Модуль I
Основи теорії вимірювань
П л а н
1. Вступ в метрологічний контроль, мета i об’єкт вимiрювань у фізичному вихованні, спортi та фізичній реабілітації (ФВС та ФР)
2. Одиницi вимiрювання.
3. Класіфікацiя похибок при вимірюваннях рухів людини.
4. Шляхи пiдвищення якостi вимiрювань у ФВС та ФР.
Основна лiтература:
1. Носко М.О., Архипов О.А. Біометрія рухової діяльності людини. Монграфія. Київ-Чернігів: «Слово», 2011, с. 5-23.
2. Носко М.О., Гаркуша С.В., Бріжата І.А. Метрологічний контроль у ФВ і С. - Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2012,– 263 С.
3. Архипов О.А. Біомеханічний аналіз. Навч. посібник. Модуль 1, 4, 5.- Київ: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2010,– 227 С.
Додаткова лiтература:
4. Лапутін А.М., Гамалій В.В., Архипов О.А. Біомеханика спорту. Навч. посібник.- Київ: «ОЛ», НУФВСУ. - 2005. – 64-69, 70-108 с.
5. Годiк М.А.Спортивна метрологiя. Пiдручник.- М:ФIС, 1988р.
6. Заціорський В.М. Спортивна метрологiя. Пiдручник.- М:ФіС, 1992р.
7. Донской Д.Д., Зациорский В.М. Биомеханика. Учебник для институтов физич. культ. М.:, ФиС. 1979.- 264 с.
8. Заціорський В.М. Основи спортивної метрологiї.М: ФiС, 1979р.
9. Iванов В.В. Комплексний контроль у пiдготовцi спортсменiв.-М: ФiС,1987р.
10. Козлов I.М. Практикум по бiомеханiцi. М.ФIС, 1980р.
11. Лапутин А.Н. Биомеханика физических упражнений (лабораторные работы). Киев. Вища школа.1976. – 86 с.
12. Лапутин А.Н. Гравитационная тренировка. – Киев.- «Знання», 1999. – 350 с.
13. Лапутин А.Н. Обучение спортивным движениям.– К.:, Здоров’я. 1986.,- 217с.
14. Лапутин А.Н., Бобровник В.И. Олимпийскому спорту – высокие технологии. “Знання”. К.:, 1999. - 163с.
15. Лапутин А.Н., Гамалій В.В., Архипов О.А. та ін. Біомеханіка спорту (навч. посібник). Київ, НУФВСУ, „Олімпійська література”, 2005.- 320с.
16. Лапутин А.Н., Уткин В.Л. Технические средства обучения (учебное пособие для ИФК), - М.: ФиС, 1980, - 80 с.
17. Лапутін А.М. Дидактична біомеханіка: проблеми і рішення. Ж-л “Наука в олімпійському спорті”, №2(3), 1995. – с.42-51.
18. Лапутін А.М. Зміни у коордінаційній структурі свавільними рухами людини у різних умовах гравітаційних взаємодій. Тези доп. XIV з’ізду українського фізіологічного суспільства ім. І.П. Павлова. К.:, 1994. – с.312-313.
19. Лапутін А.М., Хоменко Б.Г., Хабінець Т.О. та ін. Методичні рекомендації до проведення лаборотоних заннять з біомеханіки. КДПІ ім. М.П. Драгоманова, КДІФК, 1992, 48 с.
20. Лапутін А.М., Хоменко Б.Г., Хабінець Т.О., Гамалій В.В. Методичні розробки з теоретичного курсу “Біомеханіка” – тези лекцій з біомеханіки” КДПІ ім. М.П. Драгоманова, КДІФК, 1993. – 22 с.
21. Начинська С.В. Основи спортивної статистики. Пiдручник. Київ, Вища школа.1987р.
22. Платонов В.М. Олімпійський та професійний спорт. Изд-во “Наука в олімпійському спорті”, 1995. – с.121-201.
23. Практикум по биомеханике (под общей ред. Козлова И.М.). М.:, ФиС., 1980, - 120 с.
24. Практическая биомеханика (под общей ред. Лапутина А.Н.).- Киев, Науковий світ, 2000.- 298 с.
25. Уткiн В.А.Спортивнаметрологiя.-М:ГЦОЛIФК,1981р.
Додаткова лiтература:
1. Боген М.М. Обучение двигательным действиям.- М.:ФиС, 1985.-192 с.
