З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:
1) неприйняття примирною комісією погодженого рішення щодо вирішення колективного спору з питань:
а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту;
б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;
2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю.
Трудовий арбітраж - це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і приймає рішення по суті спору.
Трудовий арбітраж утворюється шляхом прийняття кожною із сторін відповідного рішення та підписання спільної угоди про його утворення, в якій визначається порядок організаційного та матеріально-технічного забезпечення роботи арбітражу і порядок оплати праці його членів. Склад арбітражу формується шляхом призначення угодою між сторонами спору його членів. Трудовий арбітраж може розглядати справи в складі трьох членів або в будь-якій іншій непарній кількості. Якщо сторони не погодили кількісний склад арбітражу, то розгляд спору здійснюється трудовим арбітражем у складі трьох членів. До складу арбітражу також можуть входити народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування й інші особи.
Арбітр - це підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу, набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розгляду колективного трудового спору з ме тою прийняття рішення по його суті. Для забезпечення проведення примирних процедур НСПП в Україні формується Список арбітрів, який являє собою систему обліку арбітрів та відповідних даних про них. Список публікується в офіційних засобах масової інформації. Кандидатури арбітрів подаються НСПП її територіальними підрозділами в містах Києві і Севастополі, АРК та областях, у тому числі і з урахуванням рекомендацій регіональних об'єднань профспілок та роботодавців. Вимоги, умови і порядок підготовки посередників та арбітрів, їх сертифікації, порядок проведення розрахунків за підготовку і підвищення кваліфікації принципово не вирізняються. Після закінчення підготовки арбітр складає встановлені навчальною програмою екзамени і йому видається відповідний документ про проходження підготовки. Арбітр набуває своїх прав і обов'язків із дня його включення до Списку, про що йому видається відповідне посвідчення. Підвищення кваліфікації та повторна атестація арбітра проводиться кожні три роки. Повноваження арбітра припиняються у випадках: а) прийняття такого рішення головою НСПП; б) письмової відмови арбітра від подальшого виконання повноважень; в) за результатами атестації; г) в інших випадках, передбачених законодавством.
Член трудового арбітражу не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення підлягає відводу чи самовідводу:
- якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
- якщо він є родичем однієї із сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
- на його прохання або за спільним рішенням сторін;
- у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення члена трудового арбітражу до справи, про яке сторона дізналася після його призначення;
- якщо член трудового арбітражу бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний із виконанням ним службових повноважень, наданих державою.
Сторони колективного конфлікту після прийняття рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов'язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов'язковість рішення трудового арбітражу оформляється відповідною угодою.
Правила розгляду колективного трудового спору трудовим арбітражем визначаються Регламентом роботи трудового арбітражу по розгляду і вирішенню колективного трудового спору (конфлікту), що затверджений наказом НСПП від 8 серпня 2008 р. №95. Завдання трудового арбітражу в розгляді конкретного трудового спору - встановити порушені норми права й захистити порушені права.
Після дослідження усіх обставин справи приймається рішення трудового арбітражу. Рішення приймається більшістю голосів його членів, оформляється протоколом і підписується повним складом арбітражу, в тому числі і членом трудового арбітражу, який має окрему думку. Окрема думка викладається письмово та додається до рішення трудового арбітражу. Кожній стороні і НСПП направляється по одному примірнику рішення. У разі відмови сторони одержати рішення або її неявки без поважних причин у засідання арбітражу, де воно оголошується, рішення вважається таким, що оголошене сторонам, про що на рішенні робиться відповідна відмітка, а копія такого рішення надсилається такій стороні. Рішення про вирішення колективного трудового спору є обов'язковим для виконання, якщо сторони про це попередньо домовилися. Рішення трудового арбітражу є остаточним і оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених законодавством України.
Організаційне та матеріально-технічне забезпечення роботи трудового арбітражу здійснюється сторонами колективного трудового конфлікту за домовленістю, а якщо сторони не досягли згоди, - в рівних частках. Оплата праці члена трудового арбітражу та відшкодування його витрат, пов'язаних із участю у примирній процедурі, провадяться відповідно до Порядку відшкодування витрат, пов'язаних з участю у примирній процедурі по вирішенню колективного трудового спору (конфлікту) незалежного посередника, членів примирної комісії і трудового арбітражу, що затверджується НСПП, Міністерством фінансів України і Міністерством праці та соціальної політики України.
