Об’єкти, які не підлягають приватизації

Приватизації не підлягають об’єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства.

Загальнодержавне значення мають:

а) об’єкти та майно, які забезпечують виконання державою своїх функцій, забезпечують обороноздатність держави, її економічну незалежність, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України:

10. майно органів державної влади та органів місцевого самоврядування, майно Збройних Сил України (крім майна, щодо якого законом встановлено особливості приватизації), Служби безпеки України, Державної прикордонної служби України, сил цивільної оборони, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, правоохоронних та органів доходів і зборів, що безпосередньо забезпечує виконання цими органами встановлених законодавством завдань, майно закладів охорони здоров’я системи екстреної медичної допомоги;

11. надра, корисні копалини загальнодержавного значення, території та об’єкти природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, водні ресурси, лісові ресурси, інші природні ресурси, які є об’єктами права власності Українського народу;

12. системи створення та збереження золотовалютних резервів;

13. емісійна система, майнові комплекси підприємств і установ, що забезпечують випуск та зберігання грошових знаків і цінних паперів;

14. радіотелевізійні передавальні центри, а також об’єкти, що забезпечують зв’язком органи законодавчої та виконавчої влади;

15. майно Національної суспільної телерадіокомпанії України (НСТУ) та акції, що належать державі у статутному капіталі НСТУ;

16. засоби урядового, фельд’єгерського та спеціального зв’язку;

17. державні реєстри, інші інформаційні системи, що створені та утримуються за рахунок коштів державного бюджету;

18. майно державного підприємства "Мультимедійна платформа іномовлення України" (МПІУ);

б) об’єкти, діяльність яких забезпечує соціальний розвиток, збереження та підвищення культурного, наукового потенціалу, духовних цінностей:

19. Національний архівний фонд, архіви (архівні установи), документи з них, архівні підрозділи, архівні відділи та бібліотеки, об’єкти культури, мистецтва, у тому числі виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що занесені чи підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання, а також об’єкти архітектури, меморіальні комплекси, заповідники, парки загальнонаціонального значення;

20. пам’ятки, включені до переліку пам’яток, що не підлягають приватизації;

21. пам’ятки археології;

22. пам’ятки державної частини Музейного фонду України (музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання);

23. документи Державного бібліотечного фонду України;

24. вихідні матеріали та фільмокопії, що зберігаються у фільмофонді;

25. заклади культури, що забезпечують державні соціальні нормативи у сфері обслуговування населення закладами культури;

26. об’єкти культури, що належать до майнових комплексів установ Національної академії наук України;

27. майно підприємств, установ та організацій Національної академії наук України, галузевих академій наук, що використовується для виконання фундаментальних і прикладних досліджень, акції (частки, паї) господарських товариств, утворених на основі майнових комплексів Національної академії наук України, галузевих академій наук;

28. об’єкти освіти, крім навчальних закладів, майно яких вноситься до статутного капіталу публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", фізичної культури, спорту і науки, що фінансуються з державного бюджету;

29. наукові об’єкти, включені до Державного реєстру наукових об’єктів, що становлять національне надбання;

в) об’єкти, контроль за діяльністю яких з боку держави гарантує захист громадян від наслідків впливу неконтрольованого виготовлення, використання або розповсюдження небезпечних речовин:

30. ядерні матеріали, ядерні установки і об’єкти, призначені для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення;

31. полігони, будови, споруди та устаткування для захоронення твердих промислових та побутових відходів, скотомогильники;

г) об’єкти, які забезпечують життєдіяльність держави в цілому:

32. запаси державного резерву незалежно від його місцезнаходження, підприємства, установи і організації та інші об’єкти, що входять до системи державного резерву;

33. майно Державної кримінально-виконавчої служби України;

34. майно підприємств, установ і організацій національної гідрометеорологічної служби;

35. матеріали Державного інформаційного геологічного фонду України;

36. матеріали та дані Державного картографо-геодезичного фонду України, топографо-геодезичні і картографічні матеріали, створені за кошти державного бюджету;

37. державні еталони, інші об’єкти, що забезпечують функціонування Державної метрологічної служби;

38. автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження їх за межами території цих підприємств);

39. магістральні залізничні лінії загального користування та розміщені на них технологічні споруди, передавальні пристрої, що безпосередньо використовуються для забезпечення процесу перевезень, а саме: залізничні станції та колії загального користування, тягові підстанції, контактна мережа та інші пристрої технологічного електропостачання, системи сигналізації, централізації, блокування та управління рухом поїздів, об’єкти і майно, призначені безпосередньо для виконання аварійно-відновлювальних робіт;