2. Донской Д.Д. Законы движений в спорте. Зарисовки по теории структурности движений. – М.:, ФиС, 1969.- 98 с.
3. Донской Д.Д., Зайцева Л.С. Биомеханика. Методическое пособие для студентов ФЗО ИФК.Изд.3-е,переработанное и дополнительное. М.:, ФиС, 1983.- 59 с.
4. Коротков В.П., Тайц Б.А. Основи метрологiї i теорiя точностi вимiрювального обладнання. М. Вид-во стандартiв, 1976р.
5. Лансберг.Основи елементарної фiзики. I-й том. М: "Наука", 1968р.
6. Лапутин А.Н., Хапко В.Е. Биомеханика физических упражнений.- К.:, Радянська школа, 1986. – 135 с.
7. Нiкiтiн Н.В. Основи теоретичної механiки. "Наука", 1978р.
8. Управление биомеханическими системами в спорте (сборник научных трудов).- К.:, КГИФК, 1989.- 91.
9. Энока Р.М. Основы кинезиологии. Киев. Олимпийская литература.- 1998.- С.13-36.
Вступ в метрологічний контроль, мета та об’єкт вимірювання у ФВС та ФР.
Метрологiя - наука про мiри i вимiрювання. «Метрон» (вiд грецької) - мiра.
Метрологічний контроль - це наука про вимiрювання фізичних величин, характеризуюча стан рухів людини (спортсмена) i навколишнього середовища в умовах змагань і тренувань.
Вимiряти фiзичну величину - це значить зрiвняти iї з однорiдною величиною умовно прийняту за одиницю вимiрювання. Два поняття - фiзична величина і одиниця вимiрювання по змiсту рiзнi. Фiзична величина - це вiдображення в нашiй свiдомостi яких-небудь iснуючих явищ природи. Одиниця вимiрювання - величина свавiльно обрана нами для кiлькiсного порiвняння i оцiнки вивчених об’єктiв явищ природи.
Мета вимiрювання у ФВС та ФР - отримати кiлькicну i якісну iнформацiю про рухливi дiї людини (спортсмена) i його окремi бiоланки.
Об’єкт вимiрювання в ФВС та ФР:
1). людина (спортсмен) i його окремi бiоланки;
2). система «людина (спортсмен) - снаряд»;
3). система «людина (спортсмен) - людина (спортсмен)».
4). система «людина (спортсмен) – людина (спортсмен)- снаряд».
5). система «людина (спортсмен) – снаряд-снаряд»;
Головною задачею метрологічного контролю, як частини загальної метрологiї - є забезпечення єдностi i точностi вимiрювань.
Метрологiя - наука дуже стародавня. В минулому столiттi перша книга по метрологiї була надрукована у Росiї у 1849 р. професором Петрушевським «Загальна метрологiя». В 1875р. на мiжнароднiй метричнiй конференцiї було засновано мiжнародне бюро мiр i ваг. У зв’язку з iнтенсивним розвитком промисловостi, найбiльш розвинутi країни, в тому числі і СРСР, почали розвивати загальну метрологiю. Метрологічний контроль, спортивна метрологія розпочали свiй розвиток в нашiй краї нi лише на початку 70-х рокiв.
Метрологічний контроль складається iз 3-х взаємозв’язаних роздiлiв:
1. Теорiя i методики вимірювання рухливої дiяльностi людини (спортсмена).
2. Практичне використання отриманих кiлькiсних даних в руховій діяльності людини (РДЛ), спортивному тренуванні.
3. Методи обробки результатів вимірювання.
Метрологічний контроль, як частина загальної метрологiї охоплює наступнi областi знань:
1. Загальна теорiя вимiрювання.
2. Утворення одиниць фізичних величин i їх систем.
3. Методи i засоби вимiрювання.
4. Методи визначення точностi вимiрювання (теорiя похибок вимiрювання).
5. Основи забезпечення єдностi вимiрювання і одноманiтнiсть засобам вимiрювання.
6.Утворення еталонiв i зразкових засобiв вимiрювання.
7. Методи передачі розмiрiв одиниць вiд еталонiв до зразкових i до засобiв вимiрювання.
