В ході історичного вирішування цієї проблеми склалися два протилежні напрямки у філософії: матеріалізм та ідеалізм.
1. Матеріалізм (materia - речовина) - це напрям, який визнає первинність матерії та принципову пізнавальність світу, і вважає, що світ існує сам по собі, ніким не створений і розвивається за власними об'єктивними законами. Засновником матеріалізму є Демокріт;
- це один із двох основних філософських напрямків, який вирішує дану проблему на користь первинності матерії, природи, буття, фізичного, об'єктивного і розглядає свідомість, дух, мислення, психічне, суб'єктивне - як властивість матерії. Матеріалізм признає принципову пізнавальність світу, розглядає пізнання як найвищу ступінь відображення об'єктивної дійсності і критерієм істини вважає практику.
Види матеріалізму:
· наївний або примітивний
· механістичний та метафізичний
· діалектичний
2. Ідеалізм - напрямок, який за основу світу визнає дух, свідомість та обмежує пізнавальні можливості людського розуму, пояснюючи це тим, що пізнати можна тільки очевидне. Засновник ідеалізму Платон;
- це протилежний матеріалізмові напрямок, який приймає за основу, первинне - свідомість, дух, ідею, мислення. Ідеалісти у тих випадках, коли вони признають пізнавальність світу, заперечують, що у свідомості людей відображається об'єктивна реальність, вважають, що пізнати можна лише очевидні речі, а пізнання сутності речей і явищ людині недоступне.
Види ідеалізму:
· суб’єктивний ідеалізм
· об’єктивний
Об'єктивні ідеалісти вважають, що ідеальне начало існує незалежно від людини чи людства (ідеї і Платона, Бог у релігійній філософії, числа у Піфагора).
Суб'єктивні ідеалісти єдиною реальністю визнавали буття свідомості індивіда, а світ розглядали як комплекс людських відчуттів, тобто відчуттів суб'єкта (Берклі, Юм).
3. Дуалізм ( від duos - подвійний ) - це проміжний між матеріалізмом та ідеалізмом напрямок, представники якого і матерію і свідомість вважають рівноправними основами світу.
Методи філософії.
Коли питання постає про сутність світу, про його пізнання, то не менш важливим є питання про вибір правильного методу пізнання як способу вивчення явищ світу, як вибір засобів, прийомів, що роблять пізнання успішним.
Питання про те, в якому стані перебуває світ, чи розвивається він і людська сутність, чи вони незмінні? Це питання про рух і розвиток. Залежно від розв’язання цього питання виникають також дві протилежні концепції розуміння світу (два методи): діалектика, як вчення про розвиток, і метафізика, яка заперечує або спотворює розвиток Будь-яка (зокрема діалектика як теорія розвитку) теорія стає методом тоді, коли вона спрямовується на пояснення практики, на здобуття нового знання, необхідного для теоретичного освоєння світу.
Методи філософії - це система засобів, прийомів, способів, правил, використання яких дозволяє вирішувати теоретичні та практичні проблеми. Розрізняють загально - наукові та спеціальні методи.
· Діалектика – це є метод, який передбачає розгляд предметів і явищ такими, що знаходяться у розвитку, взаємозв’язку і взаємозалежності з іншими явищами, і який в основу пізнання світу ставить рух, зміну, розвиток, боротьбу суперечностей як джерело розвитку.
· Метафізика – метод, який розглядає предмети і явища поза їх внутрішніми зв’язками, відірвано одне від одного, в застиглому, незмінному стані, вкрай спрощено розглядає розвиток – лише як кількісні, а не якісні зміни, джерело розвитку вбачає за межами природи.
· Герменевтика – (від Гермес - ім’я грецького Бога красномовства) - це метод тлумачення філософських текстів (виникла з потреб тлумачити Біблію), це метод проникнення в смисл деяких феноменів на основі з’ясування їх місця та функцій в культурі (Вільгельм Дільтей, Мартін Гайдеггер).
· Феноменологія – метод вивчення явищ свідомості. Метод, який дозволяє виявити сутність (загальне) у очевидних, конкретних речах і явищах (одиничному) (Гусерль).
Методом філософії є теоретичне мислення, яке спирається на досвід людства, на досвід науки та культури.
Як форма теоретичного знання, філософія розробляє систему принципів, законів і категорій, які є її теоретичними інструментами пізнання і пояснення світу. Причому, особливістю філософського пізнання як основи світогляду, в протилежність міфології, релігії, повсякденному світогляду, є її раціональність, доведеність, логічна обґрунтованість і аргументованість.
