Метафізика, як філософський метод пізнання
Метафізика, як філософський метод пізнання, визнає речі, явища, процеси відособленими один від одного, а зв'язки між ними лише зовнішніми і тому вони, а також поняття, які їх відображають, розглядаються відокремленими один від одного. Для метафізики характерно розглядати предмети і явища в теперішньому часі.
Діалектика, навпаки, обґрунтовує, що всі речі, явища, процеси, а також поняття, які їх відображають, взаємопов'язані і зовнішньо і внутрішньо. Оскільки світ, при всій його різноманітності, є одним цілим, тому й діалектичний метод вимагає, щоб усе, що стає предметом нашого дослідження, розглядалося з урахуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків. Конкретизацією цієї вимоги є системний і комплексний підходи, які мають важливе значення для сучасної науки й практики.
Метафізика визнає речі, явища незмінними. Метафізичний метод полягає в тому, що вони розглядаються поза процесом розвитку. Якщо розвиток ними і не заперечується, то він зводиться лише до кількісних змін або розуміється як повторення одних і тих же циклів. Тому з метафізичної точки зору неможливо пояснити, чому і як виникає нове.
Сучасна метафізика не може не визнавати розвитку. Сучасна метафізика - це неометафізика, яка існує у двох різновидах. Їх поява була зумовлена видатними науковими відкриттями середини 19 та першої половини 20 ст., а саме: еволюційної теорії Ч.Дарвіна та теорії "вибуху" в космогонії та астрофізиці. Спроба неометафізики витлумачити наукові відкриття у першій чверті 20 ст.,(які здійснили буквально революцію, розкривши вибуховий характер змін у мікросвіті, призвела до формування другого її різновиду, який одержав назву "творчий еволюціонізм" або "емерджентизм" (С.Александер, К.Л.Морган, А.Бергсон, А.Н.Уайтхед, Я.Х.Сметс).
Суб'єкт і об'єкт пізнання - як вони зв'язані?
Суб'єкт і об'єкт - це головні категорії гносеології, в яких знаходить свій вираз розуміння сутності пізнання. Об'єктивний ідеалізм приймає за суб'єкт пізнання якийсь світовий абсолютний дух, що творить світ і пізнає його. Суб'єктивний ідеалізм вважає суб'єктом свідомість людини, яка створює свій об'єкт, що являє собою світ відчуттів. Матеріалісти-метафізики під суб'єктом пізнання розуміли реальну людину, як природну істоту, наділену свідомістю.
Суб'єктом пізнання є людина як суспільна, конкретно-історична істота (колектив, суспільство, людство), яка опанувала вироблені форми пізнавальної діяльності, (мову, категорії та ін.). Об'єктом пізнання є незалежна від людини дійсність, яка дається пізнанню не у формі споглядання первозданної природи, а у формі практичної взаємодії з олюдненими й олюднюваними фрагментами природи, на які спрямовується діяльність людини. Об'єктом пізнання може бути й сама людина та її суб'єктивний світ. У відношенні між суб'єктом і об'єктом пізнання є момент співвідносності: з одного боку, існує суб'єкт без об'єкта, з другого — виокремлення з об'єктивної реальності певного фрагмента, який у подальшому стає об'єктом пізнання, залежить від діяльності суб'єкта; часто цей об'єкт тією чи іншою мірою є вже продуктом такої діяльності. Суб'єктивний ідеалізм стверджує: немає об'єкта без суб'єкта, об'єкт створюється суб'єктом. Такою, наприклад, є філософія Берклі, в якій стверджується, що буття речей визначається тим, що вони сприймаються. Близькі до них філософії Фіхте та Авенаріуса.Пізнання є процесом розв'язання суперечностей між суб'єктом і об'єктом. Вирішення цих суперечностей на кожному етапі пізнання призводить до появи нового суб'єкта (збагаченого новими знаннями, здатного мислити на вищому теоретичному рівні) та нового об'єкта пізнання (в тому розумінні, що в пізнавальний процес "втягуються" все нові предмети, процеси та явища, а звідси й виникають нові проблеми. Таким чином, суперечності відтворюються на новому, вищому рівні. Вони знову вирішуються й знову виникають. І так безнастанно.