У ФВС та ФР, крiм точностi i єдності вимірювання фiзичних величин, вимiрюванню пiдлягають також бiологiчнi, психологiчнi, педагогiчнi, соцiальнi, показники i т.д. Для цього розробленi спецiальнi методи i способи вимiрювання, результати яких всебiчно характеризують пiдготовленiсть людей, фiзкультурникiв i спортсменiв. В додаток до задач віднесених до запитань загальної метрологiї, в метрологічний контроль вiднесенi дисциплiни не прямо зв’язані з забезпеченням проведення вимiрювання. До таких дисциплiн вiднесено: основи математичної статистики, iнструментальнi методи, біомеханіка i др. Використовуючи рiзноманiтний арсенал засобiв i методiв метрологічного контролю в практицi ФВС та ФР здiйснюється комплексний контроль, в ходi якого реєструються рiзноманiтнi показники руховоі діяльності людини, тренувальної i змагальної дiяльностi спортсмена, а також стан органiзму. Порiвняння отриманих результатiв забезпечує можливiсть визначення причинно-слiдчих зв'язкiв мiж навантаженнями i результатами. Результати такого порiвняння i аналiзу є основою в розробцi програм i планiв оздоровчого тренування людини та пiдготовки спортсменiв.
Таким чином, предметом метрологічного контролю є комплексний контроль у ФВС та ФР, використання його результатiв в плануваннi фізичної пiдготовки людей, спортсменiв i фiзкультурникiв.
Управлiння процесом фізичної підготовки людини (спортсмена) включає в себе: збiр iнформацiї про людину (спортсмена); про середовище в якому вiн живе, тренується i змагається; обробка отриманої інформації та прийняття рiшень про стратегiю пiдготовки (складення програм i планiв фізичної пiдготовки; реалiзацiя програм i планів фізичної підготовки; контроль за ходом реалiзацiї програм i планiв фізичної пiдготовки, внесення необхiдних корекцiй у документи планування i складання нових програм i планів).
Мета управлiння у ФВС та ФР - це переведення людини (спортсмена), в результатi фізичної підготовки, в стан, при якому його загальний результат покращиться. На визначених етапах фізичної пiдготовки можуть стояти i бiльш локальнi задачі - пiдвищення технiчно - тактичної майстерностi, рiвня вольових i рухливих якостей. Переведення органiзму людини (спортсмена) iз одного функцiонального стану в iнший здійснюється завдяки тренувальним впливам. В пiдготовцi людини (спортсмена) до них необхiдно вiднести виконання рiзноманiтних фiзичних вправ, а також використання інших факторів - навколишнього середовища, спецiального харчування i т. iн. Ефективнiсть управлiння тренувального процесу обумовлюється тим, наскiльки реальнi змiни пiдготовленостi спортсменiв вiдповiдають планам тренерів.
2. Одиницi вимiрювання.
При вимiрюваннi i введеннi окремих одиниць виникає проблема вибору еталона. Всi одиницi вимiрювання дiляться на основнi, додаткові та похiднi. Основнi - це такi, розмiр яких установлюється в незалежностi вiд iнших одиниць. Похiднi - це одиницi визначенi порiвнянням зв'язкiв, виявляючих математичну залежнiсть однієї величини вiд iншої. Системою одиниць прийнято називати сукупнiсть одиничних вимiрювань, охоплюючих деяку специфiчну галузь фiзичних величин. Єднiсть вимiрювань досягається тим, що їх результати повиннi бути поданi в узаконених одиницях i з вiдомою можливою похибкою. В даний час застосовується мiжнародна система одиниць СI, застосування якої в країні визначено Державним стандартом.
Основні одиниці фiзичних величин в системі СI:
* одиницi довжини - метр (м);
* маси - кiлограм (кг);
* часу - секунда (с);
* сили електричного струму - ампер (А);
* термодинамічної температури - кельвiн (К);
* сили свiтла - кандела (Кд);
* кiлькостi речовини - моль (Моль).
Додатковi одиницi СI:
радiан (рад) i стерадiан (ср) -для вимiрювання плоского i тілесного кута вiдповiдно.
Крiм цього, в спортивно-педагогiчних вимiрюваннях використовуються похіднi одиницi вимiрювань:
* сили - ньютон (Н);
* температури - градуси Цельсiя (C);
* частоти - герц (Гц);
* тиску - паскаль (Па);
* об'єму - лiтр (л), мiлiлiтр (мл);
* механічна робота - ньютон·метр - (Н·м), джоуль (Дж);
* потужнiсть (як робота в одиницю часу - Н·м /с) - ватт (Вт);
* швидкiсть - м/с; i т.д.
