споживча вартість-це здатність товару задовольняти певну потребу людини. Споживча вартість прямо залежить від споживчих властивостей, тобто визначається корисністю товару.

11. додаткова вартість - термін, запроваджений К.Марксом, для позначення специфічної ознаки й основної мети капіталістичного виробництва.

12. американська школа маржиналізму - школамаржиналізму в США, очолювана Дж.Б.Кларком, який започаткував теорію граничної продуктивності факторів виробництва.

13. артхашастра - староіндійський трактат, в якому зібрані настанови для правителя щодо управління державою, організації державних фінансів, внутрішньої та зовнішньої торгівлі.

14. бездіяльний клас - поняття, запроваджене засновником інституціоналізму Т.Вебленом для визначення представників фінансового капіталу, власників фіктивного капіталу, які безпосередньо не зайняті підприємницькою діяльністю та відсторонені від функціонування реального сектору економіки.

15. безплідний клас - поняття, запроваджене лідером школи фізіократів Ф.Кене, ддя позначення несільськогосподарського населення, яке, на думку вченого, не створює чистого продукту, а тому зайняте непродуктивного працею.

16. закон Вальраса - закон, сформульований представником лозаннської школи маржиналізму Л.Вальрасом, згідно з яким за даних N ринків, якщо (N-1) ринків перебувають у рівновазі, то і останній ринок має бути рівноважним. Відтак сукупний попит за відповідної системи цін має дорівнювати сукупній пропозиції.

17. вимушене безробіття - категорія, розроблена Дж.М.Кейнсом для позначення циклічної форми безробіття, яка обумовлена характером ринкової економіки.

18. виробничі відносини - категорія, запроваджена К.Марксом для позначення сукупності відносин між людьми, які складаються в процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання матеріальних благ, залежить від характеру та рівня розвитку продуктивних сил, відображають відносини власності та обумовлюють соціально-класову структуру суспільства.

19. витратна факторна теорія цінності - властивий представникам класичної школи та марксизму теоретичний підхід, що полягає у визначенні цінності ринкових благ через витрати факторів виробництва – одного чи декількох.

20. відносна додаткова вартість - поняття, запроваджене К.Марксом для позначення додаткової вартості, отриманої внаслідок відносного збільшення маси живої праці за рахунок підвищення її продктивності.

21. принцип відносних (порівняльних) переваг - сформульований видатним англійським дослідником Д.Рікардом принцип міжнародного поділу праці та торгівлі, згідно з яким міжнародна торгівля є взаємовигідною за умов спеціалізації країн на виробництві та реалізації товарів, що виробляються з найменшими альтернативними витратами.

22. закон Візера - закон «витрат виробництва», сформульований представником австрійської школи маржиналізму Ф.Візером, згідно з яким гранична корисність граничного продукту зумовлює ціну продуктивного блага, витраченого на його виготовлення, і відповідну частину витрат виробництва.

 

 

23. концепція гармонії інтересів - концепція американського економіста Г.Ч.Кері, згідно з якою за умов ринкової економіки немає суперечностей між інтересами різних класів, оскільки із розвитком капіталізму завдяки зростанню продуктивності праці та примноженню капіталів абсолютно і відносно зростає частка робітників у національному продукті, а частка капіталістів при абсолютному зростанні відносно зменшується.

24. гіпотеза перманентного доходу- гіпотеза, запропонована представником сучасного монетаризму М.Фрідменом для пояснення процесів споживання і заощадження, відповідно до якої рівень довгострокового споживання визначається перманентним, а не поточним, доходом.

25. гіпотеза природного рівня безробіття- гіпотеза, запропонована представником сучасного монетаризму М.Фрідменом щодо існування в умовах довгострокової економічної рівноваги оптимального для економіки стійкого природного рівня безробіття.

26. гіпотеза раціональних очікувань- гіпотезі, вперше сформульована у статті американського математика Дж.Мута, відповідно до якої раціональні суб’єкти ефективно переробляють і використовують усю наявну в економічній системі інформацію для прогнозування майбутнього руху ринкової конюктури, приймаючи на основі цих очікувань свої господарські рішення.

27. закони Госсена- закони, сформульовані німецьким дослідником Г.Госсеном, які містять фундаментальне викладення теоретичних основ маржиналізму.

28. градуалізм- принцип грошово-кредитної політики, згідно з яким будь-які її заходи мають здійснюватися повільно, виважено й поступово, не реагувати на тимчасові зміни економічної конюктури.

29. гранична корисність- здатність блага задовольняти найменш інтенсивну потребу; додаткова корисність, яку одержує людина від споживання додаткової одиниці певного блага.

30. граничний продукт- додатковий продукт, отриманий внаслідок використання додаткової одиниці певного фактора виробництва за незмінної величини інших факторів.

31. теорія граничних витрат виробництва- маржинальна теорія, розроблена американським вченим Дж.Б.Кларком, заснована на застосуванні граничного аналізу до вивчення динаміки витрат та продуктивності факторів виробництва.

