Методичні вказівки до розробки розділів курсової роботи.

Міністерство освіти і науки України

Кіровоградський національний технічний університет

 

 

Кафедра економіки та організації виробництва

 

Економіка та організація

Автомобільного господарства

 

 

Методичні вказівки до виконання курсової роботи та економічних розрахунків в дипломних проектах студентів спеціальності 7.07010601, 8.07010601“Автомобілі та автомобільне господарство”

 

Затверджено на засіданні кафедри економіки та організації виробництва

Протокол № 1 від 28.09.13

 

 

Кіровоград

Економіка та організація автомобільного господарства: Методичні вказівки до виконання курсової роботи та економічних розрахунків в дипломних проектах студентів спеціальності 7.07010601, 8.07010601“Автомобілі та автомобільне господарство”/ Л.В. Вдовиченко, С.С. Нісфоян, Л.П. Василенко - Кіровоград: КНТУ, 2013. – 43 с.

 

Укладачі: Л.В. Вдовиченко ст. викл.

С.С. Нісфоян асистент

Л.П. Василенко

 

 

Рецензент: Ю. В. Кулешков, канд. техн. наук, проф..

 

Загальні положення.

 

Мета методичних вказівок – допомогти студентам у виконанні техніко-економічних розрахунків виробничої діяльності автомобільних господарств з дисципліни “Економіка та організація автомобільного господарства “.

Вихідні дані для виконання курсової роботи видаються студентам згідно з варіантом (додаток 1) завдання.

Курсова робота вміщує такі розділи: вступ; вихідні данні; розрахунок планової річної виробничої програми автогосподарства; провізних можливостей та кількості автомобілів; визначення річної трудомісткості технічних обслуговувань та поточних ремонтів автомобілів; розрахунок планової потреби і вартості палива, мастила, шин та запасних частин рухомого складу автогосподарства; визначення кількості працівників автогосподарства; фонду заробітної плати працівників автогосподарства; знаходження собівартості 1-го ткм перевезень.

Оформлення курсової роботи. Курсова робота повинна бути оформлена у вигляді розрахунково – пояснювальної записки з дотриманням вимог стандарту “Текстовые документы. СТП–КИСМ–83”. Результати розрахунків, що виконуються, наводяться за точністю, яка відповідає вихідним даним.

 

Методичні вказівки до розробки розділів курсової роботи.

Для визначення калькуляції собівартості перевезень на автотранспортних підприємствах необхідно: обрахувати витрати на оплату праці з нарахуваннями, придбання матеріалів, палива, мастил; витрати на техогляд, техобслуговування, поточний та капітальний ремонти автомобілів, медичний огляд водіїв, обов'язкові види страхування, амортизацію (знос) основних фондів, що використовуються при наданні послуг. Для цього здійснюємо планові розрахунки необхідної кількості рухомого складу, трудомісткості ремонтних робіт, чисельності робітників АТП.

2.1. Вихідні дані.

У відповідності з номером варіанту заповнюємо таблицю 1, використовуючи додаток 1:

 

Таблиця 1 – Вихідні дані

№	Назва вантажу	Вантажовідправник	Об‘єм перевезень, тис.т.	Середня відстань, км.
	Обладнання, верстати та машини	Завод	8,0
	Залізні вироби	Центральна база	31,0
	Борошно	Борошнокомбінат	8,0
	Різні продовольчі товари	Магазин	4,5
	Промислові товари	Клієнти	28,0
	Зерно	Фермерські господарства	32,0
	Цегла	Цегельні заводи	15,0
	ЗБВ	Заводи ЗБВ	20,0
	Цемент	Заводи ЗБВ	16,0
	Грунт і породи	Кар`єри	60,0
	Гравій	Кар`єри	20,0
	Пісок	Кар`єри	38,0

2.2. Визначення вантажообігу автомобільного господарства.

 

Вантажообігом називають об‘єм транспортної роботи, пов‘язаної з виконанням перевезень вантажів на визначену відстань в певний проміжок часу.

Визначаємо вантажообіг використовуючи дані таблиці 1:

, (1)

де Q – об‘єм перевезень вантажу, т;

l – відстань від автомобільного господарства до підприємства-замовника, км.

Отриманий результат за кожним вантажем заносимо в таблицю 2, і знаходимо сумарний вантажообіг по автогосподарству:

 

Таблиця 2 – Визначення вантажообігу автомобільного господарства

№	Назва вантажу	Вантажо-відправник	Об‘єм перевезень, тис. т.	Середня відстань, км.	Вантажообіг, тис. ткм.
	Всього				S

 

2.3. Розрахунок провізних можливостей автогосподарства.