Досить широко використовуються в практицi позасистемнi одиницi. Наприклад, потужнiсть вимірюється в кiнських силах (К. с.), енергiя - кілокалорiях (ккал); тиск - мм. ртут. стовпа i т.д.
Останнiм часом вiд них поступово відмовляються. Однак в деяких пiдручниках по спецiальностi, фiзiологiї, бiохiмiї експериментальний матерiал подається у позасистемних одиницях. Для переводу їх у СI можна використати слідуючи вiдношення: 1Н = 0,102кг·сили; 1Н·м =1Дж (джоуль) = 102кгм = 0,000239ккал. Один ньютонметр дуже незначний по величинi i тому роботу спортсмена (або енергiю, видiлену при виконаннi вправ) частiше вимiрюють в кiлоджоулях: 1кДж= 1000Нм = 0,239ккал = 102кгм. Iнтенсивнiсть (або потужнiсть) вправ вимiрюють у ватах:1Вт= 1Дж/с = 1Н·м/с = 0,102кгм/с. Вiдповідно: 1000Вт = 1кВт = 102кгм/с. В практицi спорту широке розповсюдження отримав такий показник, як енергозатрати (ккал) при виконаннi вправ за одиницю часу (хв.): 1ккал/хв. = 69,767 Вт = 426,85кг/хв. = 4,186кДж/хв. Використовується і така одиниця, як мет: 1мет = 0,175ккал/кг = 0,0732кДж/кг.
Досить часто, оцiнюючи iнтенсивнiсть вправи, вiдзначають, що вона виконується при споживаннi кисню на рiвнi,припустим,4л/хв. Необхiдно запам'ятати, що при вживаннi 1л кисню виділяється 5,05ккал енергiї i виконується робота, що дорiвнює 21,237кДж. Отже при виконаннi цієї вправи буде затрачуватися 20,2ккал/хв, що відповідає роботі у 84,95кДж.
3. Класифiкацiя погрiшностей при вимiрюваннi у ФВС та ФР.
Вимiрювання, коли потрiбне значення величини знаходиться безпосередньо iз дослiдних даних, звуться прямими. Наприклад, реєстрацiя швидкостi бiгу, дальностi кидання, величини зусилля i т.д. - це все прямi вимiрювання. Косвеними називаються вимiрювання, при яких потрiбне значення величини знаходять на основi залежностi мiж цією величиною i величинами підлягаючими вимiрюванню. Слiд пам'ятати, що нiяке вимiрювання не може бути виконано абсолютно точно, а результат вимiрювання завжди містить у собi помилку. Знання точностi вимiрювання - обов'язкова умова i тому в задачу вимiрювання враховується не тiльки знаходження самої величини, але й оцiнка припущених при цьому похибок (помилок). Помилки вимiрювань роздiляються на систематичні i випадковi. Величина систематичних похибок однакова у всiх вимiрюваннях, проведених одним i тим же методом за допомогою одних i тих же вимiрювальних приладiв. Вiдрiзняють чотири групи систематичних помилок:
1) помилки, причина виникнення яких вiдома i величина яких може бути визначена досить точно. Наприклад, при визначеннi результату стрибка рулеткою можливi змiни її довжини завдяки рiзницi в температурi повiтря. Це вимiрювання можна оцiнити i внести поправки в вимiряний результат;
2) помилки, причина виникнення яких вiдома, а величина нi. Таки помилки залежать вiд класу точностi вимiрювальної апаратури;
3) помилки, виникнення яких i величина вiдомi. Вони проявляються у складних вимiрюваннях, коли не вдається врахувати всi джерела можливих похибок;
4) помилки, пов'язанi не стiльки з процесом вимiрювання, скiльки iз властивостями об’єкта вимiрювання.
Як вiдомо об’єктами вимiрювання в спортивнiй практицi являються дiї i рухи спортсмена, його соцiальні, психологічні, бiомеханiчнi, i т. iн показники. Вимiрювання такого типу характеризуються визначеною варіативністю. I в її основi може бути безлiч причин. В деяких випадках помилки виникають з-за причин, передбачити якi раніш просто неможливо. Таки помилки називаються випадковi. Виявляють i враховують їх за допомогою математичного апарату теорiї ймовiрностi. Перед проведенням будь-яких вимiрювань потрiбно визначити джерела систематичних похибок i по можливостi усунути їх. Але оскільки повністю це зробити неможливо, то внесення поправок у результати вимiрювання допоможе виправити його з урахуванням систематичної похибки. Для усунення систематичної похибки використовують:
а) тарирування - перевiрку показникiв вимiрювальних приладiв шляхом порiвняння їх з показниками еталонiв у всьому дiапазонi можливих значень вимiрювальної величини;
б) калiбрування - визначення погрiшностей i величин поправок.
