Чи подобається вам ваша робота.

Ліда Смирнова пильно дивилася на свою каву та пиріжок. Після важкого робочого дня вона намагалася розслабитися в кафе, яке часто відвідують ділові люди. Піднявши погляд, вона помітила свою давню подругу по університету, що входила в кафе. Минуло вже два роки, як вона останній раз бачилася з Тетяною Доліної. У той час їм вручали дипломи магістрів в університеті.

– Таня! – вигукнула Ліда, намагаючись привернути її увагу. – Сідай. Я не бачила тебе цілу вічність. Я не знала, що ти залишилася в місті.

– Я проходила ввідне навчання в банку, де працюю останні 18 місяців, - відповіла Тетяна. - А як у тебе справи?

– Я працюю в крупній компанії «НАМІКА», яка займається виробництвом та реалізацією сільськогосподарської продукції. Це досить великий зернотрейдер, я думаю ти про неї чула. Я там вже майже рік, - сказала Ліда.

– Цікаво, що це за підприємство? - Запитала Тетяна. – Я чула, що це досить жорстка організація.

– Я не знаю, звідки в тебе така інформація, - відповіла Ліда, - але ти права. Платять дійсно добре, але щодня вижимають з нас кожну виплачену гривню. Часто доводиться залишатися після роботи та працювати у вихідні, хоча за це ніхто не платить додатково. А можна ще й почути у свій бік нецензурну лексику з уст власника прямо на робочому місці або на нараді. Люди, з якими я працюю, дуже хороші, але сильно конкурують один з одним. Я думаю, що наша компанія проводить якусь неписане політику. Нових людей намагаються зіштовхнути один з одним, а «переможець» отримує просування. Ті хто не отримав просування, довго не затримуються в компанії. Вони шукають щось на стороні або їх просять підшукати собі іншу роботу. Я сподіваюся, ти розумієш, що я маю на увазі. А якщо до всього іншого ти жінка, твої проблеми збільшуються ще більше. Я відчуваю себе трохи впевненіше, оскільки разом зі мною працює мій чоловік, але з іншого боку це й небезпечніше. У нашого власника така політика: якщо пішов з компанії один з членів сім'ї, він звільнить й іншого під яким-небудь приводом. Тому я навіть не можу подумати про перехід в іншу компанію.

Тетяна зі співчуттям глянула на подругу.

– У нас в банку теж йде своя боротьба, але все це виглядає трохи інакше. У мене відносно низька заробітна плата, але мені здається, що мене скоро підвищать. Як би цього хотілося. Коли я почала працювати, мені сказали, що підвищать через 9 місяців учнівства, але вони перетворилися спочатку в 12, потім и 15, а зараз це вже становить 18 місяців, і нікого з моєї групи ще не підвищили. Двоє, що займали посади вище мене, вже звільнилися. Тому нас, двох що залишилися скоро підвищать. Я сподіваюся, що це торкнеться і мене. Політика банку полягає в просуванні людей, але в повільному просуванні. Можна звичайно було б звернутися до ряду офіційних кадрових документів. Я вже підібрала багато таких матеріалів, але якось хвилююся, чи варто мені на них посилатися. У мене прекрасна начальниця. До речі, вона закінчила наш університет п'ять років тому, але вчилася заочно. Вона показала плани банку по просуванню співробітників та сказала, що вона буде наполегливо рекомендувати мене на вакансії, що відкриваються. Мені здається, я просто нетерпляча.

Ліда відставила свою каву.

– Мій начальник просто дурень, але він хитрий дурень. Він оточив себе людьми, що роблять так, що він виглядає добре. Вони роблять свою роботу, а він отримує всі результати. Я навчилася більше від колег, ніж від нього. Не розумію, як такі, як він, виживають в нашій копанні. Ти, напевно, зараз думаєш, що його підлеглі сподіваються на своє просування. Він, мабуть, кращий артист, ніж я про нього думала.

– Тобі подобається те, що ти робиш? – Запитала Тетяна.

– Так, це дуже цікава справа, - відповіла Ліда. – Це більш складно, ніж те, чого нас вчили в університеті. Було б краще, якби наші професори розповідали нам про політику в компаніях. Я хотіла б знати що-небудь про те, як зробити так, щоб побачити у своєму начальнику щось хороше. Ти бачиш, мені це дуже необхідно.

Обидві деякий час сиділи тихо. На завершення Тетяна сказала:

– У п'ятницю в театрі показуватимуть нову п'єсу. У мене є зайвий квиток. Хочеш піти зі мною?

– Я б пішла, Таня, – сказала Ліда, – але взяла додому багато роботи. Можливо, ми сходимо куди-небудь разом наступного разу, добре?

– Так, звичайно, – відповіла Тетяна, – після того, як нас обох підвищать.

Вони обидві засміялися, і Тетяна потягнулася за своїм пальто.

Питання

1. Як би ви могли охарактеризувати кожну з героїнь ситуації як особистість?

2. Що можна сказати про кожну з дівчат з позиції того, як вони ставляться до фактів та подій, викладених в ситуації як вони описують свою роботу та взаємини співробітників?

3. Як би ви оцінили їх задоволеність роботою?

4. Що можна сказати про те, як їхні менеджери керують ситуацією, яка склалася в компанії, а також про етичну поведінку цих менеджерів?