Визначення лицьового і виворітного боку.

Лабораторно-практична робота № 6

Тема: Аналіз зразків ткацьких переплетень.

Мета роботи: ознайомити студентів з методами аналізу ткацьких переплетень, навчити визначати лицьовий та виворітний бік тканини, виконувати замальовки переплетень.

Прилади та матеріали: зразки тканин з різними видами переплетень; текстильна лупа; препарувальна голка; схеми ткацьких переплетень в таб­лицях.

Завдання:

1. Визначити напрямок ниток основи і утоку (піткання).

2. Описати лицьовий і виворітний бік досліджуваного зразка тканини.

3. Схематично зобразити структурну будову тканини.

4. Визначити вид ткацького переплетення (за зразками).

5. Визначити рапорт ткацького переплетення (за зразками).

6. Охарактеризувати властивості тканин, які досліджуються.

Висновки

 

Основні відомості

 

Розпочинаючи аналіз переплетення тканин, визна­чають напрямки ниток основи і піткання, лицевої та виворітної сторін тканини, а після цього замальову­ють переплетення.

Визначення напрямків ниток основи і піткання. Нитки основи завжди розміщуються вздовж пружка; тканину слід потягти в обох напрямках: вздовж піткання тканина завжди розтягується сильніше.

Якщо уважно препарувальною голкою витягти із зразка кілька ниток в обох напрямках, то можна по­бачити, що нитка підткання зігнута більше, ніж нит­ка основи (виключення становлять тканини репсового переплетення). Нитки основи більш гладенькі й жор­сткі, сильніше скручені, ніж нитки піткання. Якщо в одному напрямку тканини ідуть кручені нитки, а в іншому – одинарні, то крученими будуть нитки ос­нови. Вони розміщуються рівномірніше, паралельно одна одній.

Визначення лицьового і виворітного боку.

Ткани­ну слід розмістити так, щоб можна було порівняти обид­ві сторони. Для цього нитки основи і нитки підткання в порівнюваних відрізках тканин повинні лежати в од­ному напрямку. Оскільки лицьовий бік тканини завж­ди чистіший, ніж виворітний, то малюнок переплетен­ня виступає на ньому з чіткіше окресленим рельєфом, обробка його якіс­ніша. На деяких тканинах відмінності лицьового і виворітного боків виявляються чітко, на інших вони ледь помітні.

Деякі переплетення підкреслюють лицьовий і виворітний бік, що допомагає розрізнити їх. Наприк­лад, у сатиновому та атласному переплетеннях лицьовий бік тканини блискучий, а виворітний – матовий.

Тканини підбілені й гладкофарбовані слід розгля­дати проти світла, відігнувши пальцем край зразка і піднявши його до рівня ока. Лицьовий бік таких тка­нин буде більш гладенький, ніж виворітний. У ворсових тканинах, якщо їх прорізати, то ворс завжди проглядає на лицьовий бік.

У тканинах з начісним і двобічним ворсом на ли­цевій стороні ворс густіший, тому, що стрижений. У на­бивних тканинах малюнок розміщують на лицьовому боці.

Лицьовий бік тканини можна розпізнати за наявністю:

· чіткого набивного малюнку;

· орієнтованого ворсу;

· малюнку ткацького переплетення (у тканин саржевого переплетення на лицьовому боці діагоналі випукліші, тому якщо розглядати тканину в напрям­ку основи, то вони йдуть знизу вгору, зліва направо; сатинове й атласне переплетення утворюють гладень­ку поверхню);

· чіткого жакардового візерунка.

 

Залежно від структури поверхні та колористичного оформлення тканини поділяють на різнобічні й рівнобічні.

Різнобічні тканини – це тканини, в яких лицьовий і виворітний боки різні за будовою і оформленням. Такі тканини, в свою чергу, можуть бути одно- і дволицевими.

До однолицевих належать тканини, у яких виворітний бік відрізняється від лицьового будовою, обробкою або і тим, і іншим. Виворітний бік таких тканин не може бути використаний на помітних частинах виробу (сатин, ситець, вельвет, бобрик та деякі інші).

До дволицевих належать тканини, у яких лицьовий бік і виворітний відрізняються будовою та оброб­кою, але обидва боки тканини можуть бути викорис­тані як лицьові (креп-сатин, габардин).