Свідки – Сазонов Олександр Тимурович, Грачова Христина Олександрівна, Степаненко Вікторія Вікторівна

Суддя: Сідайте. Прошу представитись потерпілого.

Потерпілий: Шевченко Святослав Григорович, мені 45 років, проживаю у м. Саки, я приходився убитій чоловіком.

Суддя: Дякую Вам, сідайте. Оголошую склад суду, який буде слухати дану кримінальну справу. Головуючий суддя Загарук С.М., секретар - __________________, прокурор Пустотіна Д.М., адвокат Микитюк М.С. Прошу свідків вийти і чекати свого виклику в коридорі; по справі не спілкуватись. Пропоную розпочати судове засідання, слухаємо пред'яву прокурора Пустотіної Д.М.

Прокурор: Органами досудового слідства було проведено розслідування в ході якого було виявлено, що підсудний Алієв Назарій раніше зустрічався зі свідком Грачовою, донькою убитої. 20 січня 2010р. обоє підсудні ввірвались до будинку загиблої Грачової Катерини Геннадіївни і, погрожуючи ножем, підсудна Алієва Іванна вимагала від потерпілого Шевченка повернення прикрас, які її брат, підсудний Алієв свого часу подарував свідку Грачовій. Не отримавши золота, підсудна сповістила про це свого брата і прив’язала мотузкою до стільця потерпілого. Після почутого вже підсудний пішов до ванної кімнати, де знаходилась потерпіла Грачова і почав вимагати прикраси від неї. Жінка відмовилась віддати золото, в зв’язку з чим, Алієв почав занурювати її голову у воду та силоміць утримувати, не даючи змоги вдихнути повітря. В результаті вказаних дій наступила смерть Грачової внаслідок утоплення. В цей час підсудна знайшла прикраси і вони з підсудним втекли з місця злочину. Крім того, в ході обшуку у підсудної було знайдено ніж, який відноситься до холодної зброї і на який, вона не мала законного дозволу. На місці подій були знайдені також сліди підсудного. Таким чином підсудний своїми злочинними діями звинувачується у вчиненні навмисного вбивства за статтею 115 ч.2 п.6, а підсудна Алієва Юлія за частинами другими статей 263 і 189. Дякую, у мене все.

Суддя: Дякую пані прокурор. Підсудний, чи зрозуміла вам суть пред’явленого обвинувачення?

1й підсудний: Так, зрозуміла.

Суддя: Чи визнаєте себе винним?

1й підсудний: Ні, я цього не робив, не визнаю.

Суддя: Сідайте! Підсудна, до вас те ж саме питання: Визнаєте себе винною?

2га підсудна: Ні, я себе винною не визнаю, тому що ми з братом цього не робили.

Суддя: Добре, тоді перше запитання, підсудний підніміться. Які у вас були стосунки з убитою, ким вона вам приходилась?

1й підсудний: Катерина Григорівна була мамою моєї дівчини Христини.

Прокурор: Підсудний скажіть, чи правда те що незадовго до вчинення даного злочину, а саме за місяцю, ви розійшлись зі свідком Грачовою? З якого приводу?

1й підсудний: Так, ми дійсно розійшлись, це сталося 18 листопада. Христина мені подзвонила і сказала про це. Я був дуже засмучений і розказав все своїй сестрі.

Прокурор: Як саме на це відреагувала ваша сестра? Вона вам щось радила з цього приводу?

1й підсудний: Вона тоді мене підтримала і запропонувала забрати у Христини золоті прикраси, які я їй дарував, мовляв, що вона їх не заслуговує і я погодився.

Прокурор: І що, тоді ви стали погрожувати Грачовій?

1й підсудний: Я не погрожував, я попросив її віддати мені ті прикраси, а вона відмовилась і тоді я розсердився і сказав, що якщо вона не віддасть їх мені, то тоді побачить, що з цього вийде. Але насправді я й сам не знав, що мав на увазі під цими словами, просто думав, що після цих слів вона віддасть мені їх.

Прокурор: Зрозуміло, і що ж відбулось далі, свідок віддала вам прикраси?

1й підсудний: Ні, вона не віддала та ще й кудись зникла. Я їй телефонував, але вона не відповідала на мої дзвінки.

Прокурор: Добре. Скажіть, 20 січня 2010 року де ви були?

1й підсудний: Я увесь день був удома, в мене тоді ще сильно боліла голова.

Прокурор: А хто це може підтвердити, мабуть ваша сестра, яка зараз теж знаходиться на лаві підсудних?

