Загальні закономірності розвитку культури.

План лекції

Вступ

1.Загальні закономірності розвитку культури.

2.Концепції про поняття і сутність культури.

3.Структурні елементи культури та її функції.

4.Цивілізація як соціальне буття культури.

5.Поняття етнонаціональної культури.

Висновки

Література

Питання

 

Вступ

Культура – стан реального буття людини, в якому для неї з’являється можливість виявити свою універсальність, неповторність, здатність знайти серед потоку інформації те, що найбільшою мірою відповідає її уявленням про моральні цінності, вибрати необхідну для "душі і серця" систему духовних поглядів, ідей і переконань. Сучасна культурологія розглядає культуру, як універсальну характеристику всіх видів людської діяльності. У понятті «культура» людина та її діяльність виступають, як синтезуюча основа, оскільки культура – це витвір людини, результат її творчих досягнень. В культурі людина виступає не тільки, як творець художньо­мистецьких цінностей, а й та, що формує свій внутрішній світ та свою особистість.

 

Загальні закономірності розвитку культури.

Вивчення історії української культури дозволяє студентам глибше усвідомити своє місце в навколишньому світі, значущість своєї праці і творчості, знайти нестандартні можливості для їх удосконалення Питання про сутність культури є ключовим і залишається дискусійним, про що свідчить різноманітність визначень самого поняття "культура". Культура – явище широке і багатогранне: це політика, мистецтво, мораль, релігія, право, філософія, побут і багато іншого. Під "культурою" розуміють сукупність матеріальних і духовних надбань суспільства, які виражають рівень його істинного розвитку.

Слово "культура" в латинській мові спочатку означало "обробіток", "землеробство", "догляд". Походження слова "культура" свідчить про зв’язок з перетворюючою діяльністю людини як сукупністю матеріальних і духовних цінностей створених людством, що і сьогодні існує у свідомості багатьох людей. Загально кажучи, культура, це все те, що здобув і побудував своєю працею людський розум, його здібності та воля. Культура – це перш за все творча діяльність, що виражає рівень, якість, ступінь опанування людиною світу. Визначення культури як прогресивно – творчої діяльності дозволяє провести більш чітку межу між поняттями "культура" і "суспільство", зосередити увагу на формах буття культури – предметній і особистісній, які діалектично пов’язані. Розвиток культури полягає в тому, що людина, з одного боку через засвоєння існуючої культури формує в процесі творчої діяльності різноманітний світ предметів, що створює необхідні умови її існування. З другого боку, щоб визначити, що саме виражає поняття "культура", слід відштовхнутись від розуміння сенсу людської діяльності як засобу освоєння світу, здатності людини зберігати себе як цінність, що розвивається на основі гармонізації відносин у системах "суспільство­природа", "суспільство­особистість". Вивчення розвитку культури передбачає необхідність проаналізувати різні її сфери: історію науки і техніки, побут, освіту, фольклор, літературу мистецтво. Історія культури посідає важливе місце у системі розвитку суспільства і формування національної свідомості, оскільки економічний та соціальний розвиток неможливий без духовного прогресу, який спирається на культурну самобутність народу. Кожний народ набуває в історії певного досвіду і втілює його в систему культурних надбань. Процес створення і передавання найкращих зразків культури та мистецтва, формування культурної традиції є своєрідною потребою кожної нації. Тому виникає необхідність зв’ясувати, що являє собою поняття «культура». Етимологія слова «культура» походить від латинського «сultura», що в перекладі означає обробляти, доглядати, вирощувати. У початковому тлумаченні термін «культура» стосувався землеробської праці. Пізніше культуру стали розуміти як «людяність», що виділяє людину з природи, варварського стану. Культура стала мірою, що відрізняла людину від дикуна, природне від неприродного (штучного). Незважаючи на різноманітність визначень поняття «культура», в них можна виділити синтезуюче ядро, що єднає різні точки зору. На сьогодні існує багато визначень поняття «культура». Одні під культурою розуміють цінності духовного життя. Інші, звужуючи це поняття, відносять до сфери обслуговування та виробництва.

Слід виділити основні аспекти культури, зокрема:

­ Культура – народжене суспільством соціальне явище, що надає якісну характеристику тій чи іншій державі та збагачує духовне життя людини; ­

Культура – процес творчої діяльності людини, спрямованої на пізнання оточуючого світу і самої людини в цьому світі, та отримання правдивої інформації про світ завдяки науки, шедеврів мистецтва, тобто духовної культури; ­

Культура – сприяє формуванню світогляду та виробляє необхідні моральні норми поведінки, що забезпечують регулювання соціальних відносин людей; ­

Культура – забезпечує людину духовними та матеріальними цінностями, які сприяють формуванню її таланту, інтелекту, вмінню та навикам в подальшому їх творенню та пропагуванню; ­

Культура – вимірює цивілізованість етносу, передає культурні традиції, що є потребою кожної нації.

Отже, культура – сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених людством в процесі творчої діяльності протягом певного історичного розвитку суспільства.

Культуру поділяють на види враховуючи її творчу спрямованість ­ це політична, економічна, технічна, культура, тощо. Культура як зміст і певна характеристика життєдіяльності людини та суспільства багатогранна. У галузі історичних, філософських, етнографічних, соціологічних, філологічних та інших досліджень зустрічаються різноманітні уявлення про культуру. Різні підходи до визначення терміну «культура» не вичерпують її значимість у формуванні суспільства і людини в цьому суспільстві. Дещо у вужчому розумінні культура – це сфера духовного життя суспільства. Вона охоплює систему виховання, освіти, творчі установи, організації, які забезпечують реалізацію означених процесів: школи, вузи, театри, музеї, творчі спілки, клубні заклади. Існує ще один суттєвий аспект розуміння культури. Цим поняттям часто позначають рівень вихованості й освіченості людини, рівень оволодіння тією чи іншою сферою знання або діяльністю. У даному випадку поняттям «культура» фіксуються якості людини, спосіб її поведінки, ставлення до інших людей. Людина живе в сфері культури, створює і користується нею. В культурі розкривається духовний світ людини, її сутність, тобто: здібності, потреби, світогляд, знання, вміння, національний характер. Дане визначення більш глибше розкривають наукові концепції, які сформувались в культурології.