32. граничні витрати- приріст витрат на виробництво додаткової одиниці продукції.

33. теорія граничної корисності- теоретична основа маржиналізму, суть якої полягає у визначенні цінності ринкових благ рівнем граничної корисності, на величину якої впливають фактори рідкісності та нагальності потреби в певному ринковому блазі.

34. закон Грешема- закон, сформульований англійським фінансистом і державним дічем Т.Грешемо, згідно з яким «гірші гроші витісняють з обігу кращі».

35. грошове правило- монетаристський принцип здійснення грошово-кредитної політик шляхом стабільного і помірного зростання грошової маси заздалегідь визначеним темпом упродовж року з можливістю встановлення граничних темпів зростання окремих грошових агрегатів щоквартально.

36. Гуань-цзи- колективний трактат мислителів Стародавнього Китаю, в якому обґрунтовується система заходів регулюючого впливу держави на господарське життя, регламентації товарно-грош1вих відносин, оподаткування.

37. дивергенція інституцій- спосіб взаємодії неформальних та формал0них інституцій у процесі інституційних змін, внаслідок якого виникає повне розходження, несумісність старих і нових траєкторій інституційного розвитку, глибинні причини якого пов’язані з не конгруентністю інституцій.

38. дирижизм- контроль, управління економікою з боку держави.

39. концепція дифузії власності- концепція, яка дослід-ує зміни у формах та структурі відносин власності за умов корпоратизації, розвитку акціонерного капіталу, колективних форм підприємництва.

40. додана вартість (valueadded)- вартість продукції фірми за вирахуванням вартості ресурсів, придбаних у інших фірм; сума факторних доходів фірми.

41. егалітаризм- утопічна ідея усунення соціальних відмінностей і соціальної нерівності шляхом загального зрівняльного перерозподілу майна і засобів виробництва.

42. економіка бюрократії- напрям теорії суспільного вибору.

43. економіка ринків- термін, запроваджений французьким неолібералом Морісом Алле замість поняття «ринкова економіка» на основі відмови від моделі загальної економічної рівноваги Л.Вальраса, яка передбачала існування в кожен даний момент системи цін, однакової для всіх економічних суб’єктів.

44. економіка та хрематистика- оригінальна концепція старогрецького мислителя аристотеля, заснована на поділі всіх видів господарської діяльності на дві сфери: природну і справедливу, спрямовану на на3бання благ, корисних для життя, за допомогою землеробства та ремісництва (економіку) та протиприродну і безчесну, метою якої є збагачення за рахунок спекулятивної торгівлі та лихварства (хрематистику).

45. теорія економіки пропозиції- сучасна макроекономічна теорія, теоретична складова економічного неоконсерватизму, розроблена американськими вченими А.Лаффером, Дж.Ванніскі в 70-х роках XXст., суть якої полягає у визначенні основним фактором макроекономічного стану економіки сукупної пропозиції, її рівня, динаміки та якісних характеристик.

46. економікс- теоретична галузь економічноїнауки, започаткована в 90-х рр.. XIXст. В рамках неокласичного напряму А. Маршаллом.

47. концепція економічної людини- започаткована А.Смітом абстрактна модель людини як незалежного, егоїстичного, поінформованого та раціонально мислячого ринкового суб’єкта, який прагне максимізувати власну вигоду.

 

48. економічна демократія- теоретична складова соціал-демократичної моделі побудови соціалізму, яка передбачає розподіл відповідал0ності між сторонами, які беруть участь в управлінні, оприлюднення всіх важливих рішень щодо діяльності підприємств і економічної політики держави, співучасть на всіх рівнях прийняття господарських рішень, суспільний контроль над економічною владою.

49. економічна динаміка за Дж.Б. Кларком- запроваджена засновником американської школи неокласики Дж.Б.Кларком назва розділу, зумовленого технічним прогресом, нагромадженню капіталу, зростання чисельності населення, зміною структури споживання.

50. економічна динаміка за Й. Шумпетером- поняття, запроваджене австрійським економістом Й.Шумпетером для відображення економічного розвитку як процесу порушення рівноважного стану, творчого руйнування, оновлення.

51. економічна статика- запроваджена Дж.Б.Кларком назва розділу економічної науки, присвяченого дослідженню економіки у непорушному стані та описові умов, необхідних та достатніх для встановлення рівноваги економічної системи.

52. економічна таблиця Ф. Кене- перша макроекономічна модель, створена лідеро школи фізіократів Ф.Кене, яка відобразила умови та найважливіші пропорції відтворення річного суспільного продукту.

53. економічне моделювання- здійснений за допомогою математики та економетрики формалізований опис економічних процесів і явищ, структура якого відтворює у абстрактній формі реальну картину економічного життя.

54. економічне учення- система упорядкованих та пов’язаних між собою економічних поглядів та ідей.

