Тема 3. Управління капіталом в корпораціях

1. Поняття корпоративної власності.

2. Економічна роль статутного капіталу. Способи формування акціонерного капіталу товариства.

3. Вплив відносин власності на повноваження учасників і контроль у товаристві.

4. Суть корпоративних цінних паперів в Україні. Акції, їх види і особливості обігу.

 

1. Поняття корпоративної власності.

Основним завданням корпоративного управління є управління майном в інтересах власників, що вимагає чіткої регламентації відносин власності в корпораціях.

Поняття власності в корпоративному управлінні розглядається в двох аспектах.

Перший аспект стосується акціонерів, які є власниками корпоративних прав і здійснюють власне управління ними. Власність розглядаеться як володіння акціонером цінними паперами, які є приватною (для господарських товариств - колективною) власністю, з якою мають право проводити будь-які операції.

Другий acпект стосуеться власності корпорації, як юридичної особи, яка розглядаеться як об'єднання власності окремих осіб. Таким чином, в Україні власність господарського товариства вважається колективною.

Будь-яке корпоративне підприємство є власником:

Ø майна, переданого йому засновниками;

Ø продукції, виробленої підприемством у результаті господарської діяльності;

Ø фінансових коштів, отриманих від засновників;

Ø доходів від господарської діяльності

Ø інших активів, набутих на підставах, не заборонених законодавством.

Необхідною умовою ведення діяльності господарським товариством є наявність первинного капіталу. Це зумовлено, по-перше, потребою на початкових кроках створення товариства у виробничих спорудах, устаткуванні, матеріалах, офісних приміщеннях, витратах на організацію процесу формування та розвитку виробництва; по-друге, необхідністю гарантії інтересів кредиторів, з якими корпоративне підприемство має фінансові взаємовідносини або має намір мати у майбутньому. Такий капітал формується за рахунок внесків засновників.

Внеском учасника господарського товариства є сукупність коштів, майна та майнових прав, оцінених за згодою учасників і переданих товариству для забезпечення його діяльності у порядку, в розмірах і в строки, затверджені установчими документами.

Відповідно до Закону України Про господарські товариства внесками учасників і засновників товариства можуть бути будинки, споруди, устаткування та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, устаткуванням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), кошти, в тому числі в іноземній валюті. Внесок, оцінений у гривнях, становить частину засновника в статутному капіталі. Порядок оцінки внесків визначаеться в установчих документах товариства, якщо інше не передбачене законодавством України.

Таким чином, при створенні корпоративного підприемства (зокрема, акціонерного товариства, товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю) з'являється капітал, який вже є власністю не окремих засновників, а товариства. Це означае, що учасники мають у товаристві свої корпоративні права, але тільки товариство є суб'єктом господарських відносин.

Тільки товариство може здійснювати управління цим капіталом, включаючи продаж, несе ризики пов'язані з його використанням та відповідає за взятими на себе зобов'язаннями в межах розміру капіталу.

Для визначення вартісної величини корпоративних прав (частки, паю) учасника, проводиться оцінка його внеску в грошовій формі, який фіксується в установчих документах і в такий спосіб відображає відповідну частину засновника чи учасника в статутному капіталі. Законодавчо встановлено відповідні механізми оцінки внесків, які зазначаються в установчих документах товариства.

Будівлі, споруди, обладнання, матеріали та інші цінності не є власністю окремого акціонера, і він не може здійснити відчуження певної частини підприемства, оскільки усе це є власністю товариства як юридичної особи. Його власністю є лише акція як свідоцтво його корпоративних прав. Отримати ж якусь матеріальну частку корпоративного підприемства акціонер може лише у разі його ліквідації.

Слід підкреслити, що, хоча в корпоративній власності і представлені роздроблені, приватні власники акцій (тому вона і відноситься до приватної власності), проте їі можна вважати перехідною формою від приватної власності до суспільної.

Справа в тому, що акціонерний капітал, незважаючи на свою роздробленість між власниками акцій, функціонує і вступає у господарські відносини як єдине ціле, як громадський об'єднаний капітал. Відносини розпорядження реалізуються не розрізнено, стосовно до окремих пакетах акцій, а до всього капіталу в цілому. Реалізація відносин розпорядження акціонерним капіталом здійснюється тими, хто володіє контрольним пакетом акцій. Власники контрольного пакета акцій розпоряджаються всім капіталом акціонерноrо товариства як єдиної власністю.

Якщо розглядати реалізацію корпоративної власності через відносини володіння, то очевидно, що їх здійснюють відокремлені власники акцій у формі присвоєння дивідендів (доходів на акції).

