Послідовність виконання роботи

Випробовування на мідній пластинці

Цей показник визначає корозійну активність бензину, яка залежить від загального вмісту активних сполук сірки (меркаптанів, сірководню, вільної сірки) при підвищеній температурі. Позитивні результати випробовування бензину на мідній пластинці свідчать про те, що масова доля сірководню у паливі не перевищує 0,0003 %, а вільної сірки – 0,0015 %. У таких концентраціях ці сполуки практично не впливають на корозійну активність бензину.

Неактивні сіркові сполуки (сульфіди, дисульфіди, тіофани) потемніння мідної пластини не викликають і при низьких температурах не спричиняють корозії металевих деталей. Однак, при згорянні палива вони утворюють корозійно-активні SO₂ i SO₃, які при наявності сконденсованих парів води утворюють кислоту, що роз‘їдає металеві деталі. Тому загальний вміст сірки в паливі обмежується.

 

Послідовність виконання роботи

Дослідження проводять з пластинками з електролітної міді розміром 40х10х12 мм, відшліфованими шкіркою. Відшліфовані пластинки промивають спиртом та ефіром і висушують на фільтрувальному папері. Після підготовки пластинки не можна торкатися її руками. Нефільтроване досліджуване паливо наливають у пробірку висотою 140...150 мм і діаметром 15...20 мм приблизно до половини і туди ж опускають підготовлену мідну пластинку. Пробірку закривають корком і поміщають у водяну баню, нагріту до 50 ºС. Рівень води у бані повинен бути вищим від рівня палива у пробірках. Через 3 год. пластинки виймають і промивають у фарфоровій чашці підігрітим на водяній бані спирто-бензольною сумішшю. Якщо після досліду мідна пластинка хоча б в одній з паралельних проб покрилася чорними, темно-коричневими чи сіро-стальними плямами, то вважається, що паливо не витримало випробування.

 

 

Визначення наявності водорозчинних кислот і лугів

Водорозчинні кислоти та луги – це насамперед сірчана (Н₂SO₄) і соляна (НСl) кислоти та їдкий натрій (NaOH), які можуть потрапляти до бензину в процесі виробництва бензинів на нафтопереробних заводах або при недбалому зберіганні бензину. Водорозчинні луги і кислоти дуже активні щодо металів і тому їх вміст в бензині не допускається.

Суть методу полягає у видаленні водорозчинних кислот і лугів з нафтопродуктів водою чи водним розчином спирту і визначенні рН середовища за допомогою індикаторів.

 

Послідовність виконання роботи

Пробу дослідженого нафтопродукту перемішують струшуванням протягом
5 хв. у склянці, заповненій не більше, ніж на 3/4 її місткості. У ділильну лійку (рис. 5) поміщають 50 мл досліджуваного нафтопродукту і 50 мл дистильованої води, нагрітих до 50...60 ºС. Легкі нафтопродукти (бензин, дизельне паливо) не нагрівають.

Вміст ділильної лійки збовтують протягом 5 хв., не допускаючи утворення емульсії. Після відстоювання нижній водяний шар зливають через лійку з паперовим фільтром в конічну колбу.

Для визначення наявності водорозчинних кислот і лугів за допомогою індикаторів у дві пробірки поміщають по 1...2 мл витяжки. В одну з пробірок поміщають дві краплі розчину метилового оранжевого і порівнюють колір витяжки з кольором такого ж об’єму налитої у третю пробірку дистильованої води, в яку добавляють дві краплі метилового оранжевого. Забарвлення витяжки

у рожевий колір вказує на наявність у досліджуваному нафтопродукті водорозчинних кислот. У другу пробірку додають три краплі розчину фенол-фталеїну. Забарвлення розчину у рожевий чи червоний колір свідчить про наявність водо-розчинних лугів.

 

	Рис. 5 Прилад для визначення в паливі водорозчинних кислот і лугів. 1 – ділильна лійка; 2 – стійка з пробірками; 3 – індикатори; 4 – вода; 5 – паливо