Як було сказано вище, результати вимiрювання будь-якої величини відрізняються вiд iстинного значення. Ця вiдмiннiсть, дорiвнює рiзницi мiж показниками приладiв i iстинним значенням, і зветься абсолютною похибкою вимiрювання, яка виражається в тих же одиницях, що i сама вимiрювана величина:
Ха = Хiст - Хвим., де Ха - абсолютна похибка.
При проведеннi комплексного контролю, коли вимірюються показники рiзної розмiрностi, доцiльно користуватися не абсолютною, а вiдносною похибкою. Вона визначається слідуючою формулою:
Хвiд = Ха·100% /Хвим
4. Шляхи пiдвищення точностi вимірювань у ФВС та ФР.
Сучасна метрологiя, взагалi, i метрологічний контроль (спортивна метрологiя), зокрема, наряду з одиницями вимiрювання i методами утворення i зберiгання еталонiв аналізує джерела похибок вимiрювання i засобів їх зменшення, розробляє методи iнструментальних високоточних вимiрювань i особливу увагу приділяє стандартизацiї процедур вимiрювання, перевiрцi, метрологiчної атестацiї, тарируванню i калiбруванню вимiрювальних приладiв, так як наявнiсть гарних засобiв i методiв вимiрювань, ще не визначає високого рiвня вимiрювань, так як необхiдно ще i правильно користуватись ними. Тому в метрологічному контролі (спортивнiй метрології) можна видiлити два шляхи пiдвищення точностi вимірювань у ФВС та ФР: науково-технiчний i законодавчий. Змiстом науково-технiчного шляху являється утворення, наприклад, еталонiв, засобiв i методiв вимiрювань, методiв оцiнки точностi вимiрювань, а законодавчого - утворення регламентованих державою загальних правил, вимог i норм, забезпечуючих високий рiвень вимiрюваної справи на науковiй основi.
Наука про принципи i методи встановлення найбiльш ефективних норм i правил взаємодії елементiв суспiльного виробництва з точки зору їх поєднання, унiфiкацiї i рацiональної органiзацiї називається стандартизацією. Стандарти - це науково-технiчнi закони, які встановлюють визначенi вимоги до матерiалiв, виробiв, методів i засобів вимiрювань технологiчних процесів (процедурам вимiрювань), науково-методичної, науково-технiчної i технологічної документацiї, методам випробувань апаратури її метрологiчної перевiрки i атестацiї.
Метрологiя i атестацiя тiсно зв'язані мiж собою. З одного боку, вимiрювання пронизанi рiзними стандартами (наприклад, на засоби i методи вимiрювань), з другого - вимiрювання забезпечують методи i засоби контролю виконання стандартiв. Тому в Українi стандартизацiя i метрологiя об’єднані в єдиній службi - Державному комiтетi стандартiв Українi (Держстандарт України).
Приблизно пiдраховано, що щодня у ФВС та ФР здійснюється не менш, як 500000 вимiрювань, при цьому трудомiсткiсть вимiрювальних процедур відображена в часi (наприклад, у годинах), складає бiля 25% загальної трудомiсткостi науково-дослiдної i практичної дiяльностi. В таких умовах необхiдно забезпечити єдність i достовiрнiсть результатiв вимiрювань. Це важлива задача метрологiї взагалi, i метрологічного контролю (спортивної метрології) зокрема. Органiзацiйною основою метрологiчного забезпечення являється метрологiчна служба України, яка складається iз державної i вiдомчої метрологiчних служб. До основних задач метрологічного забезпечення вiдносяться: визначення рацiональної номенклатури iнформативних параметрiв комплексного контроля, дiапазону їх вимiрювання i обгрунтуванню норм точностi їх вимiрювань. Номенклатура вимiрювання параметрiв i норми точностi вимiрювань визначають два найбiльш важливих показника: достовiрнiсть контролю i його трудомiсткiсть.