Рішення трудового арбітражу не пізніше ніж в триденний строк після його прийняття надсилається сторонам спору, виконавцям, визначеним цим рішенням, та НСПП. Рішення розглядається сторонами колективного трудового спору в семиденний строк після його отримання. Якщо рішення арбітражу не змогло врегулювати розбіжностей між сторонами спору, то причини розбіжностей з обґрунтуванням позицій сторін у письмовій формі доводяться у триденний строк після розгляду до відома кожної із сторін та НСПП. Дія повноважень трудового арбітражу припиняється одночасно з припиненням розгляду і винесенням рішення по суті колективного трудового спору.
5. Правовий статус Національної служби посередництва і примирення.
НСПП є постійно діючим державним органом, створеним Президентом України для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів. Основними її завданнями є:
1. сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;
2. прогнозування виникнення колективних трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню;
3. здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів;
4. забезпечення здійснення соціального діалогу, вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні;
5. здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів;
6. підвищення рівня правової культури учасників соціально-трудових відносин.
До компетенції НСПП, відповідно до ст. 15 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", належить: а) здійснення реєстрації висунутих працівниками вимог та колективних трудових спорів; б) аналіз вимог, виявлення та узагальнення причин колективних трудових спорів, підготовка пропозицій для їх усунення; в) підготовка посередників та арбітрів, які спеціалізуються на вирішенні колективних трудових спорів; г) формування списків арбітрів та посередників; ґ) перевірка, в разі необхідності, повноважень представників сторін колективного трудового спору; д) посередництво у вирішенні колективного трудового спору; є) залучення до участі в примирних процедурах народних депутатів України, представників державної влади, органів місцевого самоврядування. НСПП у межах своїх повноважень приймає рішення, які мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами колективного спору, відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.
НСПП очолює голова, який призначається та звільняється з посади Президентом України. Голова НСПП: здійснює керівництво діяльністю НСПП, визначає функціональні обов'язки першого заступника, заступників голови, керівників структурних підрозділів та інших працівників центрального апарату, затверджує положення про відділення; представляє НСПП у відносинах з центральними і місцевими органами державної влади та органами місцевого самоврядування, профспілками, об'єднаннями роботодавців, іноземними та міжнародними організаціями; видає у межах своєї компетенції накази, розпорядження, організовує та забезпечує контроль їх виконання тощо. Служба фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, є юридичною особою та має самостійний баланс і печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відділення НСПП - це структурний підрозділ НСПП, який сприяє поліпшенню трудових відносин та запобіганню виникненню колективних трудових спорів, здійснює їх прогнозування та сприяє своєчасному їх вирішенню, здійснює посередництво для вирішення таких спорів на території областей та АРК. До складу відділення входять сектор правового забезпечення і сектор аналітично-інформаційної роботи та прогнозування. Начальник Відділення призначається та звільняється з посади головою НСПП. Відділення є юридичною особою, а його основними завданнями є:
- сприяння поліпшенню соціально-трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів;
- прогнозування колективних трудових спорів та сприяння своєчасному їх вирішенню;
- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;
- здійснення посередництва для вирішення колективних трудових спорів.
За вільним вибором претендентів, в тому числі й з урахуванням рекомендацій місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, регіональних об'єднань профспілок та роботодавців, відділами і відділеннями НСПП підбираються кандидатури позаштатних радників. Основною метою їх діяльності є участь у проведенні аналізу стану соціально-трудових відносин на відповідній території, прогнозуванні виникнення колективних трудових конфліктів, взаємодії НСПП із місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, об'єднаннями профспілок і роботодавців, встановленні взаємодії сторін колективних трудових спорів із відділеннями НСПП, сприянні сторонам спору в його вирішенні на взаємоприйнятних умовах.
