Філософія виникає як переосмислення міфології. Стародавні греки, як відмічає французький філософ Жиль Дельоз, мали унікальне географічне розташування: море надавало можливість сполучення та обміну не тільки товарами, а й знаннями. Існував такий собі пієтет перед невідомим іноземцем, який давав надію на нове знання. Звідси, схильність стародавніх греків до набування знання, а не затишного перебування у комфорті постійності. На відміну від стародавньої китайської філософія, яка виникла майже в той же час, що і грецька (7-6 ст. до н.е.), греки не були закуті в імператорський режим, який міг давати стабільність, але не дозволяв швидко виникати новому, невідомому.
Так, наприклад, переосмислюючи міфи а природу богів, стародавні греки дійшли до висновку, що людина, декотрим чином, може бути вище богів: оскільки боги безсмертні, вони не можуть мати такої чесноти, як мужність, які може належати лише істоті, що усвідомлює свою смертність, хоч і не є могутньою. Загалом, міфи не були чимось фанатизму, як ми це можемо спостерігати у наслідках декотрих релігій. Міф був короткою, зрозумілою історією, яка легко запам’ятовується і тому може не потребувати навичок читання і письма. В такій історії виражається щось найсуттєвіше (напр.: бог Кронос пожирав свої дітей не тому, що був голодним чи не любив їх: «кронос» - це «час», а історія про те, що все виникає і зникає у часі і є лише одна річ (дитина), яка виникнувши стає непідвладною часові: знання, ідеї (Зевс).
Звісно, можна припустити, що становленню філософського осмислення дійсності сприяла і соціальна трансформація суспільства, яка потребувала іншого соціального ладу. Так, у Піфагора ми знаходимо цікаве спостереження, що є актуальним і понині (на цю тему пишуться навіть сценарії до худ. фільмів). Піфагор закликав своїх послідовників: «Жерці кажуть нам, що боги розкаялися, що створили людину. Ми ж відповідатимемо їм так само: людина розкаялася, що створили богів!».
Сучасні теорії припускають що, звісно, треба прийняти припущення Аристотеля про декотрий перший поштовх (теорія великого вибуху), який може умовно названим «богом» у створенні фізичного світу. Але те, що стосується моралі, совісті, то вона необхідно приводить людину припустити ідею існування Бога у ментальному середовищі, сфері думки, без ідеї якого людина стає гіршою у своїх вчинках, ніж тварина. Таким чином, логічно припустити, що фізично Бог повинен бути творцем світу, а ментально – людина його породжує, час від часу відновлює. Обидва полюси мають потребу один в одному: як для існування Бога, людини, так і людства.
Мислення перших так званих семи мудреців та інших філософів до Сократа характеризується так званою синкретичністю, тобто єдністю та нерозривністю: абстрактне та конкретне ще не розрізняються, поняття про душу та тіло, як окремі субстанції не виникає, природа, людина та мислення – єдиний процес, що здається різними речами лише у штучному аналізові, відокремленні. Так, наприклад, субстанція ще виділяється від своїх якостей (модусів), поняття – від категорій, етика від естетики. Це мало певний сенс оскільки світ так, чи інакше один, космос є єдиним. Не логічно припускати, що є окремо біологічна картина світу (живого) і окремо фізична (фізика). Саме цьому, наприклад, німецький філософ М. Хадеґґер (поч. 20 ст.) закликав перечитувати філософів-досократиків (що існували до виникнення поглядів Сократа на людину) та перечитувати їх в оригіналі. Так, стародавні греки вважали, що добра людина не може бути поганою, аморальною оскільки якщо у всесвіті все пов’язано з усім, то природа не надасть здорове і красиве тіло поганій людині. А переможець олімпійських ігор вважався улюбленцем богів. (Звісно, коли сьогодні ми не маємо такого безпосереднього спілкування ані з природою, ані з іншими, а відносини майже зусюди опосередковані медіа, в яких образ кандидата на посаду, як і фотомоделі, проходить штучну обробку програмним забезпеченням, що приховує недоліки образу, то нам природніше вже не вірити образам: відбулося відчуження естетики від етики, образу-аватара від реальної людини, яка перетворюється лише на сировину для своєї копії, оскільки витрачає час реального життя на зібрання віртуальних емоцій-кліків до своєї копії).
Талес:
o Старшим за всіх є Бог, оскільки він не є народженим
o Найпривабливішим за все є Космос, бо він – творіння Боже
o Більше за все – простір, оскільки воно вміщує все
o Мудріший за всіх – Час, оскільки він розкриває все
o Стрімкіше за все – думка, оскільки вона біжить без зупинки
o Сильніше за все – необхідність. Оскільки вона долає всіх
o Чи могла б людина потайки від богів скоїти злочин? – не тільки не може замислити це, а й скоїти не може
o Що важко? – Знати себе
o Що легко – Повчати інших
o Що найприємніше? – Успіх
o Чим є божественне? – Тим, у чого немає ані начала, ані кінця
o Чого не може бути? – Тирана, якій дожив до старості
o Як легше перенести лихо? – Коли бачиш, що ворогам ще гірше
o Як нам прожити найкраще і праведне життя? – Коли самі не будемо робити того, у чому дорікаємо іншим.
o Хто є щасливим? – Той, хто тілом здоровий, багатий своєю особистістю, має добре виховану душу
o Які обов’язки виконував перед батьками, такі й з дітей питай
o Не хвалися зовнішністю, а бувай гарним у справах
o Не накопичуй статку нечесними шляхами
o Будучі при владі керуй самим собою
o Де порука – там лихо
o Не кількість слів доводить справедливість думки
Біант:
o Перемагай переконанням, а не силою
Періандр:
o Нечесний прибуток розкриває нечесну натуру
o Коли маєш вдачу, бувай поміркованим, коли біда – бувай розсудливим
o Приховуй невдачі аби не радувати ворогів
Хілон:
o Нічого занадто – все добре, коли є міра
o Віддавай перевагу збитку ніж ганебному прибутку: перше засмучить один раз, а друге буде засмучувати постійно
o Якщо у тебе крутий норов, то будь спокійним, аби тебе скоріше поважали, ніж боялися
o Язик твій хай не обганяє твого розуму!
o Не бажай неможливого
Піттак:
o Важко бути добрим
Клеобул:
o Люби слухати, а не багато говорити
o При статку не заходись, а коли матимеш потребу – не принижуйся
Солон:
o Уникай тої насолоди, що породжує страждання
o Не поспішай заводити друзів, а тих, яких маєш, не поспішай зректися
o Навчившись підкорятися, навчишся керувати
o Про таємниче здогадуйся по наявному
o Ніколи занадто