55. економічний лібералізм- система ідейних принципів, на яких базувались теоретичні погляди представників класичної школи та неокласики.

56. економічний аналіз за Й. Шумпетером- система аналітичного інструментарію політичної економії, до якого відомий австрійський економіст Й.Шумпетер відносив економічну історію, статистику й абстрактну теорію.

57. економічний неоконсерватизм- сукупність економічних теорій нової неокласики 60-80-х рр. XXст., що здобули практичну реалізацію у сфері економічної політики. Грунтується на трьох основних напрямах нової неокласики: теорії монетаризму, теорії економіки пропозиції та теорії раціональних очікувань.

58. експорт інституцій- механізм інституційних змін, що реалізується у формі так званого процесу революційної зміни елементів інституційного середовища.

59. емпатія- співчуття, здатність ринкового суб’єкта поставити себе на місце контрагента або іншого учасника угоди та поглянути на ринковий обмін з їх позиції.

60. ефект Веблена- теоретичне узагальнення засновником інституціоналізму Т.Вебленом специфічної споживчої споживчої поведінки найбільш заможних верств населення, за якої спостерігається пряма пропорційна залежність між зростанням ціни на товар та підвищенням попиту на нього.

61. теорія ефективного попиту- теорія, яка в ортодоксальному кейсіанстві вважається найбільш вагомою складовою наукової спадщини Дж.М.Кейнса. Ефективним вважається такий рівень попиту, який забезпечує макроекономічну рівновагу та повну зайнятість і досягається за умов достатньої величини споживання та інвестицій.

62. жорстке ядро неокласики- одна з методологічних основ неоінституціоналізму та нової інституціональної теорії. Включає такі основні твердження: 1)рівновага на ринку та загальна рівновага на всіх ринках єдина та збігається з оптимумом Парето; 2)індивіди здійснюють вибір раціонально; 3)переваги індивідів стабільні та мають ендогенний характер, тобто не впливають на зовнішні фактори.

63. жорстке ядро теорії- теоретичне поняття, властиве епістеміологічній концепції методології науки І.Лакатоша, яке позначає сутність, невід’ємні, концептуально визначальні теоретичні основи, положення,твердження, що складають дослідницьку парадигму, обумовлюють її зміст та сталість, мають залишитись незмінними в ході будь-яких модифікацій та уточнень, що супроводжують розвиток теорії.

64. загальна рівновага- стан,за якого всі ринки в економіці одночасно перебувають у стані рівноваги, тобто ціни та обсяги не змінюються.

65. модель загальної економічної рівноваги Л. Вальраса- модель засновника лозаннської школи Л.Вальраса, яка у математичній формі відображає взаємозв’язок і взаємозалежність ринків товарів, послуг і виробничих ресурсів за умов вільної конкуренції.

66. залізний закон заробітної плати- закон, який випливає з теорії народонаселення Т.Мальтуса і означає необхідність постійного збереження низького рівня заробітної плати в суспіл0стві внаслідок природного випереджаючого приросту населення ті дії закону спадної родючості грунтів.

67. закон народонаселення Мальтуса- сформульований відомим англійським дослідником Т.Мальтусом закон, який вказує на постійне прагнення, притаманне всім живим істотам, розмножуватися швидше, ніж це допускає кількість харчів, яку вони мають.

68. закон народонаселення Маркса- закон, сформульований німецьким економістом К.Марксом, згідно з яким робітниче населення, створюючи додаткову вартість як джерело нагромадження капіталу, тим самим збільшує засоби, які роблять його відносно надлишковим.

69. закон Парето- закон, обґрунтований італійським дослідником В.Парето на підставі вивчення статистичних даних про розвиток народного господарства в різні періоди.

70. закон Подолинського (або четверте начало термодинаміки)- закон, суть якого полягає в тому, що творча діяльність людини діяльної, спрямована на протидію стихійним силам природи, що посилюють хаос шляхом мінімізації зростання ентропії, забезпечує нагромадження та перетворення сонячної енергії на поверхні Землі в засоби задоволення фізичних і духовних людських потреб.

71. закон Сея- закон, обґрунтований відомим французьким економістом Ж.Б.Сеєм, який доводить цілковиту здатність ринку до стихійного автоматичного саморегулювання; ортодоксальний варіант класичної теорії реалізації.

72. закон Тугана-Барановськог- обгрунтований видатним українським ученим М.І.Туганом-Барановським у праці закон, який виражає взаємозв’язок між виробництво і споживанням на основі того, що процес виробництва детермінує процес споживання через механізм нагромадження капіталу та його інвестування в нові технології виробництва.

73. закони Ману- історична пам’ятка Стародавньої Індії, збірка приписів щодо управління державою, моральних та правових настанов, які визначають поведінку людини у приватному та суспіл0ному житті відповідно до релігійних догматів брахманізму.