Однією із основних функцій НСПП є запобігання виникненню колективних трудових спорів (конфліктів). Відповідна система складається з постійно діючих функціональних і територіальних підсистем і має чотири рівні - національний, галузевий, територіальний і виробничий. Функціональні підсистеми системи запобігання виникненню колективних спорів створюються відділом правового забезпечення НСПП і відділом аналітично-інформаційної роботи та прогнозування НСПП для організації роботи, пов'язаної із запобіганням виникненню колективних трудових спорів на національному та галузевому рівнях. Територіальні підсистеми системи запобігання виникненню колективних спорів створюються сектором НСПП по роботі в місті Києві, представництвом НСПП в місті Севастополі, відділеннями НСПП в АРК та областях для організації роботи, пов'язаної із запобіганням виникненню спорів на територіальному, територіально-галузевому та виробничому рівнях у межах відповідних регіонів. Кожний рівень системи запобігання виникненню колективних спорів має координуючі та постійні органи управління щодо розв'язання завдань у сфері запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх наслідків, систему повсякденного управління, системи зв'язку та інформаційного забезпечення. Координуючими органами системи запобігання виникненню колективних спорів є:
на національному та галузевому рівнях - відділ правового забезпечення НСПП і відділ аналітично-інформаційної роботи та прогнозування НСПП;
на територіальному, територіально-галузевому та виробничому рівнях - відділення НСПП в АРК та областях;
на територіальному і виробничому рівнях в містах Києві та Севастополі - сектор НСПП по роботі в місті Києві, представництво НСПП в місті Севастополі;
на виробничому рівні, якщо підприємство має структурні підрозділи на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України, визначених ч. 2 ст. 133 Конституції України - відділ правового забезпечення НСПП і відділ аналітично-інформаційної роботи та прогнозування.
Арбітри, посередники, позаштатні радники НСПП, завідуючі інформаційно-консультаційними центрами НСПП можуть брати участь у виконанні заходів, пов'язаних із запобіганням виникненню колективних трудових спорів, під керівництвом відповідних структурних підрозділів НСПП.
НСПП у взаємодії із центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, профспілками та їх об'єднаннями, роботодавцями та їх об'єднаннями здійснює прогнозування виникнення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин на національному, галузевому, територіально-галузевому, територіальному і виробничому рівнях. Матеріали прогнозування використовуються:
- НСПП для складання перспективних і поточних планів діяльності Служби та її структурних підрозділів, вивчення стану соціально-трудових відносин в окремих галузях і окремих адміністративно-територіальних одиниць, вироблення пропозицій щодо запобігання виникненню колективних спорів на національному, галузевому, територіально-галузевому, територіальному і виробничому рівнях;
- центральними органами виконавчої влади для підготовки пропозицій до плану соціально-економічного розвитку держави, до Державного бюджету України;
- місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування при підготовці планів соціально-економічного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, проектів місцевих бюджетів;
- об'єднаннями профспілок для підготовки пропозицій роботодавцям, об'єднанням роботодавців, центральним і місцевим органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування щодо поліпшення стану соціально-трудових відносин, шляхів і форм вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин;
- об'єднаннями роботодавців для підготовки пропозицій власникам, уповноваженим ними органам (представникам) щодо поліпшення стану соціально-трудових відносин, вироблення шляхів вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин;
- первинними профспілковими організаціями для підготовки пропозицій роботодавцям щодо поліпшення стану соціально-трудових відносин, шляхів і форм вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах, організаціях;
- роботодавцями для розроблення заходів щодо поліпшення стану соціально-трудових відносин, вироблення шляхів і форм вирішення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин на підприємствах, в установах і організаціях.
НСПП у взаємодії із центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, профспілками
та їх об'єднаннями, роботодавцями та їх об'єднаннями аналізує розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин, виявляє причини їх виникнення, готує пропозиції для їх усунення. Формами такої взаємодії є:
здійснення НСПП аналізу розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, виявлення причин їх виникнення, підготовка пропозицій для їх усунення та направлення їх на розгляд і врахування профспілкам та їх об'єднанням, роботодавцям та їх об'єднанням, центральним і місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування;
здійснення НСПП із профспілками (їх об'єднаннями), роботодавцями (їх об'єднаннями), центральними і місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування аналізу розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, виявлення причин їх виникнення, підготовка пропозицій для їх усунення;
здійснення НСПП та центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, профспілками та їх об'єднаннями, роботодавцями та їх об'єднаннями взаємного інформування про розбіжності між сторонами соціально-трудових відносин, причини їх виникнення, підготовка пропозицій для їх усунення.