1й підсудний: Так, тільки що тут такого? Вона мені дала таблетку і ми з нею тоді весь день разом провели

Прокурор: А як ви можете пояснити звідки взялись ваші сліди і відбити в домі убитої?

1й підсудний: Все дуже просто, коли ми ще зустрічались з Христиною я не раз бував у неї вдома.

Прокурор: Ваша честь, можна я звернусь до матеріалів справи?

Суддя: Так, будь-ласка.

Прокурор: підсудний, а вам знайомий цей ніж?

1й підсудний: Ні, не знайомий, я ніколи раніше його не бачив.

Прокурор: Ну добре тоді в мене немає запитань.

Суддя: Пані адвокат ви маєте якісь запитання до вашого підзахисного?

Адвокат: Ні, не маю. Але в мене є клопотання.

Суддя: Добре, тоді підсудний сідайте, слухаємо клопотання адвоката.

Адвокат: Ваша честь, прошу допитати мою підзахисну дещо пізніше, після заслухання свідків, а зараз перейти до допиту потерпілого.

Суддя: Добре, клопотання прийнято, переходимо до допиту потерпілого. Пані прокурор, ми вас слухаємо. Потерпілий підніміться.

Прокурор: Святославе Григоровичу, розкажіть про події 20 січня 2010 року.

Потерпілий: Ми з дружиною були вдома самі, донька дружини тоді поїхала на змагання на 3 дні. Ввечері, десь о 20й годині у двері постукали, а коли я відчинив, то на мене одразу ж накинулась ось ця підсудна з ножем у руках, почала погрожувати і вимагати якісь прикраси про які я раніше і не чув. Потім вона мене прив’язала до стільця, а далі я почув, як мою дружину занурюють під воду і крики, які доносились з ванної кімнати, але нічого не міг вдіяти.

Адвокат: Потерпілий, поясніть будь-ласка суду, як так вийшло, що ви такий дужий чоловік, а зв’язала вас ось ця тендітна дівчина, моя підзахисна.

Потерпілий: Ну я ж кажу, у неї був ніж і я не міг з цим нічого вдіяти.

Прокурор: А вам взагалі знайомі були ці люди? Я маю на увазі підсудних.

Потерпілий: Ні, тоді я бачив їх уперше.

Прокурор: Ваша честь, дозвольте не перериваючи допиту потерпілого задати питання підсудному Алієву?

Суддя: Так, будь-ласка. Підніміться підсудний.

Прокурор: А ви знали вітчима своєї дівчини, були знайомі до того моменту?

1й підзахисний: Ні, я взагалі сьогодні його бачу вперше!

Суддя: Сідайте підсудний, ваша позиція суду зрозуміла. Чи будуть ще питання до потерпілого?

Прокурор: Так, у мене є. Скажіть потерпілий, як довго ви просиділи прив’язаним і хто вас звільнив?

Потерпілий: Я просидів аж до вечора, потім прийшов мій друг, він побачив, що двері в дім відчинені і розв’язав мене, а потім ми разом побігли до ванної і побачили там мою дружину, уже мертву.

Прокурор: У мене більше немає питань

Суддя: У адвоката?

Адвокат: Поки що немає питань.

Суддя: Тож переходимо до допиту свідків. Запросіть будь-ласка свідка Сазонова. Свідок представтесь будь-ласка!

Свідок 1. Сазонов Олександр Тимурович, народився 1969 року в м. Ялта, проживаю по вулиці Київська, 18, кв. 26; я приватний підприємець.

Суддя: питання прокурора.

Прокурор: Розкажіть нам про події 20 січня минулого року.

Свідок 1: 20 січня вранці мені зателефонував Святослав і запросив ввечері до себе і я погодився. Приїхавши до нього на святкову вечерю з приводу 3 років як вони з Катею разом, я збирався подзвонити у дзвінок, але двері були напіввідкриті, тому я зайшов і покликав Святослава, а він у свою чергу відкликнувся. Я зайшов до нього у кімнату і побачив його прив’язаного, запитав, що трапилось, він сказав, що на них з дружиною напали. Я його розв’язав і ми разом побігли до ванної, а там лежала мертва Катерина. Жахливе було видовище. Далі ми подзвонили у швидку і до міліції. Це все.

Суддя: Є ще до свідка питання. Пані прокурор?

Прокурор: немає запитань.

Суддя: У адвоката?

Адвокат: Поки що запитань немає, але дозвольте запитання потерпілому.

Суддя: Тоді свідок займайте місце у залі, потерпілий підніміться.

