Історія медицини Полтащини та Української медичної стоматологічної академії

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

ВДНЗУ “УКРАЇНСЬКА МЕДИЧНА СТОМАТОЛОГІЧНА АКАДЕМІЯ”

 

“ЗАТВЕРДЖЕНО”

на засіданні кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я з біостатистикою та медичним правознавством

Завідувач кафедри,

професор_____ І.А. Голованова

 

“______” _____________ 2012 р.

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

 

ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ПРИ ПІДГОТОВЦІ ДО СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

 

 

Навчальна дисципліна	Історія медицини
Модуль №	І
Змістовний модуль №
Тема заняття	Історія медицини Полтавщини та Української медичної стоматологічної академії
Курс
Факультет	медичний

 

 

Полтава 2012

Історія медицини Полтащини та Української медичної стоматологічної академії

1. Актуальність теми:

Проблема підготовки зубних лікарів у Росії особливо загострилася в XIX ст. Незважаючи на значну поширеність серед населення (до 80%) захворювань зубів і тканин пародонта, зуболікарська допомога хворим не надавалася через відсутність кадрів, бо їх не готували ні в Росії до 1881 року, ні в Україні до 1900 року.

Тільки після першої світової війни у зв'язку зі значним збільшенням кількості поранених і хворих, зокрема із ураженнями органів порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки, вирішення питання про підготовку лікарських кадрів стоматологів, здатних надавати кваліфіковану, і особливо спеціалізовану допомогу, по­чало набувати реальних рис.

30 вересня 1921 р. колегія Укрголовпрофосу прийняла рекомендації про створення одонтологічного факультету у складі Харківської медичної академії та проведення відповідних організаційних заходів, а також про набір студентів та науково-педагогічних кадрів.

12 травня 1967 р. Рада Міністрів УРСР прийняла постанову № 294 про переведення Харківського медичного стоматологічного інститу­ту у м. Полтаву. У зв'язку з цим МОЗ України 18 травня того ж року видав наказ № 269 про переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву протягом 1967-—1968 рр.

 

 

2. Конкретні цілі:

Визначити особливості медичних знань, характерні риси розвитку медицини Полтащини та Української медичної стоматологічної академії;

Розпізнавати основні історико-медичні події на Полтащини;

Аналізувати джерела по історії культури і медицини.

Цілі розвитку особистості майбутнього фахівця:

Поповнення знань по історії розвитку світових цивілізацій.

Формування розуміння того, що знання історії допомагає уникнути помилок попередників і демонструє розвиток медичного знання від первісного емпіричного пошуку до визначених теоретичних постулатів, створення яких завжди починається з вивчення попередніх теорій, їхнього розвитку, досягнень і помилок.

Виховання патріотизму, усвідомленням того, носіями і нащадками якої давньої культури ми є.

Виховання подвижництва, гуманізму і милосердя на прикладах видатних діячів цієї науки.

Формування гнучкого, критичного, прогностичного мислення в майбутніх фахівців.

3. Міждисциплінарна інтеграція:

Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

Шкільні курси анатомії і фізіології людини, валеології, світової історії.   Історія медицини - Т.1 «Медицина первісного суспільства», Т.2 «Медицина Стародавнього світу», Т.3 “Медицина раннього та розвиненного Середньовіччя”, Т. 4“Медицина епохи Відродження”

Знання основ будови і фізіології людини, поняття про хвороби і способи запобігання їм. Знання історії розвитку світових цивілізацій. Знати визначення історії медицини як науки і предмету викладання; (основні етапи розвитку медицини у зв’язку з розвитком і зміною суспільно-економічних формацій), загальну періодизацію і хронологію розвитку медицини; періодизацію і хронологію первісної ери і первісного лікування; основні характеристики первісної ери і первісного лікування. Розуміти цілі і завдання історії медицини. Вміти показати, як в процесі трудової діяльності виникли і нагромаджувались навички розпізнавання захворювань. Визначати особливості природничонаукових і медичних знань, характерні риси розвитку лікування в країнах Стародавнього світу та Середньовіччя Аналізувати основні історико-медичні події Стародавнього світу, Античності та Середньовіччя. Аналізувати джерела з історії первісної культури і медицини, з історії культури і медицини Стародавнього світу та Середньовіччя.