Для сприяння врегулюванню розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин Служба посередництва:
· здійснює прогнозування ймовірності виникнення колективних трудових спорів;
· здійснює вивчення та узагальнення причин виникнення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин;
· консультує сторони соціально-трудових відносин з питань шляхів врегулювання розбіжностей між ними;
· організовує проведення узгоджувальних зустрічей сторін соціально-трудових відносин;
· направляє сторонам соціально-трудових відносин рекомендації щодо шляхів вирішення розбіжностей між ними;
· консультує сторони соціально-трудових відносин з питань застосування чинних нормативно-правових актів.
НСПП здійснює вивчення та узагальнення причин виникнення розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин як основного чинника впливу на зміст вимог, характер їх вирішення та ступінь напруженості соціально-трудових відносин в ході врегулювання розбіжностей тощо. Служба здійснює вивчення причин їх виникнення в кожному окремому випадку з метою оперативного врегулювання таких розбіжностей шляхом усунення причин, що сприяють їх виникненню, надання відповідних рекомендацій, здійсненню комплексу заходів щодо запобігання виникненню колективних конфліктів.
У разі створення власником або уповноваженим ним органом (представником) перешкод представницькому органу найманих працівників або профспілки у формуванні і затвердженні вимог (ненадання місця для проведення зборів (конференції), перешкод у збиранні підписів найманих працівників тощо) НСПП надсилає рекомендації власнику щодо забезпечення ним необхідних умов для формування і затвердження вимог найманих працівників або профспілки. Після отримання повідомлення від представницького органу найманих працівників або профспілки про направлення вимог найманих працівників або профспілки НСПП здійснює контроль за дотриманням власником або уповноваженим ним органом (представником) строків розгляду цих вимог. У разі необхідності Служба посередництва організовує проведення переговорів представницького органу найманих працівників або профспілки і власника щодо уточнення змісту вимог, термінів виконання, повноважень власника.
Після проведення реєстрації вимог найманих працівників або профспілки і колективного спору НСПП: а) надсилає сторонам спору рекомендації щодо утворення примирних органів і проведення примирних процедур; б) консультує сторони з питань вибору форми проведення примирних процедур та з питань повноважень при мирних органів; в) сприяє узгодженню позицій сторін щодо: форм проведення примирних процедур по вирішенню колективного трудового спору з врахуванням змісту вимог найманих працівників або профспілки, права сторін на самостійне визначення форм проведення примирних процедур; кількісного складу примирних органів (примирної комісії, трудового арбітражу); якісного складу примирної комісії з врахуванням змісту вимог найманих працівників або профспілки; дати і місця проведення засідань примирних органів. Кожна із сторін спору має право звернутися до НСПП за сприянням у виконанні рішень примирних органів іншою стороною.
Сторони колективного трудового спору після додержання передбаченої Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" примирної процедури мають право звернутися за сприянням у вирішенні колективного трудового конфлікту до НСПП з метою розв'язання розбіжностей між сторонами. Служба розглядає всі матеріали і в десятиденний строк надсилає сторонам своє рішення. По колективних спорах на національному та галузевому рівнях рішення приймається головою НСПП, на виробничому і територіальному рівнях рішення приймаються начальниками відповідних відділень НСПП. Служба посередництва в ході підготовки рішення зобов'язана забезпечити дотримання принципу змагальності сторін колективного спору та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні їх переконливості. Обов'язок доказування покладається на сторони конфлікту. НСПП зобов'язана вчиняти дії, спрямовані на врегулювання колективного спору, в тому числі й ті, що пов'язані з витребуванням необхідних доказів. Обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. НСПП під час розгляду справи повинна забезпечити додержання принципу змагальності сторін, рівні можливості та свободу сторонам у наданні ними доказів і в доведенні перед трудовим арбітражем їх переконливості. Рішення Служби посередництва приймається після дослідження усіх обставин справи, мають рекомендаційний характер і повинні розглядатися сторонами спору та відповідними центральними або місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування у семиденний строк. Результати розгляду рішення доводяться до відома сторін спору та НСПП.
