Критерії визначення ступеня важкості захворювання.

Клінічні прояви

Перебіг кашлюку складається з 4 періодів:

Інкубаційний період у середньому триває 5—8 днів. Мінімальна його тривалість — 3—5 днів, максимальна — 15 днів.

Катаральний період триває 1— 2 тиж. Початок малопомітний, з'яв­ляється легкий кашель. Пізніше з'яв­ляються скарги на сухий, більш час­тий кашель, нежить, субфебрильну температуру тіла. Під час об'єктив­ного обстеження не вдається визна­чити патологічних змін. У дітей 1-го року життя катаральний період ско­рочується до 3—5 днів.

Період спазматичного кашлю про­довжується 2—3 тиж. Головною оз­накою цього періоду є типові напади спазматичного кашлю, що має харак­терні симптоми:

— розвивається раптово, частіше вночі; складається з серії кашльових поштовхів, що йдуть один за одним під час видиху; такі кашльові серії змінюються судомним свистячим вдихом — репризом;

— чергування кашльових серій на видиху з репризами може повторюватися від 2—3 до 20 разів і більше.

Після закінчення класичного на­паду кашлю виділяється в'язке, тягуче харкотиння, що супроводжується блюванням. У дітей раннього віку напад закінчується підсвідомим актом сечовиділення або дефекації. Напади повторюються від 5—8 до 50 разів на добу.

Під час нападу спазматичного кашлю у дитини спостерігають такі симптоми:

— обличчя стає червоним або багрово-ціанотичним; шийні вени роздуваються, пуль­сують;судини очей переповнюються кров'ю, з'являються сльози;язик висунутий; виділяється велика кількість слини; може виникнути носова крово­теча або крововиливи в рогівку і кон'юнктиву ока.

Між нападами можуть зберігати­ся такі прояви:

шкірні покриви бліді; обличчя ціанотичне, набрякле; повіки набряклі; часом виникають петехії на шиї та верхній частині тулуба; на вуздечці язика утворюється виразка, яка довго не загоюється.

Під час аускультації в легенях ви­слуховують сухі і вологі хрипи. Перкуторно над легенями — коробковий звук.

Період зворотного розвитку про­довжується від 1 до 3 тиж. Кашель втрачає типовий характер, напади виникають рідко, зникає блювання, поліпшується апетит.

Стерті форми кашлюку характе­ризуються короткими нападами каш­лю без репризів, відсутня зміна пе­ріодів хвороби, перебіг захворювання короткий.

У дітей грудного віку і особливо перших тижнів та місяців життя пе­ребіг кашлюку має свої особливості:

— інкубаційний та катаральний періоди скорочені;

— типові напади кашлю відсутні;

— після одного-двох кашльових поштовхів настає затримка і зупинка дихання;

— ціаноз може бути першою озна­кою захворювання;

— під час зупинки дихання роз­виваються судоми;

— перебіг захворювання трива­лий, хвилеподібний та загроз­ливий тяжкими ускладненнями з боку легень і центральної нервової системи.

Ускладненнями найчастіше є пневмонія особливо у дітей раннього віку. М.б. енцефалопатії, пневмоторакс, емфізема, ателектази, пупкові та пахові грижі; випадання прямої кишки, носові кровотечі, крововиливів у шкіру, кон’юнктиву та в тканини головного мозку.

Критерії визначення ступеня важкості захворювання.

Оцінка стану пацієнта з легкою формою кашлюку ґрунтується на за­довільному самопочутті дитини без розвитку ціанозу. Головним кри­терієм важкості цієї форми є повто­рення нападів 10—15 разів на добу, які нетривалі і складаються з 5— 8 репризів.

Оцінка стану дитини з формою захворювання середньої важкості ґрунтується на зміні загального стану:млявість, мала активність;плаксивість;порушення апетиту;блідість шкіри; ціанотичне обличчя з набряк­лими повіками.

Головний прояв — часті напади 15—25 разів на добу, достатньо три­валі, мають до 15 репризів.

У дітей з важкою формою захво­рювання оцінка стану ґрунтується на різкому порушенні загального стану дитини: різке збудження;повна апатія до всього, що ото­чує дитину;порушення сну;відсутність апетиту;тахікардія та підвищення арте­ріального тиску; часті носові кровотечі.Головним проявом є дуже часті напади спазматичного кашлю, до 50— 60 разів на добу, які довго тривають і мають понад 15 репризів.

Діагностика рентгенологічне дослідження. які вказують на наявність здуття легень. Такі про­яви вказують на розвиток емфіземи легень.

У діагностиці кашлюку допомага­ють дані лабораторних досліджень та специфічних реакцій.