74. закони Хаммурапі- збірка законів, складена за правління царя ВавілоніїХаммурапі, в якій знайшли відображення правові норми, спрямовані на підтримку традиційних соціальних та економічних інститутів раб1власницької держави.

75. змінний капітал- поняття, запроваджене К.Марксом для позначення частини капіталу, яка витрачається на купівлю робочої сили і в процесі виробництва змінює свою вартість, створюючи свій власний еквівалент та додаткову вартість.

76. змішана економіка- соціал-демократична модель «третього» шляху розвитку суспільства, заснована на плюралізмі форм власності, співіснуванні різних форм управління виробництвом демократизації державного регулювання г1сподарського життя.

77. індустріалізм- утопічна модель ідеального суспільства, обґрунтована французьким мислителем А.Сен-Сімоно, який пов’язував справедливий і гармонійний суспільний устрій з пануванням великого машинного виробництва, законодавчим регулюванням приватної власності,централізованим управлінням та плануванням, розподілом за працею та через суспільні фонди споживання.

78. інституціоналізм- один з провідних напрямів економічної теорії XX ст. та сучасності. Предметом його дослідження є вивчення суспільства як сукупності економічних та неекономічних інститутів, що перебувають у взаємозв’язку, взаємодії та розвитку.

79. інституціональний детермінізм- методологічний підхід традиційного інституціоналізму, згідно з яким природа та механізм суспільного розвитку пояснюються інституціональними факторами.

80. інституція- провідна категорія інституціоналізму; норми, правила, традиції, звичаї та механізми, що забезпечують їх виконання та структурують повторювані взаємодії між людьми.

81. інформаційні витрати- одна з основних складових трансакційних витрат ринкової структури, яка полягає у витратах на пошук інформації про ринкових партнерів, ринкове середовище та інші аспекти здійснення певної ринков1ї трансакції, угоди.

82. історична школа- неортодоксальний напрям економічної думки,започаткований у 40-ві-60-ті роки XIX ст., в Німеччині на основі історичного методу досліджень, спрямованого на вивчення господарських явищ і процесів у їх національній та часовій визначеності та обгрунтування пріоритетної ролі держави у досягненні загальнонаціональної мети і соціальної злагоди.

83. історичний метод- властивий історико-соціальному напряму економічної теорії метод економічних досліджень, заснований на вивченні генезису та еволюції національної господарської системи, її про3уктивних сил та галузевої структури, періодизації етапів економічного розвитку.

84. камералістика- поняття,запроваджене у XVII-XVIII ст. для позначення сукупності адміністративних та господарських знань щодо ведення камерального господарства.

85. закон капіталістичного нагромадження- закон історичного механізму само руйнації капіталізму, сформульований відомим німецьким економістом К.Марксом, згідно з яким у процесі капіталістичного нагромадження, концентрації та централізації капіталу загострюється суперечність між суспіл0ним характером виробництва та приватнокапіталістичним характером привласнення його результатів.

86. кардиналізм- доктрина, згідно з якою корисність можна кіл0кісно виміряти і визначити, наскіл0ки одне благо корисніш за інше.

87. катедер-соціалізм- соціал0но-економічна концепція та програма заснованої у 1872 р. в Німеччині, спрямована на реформування капіталістичного суспіл0ства шляхом державно-правового регулювання виробництва і розподілу з метою забезпечення соціально-економічної та політичної стабільності.

88. кейнсіанство- один з провідних напрямів економічної теорії XXст. та сучасності; макроекономічна теорія, що визначає фактори ринкової нестабільності та напрями державного регулювання економіки.

89. кейнсіансько-неокласичний синтез- очолювана ортодоксальними неокейнсіанцями теоретична спроба поєднання кейнсіанської теорії з раціональними елементами неокласичної доктрини.

90. кембриджська школа- наукова школа маржиналізму в Англії, очолювана засновником неокласики та мікроекономічного аналізу А.Маршаллом.

91. кольберизм- меркантилістська політика міністра фінансів Франції Ж.Б.Кольбера, яка ґрунтується на системі протекціоністських заходів держави, спрямованих на обмеження імпорту та активне сприяння експорту національних товаровиробників.

92. конвенціональна теорія грошей- започатковане старогрецьким філософом Аристотелем трактування грошей як умовних знаків, які слугують необхідним елементом усякого обміну і виникають за спільною домовленістю.

93. конґруентність інституцій- категорія неоінституціонального аналізу інституційних змін, яка позначає ступінь взіємовідповідності існуючих неформальних норм та нових формальних інституційних меж, національно-історичних та соціально-економічних особливостей господарської систем.

94. конкретна праця- поняття, запроваджене К.Марксом для позначення витрат робочої сили в особливій доцільній формі.

95. конституйована вартість- поняття, запроваджене П.-Ж.Прудоном для позначення необхідної для суспільства споживчої вартості, яка обов’язково реалізується і включається до складу багатства через обмін.