Якщо у вимогах найманих працівників чи профспілки містяться питання, вирішення яких відповідно до законодавства віднесено до компетенції центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, НСПП розглядає всі матеріали і за результатами розгляду готує відповідні рекомендації керівникам цих органів. Рекомендації надсилаються керівникам відповідних центральних або місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування разом із матеріалами, що стосуються колективного спору. Керівники повинні у семиденний строк розглянути рекомендації і проінформувати про прийняті ними рішення сторони колективного спору та НСПП.
Після прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку Служба посередництва рекомендує органу, який очолює страйк, та власнику невідкладно розпочати переговори і проведення примирних процедур по вирішенню розбіжностей, що стали причиною прийняття найманими працівниками рішення про оголошення страйку. НСПП ініціює утворення органом, який очолює страйк, та власником примирної комісії або примирної комісії за участю незалежного посередника.
Порядок проведення структурними підрозділами Служби планового і позапланового вивчення стану додержання сторонами соціально-трудових відносин законодавства про колективні трудові спори визначає Положення про порядок проведення вивчення стану додержання законодавства про колективні трудові спори (конфлікти), затверджене наказом НСПП від 22 березня 2002 р. №107.
Страйк
У незалежній Україні право громадян на страйк закріплене конституційно. Відповідно до ч. 1 ст. 44 Основного Закону "ті, хто працює, мають право на страйк для захисту своїх економічних і соціальних інтересів". Порядок здійснення права на страйк визначається Законом України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" з урахуванням необхідності забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод інших людей. Положеннями цього Закону визначено умови реалізації права на страйк, порядок оголошення та проведення страйку, випадки, за яких забороняється проведення страйку, а також наслідки участі працівників у страйку.
Страйк — це тимчасове колективне добровільне припинення роботи працівниками підприємства (структурного підрозділу) з метою вирішення колективного трудового спору. Формами добровільного припинення роботи працівниками є невихід на роботу та невиконання працівниками своїх трудових обов'язків. Страйк застосовується як крайній засіб (коли всі інші можливості вичерпано) вирішення колективного трудового спору у зв'язку з відмовою власника або уповноваженого ним органу (представника) задовольнити вимоги найманих працівників або уповноваженого ними органу, профспілки, об'єднання профспілок чи уповноваженого нею (ними) органу. Страйк може бути розпочато, якщо примирні процедури не привели до вирішення колективного спору або власник ухиляється від примирних процедур чи не виконує угоди, досягнутої в ході вирішення колективного трудового спору.
Рішення про оголошення страйку на підприємстві приймається за поданням виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або іншої організації найманих працівників, загальними зборами (конференцією) найманих працівників шляхом голосування.
Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість найманих працівників або 2/3 делегатів конференції. У рішенні про оголошення страйку вказуються: а) перелік розбіжностей між сторонами соціально-трудових відносин, які стали причиною для оголошення і проведення страйку; б) дата і час початку страйку, його тривалість і передбачувана кількість учасників; в) назва органу (особи), що очолює страйк; г) пропозиції щодо мінімуму необхідних робіт (послуг), що виконуватимуться на підприємстві, в установі чи організації в період страйку. Рішення зборів (конференції) про оголошення страйку оформляється протоколом. Страйк вважається галузевим чи територіальним, якщо на підприємствах, на яких оголошено страйк, кількість працюючих становить більше половини загальної кількості працюючих відповідної галузі чи території.
Відповідно до ч. 3 ст. 44 Конституції України та ч. 5 ст. 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" ніхто не може бути примушений до участі або до неучасті у страйку. Згідно зі ст. 174 Кримінального кодексу України примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку шляхом насильства чи погрози застосування насильства або шляхом інших незаконних дій - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста двадцяти до двохсот сорока годин, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років.
