ІІ. Перевірка знань і умінь студентів.

- Сатурн має 62 супутники (до 2000 року було відомо 18) і 12 з них більше 100 км у діаметрі;

- Мімас - найближчий до планети з великих супутників (радіус 197 км);

- Тефія (радіус 525 км) знаменита своєю величезною тріщиною-розламом, довжиною 2000 км — три чверті довжини екватора супутника;

- Мімас, Енцелад, Тефія, Діона і Рея приблизно сферичні за формою і, швидше за все, складаються, по більшій частині, з водяного льоду. Мімас, Тефія, Діона і Рея повністю покриті кратерами;

- Титан, діаметр якого 5150 км, - єдиний супутник, що має атмосферу (85 % з азоту, близько 12 % аргону і менш 3 % метану), один з найцікавіших супутників Сатурна. Вважається, що склад і процеси, що відбуваються в атмосфері цього супутника схожі з тими, що мільярди років тому можна було б знайти в Земній атмосфері. Його поверхня невидима крізь щільну атмосферу. Також спостерігається невелика кількість етану, пропану, ацетилену, етилену, водню, кисню й інших складових. Тиск біля поверхні Титана 1,6 атмосфери. Температура верхніх шарів атмосфери цього супутника близька до -150 °C, а поверхні -- 94 °C. Поверхня Титана складається з льоду з домішкою силікатних порід. Середня густина речовини, що складає супутник — 1,9 г/см³. Передбачається, що в Титана може бути океан з етану, метану й азоту глибиною до 1 км, нижче якого знаходиться шар ацетилену товщиною до 300 м. У Титана немає магнітного поля;

- орбіта Япета розташована в майже 4-х мільйонах кілометрів від Сатурна. Одна сторона Япета (радіус 720 км) рясно посипана кратерами, у той час як інша сторона виявляється майже гладкою;

- Феба обертається навколо планети в напрямку, зворотному до обертання всіх інших супутників і Сатурна навколо осі. Вона має, загалом, сферичну форму. Крім Гіперіона, це єдиний супутник, не повернений до Сатурна вічно однією стороною. Усі ці особливості дуже обґрунтовано дозволяють сказати, що Феба — захоплений у гравітаційній мережі астероїд.

Уран

Уран — сьома від Сонця велика планета Сонячної системи.

Планета названа ім'ям античного божества Урана, уособлення неба та піднебесного простору. Уран був батьком Кроноса (або Сатурна - у римському пантеоні).

Історія відкриття Урана

Протягом багатьох сторіч астрономи Землі знали тільки п'ять «блукаючих зірок» — планет. Вільям Гершель 13 березня 1781 року помітив поблизу однієї із зірок сузір'я Близнят цікавий об'єкт, що, очевидно, не був зіркою: його видимі розміри змінювалися залежно від збільшення телескопа, а найголовніше — змінювалося його розташування на небі.

1. Орбітальні характеристики Урана.