Завдання для самостійної праці під час підготовки до заняття.

4.1. Перелік основних термінів, параметрів, характеристик, які повинен засвоїти студент при підготовці до заняття:

 

Терміни	Визначення
1. Губернія	1. Область
2. УМСА   3. ВДНЗУ	2.Українська медична стоматологічна академія 3. Вищий державний навчальний заклад
4. Укрголовпрофос	4. Виконавчий орган

4.2. Теоретичні питання до заняття:

1. Коли було створена Полтавська губернія?

2. Які повіти входили до складу Полтавської губернії?

3. Два підходи до вирішення питання про підготовку лікарських кадрів стоматологів.

4. Коли було вирішено переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву?

5. Два етапи переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву.

6. Яким чином проходило розміщення кафедр?

7. Факультет по роботі з іноземними студентами.

 

 

5. Зміст теми семінарського заняття:

Згідно із указом Сенату від 27 лютого 1802 р. була створена Полтавська губернія, до складу якої спочатку входило 10 повітів: Гадяцький, Золотоніський, Кременчуцький, Лубенський, Переяславський, Пирятинський, Полтавський, Прилуцький, Роменський, Хорольський. В цьому ж році було створено ще 2 повіти: Костянтиноградський та Миргородський, згодом (27 березня 1803 р.) - ще три: Зіньківський, Кобеляцький, Лохвицький. Позитивні зрушення відзначались на Полтавщині і в другій половині ХІХ ст., коли відбувався перехід від мануфактурного до промислового виробництва.

Вже після першої світової війни у зв'язку зі значним збільшенням кількості поранених і хворих, зокрема із ураженнями органів порожнини рота і щелепно-лицевої ділянки, вирішення питання про підготовку лікарських кадрів стоматологів, здатних надавати кваліфіковану, і особливо спеціалізовану допомогу, по­чало набувати реальних рис.

Вимальовувалося два підходи до розв'язання цієї проблеми. Представники російських зуболікарських кіл (П. Г. Дауге, О. К. Лімберг та ін.) пропонували «зуболікарську освіту передати медичним факультетам». При цьому мали на увазі, що частина лікарів загального профілю, прослухавши курс лекцій з одонтології і ознайомившись із методами надання невідкладної допомоги стоматологічним хворим, при бажанні присвятити себе стоматології зможуть пройти 8-річну спеціалізацію з основних розділів стоматології: терапевтичної, хірургічної та ортопедичної. Таке вирішення проблеми було привабливим, але малоймовірним. По-перше, це потребувало б 7-річного терміну навчання, що було досить обтяжливо в ті роки як для слухачів, так і для держави; по-друге, на­вряд чи знайшлася б достатня кількість ентузіастів, згодних перекваліфікуватися із лікарської справи на стоматологію.

У Харківських і Київських медичних і зуболікарських колах тих років виношувалася дум­ка про те, що кваліфіковану і спеціалізовану стоматологічну допомогу населенню України, 60—90% якого страждають на патологію органів і тканин порожнини рота, зможуть надати тільки лікарі, які обрали професію стомато­лога з самого початку, з перших кроків навчання на стоматологічних факультетах медич­них інститутів або у медичних стоматологічних інститутах, де термін навчання може обмежуватися чотирма роками.

8 листопада 1921 р. на засіданні Малої колегії Укрголовпрофосу було прийняте рішення про перетворення Харківської медичної академії у медичний інститут із двома факультетами: медичним і одонтологічним. А 12 травня 1967 р. Рада Міністрів УРСР прийняла постанову № 294 про переведення Харківського медичного стоматологічного інститу­ту у м. Полтаву. У зв'язку з цим МОЗ України 18 травня того ж року видав наказ № 269 про переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву протягом 1967-—1968 рр.