Наймані працівники, які беруть участь у страйку, під час його проведення мають право:
· особисто вільно висловлювати свою волю щодо оголошення страйку та участі в страйку, що повинно бути закріплено у рішенні загальних зборів (конференції) трудового колективу;
· особисто обирати членів органу (визначати особу), що очолює страйк, та бути обраним до такого органу;
· бути обраним та брати участь в роботі примирних органів з метою врегулювання конфлікту;
· отримувати від органу (особи), що очолює страйк, інформацію про хід вирішення колективного трудового спору;
· брати участь в утворенні страйкового фонду з добровільних внесків і пожертвувань;
· брати участь у проведенні зборів, мітингів, пікетів з метою виконання висунутих найманими працівниками або профспілкою вимог;
· отримувати матеріальну допомогу із страйкового фонду в разі його утворення;
· здійснювати контроль за виконанням угоди про вирішення колективного трудового спору;
· отримувати від власника компенсацію збитків в розмірі, визначеному судом, в разі, якщо буде доведено, що власник або уповноважений ним орган порушив закони, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним або частковим задоволенням вимог найманих працівників;
· отримувати роз'яснення та консультації від НСПП та її відділень.
Наймані працівники, які беруть участь у страйку, зобов'язані:
· чітко виконувати вимоги законодавства щодо порядку проведення страйку;
· додержуватися законності та громадського порядку;
· дотримуватися вимог щодо забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому середовищу;
· у разі визнання страйку незаконним прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку і розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові (особі), що очолює страйк.
У ході участі у страйку наймані працівники зобов'язані дотримуватися вимог чинного законодавства України та пам'ятати, що, застосовуючи страйки як засіб захисту своїх прав, не можна порушувати права інших людей.
Працівники під час страйку не мають права вдаватися до засобів та методів, які суперечать чинному законодавству, а саме: порушувати громадський порядок; вчиняти дії, які можуть становити загрозу життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу; чинити опір законним діям власника або уповноваженого ним органу щодо забезпечення життєдіяльності та нормального функціонування підприємства; створювати перешкоди для доступу на підприємство, в установу, організацію управлінського персоналу та працівників, які не беруть участі у страйку; примушувати інших працівників до участі у страйку.
Наймані працівники, які не беруть участь у страйку, мають право: в разі неможливості забезпечення нормального функціонування підприємства - на збереження заробітної плати у розмірі не нижче від встановленого законодавством та колективним договором як за час простою не з вини працівника; в разі можливості нормального функціонування підприємства - на допуск на підприємство, в окремі його структурні підрозділи.
Страйк на підприємстві очолює орган, що визначається загальними зборами (конференцією) найманих працівників при прийнятті рішення про оголошення страйку. На виробничому рівні орган, що очолює страйк, визначається загальними зборами одночасно з прийняттям рішення про оголошення страйку, про що вказується в протоколі зборів. Галузевий чи територіальний страйк очолює (координує) орган (особа), визначений конференцією, зборами, пленумом чи іншим виборним органом представників найманих працівників, профспілкових чи інших організацій працівників, уповноважених представляти відповідні трудові колективи.
До повноважень органу, що очолює страйк відносяться:
- проведення переговорів, консультацій від імені страйкуючих з власником, органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування;
- дотримання учасниками страйку громадського порядку, цілісності майна, недопущення заподіяння шкоди життю і здоров'ю людей;
- прийняття рішення про припинення страйку і підписання угоди з власником;
- управління страйковим фондом, якщо такий є.
Місцевий орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування і орган, що очолює страйк, зобов'язані вжити необхідних заходів до забезпечення під час страйку життєздатності підприємства, збереження майна, додержання законності та громадського порядку, недопущення загрози життю і здоров'ю людей, навколишньому природному середовищу. Під час страйку власник забезпечує здійснення заходів щодо забезпечення життєдіяльності підприємства, зокрема, щодо: збереження майна; додержання законності та громадського порядку; недопущення загрози життю і здоров'ю людей; недопущення загрози навколишньому природному середовищу; забезпечення енерго- та теплопостачання; забезпечення функціонування електричного зв'язку; протипожежної безпеки; охорони приміщень та території тощо.