Адвокат: Потерпілий скажіть, свідок тільки що пояснив, що був запрошений вами на святкову вечерю, але в ході обшуку вашого дому слідством не було помічено жодних виявів якоїсь підготовки до чого-небудь. Як ви поясните цей факт?

Потерпілий: Та ми просто навіть не успіли до чогось почати готуватись. Все так швидко відбулось!

Адвокат: А чому в честь такого свята було запрошено тільки одного гостя?

Потерпілий: Владислав наш друг сім’ї, та й взагалі ми не збирались дуже святкувати. Чисто символічно і все.

Суддя: Є ще запитання до потерпілого.

Прокурор: адвокат: немає.

Суддя: Пане розпоряднику запросіть нам наступного свідка – Грачову. Представтесь.

Свідок 2: Я, Грачова Христина Олександрівна, народилась 12 листопада 1990 року в м. Саки, навчаюсь в університеті.

Суддя: свідок, ви дочка померлої, так? Що ви нам можете пояснити по даній справі?

Свідок 2: За місяць до вбивства я кинула Костянтина, тому що він став якимось дивним.

Суддя: Що ви маєте на увазі?

Свідок 2: Він постійно мене контролював, ревнував до всіх. Мені з ним було важко і ми розійшлись. Але стало тільки гірше. Він і його сестра дзвонили мені кожного дня і погрожуючи, вимагали прикраси, які Костя мені дарував раніше.

Суддя: А чи справді були ці прикраси? Він дарував вам їх?

Свідок 2: Так, дарував. Я тепер так жалію, що не віддала їх одразу.

Прокурор: Ну а як саме вони погрожували?

Свідок 2: Іванна, сестра Кості сказала, що змінить моє життя так, що мені важко буде жити, але я не сприйняла це всерйоз.

Прокурор: А що вам відомо про події 20 січня 2010 року?

Свідок 2: 19 січня я поїхала у Сімферополь на змагання від університету, мала там пробути 3 дня, але вже пізно ввечері 20 січня мені подзвонив вітчим і розказав про цю трагедію. І я тоді ж зібрала речі і поїхала додому.

Адвокат: Свідок, а які у вашої мами були відносини з вашим вітчимом?

Свідок 2: Та начебто нормальні.

Адвокат: А чи знали ви, що у потерпілого, до вашої мами, була інша дружина? І що вона була загинула?

Свідок 2: Я знала, що у нього була інша дружина, але не знала, що вона загинула.

Адвокат: у мене більше немає питань до свідка.

Суддя: У прокурора?

Прокурор: немає запитань.

Адвокат: Ваша честь, з вашого дозволу хочу перейти до допиту моєї підзахисної.

Суддя: Так, будь-ласка.

Адвокат: Іванно Платонівно, чи дійсно ви телефонували свідку і погрожували їй?

2га підсудна: Так, я й справді їй дзвонила, але зовсім не погрожувала, я її спочатку спокійно попросила, щоб вона віддала ці прикраси, тому що в нас дуже скрутна ситуація і вони нам були необхідні.

Адвокат: А що ж ви робили 20 січня 2010 року?

2га підсудна: Ну як вже казав мій брат, у нього боліла голова і я дала йому таблетку, ми ввесь день просиділи з ним вдома, я тільки раз виходила в магазин і там мене точно бачила наша сусідка, бо я ще тоді з нею розмовляла. І ми не ходили ні до кого, нічого не переривали і тим більше нікого не вбивали!

Прокурор: Підсудна, а ви впізнаєте свій ніж? І чи відомо вам, що він належить до холодної зброї? Навіщо ви його з собою носите?

2га підсудна: Так, це мій ніж. Я ношу його, тому що на мене якось напали і я дуже злякалась, він у мене для оборони.

Прокурор: Або для погроз, вірно?

Адвокат: Я протестую проти цього питання.

Суддя: протест приймається, пані прокурор, по суті справи будь-ласка.

Прокурор: в мене більше немає питань.

Суддя: У адвоката?

Адвокат: Запитань немає. Ваша честь, дозвольте заявити клопотання.

Суддя: так, слухаємо вас.

Адвокат: Я прошу заслухати раніше не заявленого свідка – Степаненко Вікторію Вікторівну, вона з’явилась і чекає свого виклику в адвокатській кімнаті. На думку захисту вона дасть багато пояснень.

Суддя: Думка прокурора?

Прокурор: На розгляд суду.

Суддя: Суд задовольнив клопотання заслухати свідка захисту. Пане розпорядник, запросіть будь-ласка свідка Степаненко із адвокатської кімнати. Свідок, проходьте, представтесь.

