Європейські ЗМІ про сценарій розвитку подій у Лівії

Розділ 3

3.1. Перспективи дезінтеграції Лівії в європейських масс-медіа

Епоха Каддафі добігає кінця. Питання в тому- до якого саме кінця. І що послідує далі. Лютий опір Джамахірії заколоту, інтервенції і натиску фундаментального релігійного екстремізму зламала практично всі початкові плани заколотників, Заходу і ісламістів. Початкові цілі не досягнуті ніким. Однак це стане зрозуміло лише пізніше. Поки завдання вирішуються в тому ключі, який і був озвучений, Каддафі має піти. Він пішов. Що далі?
Дезінтеграція Лівії невигідна нікому, крім США і ісламістів. Однак для Штатів Лівія - периферія інтересів. Їх увага зосереджується на обвалення Ірану і Пакистану. Лівія далека від майбутнього театру військових дій, занадто слабка, щоб вплинути на нього, а тому відволікатися на неї США не будуть. Задача вирішена - нехай і частково.
Ісламісти хороші як лякала, жупела і як диверсанти. У військовому відношенні вони поки занадто слабкі й незначні. У політичному - тим більше. Вони не зможуть вирішити задачу побудови Халіфату без допомоги ззовні, так само як ПНС не представляє з себе відчутної сили без допомоги коаліції.
Тому при всій дестабілізації і дезінтеграції Лівія швидше залишиться схожою на Афганістан, ніж на Сомалі або Югославію. Надзвичайно слабка держава, найсильніші племінні протиріччя - але єдина територія.
Катастрофічно важливою помилкою ПНС є ставка на представництво східних племен і ісламістів. Поки це неминуче - оскільки ісламісти Дерна і салафіти Місурата занадто сильні. Саме тому ПНС буде прагнути неявно, але підтримати жорстке протистояння Варфалла з ісламістами, а Каддафі - з Місурата. Мабуть, жорсткі заяви ватажка бенгазійских загонів про його категоричне неприйняття світу з сіртскими шейхами виходить саме з цієї логіки. Для бенгазійців і кіренаікців вкрай важливо, щоб Каддафі воювали з Місурата до повного виснаження обох сторін.
Однак, навіть якщо ці плани ПНС будуть реалізовані, фактично маятник хитнувся назад - у часи Ідріса. Коли західні племена були позбавлені права голосу та вибору, позбавлені ресурсів, загнані в пустелю. Власне, саме це положення призвело до повстання Каддафі - і саме цей сценарій неминучий в майбутньому.
На сьогодні Кіренаїка перемогла Тріполітанію. Представництво Обейда, Харуба і східних племен в ПНС досягає практично двох третин - і навіть більше. Західні племена взагалі позбавлені представництва - і нехай нікого не обманюють прізвища. Скажімо, колишній керівник Держплану і комітету економічного розвитку Лівії Махмуд Джебріль Ібрагім аль-Верфалі, що є членом ПНС, незважаючи на прізвище - виходець зі Сходу.

Я вважаю, що Новий лівійський орднунг буде виглядати наступним чином: в Тріполітанії Варфалла відіжмуть ісламістів на південь. Протистояння буде проходити по рокадну дорозі Гір-Бірак-Західні гори. Алжир, Варфалла і Хаміс контролюватимуть Гадамес і берберський трикутник. Нафтовий басейн Гадамес буде належати Варфаллу і саме він стане основою їх виживання. Місурата, знекровлена ​​весняно-літніми штурмами і навалом на Сирт, буде відтіснена на периферію політичного процесу - і стане в глуху опозицію ПНС. Бенгазі і Аль-Байда зуміють взяти під контроль Кіренаїку, загнавши назад ЛІБГ в Дерна. Однак між Обейда, Харуба та східній Варфалла союз буде виключно тактичним - ця війна внесла дуже серйозний розкол в їх ряди. Загибель Юніса буде стояти між Харуба і Обейда.