Переведення здійснювалося двома етапами. На першому — у липні—серпні 1967 р. — була проведена передислокація кафедр медико-біологічного профілю і облаштування їх у Полтаві у 4-поверховому приміщенні по вул. Шевченка, 23 до початку навчального року, тобто до 1 вересня 1967 р. На другому етапі — у липні—серпні 1968 р. — були передислоковані кафедри клінічного, зокрема і стоматологічного, профілю і здійснена підготовка баз для їх розміщення до початку занять.

Після реконструкції обласної стоматологічної поліклініки (вул. Комсомольська, 50) тут були розташовані кафедри терапевтичної (на 25 крісел) і ортопедичної (на 20 крісел) стоматології, а також 30 робочих місць для зуботехнічної лабораторії. Після відновлення одноповерхового будинку по вул. Шевченка, 20 тут була розміщена кафедра хірургічної стоматології (амбулатория на 12 крісел). Для стоматологічного стаціонару було виділено 30 ліжок у хірургічному корпусі обласної лікарні. Таким чином, стоматологічна база за кількістю місць та їх обладнанням опинилася на рівні 1953—1956 рр. Це викликало значні труднощі в організації і проведенні навчального процесу і наукової роботи, особли­во якщо врахувати, що набір на I курс стома­тологічного факультету збільшувався до 250 чоловік, а у 1971 р. був відкритий і лікувальний факультет.

У зв'язку зі збільшенням контингенту студентів і підвищенням вимог до рівня їх теоретичної і особливо практичної підготовки необхідно було терміново переобладнати існуючі малочисельні клінічні бази і будувати нові, більш сучасні з точки зору санітарно-гігієнічних норм і медико-технічного обладнання.

Завдяки високим організаторським здібностям і цілеспрямованості ректорів інституту — професора В. О. Дельви (до 1986 р.) і особли­во академіка М. С. Скрипнікова, з активною допомогою обласних і міських органів влади, а також завідувачів обласного і міських відділів охорони здоров'я Полтавщини реконструкційно-будівничий період почався з 1970 р. і в основному був завершений до 1996 р.

Так, до 1980 р. була введена в дію 1-а міська лікарня, де розмістилися кафедри внутрішніх і хірургічних хвороб з травматологією; реконструйована і обладнана сучасною апаратурою двоповерхова будівля на 24 робочих місця для міської дитячої стоматологічної поліклініки, де була розташована кафедра стомато­логії дитячого віку, здані в експлуатацію 2 студентські гуртожитки на 500 місць.

Протягом наступного десятиліття (1981 — 1990) були введені в експлуатацію хірургічний, онкологічний і терапевтичний корпуси обласної клінічної лікарні, пологовий будинок, дитяча лікарня; реконструйоване хірургічне відділення 2-і міської лікарні. У 1987 р. був уведений у дію морфологічний корпус, завершене будівництво 3-го гуртожитку для студентів.

У 1991 р. зданий в експлуатацію стоматологічний корпус на 104 робочих місця, що забезпечило розширення баз кафедр стоматоло­гічного профілю, зокрема і кафедр післядипломної підготовки лікарів-стоматологів та удосконалення лікарів. До 1996 р. завершене будівництво фізіологічного корпусу з ЦНДЛ, віварієм, допоміжними приміщеннями, а також 4-го студентського гуртожитку на 525 місць, стоматологічного філіалу при 3-й міській поліклініці, де отримала базу кафедра пропедевти­ки терапевтичної стоматології.

Таким чином, студенти стоматологічного і лікувального факультетів повністю забезпечені робочими місцями, обладнаними сучасною апаратурою і устаткуванням. Для читання лекцій використовується 7 аудиторій на 150—250 місць кожна, що дозволяє проводити заняття зі студентами в одну зміну.

Клінічні кафедри академії розташовані в усіх обласних та міських лікувальних закладах м. Полтави.

За останнє десятиріччя в академії відбулися значні зміни, які дозволили піднятися вузу на новий конкурентоспроможний рівень підготовки спеціалістів, упровадити найсучасніші технології навчання. За активну роботу з підвищення якості сучасної освіти Українська медична стоматологічна академія нагороджена Дипломом рейтингу вищих закладів освіти.

