Прив'язка колон крайніх поздовжніх рядів будинку.

Деформаційні шви в промислових будинках

Усі деформаційні шви, які передбачають у промислових будинках, класифікують:

По призначенню:

- температурно-деформаційні (ТДШ);

- осадові;

- антисейсмічні.

По розташуванню:

- поздовжні;

- поперечні.

Для обмеження зусиль, що виникають у конструкціях від перепаду температур, будинок розріжеться температурно-деформаційними швами на відсіки (температурні блоки), розміри яких (довжина А і ширина Б, див. рис. 4) залежать від матеріалу каркаса, теплового режиму будинку й кліматичних умов району будівництва. Ці розміри визначаються розрахунками.

Для залізобетонного й змішаного каркаса довжина температурного блоку А ≤ 72 м – якщо в будинку по довжині присутні нерозрізні елементи (наприклад, підкранові балки). Для безкранових будинків нормами дозволено збільшувати А до 144м. Однак, якщо в будинку є підвісне устаткування (монорейка й т.п.) довжина температурного блоку не повинна перевищувати 72м. Допускається А збільшувати до 280м, але при цьому висота будинку не повинна перевищувати 8,4м.

Ширина температурного блоку Б не повинна бути більше 90-96м.

В особливих кліматичних районах і для неопалюваних будинків довжину температурного блоку А призначають по інструкціях, прив'язаних до місцевих кліматичних умов.

 

Рис. 4. Схема розрізу будинку швами на температурні блоки

 

У сталевих каркасах будинків з мостовими кранами А ≤ 120 м, у безкранових будинках А ≤ 240м, а Б ≤ 210м. У будинках із кранами великої вантажопідйомності (Q до 4500 кН) або при важкому або особливо важкому режимі їх роботи А не повинна перевищувати 96м.

Осадочні шви влаштовують:

- у місцях сполучення взаємо-перпендикулярних прольотів;

- між суміжними паралельними прольотами при наявності в них різних статичних і динамічних навантажень;

- у місцях примикання багатоповерхового будинку до одноповерхового;

- у будинках з перепадом висот > 2,4 м при ширині будинку до 60 м і висот ≥ 1,8 м при ширині будинку ≥ 72 м і при різних статичних навантаженнях;

- з розрахунку залежно від гідрогеологічних умов майданчика будівництва.

 

Прив'язка конструктивних елементів до модульних координаційних осей

 

Уніфікація й типізація неможливі без дотримання єдиних правил прив'язки конструктивних елементів до модульних координаційних осей будинку.

Під прив'язкою розуміють відстань від модульної координаційної осі до грані або геометричної осі перетину конструктивного елемента.

Конструкції покриття й перекриття завжди мають нульову прив'язку.

Прив'язка колон крайніх поздовжніх рядів будинку.

Колони крайні можуть мати прив'язки: «0» (нульова прив'язка), «250» і «500».

Нульова прив'язка – зовнішня грань колони збігається з координаційною віссю (рис. 1). Улаштовують таку прив'язку в наступних випадках:

- у будинках зі збірним залізобетонним або змішаним каркасом без мостових кранів і підкроквяних конструкцій;

- у будинках зі збірним залізобетонним або змішаним каркасом з мостовими кранами при наступних параметрах: а = 6 м; Н ≤ 14,4 м; Q ≤ 200 кН;

- у безкранових будинках з металевим каркасом висотою Н ≤ 8,4 м.

 

Рис.1. Нульова привязк

 

 

Рис.1. Нульова прив'язка Рис.2. Прив'язки «250» і «500»

 

Прив'язки «250» і «500» - колони висуваються щодо модульної координаційної осі на 250 або 500 мм, відповідно, назовні будинку (Рис.2).

Прив'язку «250» здійснюють:

- у будинках підкроквяні конструкції, що мають;

- при порушенні умов нульової прив'язки.

Прив'язку «500» улаштовують:

- у будинках з мостовими кранами вантажопідйомністю ≥ 750 кН;

- у будинках з мостовими кранами важкого й особливо важкого режимів роботи.