Предмет і завдання педагогіки вищої школи

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

І СПОРТУ УКРАЇНИ

Факультет здоров’я, фізичного виховання та туризму

 

Кафедра психології і педагогіки

 

ПЛАН-ПРОСПЕКТ ЛЕКЦІЇ № 1

тема:

Педагогіка вищої школи як наука

для студентів освітньо-кваліфікаційного рівню «магістр»

спеціальності: 017 «Фізична культура і спорт»

 

 

Затверджено на засіданні кафедри

пр. № від “ ” 2016 р.

зав. кафедри ___________ Петровська Т. В.

План лекції:

1. Педагогіка вищої школи як наука.

2. Міжпредметні зв’язки педагогіки вищої школи.

3. Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі.

4. Логіка і методика педагогічного дослідження.

5. Сутність, категорії і етапи педагогічного дослідження.

6. методи науково-педагогічного дослідження.

7. оформлення результатів педагогічного дослідження.

Рекомендована література:

1. Кузьмінський А.І. Педагогіка вищої школи: Навч. посібник. – К.: Знання, 2005. – 486 с.

2. Петровская Т.В. Педагогическое мастерство. Практикум: Учебное пособие / Т.В. Петровская, И.В. Толкунова, И.И. Смоляр. – К.: Олимп. Лит., 2013. – 112 с.

3. Петровська Т.В. Майстерність спортивного педагога: навч. посіб. / Т.В. Петровська. – К.: НУФВСУ, вид-во «Олімп Література», 2015. – 184 с.

4. Прокоф’єв Є.Г. Теоретико-методичні засади загальнопедагогічної підготовки майбутніх учителів в умовах дистанційного навчання: монографія / Є.Г. Прокоф’єв. Нац. пед. у-т імені М.П. Драгоманова. – Херсон: ФОП Грінь Д.С., 2015. 196 с.

5. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І.Психологія виховання студентської молоді Методичний посібник для студентів магістратури. - К.: Центр учбової літератури.- 389 с.

6. Подоляк Л.Г., Юрченко В.І. Психологія вищої школи: Навчальний посібник для магістрів і аспірантів. – К.: ТОВ «Філ-студія», 2006. – 320 с.

7. Проніков О.К. Історія педагогіки: [курс лекцій] / О.К. Проніков. – К.: Видавничій Дім «Слово», 2015. – 440 с.

8. Фіцула М.М. Педагогіка вищої школи: [навч. посіб.] / М.М. Фіцула. – 2 ге вид., доп. – К.: Академвидав, 2014. – 456 с. (серія «Альма-матер»)

Короткий зміст лекції:

Предмет і завдання педагогіки вищої школи

Серед галузей педагогіки, зосереджених на педагогіч­них проблемах дорослих, швидко розвивається педагогіка вищої школи, яка розкриває закономірності, принципи навчально-виховного процесу у вищих навчальних закла­дах, специфічні проблеми здобуття вищої освіти.

Педагогіка вищої школи як наука

Потреба в розробленні наукових основ педагогіки ви­щої школи зумовлена специфікою навчально-виховної діяльності вищих навчальних закладів, яка полягає у підго­товці фахівців певного профілю відповідно до нахилів сту­дентів і потреб народного господарства. Змістом цієї підго­товки є опанування студентами, які мають загальну середню освіту і певний соціальний досвід, спеціальних наук, оволодіння відповідними фаховими уміннями та навичками.

Педагогіка вищої школи — наука про закономірності навчання і виховання студентів, а також їх наукову і професійну підготовку як фахівців відповідно до вимог держави.

Предметом педагогіки вищої школи є процес формування духовно багатого, свідомого, гідного громадянина спеціаліста вищої кваліфікації різних галузей народного господарства, науки, техніки, культури, освіти тощо.

