КУРСОВОЇ РОБОТИ
3.1. Загальні вимоги
Курсову роботу виконують за допомогою комп’ютерної техніки, на одній стороні аркуша білого паперу формату А 4 (210х297 мм) до тридцяти рядків на сторінці, з використанням шрифтів текстового редактора Microsoft Word розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом.
Текст випускної роботи необхідно розміщувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве - 30 мм, праве - 15 мм, верхнє - 20 мм, нижнє - 20 мм.
Мова написання роботи – українська.
Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору. Щільність тексту курсової роботи повинна бути однаковою.
Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися під час написання курсової роботи, можна виправляти методом підчищення або зафарбовування білою фарбою і нанесення на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.
Абзацний відступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту і дорівнювати п’яти знакам (1,24см).
Текст основної частини курсової роботи поділяють на розділи, підрозділи.
Заголовки структурних частин курсової роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Перенесення слів у заголовку не допускається. Відстань між заголовком та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки).
Кожну структурну частину курсової роботи треба починати з нової сторінки. Остання сторінка кожної структурної частини роботи повинна займати не менше 2/3 аркуша. До загального обсягу курсової роботи не входять список використаних джерел і додатки. Всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають суцільній нумерації, в тому числі список використаних джерел і додатки. Проставляють нумерацію на сторінці починаючи з «ВСТУП» - 6 сторінка.
3.2. Нумерація
Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №.
Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, а починають проставляти у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці з першого листа «ВСТУП». Приклад оформлення титульного аркушу курсової роботи наведено в додатку А.
Такі структурні частини курсової роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Всі аркуші, на яких розміщені згадані структурні частини курсової роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП». Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу по середині рядка.
Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.
Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.
Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка.
Наприклад:
Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в розділі курсової роботи подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2»(друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі курсової роботи одна таблиця, її нумерують за загальними правилами.
При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця»і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.»і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл.1.2». Перенесення таблиці можливе, якщо на сторінках розриву розміщується не менше трьох рядків.
Формули (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).
3.3. Ілюстрації
Ілюстрації (креслення, схеми, графіки, карти) необхідно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрації та таблиці виконуються шрифтом Times New Roman, 12 або 14 пт, причому у межах одного рисунку чи таблиці використовується шрифт одного розміру (наприклад, 12 шрифтом).
Приклад
Рис. 3.1. Методи обчислення ВВП
Рисунки слід виділяти з тексту вільними рядками. Відстань між рисунком і текcтом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки).
Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов'язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «...як це видно з рисунку 3.1» або «... як це показано на рисунку 3.1».
Якщо ілюстрації та таблиці розміщують повернутими на сторінці, то вони мають бути зорієнтованими по лівому полю стандартного аркуша. Якість ілюстрацій та діаграм повинна забезпечувати їх чітке відтворення. В основній частині роботи не допускається розміщення кольорових ілюстрацій.
Приклад оформлення ілюстрації наведено у додатку Д.
3.4. Таблиці
Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць. Таблиці виконуються шрифтом Times New Roman CYR, 12 або 14 пт, полуторним міжрядковим інтервалом. Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення з заголовком. Заголовки і підзаголовки вказують в однині.
Таблиця 3.1
Назва таблиці
 Шапка
|  
| 
| Заголовки граф | ||||||
 
| 
| 
| 
| Підзаголовки граф | |||||
  Рядки
| |||||||||
| |||||||||
| 
| 
| |||||||
Боковик Графи (колонки)
Рис. 3.1. Приклад побудови таблиці
Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, таблицю поділяють на частини, переносячи частину таблиці на наступну сторінку, повторюючи в кожній частині таблиці її шапку і боковик.
Таблиці слід виділяти з тексту вільними рядками. Відстань між таблицею і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки).
Перенесення таблиці на другу сторінку можливе у тому випадку, якщо викладення показників не менше трьох (рядків таблиці). Окрема графа з зазначенням одиниць вимірювання в таблиці не допускається. Одиниці вимірювання зазначаються безпосередньо після наведеного показника (наприклад: «ВВП, млрд. грн.»).
Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. Якщо таблиця розміщується на двох і більше сторінках, то її номер та заголовок вказують лише на першій сторінці, а на усіх наступних над таблицею вказується "Продовження табл. 3.1". Якщо таблиця займає більше трьох сторінок, то вона обов’язково виконується в додатках.
Приклад оформлення таблиці наведено у додатку Д.
3.5. Переліки
Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити дефіс (перший рівень деталізації). Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації). Переліки першого рівня та другого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу (1.24 см.).
Приклад оформлення переліків наведено у додатку Д.