Страйк у встановленому чинним законодавством порядку може бути визнано незаконним. Заява роботодавця про визнання страйку незаконним розглядається у судовому порядку. Справа щодо цієї заяви повинна бути розглянута, включаючи строки підготовки справи до судового розгляду, не пізніш як у семиденний строк.
Незаконними визнаються страйки, які:
а) оголошені з вимогами про зміну конституційного ладу, державних кордонів та адміністративно-територіального устрою України, а також з вимогами, що порушують права людини;
б) оголошені без додержання найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами положень статей 2,4, 6, частин 1 і 5 ст. 12, частин 1, 3, і 6 ст.19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (поняття колективного трудового спору (конфлікту); формування вимог найманих працівників, профспілок; момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) тощо);
в) розпочаті з порушенням найманими працівниками, профспілкою, об'єднанням профспілок чи уповноваженими ними органами вимог ст. 20, частин 2 та 3 ст. 24, положень статей 2,4, 6, частин 1 і 5 ст. 12, частин 1, 3, і 6 ст. 19 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" (керівництво страйком; випадки, за яких забороняється проведення страйку; поняття колективного трудового спору (конфлікту); формування вимог найманих працівників, профспілок; момент виникнення колективного трудового спору (конфлікту) тощо);
г) які оголошені та/або проводяться під час здійснення примирних процедур.
Рішення суду про визнання страйку незаконним зобов'язує учасників страйку прийняти рішення про припинення або відміну оголошеного страйку, а працівників розпочати роботу не пізніше наступної доби після дня вручення копії рішення суду органові, що очолює страйк.
Таким чином, проведення працівниками страйку, визнаного судом незаконним, призводить до виникнення у власника права на відшкодування заподіяних йому страйком збитків незалежно від причин та наслідків його проведення найманими працівниками. Статтею 34 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" врегульований порядок відшкодування учасникам страйку збитків, заподіяних в результаті проведення страйку. Відповідно до неї власник, який порушив закони України, внаслідок чого склалися умови для страйку, і страйк закінчився повним чи частковим задоволенням вимог найманих працівників, компенсує збитки учасникам страйку в розмірі, визначеному судом (у межах коштів і майна, що належать роботодавцю). Отже, наймані працівники, які були учасниками страйку, зумовленого порушеннями законів України власником, мають право на компенсацію збитків за умови, що страйк закінчився повним або частковим задоволенням вимог найманих працівників. Таким чином, відшкодування збитків найманим працівникам - учасникам страйку можливе лише підставі рішення суду за умови звернення їх в установленому чинним законодавством України до суду.
За ч. 4 ст. 44 Конституції України "заборона страйку можлива лише на підставі закону". Загальні випадки, за яких забороняється проведення страйків встановлено ч. 1 ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)": "Забороняється проведення страйку за умов, якщо припинення працівниками роботи створює загрозу життю і здоров'ю людей, довкіллю або перешкоджає запобіганню стихійному лиху, аваріям, катастрофам, епідеміям та епізоотіям чи ліквідації їх наслідків". Заборона проведення страйку окремим категоріям працівників, під час виконання певних робіт, у певних місцях та за настання певних ситуацій передбачається Законами України "Про державну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", "Про міліцію", "Про Збройні Сили України", "Про альтернативну (невійськову) службу", "Про аварійно-рятувальні служби", "Про пожежну безпеку", "Про електроенергетику", "Про телекомунікації", "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку", "Про транспорт", "Про теплопостачання", "Про правові засади цивільного захисту", "Про правовий режим воєнного стану", "Про правовий режим надзвичайного стану", "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", "Про Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України", Гірничим законом України та ін. Так, згідно зі ст. 18 Закону України "Про транспорт" від 10 листопада 1994 р. №232/94-ВР припинення роботи (страйк) на підприємствах транспорту може бути у разі невиконання адміністрацією підприємства умов тарифних угод, крім випадків, пов'язаних з перевезенням