Одна з важливих задач метрологiчного забезпечення комплексного контролю це - розробка i застосування найбiльш сучасних iнструментальних методик вимiрювань, забезпечуючих їх необхiдну точнiсть. При цьому особливе значення має метрологiчна атестацiя (МА) i стандартизацiя методик виконання вимiрювань.
Метрологiчна атестація(МА) - дослiдження засобiв вимiрювань, виконане метрологiчним органом для визначення метрологiчних властивостей i видача документа з зазначенням отриманих даних.
Для проведення МА як науково-технiчного заходу необхiднi зразковi метрологiчнi стенди, які включають у себе зразкову вимiрювальну апаратуру, та iншi допомiжнi технiчнi засоби i прилади.
Тому розробка зразкових метрологiчних стендiв, їхня комплектацiя вiдповiдною вимiрювальною апаратурою i атестацiя в органах Держстандарту України лежать в основi першочергових задач метрологiчного забезпечення (МЗ). Нижче наведенi конкретнi приклади рiшення основних задач МЗ.
Основнi науково-технiчнi заходи МЗ включають органiзацiю метрологiчних повiрок i ремонту технiчних заходів вимiрювання (ТЗВ). Повiрка стандартизованих (випускаємих промисловістю серiйно) ТЗВ здійснюється в лабораторiях по видам вимiрювань Центру стандартизацiї i метрологiї Держстандарту України.
До органiзацiйно-методичних заходiв вiдносяться пiдготовка i обгрунтування заяв на придбання нових ТЗВ i пiдготовка кадрiв - метрологiв. Заявка на ТЗВ складається з урахуванням сучасного стану парка апаратури, а також з урахуванням науково - методичних задач комплексного контролю. Повiрка ТЗВ проводиться у вiдповiдностi з графiком, які складаються i затверджуються кожного року на основi загальнодержавних повірочних схем в установленi мiжповiрочнi iнтервали. Крiм цього, до науково - технiчних заходiв МЗ вiдноситься стандартизацiя i унiфiкацiя методик i технiчних засобiв вимiрювань, а також метрологiчна експертиза проектiв нормативно - технiчної конструкторської i технологiчної документацiї: вихiднi вимоги, технiчних завдань i т. д.. Метрологiчна експертиза - це аналiз i оцiнка технiчних рiшень по вибору параметрiв, підлягаючих вимiрюванню, встановленню норм точностi вимiрювань, забезпечення методами i засобами вимiрювань.
Органiзацiйно-методичнi заходи МЗ - це перш за все щорiчне складання i затвердження графiкiв повiрки ТЗВ, включаючих перелiк пiдлягаючих повiрцi приладiв з показниками типу, класу, точностi прилада i мiжповiрочного iнтервалу. Важливим та ефективним заходом являється органiзацiя i проведення приймальних іспитiв, заново розроблених ТЗВ (наприклад: по госпдоговорах) в процесi яких здiйснюється оцiнка вiдповiдностi метрологiчних характеристик розроблених ТЗВ вимогам технiчного завдання.
Для здiйснення метрологiчної атестацiї i повiрки ТЗВ, використовуваних в процесi комплексного контролю, використовуються метрологiчнi поняття i термiни.
Засоби вимiрювань - технiчнi засоби, що використовуються при вимiрюваннях i мають нормованi метрологічнi властивостi. До засобiв вимiрювань вiдносяться мiри i вимiрювальнi прилади.
Мiра - засоби вимiрювань, призначенi для вiдтворення фiзичної величини заданого розмiру; наприклад, гиря - мiра маси.
Вимiрювальний прилад - засiб вимiрювань, призначений для вироблення сигналу вимiрювальної iнформацiї у формi, доступнiй для безпосереднього сприйняття спостерiгачем. В областi вимiрювань у спортi приладами являються динамометри, гонiометри, кардiографи, пульсометри i т.д.
Допоміжний засiб вимiрювань - засiб вимiрювань величин, впливаючих на метрологiчнi властивостi iншого засобу вимiрювань при його застосуваннi або повiрцi.
Усi засоби вимiрювань по метрологiчнiй належностi пiдроздiляють на робочi i зразковi.
Робочий засіб вимiрювань - засiб, який застосовується для вимiрювань, не пов’язаних iз передачею розмiрiв одиниць. Вiн використовується у повсякденнiй практицi.
Зразковi мiри i зразковi вимiрювальнi прилади - це мiри i вимiрювальнi пристрої, які служать для повiрок по них iнших засобiв вимiрювань і затверджені в якості зразкових. Зразковi засоби вимiрювань в залежностi вiд метрологiчного призначення розподiляють на розряди, якi нумеруються 1-й, 2-й i т.д.