Із 1999 по 2010 роки в академії видано понад 710 навчально-методичних посібників різної наукової тематики.

З метою підвищення якості медичної підготовки фахівців із числа іноземних громадян в академії у 1992 р. було створено факультет по роботі з іноземними студентами. Нині в академії навчаються 874 іноземці із 42 країн світу (Палестини, Іраку, Ірану, Сирії, Марокко, Алжиру, Йорданії, Пакистану, Лівії, Росії, Туркменістану та ін.). Їм гарантовані всі права та свободи, що передбачені чинним законодавством України.

Учбовий процес забезпечують викладачі, що мають спеціальну підготовку і великий досвід роботи з іноземними громадянами на початкових етапах їх навчання. Після закінчення академії іноземні студенти отримують дипломи міжнародного зразка.

У 1997р. у складі деканату було створене підготовче відділення для іноземних громадян. Слухачі підготовчого відділення вивчають російську мову, науковий стиль мовлення, математику, фізику, хімію, біологію, інформатику, країнознавство. В цілому робота підготовчого відділення спрямована на адаптацію іноземних громадян до життя і навчання в Україні та знайомство з культурою і традиціями українського народу. Зростаючої тенденції набуває подальше післядипломне навчання випускників академії у клінічній ординатурі і аспірантурі. Нині на різних кафедрах у клінічній ординатурі підвищують кваліфікацію 32 іноземці – випускники стоматологічного і медичного факультетів. Все більше іноземців, які закінчили клінічну ординатуру, висловлюють бажання продовжити навчання в аспірантурі.

 

 

Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

1. Коли було створена Полтавська губернія?

2. Які повіти входили до складу Полтавської губернії?

3. Два підходи до вирішення питання про підготовку лікарських кадрів стоматологів.

4. Коли було вирішено переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву?

5. Два етапи переведення Харківського медичного стомато­логічного інституту в м. Полтаву.

6. Яким чином проходило розміщення кафедр?

7. Факультет по роботі з іноземними студентами.

 

В. Питання до підсумкової контрольної роботи:

1. Коротка історія розвитку історії медицини.

2. Уявлення первісних людей про хвороби і їх лікування.

3. Зародження культів та містичних вірувань: табу, тотемізм, магія.

4. Значення медицини первісного суспільства для подальшого розвитку медицини у народів світу.

5. Медицина Стародавнього Єгипту.

6. Медицина Стародавньої Індії.

7. Медицина Стародавнього Китаю.

8. Медицина Стародавньої Греції.

9. Особливості розвитку медицини у Візантійській Імперії.

10. Християнство і його вплив на розвиток медичної справи в Імперії. Монастирські і світські притулки-лікарні, медичні школи при них.

11. Санітарно-технічні споруди в столиці імперії (акведуки, цистерни, лазні, басейни).

12. Соціально-економічні і культурні зв'язки Візантії з Київською Руссю.

13. Роль Візантійської культури і медицини в передачі античної спадщини країнам Сходу і Європи.

14. Виникнення Ісламської держави - Халіфат, і досягнення його вчених у науці і культурі.

15. Особливості розвитку медицини в арабських халіфатах.

16. Абу Алі Ібн-Сіна, його науковий внесок.

17. Особливості розвитку медицини в Західній Європі в періоди раннього та розвиненого Середньовіччя.

18. Монастирська і світська медицина.

19. Соціально-економічна характеристика епохи Відродження.

20. Медицина майбутнього в трактатах Френсіса Бекона „Про гідність та примноження наук”, “Нова Атлантида”.

21. Падуанський університет в XVI ст., його роль в розвитку медицини.

22. Андреас Везалій і його праці „Анатомічні таблиці”(1538) та „ Про будову люського тіла”(1543, 1555).

23. Інші видатні анатоми і фізіологи: Бартоломео Євстахій, Ієронім Фабрицій, Реанальдо Коломбо, Мігель Сервет, Габріель Фаллопій, Марчелло Мальпігі.

24. У.Гарвей і його праця „Анатомічні дослідження про рух серця і крові у тварин”. Дослідження кровообігу.