Південь Лівії фактично залишиться в незмінному вигляді - в племінну зону Туба і туарегів потикатися не має сенсу - там немає нічого цінного. Себха переходитеме з рук в руки - але в кінцевому підсумку доля ісламістів занадто міцно пов'язана із загальною ситуацією в екстремістському русі Близького Сходу, щоб вони остаточно осіли в Лівії. Більш імовірно, що в разі розв'язання війни в районі АфПака лівійські ісламісти потягнуться в той регіон.
ПНС - точніше те, що піде за ним - стане лавірувати між племінними інтересами Сходу та інтересами корпорацій Європи. Мабуть, нова лівійська влада буде змушена один в один повторити логіку дій короля Ідріса - дозволити створення на території Лівії баз НАТО, тому що своя військова міць буде занадто слабкою для контролю над ситуацією в країні.
В результаті ми отримуємо абсолютно - до деталей - схожу ситуацію, яка привела до повстання Каддафі в кінці 60. Чи з'явиться новий Каддафі - і чи зуміє він витягти досвід з помилок Муаммара - невідомо. Сподіваюся, що це буде так. Арабські джерела виділяють п'ятьосновних течій в таборі опозиції режиму.Це-спадкоємці згорнутого короля; араби, які свого часу посварилися з Каддафі і були вигнані з країни; ісламісти в особі «Братів мусульман» та низки організацій джіхадского спрямування; Демократичний альянс, вплив якого значно серед лівійської еміграції в США.

Нарешті, молодь, що стала детонатором антиурядових протестів.
Картина досить строката і головне, в ній не видно фігури, здатної всіх об'єднати. На хід подій у Лівії може вплинути зростання жертв серед цивільного населення в результаті дій коаліції.

Сьогодні захід не вірить приведеним Тріполі цифрам про число загиблих мирних громадян, вимагаючи незалежного підтвердження. У цьому є частка лукавства. Адже ніхто не перевіряв даних, цитованих різними джерелами з початку подій на сході, де говорилося про масові вбивства режимом цивільних осіб.
Розбурхують повідомлення про це питали потужний інформаційний накат по дискредитації режиму Каддафі. Він багато в чому стимулював настрой на рішучі дії проти нього, аж до прийняття відомих резолюцій СБ ООН по Лівії.
Важливі також і міжнародні аспекти ситуації в Лівії. Захід зацікавлений інкорпорувати в свою військову акцію представників арабо-мусульманських країн. Але арабський світ усунувся від реальної участі в цій операції крім посилки Катаром і ОАЕ 18 літаків на європейські аеродроми для участі в акціях. Туніс заявив, що зміна режиму в сусідній Лівії чисто внутрішня справа самих лівійців. Він не бажав західного втручання, але буде виконувати міжнародні резолюції.
Єгипет відмежувався від участі у військовому іноземною втручанні в Лівії. Його офіційна влада враховує, що в сусідній Лівії до цих працює і проживає до мільйона єгиптян.
Найстаріший і авторитетний в ісламському світі університет «Аль-Азхар» в Каїрі засудив «західну агресію в Лівії», хоча і заявив про підтримку «законних вимог лівійської народної революції».
Алжир відмовив у проханні надати свій повітряний простір для польотів ВПС західної коаліції.
Події в Лівії розвиваються за своєю непередбачуваною траєкторією, все більше роблячи непереборної прірва між двома таборами.
Силові акції міжнародної коаліції, фактично опікає з повітря озброєних бойовиків, ризикують відкрити шлюзи дезінтеграційні потокам, які здатні змити систему державності, керованості і занурити країну в безодню громадянської війни. Взагалі Кіренаїка певною мірою історично була відокремлена від Тріполі пустелею. У її населення є свої культурно-мовні особливості, а місцеві полону більше тяжіли до Єгипту і Саудівської Аравії ніж чим до Арабському Магрибу.

Каддафі під час свого правління переважив чашку терезів на користь племен заходу і внутрішніх районів країни. У східних районах, заохочувані західними борцями за демократію, тепер ейфорія від перемог підстьобує дух регіоналізму і реваншу.
Подав голос і один з видних теоретиків «Аль-Каїди» Абу Яхья Аль-Лібій (виходець із Лівії). Він закликав одноплемінників «без вагань і страху продовжити повстання, щоб скинути Каддафі.»
У той же час після того, як на сході замиготіли монархічні прапори повсталих, ряд племен занепокоївся, повідомило джерело з Тріполі. У разі поразки Каддафі вони побоюються втратити пільги і статус, які їм давав режим, хоча й тримав їх у вузді. Це мотивує їх до опору.
Крім того, на великій території Лівії, в основному в пустельних районах є значні вкраплення з етнічно неарабського населення: бербери, туареги і народності тубу, у яких є свої амбіції. Боюсь, що, якщо події будуть розвиватися в нинішньому ключі, то стануть прологом для смути і дезінтеграції Лівії. Вона може розділитися на частини, які в руках повстанців перетворяться на міжнародні протектори подібно Косово або Іракському Курдистану 90-х років.