96. контракт (договір)- угода про обмін правомочностями та їхній захист, що є результато свідомого та вільного вибору індивідів у заданих інституціональних межах.

97. концепція справедливої ціни Ф. Аквінського- концепція відомого мислителя Середньовіччя Фоми Аквінського, який виокремив два види справедливості в обміні: 1)справедливість, засновану на об’єктивних умовах обміну, які відображають витрати виробництва; 2) справедливість, засновану на необхідності збереження соціального статусу учасників обміну.

98. теорема Коуза- теоретичне обґрунтування характеру зв’язку між розподілом повноважень власності та рівнем трансакційних витрат, яке має провідне значення в теорії неоінституціоналізму.

99. крива байдужості- запропоноване англійським ученим Ф.Еджуортом графічне відображення корисності як функції кількості двох благ (U=U(x;y)); можливий набір варіантів комбінацій двох благ, які однаково корисні для споживача.

100. крива Лаффера- графічне зображення залежності між ставкою оподаткування та сумою податкових надходжень до державного бюджету, обґрунтоване теоретиком економіки А.Лаффером. Крива емпірично доводить існування оптимальної податкової ставки у 30-35% та негативний вплив на економічну систему надмірного податкового тиску.

101. крива Філіпса- графічне зображення альтернативної функціональної залежності між інфляцією та безробіттям, яка була емпірично встановлена А.Філіпсом і відображала економічні реалії 50-60-х рр.XXст.

102. ланцюжок Джевонса- логічна побудова англійського маржиналіста В.С.Джевонса, згідно з якою витрати виробництва визначають пропозицію, пропозиція визначає граничну корисність, а гранична корисність визначає цінність.

103. laissezfaire- теоретичне поняття, впроваджене в економічну науку фізіократами для позначення системи природного порядку.

104. логролінг- категорія нового інституціоналізму, запроваджена для позначення практики взаємної підтримки депутатів шляхом «торгівлі голосами».

105. лозаннська школа- теоретична школа маржиналізму, заснована в Лозаннському університеті Л.Вальраса, яка набула відомості завдяки загально рівноважній теорії ринку.

106. права власності-

107. макроекономічна теорія- започатковане в 30-40-хрр. XXст. Дж.М.Кейнсом відгалуження економічної теорії, що вивчає національну економіку як єдине ціле, досліджує умови макроекономічної нестабільності, форми та методи регулюючої політики держави, фактори економічного зростання.

108. мальтузіанство- концепція, започаткована Т.Мальтусом, згідно з якою добробут нації визначається не стільки рівнем розвитку виробництва, скільки «природним законом народонаселення», згідно з яким темпи зростання народонаселення перевищують темпи зростання виробництва засобів його існування, потребуючи відповідного державного регулювання.

109. маржиналізм- теорія та метод дослідження, що виникли у 70-90-х рр. XIXcт., теоретична складова неокласичного напряму,яка з часом набула поширення як загальноекономічна методологія граничного аналізу.

110. маржинальна революція- наукова революція останньої третини XXст., пов’язана з зародженням маржиналізму та переходом від класичної до неокласичної парадигми.

111. “хрест Маршалла”- запропонована засновником неокласичної теорії А.Маршаллом модель ринкового механізму взаємодії попиту та пропозиції і встановлення рівноважної ціни.

112. мейнстрім- сукупність напрямів економічної теорії XXст., що сформувалися на основі домінуючих наукових парадинм.

113. меркантилізм- домінуючий напрям економічної думки та різновид економічної політики, властивий перехідній добі первісного нагромадження капіталу.

114. методологічний індивідуалізм- один з вихідних методологічних принципів неокласичного аналізу, започаткований представниками австрійської та неавстрійської школи, суть якого полягає у поясненні економічних процесів та явищ на основі аналізу інтересів, потреб, мотивів поведінки та економічних виборів суб’єктів господарювання.

115. мікроекономічна теорія- розділ економічної теорії, що вивчає ринкові процеси, поведінку ринкових суб’єктів та функціонування фірм на макрорівні економіки.

116. моделі економічного зростання- економіко-математичні моделі, що пояснюють характер впливу факторів виробництва та інших чинників на обсяг створеного продукту, дають змогу визначити частку і значення кожного фактора у збільшенні продукту.

117. монетаризм- економічна теорія, що надає грошам першочергового значення та пов’язана з розробкою грошово-кредитної політики, спрямованої на регулювання грошової маси в обігу.

118. теорія монополістичної конкуренції- теорія, започаткована американським ученим Е.Чемберліном, який дослідив ринкову ситуацію монополістичної конкуренції.

119. мультиплікативний спосіб обчислення загальної корисності- розроблений австрійським маржиналістом Ф.Візером спосіб обчислення загальної корисності ринкових благ шляхом множення показника граничної корисності останнього з наявних благ на їх загальну кількість.