 

2. Економічна роль статутного капіталу. Способи формувакня акціонерного капіталу товариства.

Визначення капіталу корпорації передбачає декілька підходів. Його називають "реальний капітал", іноді - "власний капітал". Капітал, який представлений цінними паперами акціонерного товариства отримав назву "фіктивного" капіталу. Реальний, або власний капітал, як правило включае в себе статутний капітал (статутний фонд), резервний фонд, капіталізований прибуток та інші надходження.

При вивченні корпоративного управління необхідно більш детально зупинитись на понятті статутного капіталу (фонду), яке потребє аналізу та з'ясування його суті. Економічна роль статутного капіталу полягае у створенні матеріальної бази для формування і розвитку товариства. За рахунок статутного капіталу створюються основні та оборотні фонди товариства.

Він визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів.

Варто зазначити, що роль статутного капіталу товариства є важливою лише до моменту його створення. Річ у тім, що практично з перших днів функціонування товариства величина його статутного фонду починає відрізнятись від величини його активів. Це пов'язано із необхідністю на етапі створення товариства у організаційних та інших витратах, які здійснюються з коштів, переданих до статутного фонду, що приводить до його зменшується. В свою чергу капітал уже зареєстрованого товариства не є стабільним, оскільки товариство вступає у різні відносини з споживачами, постачальниками, партнерами, через нього проходять матеріальні та фінансові потоки, що логічно веде за собою постійні зміни активів підприемства.

Таким чином, економічна суть статутного капіталу зводиться до того, що він є лише тією величиною, яка показує стартові умови, з яких починало свою діяльність корпоративне підприемство. При неефективному управлінні підприємством навіть статутний капітал великих розмірів може бути використаний безрезультатно, при добре злагодженому та ефективному - збільшення капіталу та значне перевищення активів над статутним фондом.

З метою підсилення ролі статутного капіталу, законодавчо встановлено взаємозв'язок його розмірів з величиною чистих активів господарського товариства. Якщо після закінчення другого та кожного наступного фінансового року вартість чистих активів господарського товариства виявиться меншою, ніж розмір статутного капіталу, товариство зобов'язане оголосити про зменшення свого статутного капіталу та зареєструвати відповідні зміни до статуту в установленому законом порядку. Якщо вартість чистих активів стає меншою, ніж мінімальний розмір статутного капіталу, встановлений законодавством, таке товариство підлягає ліквідації.

Вартість чистих активів (власний капітал) товариства - різниця між сукупною вартістю активів товариства та вартістю його зобов'язань перед іншими особами.

 

4.3. Формування капіталу підприемств корпоративного типу

Статутний капітал корпоративного підприємства формується з вкладів його засновників та учасників. Таким вкладом до статутного капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Забороняється використовувати для формування статутного капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.

Грошова оцінка вкладу учасника господарського товариства (ТзОВ і ТзДВ) здійснюється за згодою учасників товариства, а у випадках, встановленик законом, вона підлягає незалежній експертній перевірці.

Оплата вартості акцій (вклад учасника), що розміщуються під час заснування акціонерного товариства, може здійснюватися грошовими коштами або майном, майновими і немайновими правами, що мають оцінку, цінними паперами (крім боргових емісійних цінних паперів, емітентом яких є засновник, та векселів).

Ціна майна, що вноситься засновниками акціонерного товариства в рахунок оплати акцій товариства, повинна відповідати ринковій вартості цього майна, яка визначається на засадах незалежної оцінки, проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності приймається наглядовою радою товариства (у процесі його створення - установчими зборами).

Ринкова вартість емісійних цінних паперів акціонерного товариства визначаеться:

v для емісійних цінних паперів, які не перебувають в обігу на фондових біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність;

v для емісійних цінних паперів, що перебувають в обігу на фондовик біржах, - як вартість цінних паперів, визначена відповідно до законодавства про цінні папери та фондовий ринок.

Наглядова рада акціонерного товариства (у процесі створення товариства - установчі збори) затверджує ринкову вартість майна (цінних паперів).

Відповідно до Закону України Про акціонерні товариства мінімальний розмір статутного капіталу акціонерного товариства повинен становити 1250 мінімальних заробітних плат виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення (реєстрації) товариства.

Розмір статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю повинен становити не менше суми, еквівалентної одній мінімальній заробітній платі, діючій на момент його створення.

Зміни вартості майна, внесеного як вклад у ТзОВ та додаткові внески його учасників не впливають на розмір їх частки у статутному капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.