Посол Ірану в ООН Мохаммед Казан попередив про небезпеку "дезінтеграціїЛівії" і закликав ООН та Організації Ісламська Конференція не допустити "іноземного втручання" у справи Лівії.
Казан заявив: "Якщо до влади в Лівії прийде перехідний уряд, він повинендіяти дуже обережно, щоб не допустити розколу країни на дві частини".
Говорячи про "наміри певних країн" взяти участь у врегулюванні конфлікту,Казан заявив: "Лівія не повинна допустити військової або політичноїінтервенції". Туареги, які зуміли за останні дні взяти під свій контроль значну частину території Малі, оголосили про створення своєї держави Азавад. При цьому сепаратисти, об'єднані в «Національний рух за звільнення Азавада» (НДОА), зажадали, щоб світова спільнота стала на захист їх нової країни, повідомляє «Інтерфакс».

Днем раніше туареги оголосили про те, що вся північ країни перейшов під їх контроль. «У зв'язку з повним звільненням (північних) територій, а також враховуючи вимоги міжнародного співтовариства, НДОА вирішило в односторонньому порядку оголосити про припинення військових операцій, починаючи з опівночі четверга», - йшлося в заяві угруповання.
Останній великий місто на півночі країни - Тімбукту, що знаходиться в 700 км від столиці Малі - перейшов під контроль повстанців в минулий понеділок, після чого туареги оголосили про зняття з цих земель «окупації з боку Малі».«Тепер ми приступимо до реалізації завдань щодо захисту і забезпечення безпеки території Азавада в ім'я щастя його народу», - приводило ВВС їх заяву.
Домогтися такого успіху сепаратистам вдалося після того, що сталося наприкінці березня в країні військового перевороту. 22 березня незадоволені владою солдати захопили будівлю державних телекомпаній і президентський палац у столиці країни Бамако, заарештувавши кількох міністрів, розпустивши уряд і оголосивши про припинення дії конституції.
Непрямими винуватцями бунту виявилися ті ж туареги: гнів військовослужбовців викликала нездатність влади впоратися з повстанцями на півночі країни. Ті, в свою чергу, помітно активізувалися після того, як до них приєдналися численні лівійські туареги, що покинули свою країну після повалення і вбивства лідера Джамахірії Муаммара Каддафі.
Останній активно підтримував туарегів і, як стверджували представники Перехідної національної ради, навіть обговорював з ними ідею створення окремої держави на півдні країни в розпал протистояння з лівійськими повстанцями.
Про взаємозв'язок подій в Лівії і Малі напередодні сказав і глава МЗС Росії Сергій Лавров. «Ті, хто зловжили мандатом СБ ООН, розбили армію Каддафі, попутно вбили десятки мирних жителів, залишили в кінці кінців те, що не можна назвати державністю. Зараз знищується державність Малі, і, думаю, це ще не кінець лівійської історії», - зазначав він.
Невизнані і частково визнані держави
Президент Інституту релігії і політики Олександр Ігнатенко впевнений, що Азавад може проіснувати «досить довго». «Не факт, що ці землі - малійскіе... Це землі туарегів, де вони утворили свою державу. Ось у чому фокус.Якщо говорити іншими словами, зародок великої держави туарегів з'явився, і далі воно буде формувати інститути. Армія, до речі, у них є. Тобто воно буде перетворюватися на справжню державу і поширюватися на територію Алжиру, Лівії та інших країн», - сказав Ігнатенко газеті ВЗГЛЯД.
При цьому експерт сумнівається, що заклик туарегів підтримати їх державність знайде відгук. «Але з ними нічого не можна зробити. Ніхто не буде воювати з використанням авіації, танків і всього іншого. У цій пустелі, де туареги як у Христа за пазухою, вони можуть існувати нескінченна кількість часу. Їх ніхто не буде захищати, а й нападати ніхто не буде», - упевнений Ігнатенко, нагадавши, що в Західній Сахарі близько 50 років існує Сахари народно-демократична республіка.
Однак у Азавада доля буде краще, ніж у Сахарський народно-демократичної республіки, вважає експерт. За його словами, туареги добре озброєні і мають досвід боїв. «За моїми даними, з Лівії після повалення Каддафі в Малі прибуло тільки одних бойовиків 7000 чоловік, не рахуючи сімей. Це дуже велика армія, яка воює у себе вдома», - пояснив політолог.
«Зараз дезінтеграція Малі - пряме засіб дезінтеграції Лівії. Ті туареги, які служили у Каддафі, зі своєю зброєю пішли вперед. А малійській армія - всього 8 тис. осіб», - погоджується колишній посол Росії в Тунісі та Лівії, директор із зовнішніх зв'язків Фонду підтримки ісламської культури, науки та освіти Веніамін Попов.
За оцінкою експерта, починається довгострокова гра і створюється новий великий осередок напруженості. «Захід та ісламські держави Перської Затоки зацікавлені в тому, щоб мати доступ до багатств регіону, насамперед нафти. Мені здається, що ми присутні при першому акті нової великої драми, яка буде продовжуватися. Вперше дезінтеграція Лівії дала туарегами можливість домогтися таких великих успіхів. Вони захопили половину Малі, а по території це більше, ніж Франція», - підсумував експерт у розмові з газетою ВЗГЛЯД.
Додамо, що в останні два десятиліття туареги, які є кочівниками, неодноразово вели збройну боротьбу з урядами деяких африканських країн, зокрема Малі і Нігера, але в результаті переговорів конфлікти вдавалося загасити. Загальна чисельність туарегів, що проживають в Малі, Алжирі, Лівії, Марокко, Буркіна-Фасо і Нігері, становить близько 5 млн людей.