3.6. Формули
При використанні формул необхідно дотримуватися певних правил.
При написанні формул слід обов’язково користуватися редактором формул (об’єкт Microsoft Equation).
Найбільші, а також довгі і громіздкі формули, котрі мають у складі знаки суми, добутку, диференціювання, інтегрування, розміщують на окремих рядках. Це стосується також і всіх нумерованих формул.
Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони наведені у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки з абзацного відступу.
Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Відстань між формулою і текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам (пропуск однієї строки). Якщо формула наведена з поясненням значень символів, то відокремлення пропуском строки від тексту слід здійснювати після пояснення. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=), або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (×).Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.
Нумерувати слід лише ті формули, на які є посилання в наступному тексті (розділі) для подальшого використання під час розрахунків. Якщо формула приведена і одразу використана для розрахунку то її нумерувати не слід. Інші формули нумерувати не рекомендується.
Номер формули зазначають на рівні формули в круглих дужках арабськими цифрами у крайньому правому положенні на рядку. Номер формули при її перенесенні вміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули. Номер групи формул, розміщених на окремих рядках й об'єднаних фігурною дужкою (парантезом), ставиться справа від вістря парантеза, яке знаходиться в середині групи формул і спрямовано в сторону номера.
Приклад оформлення формул наведено у додатку Д.
3.7. Посилання
Посилання в тексті на джерела слід зазначати порядковим номером за списком використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками до крапки в кінці речення.
Джерела у списку можна розміщувати у порядку появи посилань у тексті, або в алфавітному порядку прізвищ перших авторів чи заголовків, або у хронологічному порядку. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державних стандартів ГОСТ 7.1-84, ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.12-93. Приклади оформлення списку використаних джерел наведено у додатку Е.
3.8. Додатки
Додатки оформлюють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках (після списку використаних джерел), розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Він повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток____» і велика літера, що позначає додаток. Посилання на додаток по тексту надається у вигляді виразу в круглих дужках «(див. дод. А)», або зворотом типу: «...як це видно з додатку А» або «... як це показано в додатку А».
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Є,З, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, «Додаток А», «Додаток Б». Якщо у курсовій роботі один додаток, то він позначається «Додаток А». Якщо додаток розміщується на двох і більше сторінках, то на усіх наступних сторінках у верхньому правому кутку аркуша вказується "Продовження дод. А". Ілюстрації, таблиці та формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатку, наприклад: рис. Д.1.2 - другий рисунок першого розділу додатку Д; формула (А.1) - перша формула додатку А.
1. Організація захисту та оцінювання курсовОЇ РОБОТИ
Підготовка студента до захисту курсової роботи починається з роботи над виступом.
Доповідь повинна тривати не більше 10 хвилин. При написанні тексту доповіді слід зважати на те, що за 10 хвилин доповідач, в середньому, може викласти матеріал, що розміщений на 3 сторінках друкованого через 1,5 інтервали тексту.
У доповіді на захисті студентам слід обґрунтувати актуальність теми, сформулювати мету та завдання дослідження, викласти теоретичні й методичні положення, на яких базується робота, дати коротку характеристику об'єкта дослідження, показати результати дослідження, суть запропонованих пропозицій, заходів та їх обґрунтування.
Захист курсової роботи проводиться на комісії в складі провідних викладачів.
Порядок захисту курсової роботи:
- виступ автора (до 10 хвилин), в якому розкривається основний зміст роботи, висловлюються рекомендації щодо вирішення проблем діяльності підприємства згідно з темою дослідження;
- відповіді автора на запитання щодо досліджуваної проблеми членів комісії;
- оцінювання членами комісії змісту та захисту курсової роботи студента.
При оцінці курсової роботи враховуються:
- науково-теоретичний рівень змісту, теоретична обґрунтованість теми;
- вироблення навичок щодо розробки і вирішення наукової проблеми: вміння самостійно працювати з літературними джерелами, виділяти й аналізувати провідні концепції;
- використання методів дослідження, самостійний і творчий підхід до аналізу явищ і процесів;
- планомірний і систематичний характер роботи студента над темою;
- правильність оформлення курсової роботи і своєчасність її здачі;
- грамотний і аргументований захист курсової роботи перед комісією.
У випадку отримання незадовільної оцінки за національною шкалою або порушення термінів виконання та захисту курсової роботи без поважних причин студент вважається таким, що має академічну заборгованість. Ліквідація академічної заборгованості здійснюється аналогічно до інших форм підсумкового контролю. В інших випадках (хвороба тощо) студент має право на продовження сесії.
Курсові роботи, що мають теоретичну та практичну цінність, подаються на конкурси студентських наукових робіт.
Таблиця 4.1