На думку Ю. Терещенка, педагогіка вищої школи — це науковий супровід функціонування вищих навчальних закладів різних рівнів акредитації; невпинне теоретичне і практичне розв'язання важливих для навчання та вихо­вання студентів проблем і завдань, які сприяють фунда-менталізації освіти, а студентам — у безболісному вхо­дженні із власним життєвим досвідом у світ науково-про­фесійних знань та обов'язків і набутті фахової компетент­ності, котра дає змогу увійти до тієї чи іншої сфери куль­тури так, щоб засвідчити в інформаційному суспільстві свою конкурентоспроможність як носія і креатора профе­сійно нового і передусім як громадянина і патріота своєї Батьківщини.

Педагогіка вищої школи, що виникла на базі загальної (шкільної) педагогіки, розглядає вищі рівні навчання та виховання дорослої людини. Вона тісно пов'язана перед­усім з науками психолого-педагогічного циклу:

— історією педагогіки, яка вивчає педагогічні ідеї та системи освіти в їх розвитку;

— віковою педагогікою (дошкільною, шкільною, педа­гогікою дорослих (андрогогікою), що досліджує законо­мірності навчання й виховання, організаційні форми і методи навчально-виховного процесу стосовно різних вікових груп;

— дефектологією, зосередженою на вивченні форм і ме­тодів навчання людей з фізичними та розумовими вадами (сурдопедагогіка (грец. — глухий), тифлопедагогіка (грец. — сліпий), олігофренопедагогіка (грец. — малий — розум), логопедія (грец. — слово — виховання, навчання));

— професійними педагогіками, що вивчають законо­мірності, здійснюють теоретичне обґрунтування, розроб­ляють принципи, технології виховання і навчання люди­ни, орієнтованої на конкретну професійну сферу діяль­ності;

— порівняльною педагогікою, що досліджує законо­мірності функціонування і розвитку освітніх і виховних систем різних країн шляхом зіставлення;

— соціальною педагогікою, що вивчає закономірнос­ті та механізми становлення і розвитку особистості в процесі здобуття освіти і виховання в різних соціальних інститутах, а також соціально орієнтовану діяльність ос­вітніх, наукових, культурних та інших закладів, установ і соціальних служб, які сприяють формуванню соці­альної активності дітей та молоді в процесі розв'язання політичних, економічних та інших проблем суспільства;

— тендерною (англ., від грец. — рід) пе­дагогікою, що функціонує як сукупність підходів, спря­мованих на формування статеворольової поведінки в су­спільстві;

— частковими, або предметними, методиками, які досліджують закономірності викладання і вивчення кон­кретних навчальних дисциплін у навчальних закладах всіх типів.

Категорії як найбільш загальні поняття науки в різних галузях педагогіки не різняться за назвами (виховання, навчання, освіта). Однак вони мають свою специфіку за­лежно від того, який ступінь навчання розглядають. Різ­няться певною мірою методи виховного впливу на особис­тість, які застосовують у школі і вищому навчальному за­кладі. Саме спільність категорій уможливлює включення педагогіки вищої школи до системи педагогічних наук, а специфіка цих категорій є основою становлення педагогіки вищої школи як самостійної галузі досліджень і практики.

Підготовка фахівця з вищою освітою передбачає вихо­вання, професійну освіту і навчання. Під вихованням сту­дентської молоді розуміють формування протягом навчан­ня у вищому навчальному закладі морально-психологічної готовності самовіддано працювати за обраним фахом. Осві­та студентів передбачає володіння загальними і професій­ними знаннями, виробничими уміннями і навичками згід­но з профілем. Навчання студентів охоплює весь процес фахової підготовки спеціаліста з вищою освітою, знання якого завжди можуть бути застосовані на практиці.

Джерелом розвитку педагогіки вищої школи є педа­гогічна спадщина минулого; сучасні педагогічні дослі­дження проблем педагогіки вищої школи (збагачують педагогічну думку новими ідеями з питань удосконален­ня навчально-виховного процесу у вищій школі); передо­вий педагогічний досвід (дає змогу визначити певні зако­номірності, які живлять нові теорії, концепції, прогно­зи); зарубіжний педагогічний досвід (критично осмисле­ний, збагачує педагогічний процес інноваціями).