У Лівії озброєні бойовики напали 8 травня цього року на офіс тимчасового прем'єр-міністра Абдель Рахіма аль Кіба в Тріполі. Бій ішов кілька годин. Вважається, що нападники - колишні повстанці, які домагаються грошових виплат від уряду.
В результаті перестрілки ніхто з офіційних осіб ПНС не постраждав, всі вони знаходяться в безпеці. Причиною нападу стало невиконання обіцянок глави Перехідного національної ради про виплату винагороди за участь у поваленні режиму Каддафі. Лівійські джерела повідомили, що озброєні повстанці оточили урядовий комплекс і відкрили вогонь з гранатометів, встановлених на пікапах зенітних гармат та стрілецької зброї, передає портал Новини Ізраїлю. За офіційними даними, в результаті нападу загинули від двох до чотирьох охоронцівурядового комплексу. Значне число знаходилися в будівлі людей отримали поранення.

Тобто, не дивлячись на те,що війна вже фактично закінчилась, у країні продовжує панувати безлад. Відсутнє чітке самоврядування. У Лівії в повному складі відправлено у відставку перехідний уряд, який очолює Абдель Рахім аль-КІБ. «Головний орган влади країни, Національний перехідною рада (НПС), проголосував за висловлення недовіри Кабміну 65 голосами з 72.
Причиною такого рішення названа некомпетентність членів виконавчого органу і нездатність міністрів впоратися зі складною ситуацією в країні.
На засіданні НПС, який очолює Мустафа Абдель Джаліль, на адресу тимчасового уряду було висловлено ряд зауважень, головні з яких відсутність процесу інтеграції ополченців, а також розтрата бюджетних коштів, отриманих від іноземних держав з рахунків режиму Муаммара Каддафі продажу нафти. Даний склад уряду пропрацював трохи більше п'яти місяців і був розпущений за два місяці до проведення перших, після повалення Каддафі, національних виборів. На них лівійцям належить вибрати депутатів в 200-місцеві законодавчі збори - Національну асамблею, воно в свою чергу повинно було сформувати постійний кабінет міністрів.
У свою чергу Рахім аль-КІБ в ефірі державного телеканалу звинуватив НПС в саботажі роботи його кабінету і затягуванні виборчого процесу в країні.«Уряд діє дуже швидкими темпами по поверненню спокійної обстановки в країні. А ПНС тільки заважає роботі Кабінету міністрів, головна мета якого - перевести країну «зі стану революції в стан нормальної держави, в якому будуть гарантовані і безпека, і інтереси її громадян», - сказав він.
Спостерігачі відзначають, що після відставки тимчасового уряду шанси на організацію процесу голосування в намічені терміни сильно знижуються. Перехідний уряд було сформовано в листопаді 2011 р., через місяць після закінчення громадянської війни. Головними завданнями, які були поставлені кабінету були: проведення виборів, формування із загонів ополченців повноцінні військові підрозділи і організація системи безпеки, а також відновлення нафтовидобутку на довоєнному рівні»,- як зазначила газета «Сегодня». Тому буде не дивним,якщо Лівія дійсно розділиться на 2 держави. А це,як відомо, означає дезінтеграцію Лівії,як цілостної держави. Станом на 13 травня 2012 року: «Ліванська армія встановила контроль над містом Тріполі, розташованом в 90 км на північ від Бейрута. У старовинному районі Куббавійськовослужбовці переслідують бойовиків, не склали зброю. З небезпечної зони евакуйовано жінки і діти. Духовні вожді північної столиці підтримали рішення влади про розміщеннявійськ, щоб припинити міжусобицю між місцевими сунітами і алавітами. Їїпричиною стали вуличні виступи ісламських радикалів на підтримку сирійської опозиції, яка веде боротьбу за повалення Башара Асада в Дамаску»,- передає ИТАР-ТАСС.