40. метрополітен, міський електротранспорт;

41. майно, що забезпечує цілісність об’єднаної енергетичної системи України та диспетчерське (оперативно-технологічне) управління, магістральні та міждержавні електричні мережі;

42. атомні електростанції, гідроелектростанції з греблями, що забезпечують водопостачання споживачам та проведення гідромеліоративних робіт;

43. магістральні нафто- і газопроводи та магістральний трубопровідний транспорт, що обслуговують потреби держави в цілому, підземні нафто- та газосховища;

44. майнові комплекси підрозділів пожежної охорони (пожежні депо, пости, адміністративні приміщення), транспортні засоби спеціального призначення, що забезпечують виконання робіт, пов’язаних з ліквідацією пожеж, наслідків стихійного лиха;

45. об’єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, які пов’язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод;

46. акваторії морських портів, гідротехнічні споруди, об’єкти портової інфраструктури загального користування, засоби навігаційного обладнання та інші об’єкти навігаційно-гідрографічного забезпечення морських шляхів, системи управління рухом суден, інформаційні системи, навчальний та гідрографічний флот, майнові комплекси судноплавних інспекцій;

47. аеродроми та аеродромні об’єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, системи посадки, наземні засоби зв’язку, навігації, спостереження, інші елементи аеродромів, що забезпечують безпеку польотів);

48. водосховища і водогосподарські канали комплексного призначення, гідротехнічні захисні споруди, об’єкти інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем;

49. місця поховання;

50. захисні споруди цивільного захисту.

3. З метою технічного переозброєння та відновлення виробництва, поліпшення фінансово-економічного стану підприємств Збройних Сил України майно таких підприємств, яке є єдиним майновим комплексом, може корпоратизуватись. Приватизація таких підприємств здійснюється із збереженням у державній власності 51 відсотка акцій. Окремими законами України визначається порядок корпоратизації та приватизації зазначених підприємств.

4. Перелік державних підприємств, що не підлягають приватизації, та акціонерних товариств, державні пакети акцій яких не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які:

а) забезпечують національну безпеку України або приватизація яких створює істотні ризики для безпеки держави:

· підприємства з виготовлення та ремонту всіх видів зброї, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, Служби безпеки України;

· підприємства атомної енергетики та підприємства, що працюють у сфері поводження з радіоактивними відходами;

· спеціальні об’єкти зв’язку;

· підприємства пробірного контролю;

· підприємства з виготовлення цінних паперів;

· підприємства, що забезпечують безпеку руху в повітряному просторі та навігації водними шляхами України;

· підприємства, що здійснюють топографо-геодезичні та картографічні роботи загальнодержавного призначення, зберігають матеріали Державного картографо-геодезичного фонду України та Державного інформаційного геологічного фонду;

б) забезпечують задоволення соціальних потреб суспільства, які не можуть бути повністю задоволені підприємствами, що перебувають у приватній власності:

· підприємства з виготовлення та ремонту засобів реабілітації для інвалідів;

· національні заклади культури;

в) є високотехнологічними експортоорієнтованими підприємствами, що формують конкурентні переваги України на міжнародному ринку та створюють мультиплікативний ефект для розвитку суміжних галузей, - підприємства, які здійснюють виробництво об’єктів космічної діяльності;

г) є інфраструктурними підприємствами-монополістами, збереження яких у державній власності необхідне для забезпечення рівного доступу до споживачів послуг на загальнодержавному ринку:

· національний оператор поштового зв’язку;

· міжнародні аеропорти.

Не підлягають приватизації інші державні підприємства, за якими на праві господарського відання закріплено майно, визначене у частині другій цієї статті, та акціонерні товариства, до статутного капіталу яких передано майно, визначене у частині другій цієї статті, якщо ці підприємства не зможуть продовжувати господарську діяльність у разі передачі відповідного майна іншим суб’єктам господарювання державного сектору економіки.

Об’єкти державної власності, вказані у частині другій цієї статті, не підлягають приватизації незалежно від їх включення до Переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, який затверджується Верховною Радою України.

5. Рішення про приватизацію та затвердження умов продажу об’єктів групи Г та паливно-енергетичного комплексу приймає Кабінет Міністрів України в установленому ним порядку.