Не допускається звільнення учасника товариства з обмеженою відповідальністю від обов'язку внесення вкладу до статутного капіталу товариства, у тому числі шляхом зарахування вимог до товариства.

До моменту державної реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з його учасників зобов'язаний внести до статутного капіталу не менше ніж 50% вказаного в установчих документах вкладу. Частина статутного капіталу, що залишилася несплаченою, підлягае сплаті протягом першого року діяльності товариства. Якщо учасники протягом першого року діяльності товариства не оплатили повністю суму своїх вкладів, товариство повинно оголосити про зменшення свого статутного капіталу і зареєструвати відповідні зміни до статуту у встановленому порядку або прийняти рішення про ліквідацію товариства.

В той час, як при формуванні статутного капіталу акціонерного товариства кожний засновник повинен оплатити повну вартість придбаних акцій до дати затвердження результатів розміщення першого випуску акцій. У разі наявності такої неоплати акціонерне товариство вважається не заснованим.

Законодавством також встановлено можливості господарських товариств змінювати розмір статутного капіталу на власний розсуд, тобто здійснювати його збільшення або зменшення. Зокрема, з метою залучення додаткових коштів, для приведення статутного фонду у відповідність до активів, зміни співвідношення прав власності, зміни номінальної вартості акцій тощо.

Наприклад, з метою залучення додаткових коштів для реалізації того чи іншого інвестиційного проекту акціонерне товариство може збільшити власний статутний фонд. При чому, воно може зробити це через залучення грошових коштів нових акціонерів, що тим самим вплине на структуру власників корпоративних прав цього товариства та співвідношення належних їм часток. Або провести додаткову емісію цінних паперів для власних акціонерів, із застосуванням системи визначених методів, із запобігання втратити існуючого співвідношення власників і стану контролю над підприємством.

Порядок збільшення та зменшення статутного капіталу акціонерного товариства встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Статутний капітал товариства збільшується шляхом:

1. Розміщення додаткових акцій існуючої номінальної вартості.

2. Підвищення номінальної вартості вже існуючих акцій.

3. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства із залученням додаткових внесків здійснюеться шляхом розміщення додаткових акцій.

Переважне право акціонерів на придбання акцій, що додатково розміщуються товариством, діє лише в процесі приватного розміщення акцій та встановлюється законодавством.

Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства без залучення додаткових внесків здійснюеться шляхом підвищення номінальної вартості акцій.

Акціонерне товариство не має права приймати рішення про збільшення статутного капіталу шляхом публічного розміщення акцій, якщо розмір власного капіталу є меншим, ніж розмір його статутного капіталу.

Не допускається збільшення статутного капіталу акціонерного товариства для покриття збитків та у разі наявності викуплених товариством акцій.

Статутний капітал акціонерного товариства зменшується шляхом:

1. Зменшення номінальної вартості акцій.

2. Анулювання раніше викуплених товариством акцій та зменшення їх загальної кількості, якщо це передбачено статутом товариства.

3. Після прийняття рішення про зменшення статутного капіталу акціонерного товариства виконавчий орган протягом 30 днів має письмово повідомити кожного кредитора, вимоги якого до акціонерного товариства не забезпечені заставою, гарантією чи порукою, про таке рішення.

Зменшення акціонерним товариством статутного капіталу нижче встановленого законом розміру має наслідком ліквідацію товариства.

Зменшення статутного капіталу товариство з обмеженою відповідальністю допускається лише після повідомлення в порядку, встановленому законом, усіх його кредиторів. У цьому разі кредитори мають право вимагати дострокового припинення або виконання відповідних зобов'язань товариства та відшкодування їм збитків.

Збільшення статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю допускаеться після внесення усіма його учасниками вкладів у повному обсязі. Порядок внесення додаткових вкладів встановлюється законом і статутом товариства.

Акціонерне товариство має право формувати резервний капітал у розмірі не менше ніж 1 5% статутного капіталу, якщо інше не визначено статутом товариства. Резервний капітал формуеться шляком щорічних відрахувань від чистого прибутку товариства або за рахунок нерозподіленого прибутку. До досягнення ветановленого статутом розміру резервного капіталу розмір щорічних відрахувань не може бути меншим ніж 5% суми чистого прибутку товариства за рік.

Резервний капітал створюється для покриття збитків товариства, а також для збільшення статутного капіталу, виплати дивідендів за привілейованими акціями, погашення заборгованості у разі ліквідації товариства тощо.

