.: Вища шк., 1997. – 303 с.: іл.

9. Рудницька О.П. Українське мистецтво у полікультурному просторі: Навчальний посібник. – К.: "ЕксОб", 2000. – 208 с.