6. Кабінет Міністрів України затверджує перелік об’єктів державної власності, рішення про приватизацію яких приймаються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. До цього переліку включаються:

підприємства, частка державного замовлення у продукції яких за останні три роки становить у середньому не менш як 70 відсотків обсягу виробництва;

підприємства, що є конкурентоспроможними на світовому ринку високотехнологічної продукції (більше 50 відсотків обсягу виробництва цієї продукції за останні три роки становить продукція, що експортується);

підприємства, що є виробниками продукції згідно з міждержавними угодами;

науково-дослідні та проектно-конструкторські установи, що виконують розробки для державних потреб (державне замовлення за останні три роки становить не менш як 50 відсотків розробок);

державні радіо- і телекомпанії;

спеціалізовані видавництва, що випускають дитячу літературу, підручники та навчальні посібники, наукову літературу;

майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості;

майнові комплекси підприємств з лісовідновлення, лісорозведення та охорони лісу, лісництва, їх підрозділи;

майнові комплекси підприємств геодезії, картографії та кадастру;

науково-дослідні та проектні інститути землеустрою;

майнові комплекси підприємств стандартизації, метрології і сертифікації, інші підприємства, що здійснюють сертифікацію продукції та перевірку її безпечності та відповідності встановленим вимогам;

майнові комплекси хлібоприймальних і хлібозаготівельних підприємств, що забезпечують зберігання продукції державного резерву та державного інтервенційного фонду;

майнові комплекси підприємств соляної промисловості;

майнові комплекси підприємств, що виготовляють спирт.

Уповноважені органи управління систематично переглядають перелік об’єктів державної власності, визначених у цій частині, та щороку подають у разі потреби до центрального органу виконавчої влади з питань економіки пропозиції з обґрунтуванням щодо кожного об’єкта для прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про внесення змін до переліку.

7. Перелік об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

8. Будівлі (споруди, приміщення) за бажанням покупця приватизуються разом з об'єктами приватизації, що в них розташовані, якщо на це немає прямої заборони відповідно Фонду державного майна України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим. За наявності такої заборони зазначені будівлі (споруди, приміщення) передаються власникам приватизованих об'єктів за їх бажанням в оренду на строк не менш як 10 років.

Якщо в нежилих приміщеннях будинку, що є державною власністю, розміщується два чи більше державних або заснованих на оренді державного майна підприємств, то в разі прийняття рішення про приватизацію одного чи кількох з них займані ними приміщення, за відсутності заборони на приватизацію цього будинку, приватизуються разом з іншим майном підприємства після закріплення за названими співкористувачами займаних ними приміщень на праві повного господарського відання, оперативного управління або на договірних засадах.

Методи приватизації

Методи приватизації застосовуються з урахуванням індивідуальних особливостей об'єктів, що приватизуються. Але всі вони ґрунтуються на участі виключно коштів, які належать юридичним і фізичним особам — майбутнім володарям приватизованих державних підприємств. Такий порядок запроваджено в Україні на основі досвіду приватизації з участю (поряд з іншими джерелами) так званих приватизаційних і компенсаційних сертифікатів.
Приватизаційні сертифікати (ваучери) імітувалися у зв'язку з безкоштовною передачею певної частини державного майна всім громадянам України. Кожний громадянин, володіючи сертифікатом однакової вартості, мав право використати його на приватизацію будь-яких об'єктів за своїм вибором (особисто вступивши у товариство покупців або через фінансових посе-редників) і таким чином одержати свою частину у статутних капіталах приватизованих підприємств.

Компенсаційні сертифікати являли собою цінні папери, які одержували громадяни України як компенсацію витрат від інфляційного знецінення своїх вкладів в Ощадному банку України. Ваучерно-сертифікатна приватизація в Україні, попри всі недоліки, що траплялися під час її практичного втілення, дала змогу широко розгорнути приватизаційний процес, конкурентні методи переходу державної власності у приватну, сприяла розвиткові ринку капіталів в Ук-раїні. Здійснення приватизації майна державних підприємств в Україні відбувається різними спробами, які враховують як міжнародний досвід приватизації, так і особливості розвитку та функціонування підприємств державної форми власності в Україні. При цьому вибір способів приватизації і підприємств, які підлягають першочерговій приватизації, залежать насамперед від розміру підприємств або їхніх структурних підрозділів, що можуть бути виділені у самостійні підприємства (це визначається через вартість основних засобів та чисельність працюючих робітників і службовців).