1. Принцип науковості. Дитина повинна засвоювати реальні знання, які правильно відображають дійсність і не суперечать науковому розумінню понять та явищ. Знання можуть з різною глибиною відбивати життя, не втрачаючи науковості. А також цей принцип передбачає обов’язкову наукову доведеність при впровадженні тієї чи іншої системи або методики навчання і виховання.
2. Принцип доступності. Передбачає врахування рівня розвитку дітей, в тому числі і мовленнєвого при відборі змісту, методів, обсягу матеріалу на занятті. У навчанні йти від простого до складного, від відомого до невідомого.
3. Принцип зв’язку з життям передбачає ознайомлення дітей з тими предметами, явищами і діями, які їх безпосередньо оточують, використання на заняттях життєвого досвіду дітей; застосування набутих знань у практичній діяльності; розкриття практичної значущості знань; використання в процесі навчання натуральних предметів і об’єктів (овочів, фруктів, тварин, проведення екскурсій у магазин, у парк тощо).
Наголошуючи на важливості поєднання навчання з життям, Я.-А. Коменський вважав, що дитина легше засвоює навчальний матеріал, якщо їй показати, яку користь має те, що вивчається, в повсякденному житті.
4. Принцип розвиваючого навчання спирається на вчення Л.С. Виготського про «зони актуального і найближчого розвитку». Принцип передбачає спиратися у навчанні на наявні знання дитини, на попередній результат, але і на більш високий результат. Він досягається за допомогою педагога, який розвиває творчі здібності дитини.
5. Принцип виховуючого навчання. Передбачає наповнення змісту освіти позитивними почуттями, образами, врахування всіх засобів навчання для здійснення морального, естетичного та інших видів виховання.
6. Принцип наочності («золоте правило дидактики» за Я.А.Коменським) допомагає будувати навчання з опорою на чуттєвий досвід дитини, її безпосередні спостереження за навколишнім середовищем.
7. Принцип систематичності та послідовності. Спирається на доробки Є.І Тихеєвої, яка довела, що знання впродовж дошкільного віку повинні подаватися постійно, але у різних формах, систематизуючись у певну систему та ускладнюючись від близького до далекого, від простого до складного, від зрозумілого до незрозумілого.
"Систематичний" належить як до процесу, так і до змісту. У розумінні процесу цей термін означає регулярний, постійний, тобто такий, який увесь час повторюється, причому частота повторення значення не має. Наприклад, дитина систематично відвідує логопедичні заняття, це означає, що знання та мовленнєві навички у неї актуалізуються, формуються постійно, систематично. Систематичність у розумінні змісту означає, що знаннях немає пропусків, немає прогалин. Ми відрізняємо систематизацію від систематичності.
Систематизація — це приведення знань у систему, це психологічна операція, приведення знань у порядок. Проте, систематизація не обов’язково приводить до появи системи, це може бути лише процес впорядкування, але він може бути ще не закінчений у тому розумінні, що на виході ще не буде сформована система знань. Щодо систематичності, то цей термін лише вказує на те, що немає великого часового проміжку у навчанні та немає прогалин у логічній структурі знань.
8. Принцип індивідуалізації та диференціації виховання та навчання. Враховує при побудові навчального процесу індивідуальні психологічні та фізіологічні особливості кожної дитини, а також передбачає формування з урахуванням цього однорідних підгруп дітей.
Також науковцями виділяються інші принципи: свідомості й активності, зв’язку знань та умінь з життям та практикою, неперервності навчання, випереджаючого навчання, навчання на найвищому рівні труднощів тощо.
Спеціальні принципи дошкільного виховання і навчання дітей з порушеннями мовлення ( за Н.Ю. Боряковою)
Діяльністний принцип
Визначальна роль діяльності у становленні та розвитку особистості загальновідома. Поняття «провідна діяльність» в психології застосовується стосовно тих видів діяльності, які на різних вікових етапах забезпечують найбільш інтенсивний психічний розвиток дитини. У межах провідної діяльності відбуваються якісні зміни у психіці, які називають центральними психічними новоутвореннями віку. Якісна перебудова забезпечує передумови для переходу до нової, більш складної діяльності, що знаменує досягнення нового вікового етапу.
На першому році життя в якості провідної діяльності розглядається безпосереднє емоційне спілкування з близьким дорослим, насамперед з матір'ю. У період від року до трьох років провідною стає предметна діяльність, а від трьох до семи років - ігрова. Після семи років провідною є навчальна діяльність, а в підлітковому віці функції провідної діяльності віку виконує емоційно-особистісне спілкування з однолітками. Реалізація принципу діяльнісного підходу передбачає організацію навчання з опорою на провідну діяльність віку. Однак порушений розвиток характеризується тим, що жоден з названих видів діяльності не формується своєчасно і повноцінно, кожна діяльність в свою чергу потребує корекційного впливу.
