Захист інтересів відповідача

Захист інтересів відповідача гарантується принципами цивільного процесуального права України: змагальною формою процесу, рівноправ'ям сторін, диспозитивністю.

Завдання цивільного судочинства рівною мірою поширюються як на позивача, так і на відповідача. Обидві сторони в процесі

захищають свої права та інтереси. Для позивача засобом порушення процесу є позов, проти заявленого позову відповідач може виступати із запереченнями та зустрічним позовом.

Заперечення становлять собою вимогу відповідача про припинення провадження у справі з огляду на відсутність передумов права на пред'явлення позову або внаслідок відсутності підстав для виникнення і розвитку найбільш спірного матеріального правовідношення, із якого випливають позовні вимоги позивача.

Це визначення охоплює 2 види заперечень: процесуально-правові та матеріально-правові.

Процесуально-правові заперечення не зачіпають матеріально-правової суті позовних вимог. Відповідач вправі заявити, що справа не може бути розглянута в суді, оскільки позивач є неправоздатним, є таке, що набрало законної сили, судове рішення щодо цього ж спору або раніше відповідач відмовився від позову тощо.

Матеріально-правові заперечення мають на меті ухвалення рішення про відмову в позові по суті і полягають у запереченні фактів підстави позову або предмета позову. Відповідач може заявити про виконання обов'язку, спливу строку давності; що норми матеріального права не передбачають виникнення цивільного суб'єктивного права з фактів, наведених позивачем, тощо.

Зустрічний позов — цс заявлений відповідачем у процесі, що виник за первісним позовом, і такий що розглядається разом із ним, позов, яким відповідач пред'являє до позивача вимогу, що є засобом захисту проти первісної вимоги чи пов'язана із нею близькістю підстав.

Зустрічний позов не є позовом особливого виду, а належить до позовів про присудження, визнання або перетворення.

Відмінністю зустрічного позову від позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, полягає в тому, іцо зустрічний позов пред'являється особою, яка вже брала участь у спорі; зустрічний позивач є відповідачем за первісним позовом, а відповідачем стосовно зустрічного позову є первісний позивач; стосовно третьої особи відповідачем може бути або позивач, або відповідач за первісним позовом, або обидві сторони; мстою зустрічного позову є захист відповідача від первісного позову або спільний розгляд взаємних вимог, пов'язаних близькістю підстав; метою позову третьої особи є присудження їй предмета спору.

Зустрічний позов треба відрізняти від регресного позову. Регресний позов — це вимога особи, яка здійснила платіж грошової суми іншій особі, але така, що пред'являється до третьої особи, яку відповідач вважає відповідальною за платіж. Регресний позов може бути розглянутий у окремому процесі (ст. ст. 569, 1191 ЦК, п. 8 постанови пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р.№ 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»). Зустрічний позов пред'являється до позивача, регресна вимога може бути звернута до третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і яка раніше в процесі участі не брала.

Зустрічний позов відрізняється від заперечення з таких підстав:

1) пред'являючи зустрічний позов, відповідач прагне відхилити первісний позов повністю або частково, пред'являючи вимогу до позивача, заперечення цієї мети не переслідує;

2) зустрічний позов посідає самостійне місце в процесі;

3) зустрічний позов має бути викладено у формі позовної заяви (ст. ст. 119,120 ЦПК); заперечення може бути заявлене у письмовому вигляді (пояснення на позов) і в усному у формі клопотань);

4) зустрічний позов може бути пред'явлений до або під час попереднього судового засідання (ч. 1 ст. 123 ЦПК); строк подання заперечень до суду законом не обмежений, заперечення можуть заявлятися на будь-якій стадії цивільного процесу.

Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов'язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема:

1) якщо вимоги виникають з одних правовідносин;

2) якщо вимоги за позовами можуть зараховуватися;

3) якщо задоволення зустрічного позову виключає повністю або частково задоволення первісного позову.

Забезпечення позову

Забезпечення позову — це вжиття судом передбачених законом заходів, що гарантують можливість виконання майбутнього рішення.

Заходи забезпечення позову можуть вживатися на будь-якій стадії розгляду справи (ч. 3 ст. 151 ЦПК). Відповідно до ч. 4 цієї статті допускається забезпечення позову до подання позовної заяви з метою запобігання порушенню прав інтелектуальної власності.

Заява про забезпечення позову може бути подана особами, які беруть участь у справі. У ній мають бути зазначені:

1) причини, в зв'язку із якими потрібно забезпечити позов;

2) вид забезпечення позову який належить застосувати, з обгрунтуванням його необхідності;

3) інші відомості, потрібні для забезпечення позову (ч. 2 ст. 151 ЦПК).

До заяви про забезпечення позову, додаються документи та інші докази, які підтверджують, що саме ця особа є суб'єктом відповідного права інтелектуальної власності та що її права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення по-зову. До заяви додаються також її колії відповідно до кількості осіб, щодо яких просять вжити заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 151 ЦПК).

У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен подати відповідну позовну заяву протягом 10 днів з дня постановлений ухвали про забезпечення позову (ч. 5 ст. 151 ЦПК).