Також статутом акціонерного товариства може бути передбачено створення спеціального фонду для виплати дивідендів за привілейованими акціями. Порядок формування та використання такого фонду встановлюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

В свою чергу у товаристві з обмеженою відповідальністю резервний (страховий) фонд створюється у розмірі, встановленому установчими документами, але не менше 25% статутного капіталу, а також передбачається формування інших фондів, відповідно до законодавства України або установчих документів товариства.

Розмір щорічних відрахувань до резервного (страхового) фонду ТзОВ визначається його установчими документами, але не може бути меншим 5% від суми чистого прибутку.

3. Вплив відносин власності на повноваження учасників і контроль у товаристві.

Практика корпоративного управління вказує на існування суперництва учасників акціонерного товариства у боротьбі за власність з метою отримання повноважень, які забезпечують певний рівень контролю над діяльністю корпорації. Залежно від належної тому чи іншому акціонеру частки акцій, він отримує відповідний рівень контролю над товариством.

Виходячи із вище сказаного виділяють контрольний, блокуючий та інші пакети акцій.

Класичним контрольним пакетом акційє 50% плюс 1 акція. Проте, на практиці є багато прикладів, коли контрольний пакет може бути на багато меншим (іноді 9%) за умов широкої розпорошеності власності на акції, тобто, коли складається ситуація наявності існування великої кількість дрібних акціонерів, які не можуть реально реалізовувати свої управлінські функції.

Зазначимо, що в Україні визначення контрольного пакета акцій має певні особливості. Це пов'язано із тим, що загальні збори акціонерного товариства мають кворум за умови реєстрації для участі у них акціонерів, які сукупно є власниками не менш як 60% голосуючих акцій. Таким чином, класичний контрольний пакет (50% плюс 1 акція) ще не дає повної свободи дій, оскільки його розміру не достатньо для проведення легітимних загальних зборів.

Відповідно до законодавства України співвідношення частки акцій та контролю над акціонерним товариством можна розглядати наступним чином.

Ø 5% простих акцій, забезпечують обов'язкове включення до порядку денного загальних зборів пропозиції власників такого пакета.

Ø 10% простих акцій забезпечують право акціонера (акціонерів) вимагати скликання позачергових загальних зборів або проводити самостійне скликання; призначати своїх представників для нагляду за реестрацією акціонерів у зборах, проведенням загальних зборів, голосуванням та підбиттям його підсумків. Також вимагати проведення спеціальної перевірки фінансово-господарської діяльності акціонерного товариства.

Блокуючий пакет 25% плюс 1 акція " дає можливість заблокувати на зборах прийняття рішень, що вимагають 3/4 голосів. А саме таких важливих питань, як:

v внесення змін до статуту товариства;

v ліквідація акціонерного товариства;

v прийняття рішення про виділ та припинення товариства;

v прийняття рішення про анулювання викуплених акцій;

v прийняття рішення про зміну типу товариства;

v прийняття рішення про розміщення акцій;

v прийняття рішення про збільшення статутного капіталу товариства;

v прийняття рішення про зменшення статутного капіталу товариства.

 

Контрольний пакет 50% акцій плюс 1 акція " дає змогу приймати рішення на загальних зборах окрім тих, що вимагають 3/4 голосів.

60% голосуючих акцій забезпечує самостійне проведення загальних зборів акціонерів.

75% плюс 1 акція" дає можливість повного контролю над акціонерним товариством власнику (власникам) такого пакета. За умови правильного підходу меншість може впливати на деякі рішення власника такого пакета, але це вимагає належної її згуртованості та цілеспрямованості.

Для набуття прав власності а, отже, контролю над уже діючим акціонерним товариством, як правило, застосовуються три основні шляхи: зміна статутного капіталу (збільшення або зменшення), купівля акцій первинного випуску в акціонерів, зміна власності внаслідок реального або фіктивного банкрутства підприемства.

Законодавством також встановлено особливості процедури придбання значного та контрольного пакета акцій акціонерного товариства.

Особа (особи, що діють спільно), яка має намір придбати акції, що з урахуванням кількості акцій, які належать їй та її афілійованим особам, становитимуть 10 і більше відсотків простих акцій товариства (значний пакет акцій), зобов'язана не пізніше ніж за 30 днів до дати придбання значного пакета акцій подати товариству письмове повідомлення про свій намір та оприлюднити його. Оприлюднення повідомлення здійснюється шляхом надання його Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку, кожній біржі, на якій акціонерне товариство пройшло процедуру лістингу, та опублікування в офіційному друкованому органі.

Товариство не має права вживати заходів з метою перешкоджання придбанню значного пакету акцій.