 

З додатку А за номером варіанту вибирається рухомий склад АТП і заноситься у таблицю 3.

 

Таблиця 3 – Рухомий склад АТП

Назва автомобіля	Вантажопідйомність,т.	Кількість автомобілів

 

Під провізною можливістю АТП розуміють об‘єм перевезень, який може виконати підприємство за рік парком рухомого складу. Заданий об‘єм перевезень (таблиця 2) розподіляється по окремим маркам автомобілів, рухомого складу АТП,з врахуванням категорії вантажу та раціонального використання автомобілів при перевезенні цих вантажів (наприклад: сипучі матеріали, гравій, грунт і породи, пісок доцільно перевозити самоскидом, вибирається марка автомобіля КрАЗ 256 Б1, q – 12 т.). Заповнюється таблиця 4.

 

Таблиця 4 – Розподіл вантажу по маркам автомобілів

Назва вантажу	Об‘єм перевезень, тис.т	Відстань, км	Вантажообіг, тис.ткм
Марка автомобіля
Всього			∑

Визначаємо середньоспискову кількість автомобілів автогосподарства для кожної марки за формулою:

, (2)

де К_і – кількість автомобілів кожної марки;

В_і – вантажообіг по маркам автомобілів, тис. ткм;

Пі – продуктивність одного автомобіля за добу, ткм;

Т_к – кількість робочих днів у році.

Продуктивність одного автомобіля за добу визначаємо за формулою:

, (3)

де l_с.с.і – середньодобовий пробіг автомобіля, км;

– коефіцієнт використання пробігу;

q_і – вантажопідйомність автомобіля, т;

– коефіцієнт використання вантажопідйомності.

Середньодобовий пробіг автомобіля визначаємо за формулою:

, (4)

де Т_н – час перебування автомобіля в наряді за добу,год.;

V_т – технічна швидкість автомобіля, км/год.,. додаток Б [13];

t_пр – час простою під завантаженням-розвантаженням – вибирається з додатку В, в залежності від марки автомобіля і способу завантаження - розвантаження, год.;

l_сер – середня відстань перевезень, км.

Середня відстань перевезень знаходиться за формулою:

, (5)

де В_і – вантажообіг по і-й марці автомобіля, ткм.;

Q_i – загальний обсяг перевезень на одну марку автомобіля, тис. т

За даними формулами розраховуємо середньоспискову кількість автомобілів АТП і вносимо дані в таблицю 3.

 

2.4. Визначення трудомісткості технічних обслуговувань та ремонту автомобілів

 

Технічне обслуговування автомобілів за періодичністю, переліком та трудомісткістю поділяється на такі види:

Щоденне технічне обслуговування – ЩО;

Перше технічне обслуговування – ТО-1;

Друге технічне обслуговування – ТО - 2;

Сезонне технічне обслуговування – СО.

В відповідності з призначенням і характером виконуваних робіт ремонт поділяється на:

– капітальний, що проводиться на спеціалізованих ремонтних дільницях КР;

– поточний, що проводиться на АТП.

Визначаємо кількість ТО-1, ТО-2 для кожної марки автомобіля за формулою:

, (6)

де Рп – річний пробіг одного автомобіля, км:

; (7)

Н_п – норматив пробігу до ТО-1 або ТО-2, км (додаток Ґ [12]).

Кількість ЩО обчислюється за формулою:

, (8)

де к_в – коефіцієнт випуску автомобілів на лінію.

Визначаємо трудомісткість ТО-1, ТО-2 та ЩО за виразом:

, (9)

де Н_тр – норматив трудомісткості ТО-1, ТО-2, ЩО (додаток Д [8]).

Розраховуємо загальну трудомісткість ремонтних робіт по ТО і ПР автомобілів і причепів в люд.-год.:

(10)

де Т_ПР – трудомісткість поточного ремонту, люд-год., (додаток Д [8]);

n – кількість марок рухомого складу АТП;

Результати розрахунків по всіх марках автомобілів заносяться в таблицю 5:

Таблиця 5. Розрахунок трудомісткості обслуговувань автомобілів

Рухомий склад	Річний пробіг 1-го автомобіля, км	Норматив наробітку, км,	Норматив трудомісткості, люд-год., на виконання 1-го	Трудомісткість, люд-год.
ТО-1	ТО-2	ПР	ЩО	ТО-1	ТО-2	ЩО	ТО-1	ТО-2	ПР