Використання означених джерел у розвитку педагогі­ки вищої школи дає змогу не лише враховувати нові освіт­ньо-виховні проблеми, що постають перед суспільством, а и оптимально поєднувати традиції і новаторство у сфері вищої освіти.

Міжпредметні зв'язки педагогіки вищої школи

Педагогіка вищої інколи, як і інші галузі загальної пе­дагогіки, може розв'язувати поставлені завдання лише у взаємодії з іншими науками. Зміцнюючи й удосконалюю­чи ці зв'язки, педагогіка запозичує й інтерпретує відповід­но до предмета свого дослідження ідеї інших наук, які до­помагають глибше проникнути в суть навчання і вихован­ня та розробляти їх теоретичні основи. Так, філософські науки дають змогу педагогіці вищої школи визначити суть і цілі виховання, об'єктивно врахувати дію загальних за­кономірностей розвитку суспільства, надають оперативну інформацію про зміни, які відбуваються в науці й су­спільстві, сприяють коригуванню спрямованості вихован­ня. Наприклад, нині формується нова галузь філософської науки — філософія освіти, розвиток якої зумовлений перед­усім еволюцією основних філософських концепцій про роль людини у світі. Згідно із сучасними філософськими концепціями, Людина стає центром наукової картини сві­ту. У цьому контексті потребує осмислення проблема «олюднення Людини» (академік І. Зязюн) у сфері освіти, проблема її гуманізації. З огляду на це поступово має від­буватися перехід сучасної педагогічної системи на нову, гуманістичну, парадигму, в центрі якої перебуватиме осо­бистість студента (йдеться про матеріальні і духовні цін­ності, спрямовані на розвиток індивідуальності).

Професор В. Андрущенко вважає, що філософія і педагогіка є науками про людину, яка живе в суспіль­стві, виконує певні соціальні ролі, реалізується (або не реалізується) в ньому як особистість. Підготовка до життя — здобуття знань, формування необхідних вмінь і навичок, світоглядної і моральної позицій, загальної культури тощо, тобто розвиток людини як особистості, — становить основний зміст педагогічної науки. Централь­ною є ця проблематика і в філософії.

Особливе значення для педагогіки вищої школи має її зв'язок із психологією, яка вивчає загальні закономір­ності і механізми функціонування психіки людини, її особистісного формування, розвитку, самоактуалізації, різноманітних психічних, психологічних і соціально-психологічних зв'язків і залежностей. Педагогіка обґрунтовує гуманістичні прийоми, способи та форми навчання й виховання. Кожний розділ педагогіки ґрун­тується на відповідному розділі психології (наприклад, дидактика — на закономірностях функціонування пізнавальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів людини; теорія виховання — на психології особистості та психології групи; теорія управління навчально-виховним закладом — на психології управління). Інтеграція наук сприяє виникненню суміжних галузей, наприклад педа­гогічної психології, яка зосереджена на вивченні психо­логічних закономірностей, умов, чинників і механізмів навчання та виховання.

Як наукова дисципліна педагогіка користується психо­логічними знаннями для виявлення, трактування, систе­матизації педагогічних фактів. Так, результати педагогіч­ної діяльності вивчають за допомогою діагностик (тестів, анкет тощо). Дані психології беруть до уваги під час скла­дання навчальних тестів, програм, написання підручників і навчальних посібників.

Педагогіка тісно пов'язана із фізіологією. Для розумін­ня механізмів управління фізичним і психічним розвит­ком студентів важливо знати закономірності життєдіяль­ності організму загалом і окремих його систем. Наприк­лад, знання закономірностей функціонування нервової системи дає змогу педагогіці конструювати розвивальні, навчальні технології, інструментарії, що сприяють опти­мальному розвитку особистості.

