Фелікс Мендельсон – Бартольді.

Лекція 20

Тема заняття: Фортепіанний стиль композиторів – романтиків..

 

Структура та зміст заняття:

1. Фортепіанний стиль романтизму.

· Композиторський стиль епохи романтизму – як портрет особистості

2. Стилістичні засоби піанізму у творчості композиторів романтичної доби.

· Розкриття максимальних можливостей фортепіанного звуку, розширення фактурно –технічних комплексів.

3. Особливості стилю Ф. Шуберта.

· Пісенна природа фортепіанних творів композитора.

4. «Пісні без слів» Ф. Мендельсона – Бартольді.

· Проблеми виконання кантилени.

Література: 1 О. Алексеев. «Історія фортепіанного мистецтва» М. 1962

2. І. Соллертинський. Романтизм,його загальна і музична естетика. Л. 1963

Домашнє завдання :Знайтивідмінніта загальні риси композиторського стилю

Ф. Шуберта та Ф. Мендельсона.

Відіотека: 1. М. Казінік. «Ефект Ф. Шуберта».

2. Життя великого композитора Ф. Мендельсона

Зміст

Людина ХХІ століття сприймає строкату палітру романтичних творів як єдиний стиль, що має спільну художньо – естетичну домінанту. Втім, кожний композитор епохи романтизму сформував у своїй творчості яскравий та характерний індивідуальний почерк, залишивши в історії музичної культури неповторний слід.Отже, для успішного виконання романтичних п‘єс студентові треба навчитися не лише розрізняти композиторські стилі, але й усвідомлювати, за допомогою яких виконавських засобів можна найточніше відтворити настрій та атмосферу кожного твору.

Романтичні п’єси – це щирі монологи «від першої особи»: ліричні сповіді, пристрасні пориви, елегійні спомини або світлі сподівання. Хрестоматійний вислів про те, що романтикам притаманна гіперкуб‘єктивність висловлення, означає, що кожен композиторський стиль епохи романтизму – це портрет особистості, надзвичайно чутливої,мрійливої, ранимої, і в той же час впевненої в тому, що «краса врятує світ».

Відчуття романтичного стилю формується значною мірою завдяки внутрішньому «зануренню» в атмосферу культури ХІХ століття. Щоб відчути себе у світі романтизму, сповненому музикою та сонцем, пахощами ночей, таїнами, символами, де потребують співчуття та одухотворяються найменші живі істоти, явища природи, предмети побуту, студентові доцільно ознайомитися з казками Е-Т. Гофмана, творами Жан Поля. Щоб зрозуміти, наскільки сильно – «до смерті» - вміли любити романтики, необхідно «пережити» разом з героями історії трагічного кохання, які геніально описані в романах «Розбійники» Ф.Шіллера, «Страждання молодого Вертера» Й.Гете.

Розглянувши панораму стилістичних засобів піанізму у творчості композиторів романтичної доби, ми можемо окреслити загальні ознаки виконавських закономірностей фортепіанного стилю романтизму:

- розкриття максимальних можливостей фортепіанного звуку у процесі відтворення емоційно – психологічних станів, зображення характеру персонажу;

- розширення значення та різновидів фактурно – технічних комплексів як найважливіших елементів музичної образності;

- формування принципу тематичного розвитку та трансформацій шляхом мелодизації усієї фактури;

- створення індивідуалізованих характеристик образів засобами лада, гармонії та тембрів (осмислення фортепіанної фактури як своєрідної тембрової партитури та збагачення спектру світотіней);

- ріст значення та текстова фіксація виконавських засобів музичної виразності, подолання традиційного ставлення до чергування сильних та слабих долей (tempo rubato), застосування мікродинаміки, мікроагогіки, мікроартикуляції, розвиток і трансформація принципів педалізації.

Визначення стильової специфіки творів романтичного напрямку є важливим щаблем на шляху формування професійних навичок виконавця. Виконання цих шедеврів світової музичної культури сприяє розкриттю та формуванню творчих емоцій студентів, розширює їх загальнокультурний тезаурус збагачує художнє світосприйняття.

Франц Шуберт

На перехресті класичного та романтичного напрямів видатне місце займає Франц Шуберт – композитор, якому вдалося «протягнути міст» між класичними засобами музичної виразності та романтичним ідеями.