Забезпечення позову може здійснюватися різними видами забезпечення. У ст. 152 ЦПК міститься широкий їх перелік. Суд застосовує той або інший вид забезпечення залежно від конкретних обставин кожної справи.

Найбільш поширеним видом забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК).

Арешт майна полягає в його опису й оголошенні заборони розпоряджатися ним до набрання рішенням законної сили. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються (ч. 5 ст. 152 ЦПК).

До видів забезпечення позову п. 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК відносить заборону вчиняти певні дії; п. З ч. 1 ст. 152 ЦПК - встановлення обов'язку вчиняти певні дії. Метою нього виду забезпечення є збереження наявного становища до вирішення спору.

Видом забезпечення позову є заборона іншим особам, здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання (п. 4 ч. 1 ст. 152 ЦПК).

Пункт 5 ч. 1 ст. 152 ЦПК до видів забезпечення позову відносить зупинення продажу описаного майна, якщо подано позов про право власності на це майно або про виключення його з опису. Цей захід зупиняє дії державного виконавця щодо виконання судового рішення. Зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку (п. 6 ч. 1 ст. 152 ЦПК), та передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам (п. 7 ч. 1 ст. 152 ЦПК) також належить до видів забезпечення позову.

У необхідних випадках суд може застосувати інші види забезпечення позову, які відповідають меті, вказаній у ст. 151 ЦПК. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч. 2 ст. 152 ЦПК).

Закон вводить обмеження допустимих видів забезпечення позову — вони мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК).

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу по безробіттю. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, завданих злочином (ч. 4 ст. 152 ЦПК.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов'язку вчиняти певні дії тимчасовому адміністратору, ліквідатору банку або Національному банку України при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку (ч. 6 ст. 152 ЦПК).

Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі, оскільки вони можуть вжити заходів щодо приховування майна, що підлягає стягненню (ч. 1 ст. 153 ЦПК).

Заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається судом не пізніше 2 днів з дня її подання. У разі обґрунтованої вимоги заявника заява про забезпечення позову, подана до подання позовної заяви, розглядається лише за його участю без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову (ч. 2 ст. 153 ЦПК).

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, подану до подання позовної заяви, суд може вимагати від заявника подати додаткові документи та інші докази, що підтверджують необхідність забезпечення позову (ч. 3 ст. 153 ЦПК).

Суд, допускаючи забезпечення позову, може вимагати від позивача забезпечити його вимогу заставою, достатньою для того, щоб запобігти зловживанню забезпеченням позову; застава вноситься на депозитний рахунок суду. Суд визначає розмір застави, ураховуючи обставинами справи, однак розмір застави не повинен перевищувати розмір ціни позову (ч. 4 ст. 153 ЦПК).

Про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її настановлення (ч. 5 ст. 153 ЦПК).

Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково (ч. 6 ст. 153 ЦПК).

У разі постановлення ухвали без повідомлення особи, щодо якої просять вжити заходи забезпечення позову, копія ухвали надсилається особі, щодо якої вжито заходи забезпечення позову, негайно після її виконання (ч. 7 ст. 153 ЦПК).

У разі подання заяви про забезпечення позову без додержання вимог ст. 151 ЦПК суд повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч. 8 ст. 153 ЦПК).

Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. У разі забезпечення вимог заявника заставою ухвала про забезпечення позову звертається до виконання негайно після внесення предмета застави в повному розмірі (ч. 9 ст. 153 ЦПК).

На всі ухвали щодо забезпечення позову може бути подана апеляційна скарга (п. 2 ч. 1 ст. 293 ЦПК). Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 10 ст. 153 ЦПК).

Оскарження ухвали про скасування забезпечення позову або про заміну одного способу іншим (ч. 1 ст. 154 ЦПК) зупиняє виконання цієї ухвали (ч. 11 ст. 153 ЦПК).

За заявою однієї сторони і зважаючи на пояснення другої сторони суд може допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення розглядається судом не пізніше 2 днів із дня її подання. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача за винятком забезпечення позову про стягнення грошових коштів, коли відповідач може з дозволу суду без згоди позивача замість допущеного способу забезпечення внести на депозитний рахунок суду суму, зазначену в позовній заяві (ч. ч. 1, 2 ст. 154 ЦПК).

Частина 3 ст. 154 ЦПК передбачає можливість скасування забезпечення позову тим самим судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом 2 днів. Особи, які беруть участь у справі, повідомляються про час і місце судового засідання, однак їх неявка не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову (ч. ч. 4, 5 ст. 154 ЦПК).

У разі відмови в задоволенні позову, закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду вжиті заходи забезпечення позову застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Однак суд може одночасно з ухваленням рішення або після того постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 ЦПК).

Також скасовуються судом заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, з підстав: І) неподання заявником позовної заяви відповідно до вимог ч. 5 ст. 151 ЦПК; 2) повернення позовної заяви (ст. 121 ЦПК); 3) відмови у відкритті провадження у справі (ч. 7 ст. 154 ЦПК).