Проблема взаємовідносин між службовцями Гонконгського метрополітену.

Метро Гонконгу – одно з найсучасніших та технологічно передових у світі, було відкрито 1 жовтня 1979 року.

Станом на початок 2015 воно нараховує 258,4 км шляхів та 172 станції, в тому числі 68 станцій швидкісного трамвая, та перевозить майже мільярд пасажирів на рік. З 2000 року Гонконгським метрополітеном управляє компанія MTR Corporation. До цього MTRC (MTR Corporation) повністю була підпорядкована уряду Гонконгу. Станом на першу половину 2009 року, частка MTR, що працює за принципом франчайзингу, на ринку пасажирських перевезень складає 42%, що зробило його найбільш популярним видом транспорту в Гонконзі. Стовідсотковий доступ до GSM, CDMA та D-AMPS забезпечений на всьому протязі метрополітену, на станціях та в тунелях. В даний час 3G мережа покриває всі станції й тунелі. MTR збирається забезпечити весь метрополітен Wi-Fi.

Це метро вкрай технократичне: всюди хромовані поверхні, гладкі стіни, дзеркала, плазмові екрани, електронні покажчики. Цікаво, що над атмосферою, що панує в метро Гонконгу, працюють не тільки дизайнери, але й психологи. Так, на 19 центральних станціях встановлені спеціальні термінали – «вимірювачі щастя». За їх допомогою будь-який пасажир може дати оцінку своєму настрою під землею – від 1 бала до 10. В кінці кожного дня комп'ютери обробляють отриману інформацію й видають «середній індекс щастя по метро», який виводиться на інформаційні табло у вагонах, а також розміщується на офіційному сайті метрополітену. Цікаво, що рівень щастя не опускався нижче 7,5 балів, проте гонконгський метрополітен вважає це досягнення недостатнім. В амбітних планах керівництва підземки – тверда «десятка».

На всіх лініях, крім автоматизованої лінії Діснейленд, поїзди управляються машиністами. Лінія Діснейленд забезпечує транспортними послугами Гонконгський Диснейленд, який був відкритий 12 вересня 2005 року. Нова лінія, довжиною 3,5 км та станція «Діснейленд» відкрилися 1 серпня 2005 року. Лінія являє собою одноколійну залізничну гілку, що проходить між двома своїми єдиними станціями «Санні-Бей» та «Діснейленд». Дизайн станції «Діснейленд» виконаний у вікторіанському стилі, в оформленні також використовується тематика Діснейленду. У вагонах вікна та поручні виконані у формі, що нагадує голову Міккі Мауса, а інтер'єри прикрашають бронзові статуетки Диснеївських героїв. На даний час лінія повністю автоматизована. Потяги ходять без машиніста кожні 4-10 хвилин.

Початковий проект метрополітену передбачав всі потяги без машиністів. Але дослідження ринку показало значну стурбованість цим пасажирів. Як результат – були створені робочі місця для машиністів. Машиністи управляли потягами в тих вузьких межах, в яких їм дозволяв комп'ютер. Зміна параметрів призводила до того, що система брала керування на себе. Від машиністів було потрібно оголошувати станції, щоб вони не поснули. Оскільки від них вимагалося робити це як рідною мовою, так і англійською, це передбачало наявність у них освіти вище середньої.

Через 18 місяців після відкриття системи майже 70% з 400 машиністів, багато з яких були членами неофіційних профспілок, оголосили страйк. Вони скаржилися на умови оплати та праці. Страйк припинився через 2 дні, частина машиністів була звільнена, а решта приступили до роботи. Але страйки – велика рідкість в Гонконзі, і це вплинуло на престиж компанії. Керівництву було доручено з'ясувати причини проблеми та підготувати рішення. Оскільки рівень заробітної плати був високим, вони вважали, що незадовільні умови оплати праці були тільки симптомом, а не причиною страйку.

Питання

1. Які з активних потреб не задовольнялися у працівників метрополітену?

2. Яку початкову помилку допустило керівництво метрополітену?

3. Проаналізуйте ситуацію по відомим вам теоріям мотивації.