ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗДІЛ
Q – передбачуване число операторів (1340);
q – коефіцієнт складності програми (1,2);
p – коефіцієнт корекції програми в ході її розробки (0,05);
B - коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатнього опису задачі(1.5);
K - коефіцієнт кваліфікації програміста, обумовлений від стажу роботи з даної спеціальності(1.2);
Спр - середня годинна заробітна плата програміста з нарахуваннями(20);
Смч - вартість машинного часу ЕОМ (7 грн / год);
Bk - число розробників (дорівнює 2);
Fp - місячний фонд робочого часу (при 40-годинному робочому тижні Fp= 176 годин).
Нормування праці в процесі створення ПЗ істотно ускладнено в силу творчого характеру праці програміста. Тому трудомісткість розробки ПЗ може бути розрахована на основі системи моделей з різною точністю оцінки. Трудомісткість розробки ПЗ можна розрахувати за формулою:
t = tО + tИ + tА + tП + tОТ + tД, людино-годин (3.1)
де:
- tО - витрати праці на підготовку й опис поставленої задачі (приймається 50);
- tИ - витрати праці на дослідження алгоритму рішення задачі;
- tА - витрати праці на розробку блок-схеми алгоритму;
- tП - витрати праці на програмування по готовій блок-схемі;
- tОТ - витрати праці на налагодження програми на ЕОМ;
- tД - витрати праці на підготовку документації.
Складові витрати праці визначаються через умовне число операторів у ПЗ, яке розробляється.
Умовне число операторів (підпрограм):
Q = q · С · (1 + p),
де:
Q – передбачуване число операторів (1340);
q – коефіцієнт складності програми (1.2);
p – коефіцієнт корекції програми в ході її розробки (0.05).
Звідси умовне число операторів в програмі:
Q = 1,2 · 1340· (1 + 0,05) = 1688
Витрати праці на вивчення опису задачі tи визначається з урахуванням уточнення опису і кваліфікації програміста:
,
де:
B - коефіцієнт збільшення витрат праці внаслідок недостатнього опису задачі;
K - коефіцієнт кваліфікації програміста, обумовлений від стажу роботи з даної спеціальності.
При стажі роботи від 3 до 5 років, він складає 1,2.
Приймемо збільшення витрат праці унаслідок недостатнього опису завдання не більше 50% (B = 1,5). З урахуванням коефіцієнта кваліфікації K = 1,2 отримуємо витрати праці на вивчення опису завдання:
tИ = (1688 · 1,5) / (75 · 1,2) = 30,13 людино-годин.
Витрати праці на розробку алгоритму розв'язання задачі визначаються за формулою:
, (3.2)
де:
Q - умовне число операторів в програмі;
K - коефіцієнт кваліфікації програміста.
Підставивши відповідні значення у формулу (3.2), отримаємо:
tА = 1688 / (20 · 1,2) = 94,30 людино-годин.
Витрати на складання програми по готовій блок-схемі
,
tП = 1688 / (25 · 1,2) = 80,3 людино-годин.
Витрати праці на налагодження програми на ЕОМ складуть
,,
tОТ = 1688 / (5 · 1,2) = 395 людино-годин.
З урахуванням коефіцієнта запасу 1.5 отримаємо
= 1,5 · tОТ,
= 1,5 · 395 = 592 людино-годин.
Витрати на підготовку документації визначаються за формулою
tД = tдр + tдо,
де:
tдр - трудомісткість підготовки матеріалів та рукописи;
tдо - трудомісткість редагування, друку та оформлення документації.
,
tдо = 0,75 · t др.
Підставляючи відповідні значення, отримаємо:
t др = 1688 / (18 · 1,2) = 95,5 людино-годин.
tдо = 0,75 · 95,5 = 72 людино-годин.
tД = 95,5 + 72 = 165,38 людино-годин.
Повертаючись до формули (3.1), отримаємо повну оцінку трудомісткості розробки програмного забезпечення:
t = 50 + 30,13 + 95,5 + 80,3 + 395 + 165,38 = 816,31 людино-годин.