Особа (особи, що діють спільно), яка придбала 50 і більше відсотків простих акцій товариства (контрольний пакет акцій), протягом 20 днів з дати придбання контрольного пакета акцій зобов'язана запропонувати всім акціонерам придбати у них прості акції товариства, крім випадків придбання контрольного пакета акцій у процесі приватизації.

Пропозиція акціонерам про придбання належних їм акцій має містити дані про:

- особу (кожну з осіб, що діють спільно), яка придбала контрольний пакет акцій товариства, та ії афілійованих осіб - прізвище (найменування), місце проживання (місцезнаходження), кількість, тип та/або клас акцій товариства, належних кожній із зазначених осіб;

- запропоновану ціну придбання акцій та порядок її визначення;

- строк, протягом якого акціонери можуть повідомити про прийняття пропозиції щодо придбання акцій;

- порядок оплати акцій.

Ціна придбання акцій в такому випадку не може бути меншою за їх ринкову ціну.

В управлінні корпоративним капіталом акціонерного товариства значні проблеми виникають з повноправною участю дрібних акціонерів у роботі загальних зборів. Крім того, як правило, дрібні акціонери отримують недостатньо інформації про діяльність корпорацій. На жаль, в Україні нормативне забезпечення подання інформації є недосконалим.

Для захисту інтересів дрібних акціонерів в управлінні корпоративним капіталом традиційно застосовувався такий напрям, як голосування за дорученням. Це означав, що певна кількість дрібних акціонерів можуть визначити посередника, який від їх імені буде управляти їх об'єднаними акціями.

Вагомим моментом, який впливає на дотримання прав дрібних акціонерів, є матеріальне забезпечення загальних зборів акціонерів. Наприклад, положення про те, що акціонери, які володіють 10% акцій, мають право вимагати скликання загальних зборів або скликати їх самостійно може залишитись нереалізованим, оскільки така процедура є досить дорогим заходом. Необхідно надіслати персональні запрошення кожному з акціонерів, знайти відповідне приміщення, провести організаційні роботи тощо. Відповідно до законодавства, загальні збори проводяться за рахунок коштів самого акціонерного товариства. Проте, у разі якщо загальні збори проводяться з ініціативи акціонерів або наглядової ради, документально підтверджені витрати на їх організацію, підготовку та проведення можуть бути відшкодовані за рахунок коштів товариства, якщо загальними зборами, що проводяться у зазначеному випадку, буде прийнято рішення про таке відшкодування. Тобто, якщо акціонер (акціонери) не є власником контрольного пакета акцій, шанси отримати матеріальне відшкодування за організацію зборів акціонерів є досить низькими.

Крім того, у разі відсутності кворуму позачергових загальних зборів, які скликаються наглядовою радою чи акціонерами повторні збори не проводяться.

Ще одним інструментом захисту прав дрібних акціонерів є кумулятивне голосування.

Кумулятивне голосування означає, що в разі обрання членів наглядової ради та у інших передбачених випадках, група дрібних акціонерів має можливість скласти свої голоси на користь конкретного кандидата або розподілити їх між різними кандидатами. За простої ж норми голосування власник контрольного пакета акцій може здійснювати повний контроль над діяльністю акціонерного товариства, вводячи своїх кандидатів у його органи управління.

Відповідно до Закону України Про акціонерні товариства кумулятивне голосування визначаеться наступним чином.

Кумулятивне голосування - голосування під час обрання органів товариства, коли загальна кількість голосів акціонера помножується на кількість членів органу акціонерного товариства, що обираються, а акціонер має право віддати всі підраховані таким чином голоси за одного кандидата або розподілити їх між кількома кандидатами. Таким чином, величина необхідного пакета акцій залежить від кількості посад передбачених у керівному органі, щодо яких проводиться голосування. Причому, зростання такої кількості веде за собою зменшення необхідного пакету акцій для гарантованого обрання того чи іншого представника.

Інакше кажучи, чим більшим є склад керівного органу акціонерного товариства, тим більшою є ймовірність обрання до нього представників, яких підтримують дрібні акціонери.

Проте, практика корпоративного управління, показує існування механізмів уникнення або зменшення дії кумулятивного голосування. Найефективнішим вважається використання так званого роздільного голосування, коли на голосування виставляються не всі місця в керівному органі, а лише їх частина. Така політика відповідно до наведених вище принципів дає змогу збільшити розміри пакета, необхідного для обов'язкового проходження кандидатури. Загалом кумулятивне голосування в умовах України є досить складним для застосування, оскільки забезпечення його ефективності потребує єдності дрібних акціонерів та зацікавлених осіб в його проведенні.