1. Сутність розподільчої логістики.
2. Канали розподілу в логістиці.
3. Логістичні посередники у каналах розподілу.
4. Розподільчі центри у логістичних ланцюгах.
5. Побудова системи розподілу.
1. Розподільча логістика – це управління транспортуванням, складуванням та іншими матеріальними і нематеріальними операціями, які здійснюються в процесі доведення готової продукції до споживача згідно з інтересами і вимогами останнього, а також передачі, зберігання й обробки відповідної інформації.
Завдання розподільчої логістики на мікрорівні:
· оптимізація формування портфеля замовлень;
· укладання договорів із замовниками на постачання продукції;
· забезпечення ритмічності та дотримання планомірності реалізації;
· вивчення і задоволення потреб у логістичному сервісі;
· раціоналізація параметрів, структури і просування динамічних матеріальних потоків;
· оптимізація параметрів і умов зберігання запасів товарного характеру;
· формування і вдосконалення системи інформаційного забезпечення.
Завдання розподільчої логістики на макрорівні:
· вибір схеми розподілу матеріального потоку;
· визначення оптимальної кількості розподільчих центрів на території, яка обслуговується;
· визначення оптимального місця розташування розподільчого центру на території, яка обслуговується.
2. Канал розподілу – це сукупність підприємств і організацій, через які проходить продукція від місця її виготовлення до місця споживання. Сукупність каналів розподілу називається розподільчою мережею.
Використання каналів розподілу надає виробникам певні переваги:
· економія коштів на розподіл продукції;
· можливість вкладення зекономлених коштів в основне виробництво;
· продаж продукції більш ефективними способами;
· висока ефективність забезпечення широкої доступності товару і доведення його до цільових ринків;
· скорочення обсягу робіт із розподілу продукції.
Функції, які виконують канали розподілу:
· проводять дослідницьку роботу із збору інформації, необхідної для планування розподілу продукції та послуг;
· стимулюють збут шляхом створення і поширення інформації про товари;
· встановлюють контакти з потенційними покупцями;
· пристосовують товар до вимог покупців;
· проводять переговори з потенційними споживачами продукції;
· організують товарорух;
· фінансують переміщення товарів каналом розподілу;
· приймають на себе ризики, пов’язані з функціонуванням каналу.
Горизонтальні канали розподілу – складаються із незалежного виробника та одного або декількох незалежних посередників.
Вертикальні канали розподілу – складаються із виробника та одного або декількох посередників, які діють як одна єдина система.
3. Логістичні посередники в каналах розподілу виконують функції:
· фізичного розподілу;
· обміну (купівлі - продажу);
· підтримуючі функції (стандартизації якості дистрибуції, інформаційної підтримки, страхування ризиків).
Типи торгових посередників:
· Дилери – це оптові, рідше роздрібні посередники, які ведуть операції від свого імені і за свій рахунок.
· Дистриб’ютори – оптові та роздрібні посередники, які ведуть операції від імені виробника і за свій рахунок.
· Комісіонери – це оптові та роздрібні посередники, які проводять операції від свого імені та за рахунок виробника.
· Агенти – посередники, які виступають як представники або помічники іншої основної щодо нього особи.
· Брокери – посередники під час укладання угод, які зводять контрагентів.
Типи систем розподілу:
Інтенсивний розподіл – передбачає забезпечення запасами продукції якомога більшої кількості торгових підприємств.
Ексклюзивний розподіл – передбачає навмисно обмежену кількість посередників, які торгують даною продукцією в межах збутових територій.
Селективний розподіл – дозволяє виробнику досягти необхідного охоплення ринку за умови більш жорсткого контролю і з меншими витратами.
4. Розподільчий центр – це складський комплекс, який отримує товари від підприємств-виробників або від підприємств оптової торгівлі і розподіляє їх більш дрібними партіями замовникам через свою або їх товаропровідну мережу.
Стратегії розташування розподільчих складів:
· поблизу від ринків збуту;
· поблизу від виробництва;
· проміжне розташування.
Товаропровідна мережа може бути організована як:
· Централізована структура – розподільчий центр направляє товари, виготовлені підприємством-виробником, кінцевим або проміжним споживачам у різні регіони країни;
· Децентралізована структура – розподільчі центри знаходяться на території товарних ринків, поблизу споживачів.
Методи розміщення розподільчих центрів:
1. Метод повного перебору. Задача вибору оптимального місця розташування вирішується повним перебором і оцінюванням всіх можливих варіантів розміщення розподільчих центрів і виконується на ЕОМ методами математичного програмування.
2. Евристичні методи. На основі досвіду та інтуїції кількість альтернатив скорочується до керованих розмірів, які оцінюються за допомогою ЕОМ.
3. Метод визначення центру ваги. Використовується метод накладення мережі координат на карту потенційних місць розташування складів. Оцінюють сумарну відстань перевезень і обирають варіант, який визначається як центр маси – від якого сума відстаней до всіх пунктів попиту мінімальна.
4. Метод пробної точки. Суть методу полягає у послідовній перевірці кожного відрізка ділянки, яка обслуговується. Дозволяє визначити оптимальне місце розташування розподільчого складу у випадку прямокутної конфігурації мережі автомобільних доріг.
5. Етапи побудови системи розподілу:
1. Вивчення конюктури ринку та визначення стратегічних цілей системи розподілу.
2. Розрахунок прогнозованої величини матеріального потоку, що проходить через систему розподілу.
3. Співставлення прогнозу необхідної величини запасів у системі в цілому та на окремих ділянках матеріалопровідного ланцюга.
4. Вивчення транспортної мережі регіону обслуговування, складання схеми матеріальних потоків у межах системи розподілу.
5. Розробка різних варіантів побудови системи розподілу.
6. Оцінка логістичних витрат за кожним варіантом.
7. Вибір для реалізації одного з розроблених варіантів.