25. Внесок Р.Декарта в розвиток фізіології.

26. Розвиток клінічної медицини в епоху Відродження. Медична система Парацельса. Ятрохімія.

27. Становлення фізіології як науки в епоху Відродження. Ятрофізика, ятромеханіка.

28. Розвиток хірургії в період пізнього Середньовіччя. Амбруаз Паре.

29. Лікарська етика в епоху Відродження.

30. Розвиток фармації.

31. Лейденський університет – передовий науковий центр.

32. Розвиток нормальної анатомії, впровадження анатомічних розрізів, перші підручники з анатомії. Голландська школа. Альбінус, Ф.Рюїш.

33. Наукова гігієна. М.Петтенкоффер, значення його діяльності.

34. Зародження паталогической анатомії. Макроскопічний період, мікроскопічний період. К.Рокитанський.

35. Целюлярная патологія Р.Вірхова, її значення.

36. Експериментальний період розвитку мікробіології. Л.Пастер - засновник наукової мікробіології. Р. Кох. І.Мечніков.

37. Розвиток нормальної фізіології, розвиток і формування нейрогенной теорії. І.М. Сєченов, С.П.Боткін, І.П.Павлов.

38. Впровадження клінічного викладання в передових медичних центрах Західної Європи. Поширення клінічного методу Г.Бурхгава.

39. Перші методи фізичного дослідження хворого: відкриття перкусії, відкриття аускультації. Л.Ауенбругер, Ж.Корвізар.

40. Розвиток хірургії. Організація першого хірургічного факультету при Паризькому університеті.

41. Б.Рамаццині- засновник професійної патології.

42. Е.Дженнер – основоположник вакцинації.

43. Розвиток хірургії: уведення знеболювання, асептики. Д.Лістер. І.В. Буяльський. М.І Пирогов, його науковий внесок. М.В. Скліфосовський.

44. Характерні риси розвитку медицини в ХХ столітті.

Педіатрія. Фармокологія. Нові лікарські засоби і методи діагностики, лікування і профілактики захворювань.

Нобелевські премії в галузі медицини, фізіології і суміжних з ними наук.

45. Медична освіта.

46. Українська національна ідея і розвиток науки та медицини.

47. Формування українських медичних наукових шкіл.

48. Медицина в незалежній Україні. Удосконалення медичної освіти.

49. Досягнення сучасних теоретичних шкіл.

50. Створення Академії медичних наук.

51. Джерела інформації з історії медицини дохристиянської Русі.

52. Народна медицина дохристиянських часів. Скіфи. Знахарі, народні цілителі.

53. Ранньофеодальна держава - Київська Русь, її утворення, розвиток.

54. Соціально-економічні передумови і наслідки прийняття християнства.

55. Монастирські лікарні. Агапіт, Алімпій Іконник, Ан тоній та Феодосій Печерські, Пимен Посник, Даміан Цілитель.

56. Медицина в літературних, історичних і медичних пам'ятниках ХІІІ-ХVІІ ст.

57. Початок державних, санітарних та гігієничних заходів в містах.

58. Заснування перших аптек (1581, 1672 рр.) і Аптекарського приказу (1620 р.).

59. Підготовка лікарів, перші дипломовані лікарі: Георгій Дрогобич (XV ст.), Франціск Скорина з Полоцька (XVI ст.).

60. Братства.

61. Києво-Печерський колегіум.

62. Замойська та Острозька академії.

63. Медицина Запорізької Січі.

 

ЛІТЕРАТУРА:

Основна:

1. Лекційний матеріал.

2. Офіційний сайт Полтавської ОДА - http://www.ukrmandry.com.ua/index.php?id=568

 

Допоміжна:

1. Грандо О. / Визначні імена в історії української медицини. - К: Тріумф, 1997. - 335 с.

2. Вищий державний навчальний заклад України "Українська медична стоматологічна академія" http://www.umsa.edu.ua/

 

Методична розробка складена викладачем Плужнікова Т.В.

Методична розробка складена і

перезатверджена на засіданні кафедри____________________________________

 

Зав. кафедрою, професор Голованова І.А.