120. мультиплікатор- коефіцієнт, множник, що в макроекономічній теорії характеризує пропорційну залежність між макроекономічними факторами.

 

121. мультиплікатор інвестицій Дж.М. Кейнса- введенийДж.М.Кейнсом у макроекономічну теорію множник, коефіцієнт мультиплікації (k), який характеризує кратну пропорційну залежність між приростом інвестицій (I) та приростом національного доходу (Y):k= Y/ I

122. національна політична економія- обгрунтована представниками німецької історичної школи економічна теорія, яка заперечує космополітизм та індивідуалізм класичної школи, досліджує економічні відносини у їх історичній та націонал0ній визначеності з метою розробки економічної політики, здатної забезпечити процвітання конкретної нації.

123. невидима рука ринку- концепція, впроваджена в економічну науку видатним англійським дослідником А.Смітом, згідно з якою стихійні об’єктивні закони ринкової економіки спонтанно забезпечують координацію економічної поведінки суб’єктів господарювання, узгоджуючи приватні та суспільні економічні інтереси.

124. теорія недосконалої конкуренції- економічна теорія, започаткована англійською дослідницею Дж.В.Робінсон, сутність якої полягає у розкритті видозмін конкуренції в умовах ринкової ситуації, за якої мала кіл0кість великих виробників отримує можливість впливати на рівень ринкової ціни.

125. неоінституціоналізм- теоретичний напрям сучасного інституціоналізму, парадигмальні основи якого сформувались шляхом синтезу теоретико-методологічних засад традиційного американського інституціоналізму та неокласики.

126. неокласичний напрям- один з провідних напрямів економічної теорії XXст. та сучасності. Сформувався в 90-х рр. XIXст. На основі синтезу класичної ринкової ліберальної доктрини, маржиналізму та мікроекономічної теорії.

127. неоконсерватизм- напрям еволюції неокласичної теорії, що полягає у відродженні консервативних традицій класичного ринкового лібералізму в поєднанні з новою класичною макроекономікою.

128. неолібералізм- напрям економічної теорії, що базується на неокласичній методології і захищає принципи економічної свободи, саморегульованості економічної системи та вільної конкуренції.

129. неформальні інституції- інституції, закріплені традиціями, звичаями, але такі, що не мають правового оформлення.

130. формальні інституції- інституції, що отримали формальне закріплення у правових нормах.

131. німецький ордолібералізм- школа неолібералізму в Німеччині, що розвалася на базі Фрайбурзького університету. «Ордо» - поняття, що позначає «порядок» економічної системи, «природний устрій» вільного ринкового господарства.

132. нова економічна історія- неоінституціональна теорія, започаткована Д.Нортом. Сформувалась у результаті застосування теорії трансакційних витрат та теорії прав власності до аналізу історичного процесу економічного розвитку.

133. нова історична школа- другий етап розвитку історичної школи в Німеччині, започаткований у 70-90-хрр. XIXст.Шмоллером, Брентано, Бюхером, які застосовували історичний метод дослідження до аналізу економічних процесів та явищ, продовжуючи та розвиваючи основні наукові традиції старої історичної школи.

134. нова класична макроекономіка- теорія раціональних очікувань, розроблена Р.Лукасом, Т.Сарджентом, Н.Воллесом, яка є складовою економічногонеоконсерватизму.

135. нова неокласика- напрям в економічній науці, що розвинувся у 60-80-х рр.XXст., відображає відродження традиційних класичних постулатів з суттєвими модифікаціями.

136. нове кейнсіанство- сучасна модернізована неортодоксальна течія кейнсіанського напряму,що сформувалась внаслідок теоретичного відокремлення та подальшої еволюції американського монетарного посткейнсіанства.

137. новий інституціоналізм- новітня парадигма інституціональної теорії, яка є результатом поєднання теоретичних основ традиційного інституціоналізму з суттєво модифікованими методологічними принципами неокласики, «жорстке» теоретичне ядро якої зазнало значних видозмін у структурі нової інституціональної течій.

138. номіналістична теорія грошей- економічна теорія, яка зародилась у стародавні часи й набула систематичного розвитку у XVIIIст. У працях Дж.Беллерса, Н.Барбона, ДЖ.Берклі, які заперечували товарну природу грошей, розглядаючи їх як умовний знак, технічний інструмент обміну.

139. норма додаткової вартості- поняття, запроваджене К.Марксом для позначення ступеня експлуатації робітників капіталістами: процентне відношення додаткової праці до необхідної праці.

140. оптимум Парето- обгрунтований італійським дослідником В.Парето рівноважний стан економічної системи, за якого ніякий перерозподіл ресурсів або продуктів не може поліпшити становище одного раціонального економічного суб’єкта, не погіршивши при цьому становище іншого.

141. органічна будова капіталу- поняття, запроваджене К.Марксом, яке відображає відношення постійного капіталу до змінного капіталу.

