Конституційно-правові факти - це факти реальної дійсності, з настанням яких виникають певні юридичні наслідки (з´являються, змінюються чи припиняються конституційно-правові відносини). Вони виконують важливу функцію - залучають суб´єктів до конституційно-правових відносин. Отже, юридичні факти - це обставини, з якими пов´язані власне існування конституційно правових відносин, їх виникнення, зміна та припинення.
У юридичній літературі використовується різноманітна класифікація юридичних фактів, але найбільш обґрунтованою є та, в основу якої покладено названі нижче критерії. 1. Наслідки, що їх спричиняє юридичний факт: право-утворювальні (утворення Верховною Радою України районів -п. 29 ст. 85 Конституції України; утворення Президентом України міністерств та інших центральних органів виконавчої влади п. 15 ст. 106 Конституції України), правозмінні (обрання Президента України, досягнення громадянином встановленого законом віку, набуття особою громадянства України), право-припинювальні припиняють відносини одного порядку та спонукають становлення правовідносин іншого порядку-припинення депутатських повноважень, вихід з громадянства). 2. Форма юридичних фактів: позитивні (зумовлюють певні юридичні наслідки: обрання народним депутатом, набуття громадянства, складення присяги Президентом України) та негативні (не спричиняють юридичних наслідків - прикладом таких фактів є дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання вимоги щодо несумісності депутатського мандата з іншими видами діяльності (ч. 4 ст. 81 Конституції України).
3. Характер дії юридичного факту: факти обмеженої (одноразовое дії (захист громадянином своїх конституційних прав у суді) та факти-стани (існують неперервно, тривалий час, постійно породжуючи юридичні наслідки - стан громадянства, перебування в шлюбі, на військовій службі тощо).
4. Характер зв´язку факту з індивідуальною волею особи: юридичні події (такі обставини, що об´єктивно не залежать від полі та свідомості людей: народження чи смерть фізичної особи; досягнення нею відповідного віку: "Право голосу на виборах і референдумах мають громадяни України, які досягай на день їх проведення вісімнадцяти років" (ст. 70 Конституції України та юридичні дії (залежать від волі суб´єкта: наприклад, відповідно до ст. 36 Конституції України, для реалізації права об´єднуватись у політичні партії та інші громадські організації досягнення громадянином відповідного віку не є єдиною і вирішальною умовою.
5. За складом: прості (складаються з одного факту, якого достатньо для настання юридичних наслідків: "Прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Кабінету Міністрів України має наслідком відставку всього складу Кабінету Міністрів України" - ст. 115 Конституції України), та складні (становлять певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків (наприклад, для виникнення депутатських відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: бути громадянином України, досягти 21 року, мати право голосу, проживати в Україні протягом останніх 5 років - ст. 76 Конституції України).
4 ) 4. Особливості Конституційно-правової відповідальності
Конституційно-правова відповідальність є важливим елементом забезпечення правової охорони Конституції.
Конституційно-правова відповідальність є самостійним видом юридичної відповідальності, тому їй властиві ознаки, які характеризують юридичну відповідальність у цілому, а саме:
1) відповідальність є наслідком правопорушення;
2)вона пов'язана із реалізацією санкцій, встановлених у нормах права.
Водночас конституційно-правова відповідальність характеризується такими специфічними ознаками:
1) вона спрямована на правову охорону Конституції України;
2)вона часто межує з політичною відповідальністю, але по-м пічний характер цієї відповідальності проявляється тільки щодо тих суб'єктів правовідносин, діяльність яких пов'язана із здійсненням політичної влади: Президент України, Кабінет Міни грів України, Верховна Рада України, народні депутати, політичні партії тощо2;
3)не існує єдиної процедури застосування цього виду відповідальності. Практично кожен захід конституційно-правової пі відповідальності має свій особливий порядок її призначення та
ішконання3.
Отже, конституційно-правова відповідальність — це передбачений нормами конституційного права вид соціальної та юридичної відповідальності, що існує у сфері конституційно-правових відносин, характеризується наявністю специфічних суб'єктів, механізму реалізації та санкцій і полягає у примусовому перетерплюванні заходів впливу за протиправне діяння (ретроспективний аспект) та у відповідальному стані зобов'язаного суб'єкта (позитивний аспект), є найважливішою гарантією реалізації та захисту конституції.
Склад конституційного правопорушення, що є підставою притягнення до конституційно-правової відповідальності, є таким.
Об'єктом конституційного правопорушення є суспільні відносини, що регулюються нормами конституційного права.
Об'єктивною стороною правопорушення є протиправна поведінка суб'єкта, що не відповідає нормам конституційного права. У деяких складах конституційних правопорушень передбачається необхідність доведення факту настання шкоди та наявності причинного зв'язку між ним та порушенням норми. Особливістю об'єктивної сторони конституційного правопорушення є те, що вона закріплюється у конкретній регулятивній нормі, яка визначає правове положення винного суб'єкта. Причому питання про оцінку об'єктивної сторони конституційного правопорушення, на відміну від інших видів юридичної відповідальності, вирішує суб'єкт, наділений правом застосовувати конституційно-правову санкцію.
Суб'єктами конституційно-правової відповідальності у ретроспективному аспекті є ті суб'єкти конституційного права України, які наділені деліктоздатністю, тобто здатністю нести юридичну відповідальність за свої протиправні вчинки1.
У конституційному праві деліктоздатність мають два види суб'єктів:
1) індивідуальні (громадяни України, депутати всіх представницьких органів державної влади та місцевого самоврядування; посадові особи тощо);
2)колективні (органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об'єднання громадян та інші соціальні утворення: комітети та комісії представницьких органів, виборчі комісії тощо).
Суб'єктивною стороною складу конституційного правопорушення є вина, зміст якої залежить від характеру суб'єкта, що несе відповідальність. Так, якщо це індивідуальний суб'єкт, то у змісті вини важливе значення має психологічне ставлення особи до своїх протиправних дій та їх можливих наслідків. Щодо ВИНИ колективного суб'єкта, то вона визнається лише тоді, коли цей суб'єкт, маючи можливість вибору, обрав саме неправомірний варіант.
Іноді суб'єктивну сторону конституційного правопорушення характеризують і такі додаткові ознаки, як мотив і ціль. Наприклад, відповідно до ст. 37 Конституції України утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій є конституційним правопорушенням лише за умови переслідування ними протиправних цілей, передбачених цією статтею1
