Глава 24 НАБУТТЯ ПРАВА ВЛАСНОСТІ

Стаття 328. Підстави набуття права власності

1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені
законом, зокрема із правочинів.

2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше
прямо не випливає із закону або незаконність набуття права
власності не встановлена судом.

Стаття 329. Набуття права власності юридичною особою
публічного права

1. Юридична особа публічного права набуває право власності на
майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у
власність на підставах, не заборонених законом.

Стаття 334. Момент набуття права власності за договором ПРАВО СПІЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Стаття 355. Поняття і види права спільної власності 1. Майно, що є у власності двох або більше осіб
(співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне
майно). 2. Майно може належати особам на праві спільної часткової або
на праві спільної сумісної власності. 3. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених
законом. 4. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або
законом не встановлена спільна сумісна власність на майно. Стаття 356. Право спільної часткової власності 1. Власність двох чи більше осіб із визначенням часток
кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю. 2. Суб'єктами права спільної часткової власності можуть бути
фізичні особи, юридичні особи, держава, територіальні громади. Стаття 357. Визначення часток у праві спільної часткової
власності 1. Частки у праві спільної часткової власності вважаються
рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників
або законом. 2. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не
встановлений за домовленістю співвласників або законом, він
визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у
придбання (виготовлення, спорудження) майна.

3. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї
частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення
спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм
коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого
порядку використання спільного майна. 4. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може
зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову
(прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує
їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника,
який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві
спільної часткової власності. 5. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є
власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не
встановлено домовленістю співвласників. Стаття 358. Здійснення права спільної часткової власності 1. Право спільної часткової власності здійснюється
співвласниками за їхньою згодою. 2. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та
користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. 3. Кожен із співвласників має право на надання йому у
володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі,
яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У
разі неможливості цього він має право вимагати від інших
співвласників, які володіють і користуються спільним майном,
відповідної матеріальної компенсації. 4. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та
користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві
спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є
обов'язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві
спільної часткової власності на це майно. Стаття 360. Утримання майна, що є у спільній частковій
власності 1. Співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної
часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на
управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті
податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести
відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями,
пов'язаними із спільним майном. Стаття 361. Право співвласника розпорядитися своєю часткою у
праві спільної часткової власності 1. Співвласник має право самостійно розпорядитися своєю
часткою у праві спільної часткової власності. Стаття 362. Переважне право купівлі частки у праві спільної
часткової власності 1. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності
співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю
за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім
випадку продажу з публічних торгів. 2. Продавець частки у праві спільної часткової власності
зобов'язаний письмово повідомити інших співвласників про намір
продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її
продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного
права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна
протягом одного місяця, а щодо рухомого майна - протягом десяти
днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право
продати свою частку іншій особі. 3. Якщо бажання придбати частку у праві спільної часткової
власності виявили кілька співвласників, продавець має право вибору
покупця. 4. У разі продажу частки у праві спільної часткової власності
з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред'явити
до суду позов про переведення на нього прав та обов'язків покупця.
Одночасно позивач зобов'язаний внести на депозитний рахунок суду
грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

5. Передача співвласником свого переважного права купівлі
частки у праві спільної часткової власності іншій особі не
допускається. Стаття 363. Момент переходу частки у праві спільної часткової
власності до набувача за договором 1. Частка у праві спільної часткової власності переходить до
набувача за договором з моменту укладення договору, якщо інше не
встановлено домовленістю сторін. 2. Частка у праві спільної часткової власності за договором,
який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній
реєстрації, переходить до набувача відповідно до статті 334 цього
Кодексу. Стаття 364. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій
власності 1. Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна,
що є у спільній частковій власності. 2. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не
допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга
статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має
право на одержання від інших співвласників грошової або іншої
матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його
згодою. 3. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного
майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному
посвідченню. Стаття 366. Звернення стягнення на частку у майні, що є у
спільній частковій власності 1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній частковій
власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може
бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із
спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. Якщо виділ в натурі частки із спільного майна має наслідком
зміну його призначення або проти цього заперечують інші
співвласники, спір вирішується судом. 2. У разі неможливості виділу в натурі частки із спільного
майна або заперечення інших співвласників проти такого виділу
кредитор має право вимагати продажу боржником своєї частки у праві
спільної часткової власності з направленням суми виторгу на
погашення боргу. У разі відмови боржника від продажу своєї частки у праві
спільної часткової власності або відмови інших співвласників від
придбання частки боржника кредитор має право вимагати продажу цієї
частки з публічних торгів або переведення на нього прав та
обов'язків співвласника-боржника, з проведенням відповідного
перерахунку. Стаття 367. Поділ майна, що є у спільній частковій власності 1. Майно, що є у спільній частковій власності, може бути
поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. 2. У разі поділу спільного майна між співвласниками право
спільної часткової власності на нього припиняється. 3. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній
частковій власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню. Стаття 368. Право спільної сумісної власності 1. Спільна власність двох або більше осіб без визначення
часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною
власністю. 2. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути
фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні
громади, якщо інше не встановлено законом. 3. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною
сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або
законом. 4. Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні
грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю,
якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі. Стаття 369. Здійснення права спільної сумісної власності 1. Співвласники майна, що є у спільній сумісній власності,
володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними. 2. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності,
здійснюється за згодою всіх співвласників. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо
розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за
згодою всіх співвласників. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження
спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або)
державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально
посвідчена. 4. Правочин щодо розпорядження спільним майном, вчинений
одним із співвласників, може бути визнаний судом недійсним за
позовом іншого співвласника у разі відсутності у співвласника,
який вчинив правочин, необхідних повноважень.
Стаття 370. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній
власності 1. Співвласники мають право на виділ у натурі частки із
майна, що є у спільній сумісній власності. 2. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній
власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві
спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено
домовленістю між ними, законом або рішенням суду. 3. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу. Стаття 371. Звернення стягнення на частку майна, що є у
спільній сумісній власності 1. Кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній
власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може
бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із
спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. 2. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності,
для звернення стягнення на неї здійснюється у порядку,
встановленому статтею 366 цього Кодексу. Стаття 372. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності 4. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній
сумісній власності, укладається у письмовій формі і підлягає
нотаріальному посвідченню.