Вимiрювальна установка - сукупнiсть функціонально - об’єднаних засобiв вимiрювань (мiр, вимiрювальних приладiв i перетворювачiв) i додаткових пристроїв, призначена для вироблення сигналiв вимiрювальної iнформацiї у формi, зручнiй для безпосереднього сприйняття спостерiгачем, i розташована в одному мiсцi. Наприклад, установка «iнерцiйний динамограф» для вимiрювання швидкiстно - силових якостей спортсменiв.
Вимiрювальна система - сукупнiсть засобiв вимiрювань (мiр, вимiрювальних приладiв, перетворювачiв) i додаткових пристроїв, з’єднаних мiж собою каналами зв’язку, призначена для вироблення сигналiв вимiрювальної iнформацiї у формi, зручнiй для автоматичної обробки, передачi i використовування у автоматичних системах управлiння.
Градуйована характеристика засобiв вимiрювань - залежнiсть мiж значеннями величин на виходi i входi засобів вимiрювань, складена у виглядi таблицi, графiка або формули.
Еталон - засiб, вимiрювань (або комплекс засобiв вимiрювань) забезпечуючий вiдтворення i зберiгання одиниць вимiрювань, з метою передачi їх розмiрів нижче стоячих по повірочній схемi засобам вимiрювань, виконане по особливiй специфiкацiї i офiцiйно затверджено в установленому порядку в якостi еталона. Еталон призначений для вiдновлення i зберiгання одиницi вимiрювання в загальнодержавному i мiжнародному масштабi. Порядок передачi розмiру одиницi вiд еталона зразковим i робочим засобам вимiрювань регламентується спецiальним документом - повірочною схемою.
Повiрочна схема - затверджений в установленому порядку документ, встановлюючий засоби, методи i точність передачi, розмiру одиницi вiд еталона або вихiдного зразкового засобу вимiрювань робочим засобам вимiрювань.
Повiрка засобiв вимiрювань - визначення метрологiчним органом похибок засобiв вимiрювань i встановлення його придатностi до використання. В окремих випадках при повiрцi замiсть визначення значень похибок перевiряють, чи знаходяться вони у допустимих межах.
Повiрочна установка - вимiрювальна установка, укомплектована зразковими засобами вимiрювань i призначена для повiрки iнших засобiв вимiрювань.
Єднiсть вимiрювань - стан вимiрювань, при якому їх результати вираженi в узаконених одиницях i похибках вимiрювань вiдомих iз заданою ймовiрнiстю.
Одноманітнiсть засобiв вимiрювань - стан засобiв вимiрювань, яке характерне тим, що вони проградуйовані в узаконених одиницях i їх метрологiчнi властивостi вiдповiдають нормам.
Перiодична повiрка засоба вимiрювань - повiрка засоба вимiрювань, застосована при його експлуатацiї i зберiганнi через певнi промiжки часу.
Метод повiрки засоба вимiрювань - метод передачi розмiру одиницi вiд вище стоячих в повiрочнiй схемi засобiв вимiрювань нижче стоячим.
Похибка вимiрювань - вiдхилення результатiв вимiрювання вiд iстинного значення вимiрюваної величини.
Динамiчна похибка засобу вимiрювання - рiзниця мiж похибкою засобу вимiрювання в динамiчному режимi i його статичною по- хибкою, вiдповiдної значенню величини в даний час.
Поправка - значення величини, одноіменної iз вимiрюваною, додане до отриманого при вимiрюваннi значення величини з метою виключення систематичної похибки.
Точнiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, відображаюча приближення результату вимiрювання до iстинного значення вимiрювальної величини. Висока точнiсть вимiрювань відповідає малим похибкам усiх видiв, як систематичних, так i випадкових. Кiлькiсно точнiсть може бути виражена зворотною величиною модуля вiдносної похибки.
Правильнiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдтворююча приближення до нуля систематичних похибок в їх результатах.
Схожiсть вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдображаюча приближення одне до одного результатiв вимiрювань, виконаних в однакових умовах.
Вiдтворення вимiрювань - якiсть вимiрювань, вiдображаюча приближення одне до одного результатiв вимiрювань, виконаних в рiзних умовах (в рiзний час, в рiзних мiсцях, рiзними методами i засобами).