Свідок 3: Степаненко Вікторія Вікторівна, 1975 року народження, проживаю в м. Саки на вулиці Сагайдачного 4. Я сусідка Шевченка і Грачової.

Суддя: Пані адвокат, це ваш свідок, слухаємо ваші питання

Адвокат: Дякую, ваша честь, Вікторія Вікторівна, поясніть будь-ласка суду, що ви знаєте по цій справі.

Свідок 3: Святослава я знаю вже дуже давно і знаю, що це він убив свою попередню дружину.

Адвокат: А чому ви так вважаєте?

Свідок 3: Та він така людина, йому від жінок тільки гроші потрібні. Його попередня жінка сама працювала, а він у неї на утриманні був, альфонс цей, та ще й убив потім, а сказав, що нещасний випадок.

Адвокат: І все ж, повертаючись до справи, скажіть, що ви бачили 20 січня 2010 року?

Свідок 3: Я поверталась додому і знала, що запізнююсь на свій серіал, який починається о 20:00 і тому я постійно дивилась на годинник. Заходжу до себе у двір і заглянула у сусіднє вікно, і побачила там свого сусіда Святослава. Він так дивно себе поводив, чи то прав чи щось рухав, незрозуміло. Я почала спостерігати за цим. Потім я побачила, що прийшов друг Святослава, він йому відчинив двері.

Адвокат: тобто сам Шевченко відчинив двері?

Свідок 3: Так, саме він. А далі вже приїхала міліція і швидка. Я давала покази слідчому, але він не взяв їх до уваги.

Адвокат: Більше не маю запитань до даного свідка, але хочу повторно допитати свідка Сазонова.

Суддя: свідок, займайте будь-яке вільне місце в залі. Свідок Сазонов, пройдіть за трибуну.

Адвокат: Дякую Ваша честь. Свідок, ви чули покази свідка Степаненко. Чи не бажаєте висловитись з цього приводу? Чи є вам що пояснити з цього приводу, бо ви ж розумієте, що за дачу за відома неправдивих показів наступає кримінальна відповідальність?

Свідок 3: Ні, я все сказав. Вікторії це все здалося.

Адвокат: не маю більше запитань.

Суддя: У прокурора?

Прокурор: Запитань немає.

Суддя: Свідок, займіть будь-яке вільне місце у залі. Якщо немає доповнень, то суд переходить до дебатів, слово для підтримування обвинувачення надається прокуророві Пустотіній Д.М.

Прокурор: Дякую, Ваша честь. У зв’язку з нововиявленими обставинами справи, прошу звільнити від кримінальної відповідальності громадян Алієва Назарія Олександровича і Алієву Юлію Олексіївну і направити дану справу на дорозслідування відповідним органам. У мене все.

Суддя: слово переходить до захисту.

Адвокат: Я повністю погоджуюсь з стороною обвинувачення. Прошу звернути увагу суду, що протягом усього розгляду справи мої підзахисні давали послідовні відповіді на питання, які неважко перевірити на правдивість, тому з огляду на це і інші відомі суду обставини звільнити їх від покарання. У мене все.

Суддя: суд відправляється до нарадчої кімнати для винесення рішення.

Секретар: Прошу всіх встати.

Прошу всіх встати, суд іде!

Суддя: Оголошується вирок! Іменем України, суд у складі головуючого судді Загарук С.М., при секретарі _______________,за участі прокурора Пустотіної Д.М. та захисника адвоката Микитюка М.С., розглянувши у відкритому слуханні кримінальну справу по обвинуваченню Алієва Назарія Олександровича у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 п.6 ст.115 ККУ виправдати у зв’язку з його непричетністю до скоєного злочину і звільнити у залі суду; Алієву Юлію Олексіївну визнати винною за ч.2 ст.263, а саме у носінні холодної зброї без законного дозволу і призначити покарання у вигляді штрафу 850грн., змінити міру покарання з тримання під вартою на підписку про невиїзд до набрання вироком законної сили. Кримінальну справу за фактом вбивства громадянки Грачової направити до прокуратури для вжиття заходів.

Прошу всіх сідати.

Суд вислухав покази свідків і перевірив їх достовірність. Суд вважає покази свідка Сазонова недостовірними, тому що свідок був зацікавленою особою у даній справі. Щодо показів свідка Степаненко, суд, перевіривши їх визначив їх такими, що є достовірними.

Вирок може бути оскаржений і опротестований до вищої інстанції протягом 10 днів з моменту його проголошення.

Справу закрито!