Склад і послідовність дій при розрахунку вартості машин та обладнання

Метод дисконтованих чистих доходів	Метод прямої капіталізації доходів
1. Виокремлюють (ідентифікують) машинний комплекс виробничої чи комерційної системи, що підлягає оцінці, та розраховують чистий дохід від функціонування цілої системи. При цьому, чистий дохід складається з чистого прибутку, амортизації та податку на прибуток.
2. Визначають поточну вартість виробничої системи за формулою: , де Е — чистий дохід, генерований усією системою та визначений на етапі 1; ST — залишкова вартість майна системи на кінець останнього року експлуатації машинного комплексу; F5 — функція одиничного ануїтету; F4 — функція поточної вартості грошової одиниці.	2. Визначають частину чистого доходу, який відноситься до земельної ділянки: , де ЕЗем — поточна вартість земельної ділянки у грошових одиницях базового року; r — реальна ставка дисконту.
3. Визначають частину чистого доходу, яка відноситься до будинків та споруд: де SБуд.Спор . — поточна вартість будинку (споруди) у грошових одиницях базового року; КАм — коефіцієнт амортизації будинку (споруди).
3. Розраховують вартість машинного комплексу шляхом вирахування з вартості усієї системи вартість землі, будинків та споруд:	4. Методом залишку визначають частину чистого доходу, що відноситься до машинного комплексу: , де Е — чистий дохід від функціонування всієї виробничої чи комерційної системи.
5. Методом прямої капіталізації визначається вартість машинного комплексу: , де КА.Маш — коефіцієнт амортизації (повернення капіталу) для машин та обладнання, які входять до складу машинного комплексу. Цей коефіцієнт визначається за формулою фактору фонду відшкодування (третя функція у таблицях додатку)
Якщо необхідно визначити вартість окремої машини чи одиниці обладнання у складі машинного комплексу, то розрахунок проводять за допомогою пайового коефіцієнта: , де γод. — коефіцієнт, частки даної машини чи одиниці обладнання у балансовій вартості машинному комплексі, можна також використовувати співвідношення ремонтної складності даної машини до загальної ремонтної складності машинного комплексу.

 

Описані методи дохідного підходу використовують у випадках, коли можливо розрахувати чистий дохід від тієї чи іншої виробничої системи і більшу частину цього доходу віднести до, так званих, бізнесо-утворюючих машин та обладнання. Як свідчить досвід, значна частина верстатного парку в цехах підприємств виробляє проміжну продукцію (деталі, вузли, напівфабрикати) чи виконує допоміжні роботи внутрішнього призначення (транспортні, складські, ремонтні), дохід від яких важко визначити.

Значні обмеження у використанні дохідних методів виникають також при відсутності надійної інформації щодо вартості земельної ділянки, будівель і споруд, а також через загальну економічну нестабільність та інфляційні процеси, що заважають прогнозуванню розмірів грошових потоків, витрат і процентної ставки доходів. За таких несприятливих умов важливого значення при оцінці машин та обладнання здобуває метод рівновеликого аналога. Він передбачає підбір функціонального аналога, який виконує однакові з оцінюваним об’єктом функції, хоча і може відрізнятися від нього продуктивністю, строком служби, якістю продукції та іншими показниками. У такому випадку слід також орієнтуватися на оцінку доходу від використання об’єкту оцінки, але лише на ту його частину, на яку він відрізняється від доходу об’єкту-аналога (функціонального аналога).

Вартість оцінюваного об’єкту виводиться з ціни об’єкту-аналога, за умови забезпечення їхньої рівної прибутковості (умова рівної ефективності):

, (7.15)

де Ц_А — ціна об’єкту-аналога;

И та И_А— річні експлуатаційні витрати об’єкту оцінки та його аналогу (без амортизації);

V ⁿ _A та V ⁿ _А.А — коефіцієнти амортизації об’єкту оцінки та його аналогу, розраховані через фактор відшкодування (F₃ додатку А);

Q та Q_A — річний обсяг продукції, яка виробляється за допомогою об’єкту оцінки та його аналогу.

Приклад. Визначити вартість гнучкого виробничого модуля виходячи з таких даних:

1. Вартість елементів модуля-аналога (в $):

þ Металорізальний станок – 75 000

þ Робот – 25 000

þ Завантажуючий пристрій – 12 000

þ Накопичувач оброблених деталей – 8 000

Разом: 120 000

2. Річні обсяги продукції у натуральному виразі аналогічного та оцінюваного модуля дорівнюють відповідно 180 000 та 187 000 деталей.

3. Річні експлуатаційні витрати (без амортизації) для аналога та об’єкта оцінки дорівнюють відповідно 1 470 000 та 1 520 000 $.

4. Ставка процента дорівнює 25%.

5. Фактор фонду відшкодування при строку служби модулів 7 років дорівнюють 0,066.

Відповідно до методу рівновеликого аналогу вартість гнучкого виробничого модуля дорівнює:

 

Література до розділу:

 

1. Бурмистров Н.П., Коровин С.Ф. Оценка, анализ и планирование технико-экономического уровня производства. К.: Техника, 1986.-77 с.

2. Синк Д.С. Управление производительностью: планирование, измерение и оценка, контроль повышение; перевод с англ. -М.: Прогресс, І989.-528 с.

3. Оценка рыночной стоимости машин и оборудования. Серия «Оценочная деятельность». Учебное пособие. – М.: Дело, 1998. – 240 с.

4. Саприцкий Э.Б. Методология оценки стоимости промышленного оборудования. – М.: Институт промышленного развития (ИнформЭлектро), 1966. – 64 с.

5. Ковалев А.П. Оценка стоимости активной части основных фондов. Учебно-методическое пособие. – М.: Финстатинформ, 1997. – 175 с.

6. Пономарев В.В. Ценообразование в международной капиталистической торговле машинами и оборудованием. – М.: Всесоюзная академия внешней торговли., 1984. – 168 с.

7. Оценка машин и оборудования. Учебное пособие/ под. ред. В.П. Атонова и др. – М.: Институт оценки природных ресурсов, 2000 – 339 с.

8. Оценивая машины и оборудование / под. ред. Дж. Алико. Перевод избранных глав подготовлен Институтом экономического развития Всемирного банка при содействии Российского общества оценщиков. 1995. –