Видатними виконавцями творів композитора є С. Рахманінов, А. Шнабель, В. Софроницький, С. Ріхтер, М. Плетньов.

Співоча натура композитора сприяла оновленню піаністичних традицій того часу, збагативши їх здобутками камерно – вокального мистецтва. Новації у фактурі фортепіанного супроводу до пісень Шуберта згодом стали основою створення нового романтичного стилю фортепіанного виконавства. Величезний діапазон поетичних образів шубертівських творів – від задушевної лірики до зачарованої фантастики – сприяв розкриттю потенціальних можливостей фактури.

Кожна фактурна формула містить індивідуальний художньо – виразний зміст. Трепетна пульсація акомпанементу може відтворювати емоційну напруженість, польотність, натхненність образів. Репетиції,які виконуються шляхом застосування прийому рикошету вільним кистьовим рухом з опорою на сильні метричні долі, стають фоном, що висвітлює нюанси гармонійного варіювання, руху прихованих голосів, динамічні наростання. Слід пам‘ятати. Що акордові фігурації у Шуберта, на відміну від стилю Шумана і Шопена, супроводжуються надзвичайно прозорою (майже класичною) педалізацією.

Значне місце у музичній спадщині композитора займають фортепіанні мініатюри. Ці твори повною мірою втілюють романтичну «естетику фрагменту» - безцінної миті переживання, закарбованої в пам‘яті за допомогою мистецтва. Провідна роль серед фортепіанних мініатюр належить вальсу та лендлеру. Ці танці уособлюють дух Відня – музичної столиці Європи, де музика панувала у всіх верствах соціуму.

Фелікс Мендельсон – Бартольді.

«Пісні без слів» Ф. Мендельсона (8 зошитів по 6 номерів) дуже швидко увійшли у концертний та педагогічний репертуар. Розсип красивих наспівних мелодій, образно смислова доступність та різнобарвність, нескладна фактура, поетичність сприяли їх популярності. «Пісні без слів» протягом тривалого часу вважалися ледь не основною школою «фортепіанного співу». Потім було відмічено зустрічну тенденцію, коли безсмертний твір Мендельсона розцінили як сентиментальний та майже припинили використовувати у педагогічній практиці. Згодом справедливість було відновлено, і зараз «Пісні без слів» займають гідне місце у репертуарі піаніста та у навчально – педагогічних планах. Серед піаністів, у репертуарі яких є «Пісні без слів», необхідно згадати І. Гофмана, К. Ігумнова, І. Фрідмана, С.Рахманінова, В. Горовиця, В. Постнікову.

Невипадково Мендельсона вважають «майстром інструментальної кантилени». Його наспівні мелодії у традиціях німецької побутової пісні вражають красою, довершеністю та різноманітністю. Такими ж різноманітними є типи супроводу. «Пісні без слів» повною мірою втілюють естетику раннього романтизму, оспівуючи красу світу та людської душі, розвиваючи теми світоспоглядання, мандрів у чудові фантастичні світи, мрії про абсолютний ідеал.

У «Піснях бех слів» представлені переважно жанри споглядальної лірики (елегія, романс,пісня) та скерцо. Деякі п‘єс мають програмну назву («Весняна пісня», «Мисливська пісня», «Прядка», «Пісні венеціанського гольдольєра»), що стимулює творчу фантазію виконавця.

Основною проблемою інтерпретаторів є стилістично вірогідне виконання кантилени. Напрочуд красиві ліричні мелодії, оплетені затриманнями, насичені секвенціями, рухом паралельними терціями та секстами зумовлюють схильність виконавців до сентиментального, салонного виконання, підвищеної чутливості окремих інтонацій. Найліпшим засобом запобігання цій помилці є концентрація уваги на цільності виконання: укріплені фраз, осягненні форми у цілісності, побудові плану кульмінацій.

 

 

Питання для самоконтролю:

1. Ознаки виконавських закономірностей фортепіанного стилю романтизму.

2. Які основні виконавські засоби відтворення романтичного стилю у фортепіанних п‘єсах?

3. Відмінні та загальні риси композиторського стилю Ф. Шуберта та Ф. Мендельсона –Бартольді.