142. ординалізм- порядкова теорія корисності, згідно з якою корисність неможливо кількісно виміряти, можливим є лише ранжування переваг індивідів.

143. ордолібералізм- німецькатеорична школа неолібералізму, очолювана В.Ойкеном.

144. основний психологічний закон- відкрита Дж.М.Кейнсом причинно-наслідкова залежність між зростання доходу та відставанням приросту споживчих витрат внаслідок наявного заощадження.

145. парадокс Сміта- парадокс, сформульований відомим англійським ученим А.Смітом, згідно з яким корисність не може визначати мінові пропорції обміну товарів, оскільки предмети, які є дуже корисними для людини, часто коштують дуже мало, тоді як товари, які не задовольняють нагальних потреб людей, ціняться дуже високо.

146. первинні аванси- термін, запроваджений фізіократами для позначення частини продуктивного капіталу, що функціонує у сільському господарстві й пов’язаний з разовими витратами, які здійснюються на багато років наперед.

147. перша економічна революція- радикальна зміна забезпеченості населення ресурсами внаслідок формування виняткових прав власності, що відбулася близько 8-10тис. років тому.

 

 

148. політика “виховного протекціонізму”- обгрунтована німецьким мислителем Ф.Лістом протекціоністська державна політика, спрямована на розвиток і зміцнення продуктивних сил націй, які перебувають на аграрно-мануфактурній стадії розвитку і потребують захисту від іноземної конкуренції.

149. політична економія- термін, запроваджений у науковий вжиток французьким меркантилістом А.Монкретьєном, який трактував політичну економію як науку про практичні правила господарської діяльності держави та мистецтво управління ними.

150. теорія послуг- теорія, започаткована французьким дослідником Ф.Бастіа, згідно з якою ринкова економіка забезпечує гармонійне та взаємовигідне співробітництво класів, які надають послуги один одному та отримують частку сукупного продукту, пропорційну кількість наданих послуг.

151. постіндустріалізму теорія- соціально-інституціональна теорія спрямована на дослідження соціально-економічних зрушень в умовах постіндустріал0ного суспільства, яке характеризується переважанням сфери послуг та науково-інформаційного сектору економіки.

152. постійний капітал- катег1рія, впроваджена у науковий вжиток К.Марксом для позначення тієї частини капіталу, яка витрачається на купівлю засобів виробництва і в процесі виробництва не змінює величини своєї вартості.

153. пошук політичної ренти- прагнення отримати економічну ренту за допомогою політичного процесу.

154. теорія прав власності- теорія, розроблена засновниками неоінституціоналізму, теоретична основна системного аналізу відносин власності, що регулюють доступ до рідкісних ресурсів.

155. предмет історії економічних учень- історичний процес виникнення та розвитку системи економічних поглядів та ідей на різних етапах еволюції людського суспільства.

156. концепція приписування- концепція, започаткована представником австрійської школи маржиналізму Ф.Візеро, згідно з якою цінність споживчих благ зумовлює оцінку виробничих ресурсів і визначає витрати виробництва.

157. концепція природного порядку- розроблена представниками класичної школи в якості складової ідеології ринкового лібералізму концепція об’єктивного стихійного розвитку ринкової системи, заснованої на економічній свободі та недоторканості приватн1ї власності.

158. ранній меркантилізм- перший історичний етап розвитку меркантилістської доктрини, спрямований на обґрунтування теорії грошового обігу і зовнішньої торгівлі.

159. пізній меркантилізм- історичний етап розвитку меркантилістської доктрини, представники якого ставили за мету обґрунтування теорії активного торговельного балансу.

160. теорія раціональних очікувань- теорія сучасного неоконсерватизму, представники якої стверджують, що раціональні індивіди формують очікування не тільки на основі попереднього досвіду, а й використовуючи власні економічні знання, аналізуючи поточну інформацію для передбачення тенденцій господарського розвитку.

161. розмивання прав власності- явище, протилежне специфікації прав власності, яке має місце за умов, коли права власності нечітко визначені та по4ано захищені або підпадають під різного роду обмеження.

162. специфікація прав власності- необхідна умова ефективності ринку, яка передбачає закріплення за кожною правомочністю чітко визначеного власника та обмеження доступу до неї інших суб’єктів, повагу та добровільне підпорядкування закону, який специфікує право власності.

163. соціал-реформізм- течія в теорії та практиці соціал-демократичного руху, започаткована на рубежі XIX-XXст., представники якої обгрунтовують еволюційний шлях перебудови суспільства та можливість реалізації соціал-демократичних ідей на засадах реформування ринкової економіки.

164. соціальна фізика- концепція видатного милителя арабського Сходу ІбнХальдуна, в основі якої лежить визнання закономірного прогресу людського суспільства, зумовленого економічними факторами.

165. соціальний напрям у політичній економії- напрям економічної думки, започаткований у Німеччині на рубежу XIX-XXст., представники якого трактували економічні категорії як відображення певних соціально-правових відносин, приділяли основну увагу дослідженню соціальнихмотивів економічної поведінки.