У крові спостерігають лейкоцитоз з лімфоцитозом, помірне збільшення ШОЕ. Сеча в спазматичний період має високу відносну густину, незнач­не забарвлення і містить велику кількість сечової кислоти, кристали якої осідають на дно пробірки у виг­ляді дрібного порошку ("кашлюкова" сеча).

Особливе значення має бактеріо­логічне дослідження збудника в перші тижні захворювання. Матеріал отри­мують методом кашльових пластинок, методом назофарингеальноъ аспірації або за допомогою тампона з задньої стінки глотки. Використовують також серологічні реакції На сучасному етапі необхідно розробляти і впроваджувати нові методи лабораторної діагностики кашлюку з кращими показниками специфічності та інформативності, зокрема — ПЛР для виявлення ДНК збудника та ІФА для виявлення специфічних протикашлюкових імуноглобулінів

Лікування

1. Організувати домашній стаціонар з ізоляцією хворого в окремій кімнаті.

2. Провітрювати приміщення, конт­ролювати проведення вологого прибирання, підтримання в кімнаті температури повітря 18—20 °С.

3. Скласти охоронний режим з пози­тивним емоційним тлом. Не допускати додаткового інфіку­вання вірусною (ГРВІ) та бактері­альною мікрофлорою.

4. Організувати влітку максимальне перебування на свіжому повітрі. Зимою — прогулянки на свіжому повітрі при температурі повітря до -10 °С.

5. Годувати дитину часто і дрібними порціями.

У спазматичний період кашлюку За призначенням лікаря проводи­ти медикаментозну терапію:

— з метою поліпшити прохідність бронхів використовувати еуфі­лін — 4—5 мг на 1 кг маси тіла на добу;

— антибіотики в перші 3 тижні від початку захворювання еритроміцин або інші макроліди. Тривалість курсу – 14 днів (азитроміцину – 5 днів). Препаратом другого ряду (при непереносимості макролідів): бисептол, гросептол, ампіцилін, які призначаються тривалістю 14 днів.

—. проводити аерозольну терапію: інгаляції натрію гідрокарбона­ту, еуфіліну, новокаїну. Можуть бути використані для зняття бронхоспазму іпрадол, беротек, атровент, дитек тощо;

— застосовувати постуральні дре­нажі з використанням муколітичних засобів; лазолван или амбробене,

— препарати, що подавляють кашльову домінанту: аміназин 1-2,5 мг/кг/добу на 2-3 введення перед денним і нічним сном; седуксен у дозі 0,3 мг на 1 кг маси тіла на добу. Дітям віком понад 2 роки можна давати глаувент у дозі 1 мг на кожен рік життя на прийом 3 рази на добу; кофекс, тусупрекс, синекод, інгаляції з протеолітичними ферментами хімопсином та хімотрипсином, що полегшить відкашлювання харкотиння;

— антигістамінні препарати у вікових дозах;

— у разі виникнення ускладнень застосовувати антибіотики макропен (7 дней) или амоксициллин (флемоксин, оспамокс) - 5 дней. цефалоспорини

При важкому перебігу кашлюку в дити­ни раннього віку – госпіталізація

1. Постійно контролювати характер дихання.

2. Під час зупинки дихання прово­дити штучну вентиляцію легень методом "рот у рот і ніс". штучне дихання з викорис­танням ручних респіраторів.

3. Після відновлення дихання прове­сти оксигенотерапію в домашніх умовах за допомогою кисневої по­душки.

Медична сестра стаціонару органі­зовує індивідуальний нагляд за дитиною.

1) створити щадний режим;

2) підтримувати температурний режим повітря в палаті;

3) годування дитини відповідно до віку;

4) боротьба з гіпоксією — застосо­вувати кисневий намет ДПК-1 з подачею 40% кисню;штуч­ну вентиляцію легень;

5) для запобігання апное за при­значенням лікаря вводити пред­нізолон — 2 мг на 1 кг маси тіла;

7) за призначенням лікаря проводити заходи з відновлення про­хідності бронхів, боротьби з гіпоксією: вводити еуфілін, кокарбоксилазу, аскорбінову кислоту, токоферол, аерозольні препарати — беротек, атровент, задитек, а також препарати седа­тивної дії — седуксен, літичну суміш, фенобарбітал;

8) у разі необхідності під контро­лем лікаря проводити інфузійну терапію.

Дітям раннього віку з важким пе­ребігом кашлюку доцільно вводити специфічний протикашлюковий імуноглобулін внутрішньом'язово в дозі 1,5—3 мл протягом 3 діб.