 

3.2. Українські ЗМІ про перебіг подій у Лівії

Увесь час війни Україна залишалась у нейтралітеті, і,як сказали незалежні експерти, що «реакція України є дуже млявою», «вторинною та запізнілою». Президент Янукович запевнив ООН у виконанні рішень організації, але назвав неприпустимою "будь-яку форму іноземної окупації території Лівії". Підтримуючи рішення ООН щодо Лівії, Віктор Янукович закликав зберегти можливості з надання гуманітарної допомоги та здійснення евакуації цивільного населення та наголосив на готовності до цього України. Його заява пролунала по кількох тижнях від початку заворушень у Лівії. Для офіційного Києва такі запізнілі реакції на резонансні міжнародні події є традиційними від часу набуття державою незалежності. Експерт з міжнародних питань, професор Григорій Перепелиця пояснив це в інтерв'ю Deutsche Welle низьким міжнародним статусом України. Міжнародна політика держави є дуже обережною, а паузи з реагуванням на світові події, пов'язані з очікуванням заяв провідних гравців та вироблення своєї позиції з огляду на них, сказав експерт. Він впевнений, що так буде доки Україна не стане сильною державою і перетвориться з об'єкту впливів на провідника своєї власної політики.

У свою чергу, директор Міжнародного інституту демократій Сергій Таран наголошує, що зовнішня політика України формується знову, як за часів Леоніда Кучми, не в МЗС, а в президентській адміністрації. Але щодо подій у Лівії, на думку експерта, діє правило винятку. "В цій ситуації політика МЗС, безумовно, має більше значення, оскільки ситуація в Лівії жодним чином не впливає на особисті інтереси чиновників в адміністрації президента в тому, чи іншому варіанті ставлення України до цих подій", - каже аналітик.

Таран нагадав, що попри 20-літню історію незалежності України держава і досі не має чіткої концепції міжнародної політики. За часів президента Кучми, як сказав Таран, таку політику називали "багатовекторною". За часів Ющенка – багатопартійною, "коли в президента і прем'єра були відмінні зовнішні політики". Теперішній час експерт вважає "часом невизначеності", за якого немає зрозумілого зовнішньополітичного курсу. Окрім вторинності та запізнілості реагування на міжнародні події, як вважає Таран, "нинішня влада ще й дуже зважає на позицію Росії".

Не дивлячись на все це, Україна також має деяку «причепність» до війни, адже у Лівії на той момент знаходилось багато українських лікарів, які працювали там і опинились у самому центрі подій. Ось наприклад одне з повідомлень, яке надійшло до українського посольства у Лівії: «Здравствуйте! Я работаю в госпитале 150 км. от Триполи. В госпитале сейчас анархия. Руководства практически не бывает на месте. Естественно и ответа на возникающие вопросы нет. Больных сейчас единицы, так как родственники забрали всех домой. На нас смотрят с удивлением, что мы еще здесь. Ливийские врачи сидят по домам. Периодически привозят пострадавших с огнестрельными ранениями. В городе также хаос. Не пойму кто реально контролирует ситуацию. Вероятно никто. Работает 1-2 магазина. Остальные закрыты, да и все в них разгребли. Полиция разбежалась. Тюрьма открыта. Информацию получаем со слухов, иностранных сайтов и спутникового ТВ. По информации от наших медиков в Триполи также хаос и периодические бои. Большинство из них собирается при первой возможности уезжать. У нас также большинство хотят немедленно уехать. Некоторые безумцы собираются работать. Конечно, жалко телять зарплату в 2000$. Но жизнь дороже. Да и курс сейчас резко вырос и девать деньги также некуда. Переводов нет, обмена также. Да и сомневаюсь я что их в ближайшие месяцы вообще выдадут. Вся финансовая система, судя по всему разрушена. А главное нет перспектив на улучшение. Судя по всему оппозиция побеждает. А там в основном фундаменталисты и люмпенизированная молодежь, которой в Ливии большинство населения. Да и сама страна в этом случае наверняка расколется. А если победят власти, то начнется партизанская война в стиле Ирака или Афгана. Так что, не вижу перспектив здесь. Все! Проект закрыт! Сейчас для нас действительно главная задача добраться до аэропорта.
Журналистам совет – не едьте сюда. Рискуете жизнью. Да и какой смысл? Что вы сможете понять здесь? Уж лучше смотрите Аль Джазиру».