Останнім часом посилився зв'язок педагогіки з меди­циною. Зумовлено це передусім процесами гуманізації виховання, а також серйозними проблемами, пов'язани­ми із здоров'ям громадян країни. На стику екології, біо­логії, медицини, психології виникла спеціальна наука про здоров'я — валеологія. Медиками і педагогами вияв­лено низку причин нервових захворювань: перевантаже­ність навчальними завданнями, несправедливі оцінки, грубе ставлення до студентів тощо. Все це вимагає удо­сконалення педагогічного процесу з урахуванням реко­мендацій медицини.

Оскільки педагогіка вищої школи є наукою соціальною, актуальні її зв'язки із соціологією — наукою про становлен­ня, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і процесів; про механізми і принципи їх взаємодії. Соціологічні дослідження, а також дані статис­тики, допомагають виявити тенденції та закономірності явищ, пов'язаних із навчанням і вихованням студентів.

Нові можливості для дослідження процесів виховання і навчання відкриває перед педагогікою кібернетика. Використовуючи її дані, педагогічна наука розробляє за­кономірності, способи і механізми управління навчальним процесом.

Послуговується педагогіка і відомостями юриспруден­ції, економіки, екології, етнографії, етнології, історії, тех­нічних наук, водночас збагачуючи їх своїми відкриттями.

Зв'язки педагогіки вищої школи з іншими науками зу­мовлені спільністю їх об'єктів і реалізуються як взаємо­вплив, взаємодія, взаємопроникнення.

Завдання педагогіки вищої школи на сучасному етапі

Розвиваючись у єдності теоретичних і практичних ас­пектів, педагогіка вищої школи ставить перед собою такі основні завдання:

— вироблення методологічних, теоретичних, методич­них засад професійної освіти в сучасній педагогіці;

— формування концепцій змісту освіти і процесу на­вчання для різних типів вищих навчальних закладів (з урахуванням тенденцій розвитку відповідних галузей науки, техніки, культури);

— визначення закономірностей становлення особис­тості в умовах вищого навчального закладу;

— вироблення концептуальних засад проектування освітніх систем інноваційного типу;

— розв'язання проблем гуманізації та гуманітаризації вищої освіти на сучасному етапі;

— теоретичне обґрунтування моделі випускника в умовах багаторівневої вищої освіти;

— розроблення педагогічних основ професійного ста­новлення викладача вищої школи;

— педагогічне забезпечення функціонування екстер­нату у вищому навчальному закладі;

— формування теоретичних та методичних засад роз­роблення державних стандартів вищої освіти;

— вироблення теоретичних основ і проектування педа­гогічних технологій у вищій школі;

— інтеграція навчальних курсів, поєднання індивіду­альних, групових і колективних форм навчальної діяль­ності;

— розроблення теоретичних і методичних засад блоч­но-модульної організації навчання у вищому навчальному закладі;

— порівняльне вивчення розвитку вищої освіти в ос­вітніх системах різних країн;

— застосування диференційованого підходу у навчанні як засобу професійного та особистісного розвитку студентів;

— організування самостійної роботи студентів в умовах нової парадигми вищої освіти;

— розроблення дидактичних концепцій розвитку творчих здібностей студентів;

— демократизація навчального процесу;

— організування наукової діяльності майбутніх фа­хівців;

— формування пізнавальних інтересів студентів у про­цесі професійної підготовки;

— визначення шляхів навчально-виховної роботи з об­дарованими студентами;

— формування педагогічної майстерності викладача вищого навчального закладу;

— педагогічна діагностика в системі вищої освіти;

— вироблення теоретичних засад добору контингенту студентів вищих навчальних закладів і наукових засад підготовки фахівців вищої кваліфікації в аспірантурі та докторантурі.

Реалізація завдань педагогіки вищої школи відбува­ється у процесі її теоретичних пошуків, реальної педаго­гічної практики, постійної спрямованості на її удоскона­лення, на відповідність реаліям сьогодення.