пасажирів, обслуговуванням безперервно діючих виробництв, а також коли страйк становить загрозу життю і здоров'ю людини. Відповідно до ст. 22 Закону України "Про електроенергетику" від 16 жовтня 1997 р. №575/97-ВР страйки на підприємствах електроенергетики забороняються у випадках, коли вони можуть призвести до порушення сталості об'єднаної енергосистеми України або теплопостачання в осінньо-зимовий період. Стаття 30 Закону України "Про теплопостачання" від 2 червня 2005 р. №2633-ГУ закріплює, що страйки на об'єктах у сфері теплопостачання забороняються у випадках, коли вони можуть призвести до порушення стабільності теплопостачання споживачів в опалювальний період. За ст. 41 Закону України "Про телекомунікації"" від 18 листопада 2003 р. №1280-ІУ персоналу оператора, провайдера телекомунікацій забороняється брати участь у страйках, якщо такі дії призводять до припинення функціонування мереж телекомунікацій чи надання телекомунікаційних послуг, що створює перешкоди для забезпечення національної безпеки, охорони здоров'я, прав і свобод людини. У разі оголошення надзвичайного стану Верховна Рада України або Президент України можуть заборонити проведення страйків на строк, що не перевищує одного місяця. Подальша заборона має бути схвалена спільним актом парламенту і Президента України. У разі оголошення воєнного стану автоматично наступає заборона проведення страйків до моменту його відміни. У Принципах Міжнародної організації праці щодо права на страйк в розділі 3 "Працівники, які користуються правом на страйк, та ті, що вилучені з категорії наділених таким правом" інформується про те, що Комітет з питань свободи об'єднань вважає "життєво необхідними в буквальному значенні такі служби, в яких право на страйк може бути значно обмежене чи навіть заборонене: лікарняний сектор, служби спсршпостичаннн, служби водопостачання, телефонні служби, служби спостереження за рухом повітряного транспорту".
Аналізуючи міжнародні критерії обмеження права на страйк, можна дійти висновку, що законодавча пракгика більшості країн має явну тенденцію до поєднання абстрактних (узагальнених) формулювань із конкретним перерахуванням тих галузей людської діяльності, які прийнято відносити до життєво важливих для країни й, отже, де право на страйк у повному обсязі відсутнє. Це такі служби, зупинка роботи яких загрожує життя, волі, безпеці або здоров'ю людей, що зобов'язує забезпечувати виконання службового мінімуму робіт з метою запобігання подібного ризику. Як правило, до їх числа відносять наступні служби: пошта, телеграф, телефон; чергові лікарні й аптеки; похоронні служби; банківські установи; деякі види транспорту; судові органи; збройні сили; пожежні служби; автодиспетчерська служба та деякі інші. Таке узагальнене визначення життєво важливих галузей і служб дозволяє уряду втручатися в колективний трудовий спір під тим приводом, що він загрожує економіці та національним інтересам країни в цілому.
Участь у страйку працівників, за винятком страйків, визнаних судом незаконними, не є порушенням трудової дисципліни і не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності. Відповідно організація страйку, визнаного судом незаконним, або участь у ньому є порушенням трудової дисципліни. Час страйку працівникам, які беруть у ньому участь, не оплачується. Час участі працівника у страйку, що визнаний судом незаконним, не зараховується до загального і безперервного стажу.
Час участі працівника у страйку, який не визнано незаконним у судовому порядку, зараховується не тільки до загального і безперервного стажу, а і до спеціального трудового стажу.
Особливості проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів) на підприємствах, в установах і організаціях, галузях, на яких, відповідно до ст. 24 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", проведення страйків забороняється, визначаються розділом XV Положення про порядок проведення примирних процедур по вирішенню колективних трудових спорів (конфліктів),
затвердженого наказом НСПП від 18 листопада 2008 р. №131. У таких випадках, а також тоді, коли рекомендації Служби посередництва щодо вирішення колективного трудового спору сторонами не враховано, НСПП, відповідно до ст. 25 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)", звертається до апеляційних судів АРК, областей, міст Києва та Севастополя із заявою про вирішення колективного трудового спору. Копія заяви Служби посередництва надсилається сторонам спору.