Україна просила Організацію Об’єднаних Націй сприяти безпечній евакуації громадян України, що перебували на території Лівії.Про це повідомили в центрі новин ООН, передає "Радіо "Свобода". Постійний представник України при ООН Юрій Сергєєв звернувся до генсека організації Пан Ґі Муна з проханням допомогти встановити контакти з багатонаціональними силами в регіоні з метою гарантування безпечної евакуації людей. Він також повідомив про те, що для евакуації українців направлений десантний корабель "Костянтин Ольшанський", що буде перебувати в лівійських територіальних водах і морських портах у період з 27 березня до 19 квітня. На борту корабля перебувають 107 осіб екіпажу, дві зенітних артилерійських установки і два ракетних комплекси. Однак в коментарі "Українській правді" речник МЗС Олександр Дикусаров наголосив, що корабель не братиме участь в жодних військових діях.

"Цей корабель прямує до Лівії виключно з гуманітарною місією допомоги українським громадянам, які перебувають на території цієї країни. І в жодних військових діях брати участі не буде", - наголосив Дикусаров.

Раніше Міністерство закордонних справ закликало громадян України, що перебувають у Лівії, скористатися можливістю евакуації з країни на десантному кораблі.

Також українці ще дечому мають відношення до війни. Пілоти, які обстрілювали лівійських демонстрантів на винищувачах МІГ, були українцями. Про це повідомило американське розвідувально-аналітичне видання STRATFOR з посиланням на дипломатичні джерела в регіоні.«Українці пілотували лівійські МіГи, обстрілюючи протестантів», - йдеться в повідомленні, яке цитує Українська правда.
Джерело відзначило, що італійська мафія теж допомагає лівійському диктатору Муаммару Кадаффі: кораблі, якими управляли італійці, атакували демонстрантів з моря в Тріполі і Бенгазі. Ці два міста знаходяться на узбережжі моря Середземного. У Міноборони ці відомості спростовують. "Українських військовослужбовців у Лівії немає, тому вони не могли брати участь в обстрілі демонстрантів в цій країні", - повідомили в Міноборони України.

Українські ЗМІ також трималися нейтралітету. Що «Українська правда», що «Дзеркало тижня», що газета «Сьогодні»- усі ці друковані видання писали взагалі, не переходячи а не на бік Кадаффі, а не на бік НАТО. Одна з них мала більший орієнтир на Росію, інша – на Захід. Дивлячись на те,що «Сьогодні» орієнтована на Росію, статті в неї були більш лояльними, тому що,як відомо, Росія також притримувалась нейтралітету у війні. Усі видання писали про події війни,про те які позиції приймали ти чи інші держави, скільки ранених, про те,що в зв'язку з побоюваннями перебоїв з постачаннями з Близького Сходу після повідомлень про бомбардування Лівії піднялися ціни на нафту. Також такі видання, газета «Сегодня» та газета «2000» часто пригадували українських полонених у Лівії, з посиланням на родичів затриманих співвітчизників, що у них відібрали мобільні телефони, а також не надають медичну допомогу, незважаючи на те,що в одного з них сталося кілька нападів епілепсії, а в іншого підвищений тиск. Нагадую, що Сили Перехідного національної ради Лівії на початку вересня затримали понад 20 українських фахівців, які працювали на лівійських нафтових об'єктах. Їх звинуватили в тому, що вони нібито брали участь у військових діях на боці військ Муамара Каддафі. Також досі розповсюджується інформація, поширеної низкою українських ЗМІ про те, що лівійські повстанці вимагають від України віддати літак, який ще Муамар Каддафі доручив відремонтувати за контрактом під час свого правління.
За словами прес-секретаря МЗС Олександр Дикусарова, вирішення питання щодо звільнення полонених з Україною лежить виключно в юридичній площині.