166. теорія соціального ринкового господарства- теорія, розроблена представнико німецького неолібералізму А.Мюллер-Армако і реалізована урядовою політикою канцлера Німеччини Л.Ерхарда.

167. закон спадної граничної корисності- закон, згідно з яким у міру збільшення споживання блага гранична корисність кожної додаткової його одиниці зменшується.

168. закон спадної граничної продуктивності- закон, сформульований Дж.Б.Кларко, згідно з яким зростання обсягів використання змінного фактора виробництва викликає зменшення його продуктивності.

169. теорія спонтанного порядку- теорія австрійського неолібералізму Ф. фон Хайєка, яка розглядає соціальний порядок як наслідок розвитку, самочинний, ендогенний або спонтанний порядок.

170. теорія суспільного вибору- теорія, яка вивчає різні способи і методи, за допомого, яких люди використовують урядові установи у своїх власних інтересах.

171. технологічний детермінізм- дослідницький принцип традиційного інституціоналізму та сучасної соціально-інституціональної теорії, який полягає у дослідженні визначальної ролі техногенного фактора в соціально-економічній еволюції суспільства.

172. течія економічної думки- сукупність шкіл економічної думки, які пропонують альтернативні варіанти або модифікації розвитку єдиних вихідних принципів економічних досліджень.

173. трансакційні витрати- витрати, що забезпечують перехід прав власності з одних рук до інших і охорону цих прав.

174. теорія третіх осіб- теорія представника класичної політичної економії Т.Мальтуса, згідно з якою проблеми реалізації та загальних криз надвиробництва за умов капіталізму можуть бути вирішені за рахунок невиробничого споживання так званих «третіх осіб» - соціальних верств, які не беруть участі у виробництві, але отримують доходи і створюють додатковий попит на вироблені у суспіл0стві товари та послуги.

 

175. трудова теорія вартості- однофакторний варіант класичної витратної теорії вартості, згідно з яким лише один фактор виробництва – праця – вважається джерелом створення вартості товару, а величина вартості вимірюється кількістю суспільно необхідного робочого часу.

176. теорія трьох факторів виробництва- найбільш універсальний варіант класичної факторної витратної теорії цінності, згідно з яким три основні фактори виробництва – праця, капітал та земля – формують цінність ринкових товарів та визначають доходи власників цих факторів.

177. теорія ультраімперіалізму- теорія німецького дослідника К.Каутського, який трактував ультраімперіалізм як економічну політику індустріального розвинених держав, які прагнуть розширити і зміцнити свій вплив у світі не за допомогою руйнівних воєн та агресій, а шляхом взаємного узгодження інтересів.

178. утилітаризм- принцип оцінки всіх явищ лише з погляду їх корисності, можливості слугувати засобом для досягнення певної цілі.

179. теорія утримання- розроблений представником класичної школи В.Н.Сеніором суб’єктивно-психологічний підхід до інтерпретації витрат основних факторів виробництва та відповідних доходів.

180. фізіократія- назва найбільш представницького вчення першого етапу розвитку класичної політекономії у Франції, представники якого гостро критикували меркантилізм і виходили з визначал0ної ролі землі, природних факторів та аграрної сфери у житті суспільства та відтворення капіталу.

181. теорія фінансового капіталу- теорія німецького дослідника Р.Гільфердінга, який трактував розвиток капіталізму на початку XXст. як епоху фінансового капіталу, який «перебуває під орудою банків і в ужитку підприємців».

182. теорія фонду заробітної плати- теорія, започаткована англійським дослідником Д.Мак-Куллохом, згідно з якою розмір заробітної плати робітників залежить від фіксованого фонду, який формується підприємцем за рахунок авансової частки капіталу, призначеного для оплати праці.

183. формальні інституції- інституції, що отримали формальне закріплення у правових нормах.

184. холізм- методологічний принцип традиційного американського інституціоналізму, згідно з яким вихідним пунктом теоретичного аналізу виступають не індивіди, а інституції.

185. цінова дискримінація-

186. чиста економічна теорія- термін, який використовувався неокласиками для означення економічної теорії як позасоціальної науки, «чистого знання», галузі дослідження функціональних та кількісних залежностей ринкової економіки.

187. чистий продукт- поняття, запроваджене фізіократами для позначення отриманого у сільському господарстві надлишку продукції над витратами виробництва, унікального дару природи, єдиною формою якого є рента.

188. школа економічної думки- сукупність економічних учень, об’єднаних базовими ідейними принципами, а також спільністю і наступністю методів дослідження.

189. школа київських економістів- школа, сформована в останній третині XIXст. У стінах Київського університету, яка намагалась подолати обмеженість трудової вартості.

190. щорічні аванси- поняття, запроваджене фізіократами для позначення продуктивного капіталу, що функціонує у сільському господарстві.