Поняття в наукових дослідженнях

ОСНОВИ НАУКОВИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ПОТЕНЦІАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Методологічні особливості

Для цілеспрямованого опрацювання та глибокого засвоєння навчального матеріалу в рамках курсу «Потенціал підприємства: формування та оцінка» передбачено виконання студентами (слухачами) різноманітних науково-методичних і прикладних досліджень, що потребує глибокого розуміння принципів їх організації. Задля полегшення виконання такого роду робіт і формування комплексу практичних навичок організації самостійних досліджень, перш за все слід визначитися з розумінням ключових понять.

Об’єктом економічних досліджень виступають ті процеси, явища, стани соціально-економічних систем, на які спрямована пізнавальна діяльність автора. Відповідно до цього, автор виступає суб’єктом дослідження, тобто особою, яка реалізує дослідження. Предметом дослідження називають більш менш вузьку проблему в рамках загального об’єкту пізнання.

Поняття в наукових дослідженнях

Поняття — це форма відображення (мислення) предмету дослідження, яка відтворює (втілює, пояснює) єдність його найбільш суттєвих ознак. Формування поняття того чи іншого економічного явища відбувається на основі аналітичного опрацювання відомостей (об’єктивно зафіксованих даних чи експертно отриманих уявлень) щодо сутності чи специфіки предмету, процесу, явища чи феномену. Наявність в економічній науці різних тлумачень одних і тих же понять зумовлює необхідність формування автором власного розуміння предмету дослідження, що у кінцевому підсумку відображається ним у авторському визначенні понятійного апарата. Основою правильного та логічного визначення економічних понять є виокремлення їх суттєвих ознак. Під ними прийнято розуміти властивості предмету дослідження, що втілюють у собі його значущість для інших предметів (процесів, явищ тощо), а також відображають сутність і напрямок його розвитку. Таким чином, одним за найважливіших етапів формулювання теоретично вірного визначення будь-якого поняття є встановлення його зв’язків з іншими економічними категоріями, тобто позиціонування в уставленій системі економічних понять.

Загалом, процес формування визначення поняття можна підрозділити на такі етапи:

1. Накопичення різного роду інформації (теоретичного та практичного характеру) щодо предмету дослідження, ідентифікація усіх його складових, закономірностей та змін.

2. Аналітичне опрацювання накопичених даних одним чи декількома методами (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, абстрагування тощо), що має на меті побудову системи ознак (характеристик) предмету дослідження.

3. Визначення змісту поняття та його об’єму, що визначають місце, роль і значення поняття в системі економічних категорій та законів.

4. Ідентифікація суттєвих ознак поняття та способу їх аналітичної чи словесної фіксації.

5. Формулювання визначення поняття, що найбільш стисло, пра­вильно та повно відображає природу його існування та розвитку.

В практиці наукових досліджень виділяють різні види понять:

· залежно від рівня узагальненості виокремлюють регіструючі та нерегіструючі поняття;

· залежно від об’єму виділяють одиничні та множинні поняття;

· за мірою відповідності об’єктивним економічними процесам вирізняють пусті та непусті поняття;

· за суттєвою ознакою виокремлюють конкретні та абстрактні поняття;

· залежно від характеру ідентифікації вирізняють абсолютні та відносні поняття тощо.

На основі понять формуються визначення (дефініція), під якими слід розуміти логічну конструкцію, яка має на меті повністю розкрити зміст якогось економічного явища, процесу, залежності тощо. Необхідність визначення понять виникає в наукових дослідженнях, коли рівень вивчення об’єкту є недостатнім. Кожне з визначень відображає рівень розвитку наукової думки та накопичений обсяг знань про об’єкт дослідження. Слід приймати до уваги, що окремі фундаментальні поняття, принципи та постулати економічної науки не можуть бути визначенні в рамках будь-яких економічних теорій. Але це не означає що істинність цих понять не може бути доведена. Такого роду теоретичні конструкції створюють філософський рівень економічної науки та обґрунтовуються за допомогою інструментарію інших наук (наук-оточення).

Основні правила формулювання визначень можна представити наступним чином:

1. Визначення має бути співставним, тобто відтворювати реальний зміст поняття, яке воно визначає. Досить часто в науковій літературі можна зустріти визначення, які сформовані без дотримання цього правила. Такого роду дефініції несуть або занадто широкий, або занадто вузький зміст.

2. Визначення не повинно будуватися на основі кругової логіки, тобто не слід одне поняття визначати за допомогою іншого, яке у свою чергу визначається через перше.

3. Визначення повинні бути короткими та точними, тобто бути вільним від будь-яких метафор, непотрібних порівнянь тощо.

Не слід плутати визначення зі схожими аналітичними прийомами, такими як: опис, характеристика, особливість, вказівка, пояснення, порівняння тощо.